Диференційований підхід в навчанні молодших школярів

 

2.3.2. Вибір учнями завдань за  варіантами для самостійної роботи

Якщо  дозволяє матеріал, діти і самі вибирають  варіант. Тоді роботу можна побудувати в такий спосіб.

І етап  Фронтальна робота. Вправа з підручника. Поділ завдання на дві

                     частини.

ІІ етап            Вибір варіантів

1 в. Самостіне  виконання вправи.

2 в. Робота  з учителем.

ІІІ етап Перевірка всіх завдань.

Вчитель для  самостійної роботи може використовувати  завдання біля яких будуть намальовані  тварини. Наприклад: для сильних  учнів завдання  з совою або  з білкою, тому що ці тварини мудрі, розумні, уважні; для середніх учнів  малюються лисиця або їжачок - тварини  які хитрі, кмітливі; а для слабких  учнів завдання з образом зайця  або вовка, тварини які не зовсім розумні. Але ні в якому разі не потрібно дітям пояснювати здібності  цих тварин, бо це може образити деяких, тому слід просто запропонувати ці завдання сильним, середнім, слабким  дітям. Деякі учні можуть періоцінити  свої здібності та вибрати завдання не відповідного їм рівня, тому потрібно запропонувати виконати спочатку завдання зайчика і потім, якщо дитина справиться з цим завданням, нехай перейде до завдання лисички.

На самостійній  роботі вчитель може використовувати  різні геометричні фігури і, навіть, різного кольору. Наприклад: у всих учнів на парті лежать кружечки, але у сильних - зелені, у середніх - жовті, у слабких - червоні. І коли вчитель оголошує завдання, він пропонує учням у яких зелені кружечки виконати одне, у кого жовті- друге, у кого червоні - третє. Тобто диференціює  завдання за розумовим рівнем учнів. У деяких  вчителів, на протязі  всього навчання, діти поділяються  на 3 ряди, де на 1-му ряді сидять сильні учні, на 2-му - середні, а на 3-му - слабкі тому, взагалі легше орієнтуватися  яке завдання потрібно дати певній дитині. Потім можна пересадити сильного учня з середнім або слабким і  навпаки, для того, щоб допомагав  відстаючому.   

 

2.4. Способи диференціації навчальних  завдань

Зміст завдань  однаковий для для всього класу, але для сильних учнів:

а) зменшено час на виконання;

б) збільшений обсяг завдань;

в) ускладнені способи виконання

Наприклад: на уроці російської мови або української мови вчитель  пропонує учням  часто виконати за підручником одну й ту ж вправу, але з різними граматичними завданнями.

Всім –  списати, вставити пропущені букви.

Сильним - ще і виконати додаткові завдання: класифікувати  слова за визначеними граматичними ознаками або утворити від означених  слів однокореневі або в окремих  реченнях підкреслити головні члени  речення (частини мови, склад слова, художні вислови  та ін.)

 На  одному етапі навчання (краще  під час закріплення) різним  групам пропонують різні за  складністю завдання. Сильним –  1 картку, середнім -2к., слабким –  3к. 

 На  уроці математики сильним учням  пропонувати уважно прочитати  задачу, скласти подібну і вирішити  її за формою.

Середнім  – вирішити задачу двома способами.

Слабким – за питаннями.

Сильним – записати коротко умову задачі і вирішити її. Умова задачі –  тільки сюжет, учні самі вставляють  необхідні дані.

Слабким – скласти задачу за готовою таблицею і вирішити її або скласти  іншу за схемою, коротко записати, частково виконаним рішенням.

Вчителька описує 3 способи диференціації:

1. спрощення одного з варіантів самостійної роботи;
2. індивідуалізація вимог  до спільного завдання;
3. індивідуальна допомога.

Спрощення передбачає підготовку задачі в двох варіантах, один з яких – задача, аналогічна вирішеним раніше, але  з заміненими числами.

Індивідуалізація  здійснюється через інструктаж (надані питання, тільки вирішити, або дане коротка умова, або початок рішення, або зразок рішення, схема або  план рішення, додадкові пояснення).

Спільні завдання для всього класу, а для  слабких – допоміжні матеріали, які полегшують його виконання (зразок, таблиця, відповідь, схема).

Для самостійної  роботи в період навчання грамоті  можна давати такі завдання: скласти  за малюнками і схемами речення; викласти склади і слова на класному або індивідуальнім полотнищі; знайти потрібні строчки за вимогою вчителя, створити слова за складовою табличкою  з визначеним завданням (придумати 3 слова на тему. Рослини. Тварини).

Практикою визначено 10 способів використання системи  диференційованих завдань для учнів  різних груп. Способи класифіковано  за етапами уроку залежно від  дидактичної мети уроку, від змісту, запасу і якості знань учнів.

На етапі  актуалізації опорних знань:

С п о  с і б  1. Підготовка до вивчення нового матеріалу. Робота дворівневих  груп.

На етапі  вивчення нового матеріалу:

С п о  с і б  2. Багаторазове пояснення.

С п о  с і б  3. Поєднання фронтальної, парної та індивідуальної роботи.

С п о  с і б  4. Вироблення правильного, свідомого, виразного читання.

На етапі  закріплення вивченого:

С п о  с і б  5. Зменшення міри допомоги слабішим і ускладнення завдань  сильнішим учням.

С п о  с і б  6. Додаткові завдання до основного.

С п о  с і б 7. Варіативна робота над  задачами.

С п о  с і б  8. Конкурс на кращого  консультанта.

Групова робота.

С п о с і б  9. Вільний  вибір варіантів.

С п о  с і б  10. Складання плану  на уроках читання і природознавства.

У методичному  посібнику “Диференціація у звичайному класі” (Донецьк, 1998 р.) описано характеристику всіх способів, поданих у структурно-логічних схемах.

Способи використання системи диференційованих завдань різняться своєю навчальною метою і місцем у структурі  уроку. Спільним є те, що всі диференційовані  завдання передбачають засвоєння всіма  учнями способів здобуття знань з  поступовим переходом від простіших  завдань до складніших.

Диференціація за ступенем складності – це добір  різноманітних завдань, які можна  класифікувати таким чином: завдання, що вимагають різної глибини узагальнення і висновків; завдання, розраховані  на різний рівень теоретичного обгрунтування  роботи, що виконується; завдання репродуктивного  і творчого характеру.

Диференціація за ступенем складності використовується не лише як засіб систематичного і  послідовного розвитку мислення учнів, особливо з низьким рівнем розвитку, а й для формування позитивного  ставлення до навчання, бо розв’язання  посильної задачі стимулює бажання  до подальшої праці і підвищує самооцінку своїх можливостей. Для  цього добираю завдання з нарощуванням ступеня складності.

Приклади  поступового нарощування складності тренувальних вправ на уроках читання.

І. Гра  “Відшукай пеньочок”. Треба швидко (за певний час) відшукати серед кількох  слів, що повторюються, зайве:

1. Сом, сом, сом, сом, сом, сом, сом, сом, сом.
2. Вода, вода, вода, вода, вода, вода, вода, вода.
3. Роса, роса, роса, роса, роса, роса, роса, роса, рік.
4. Корова, корова, корова, корова, корова, корова, корова.
5. Сорока, сорока, сорока, сорока, сорока.
6. Горобець, горобець, горобець, горобець, горобець.

ІІ. Чи можна  вибрати підпис до малюнка серед  цих слів? (На малюнку зображено  кактус)

Кабель, кабіна, кінь, каблучка, кажан, казка, казанок, кактус, коза, кава, калач, каліграфія, калина, калюжа, камінь, канал, кандидат, канікули, кури, капуста, ковзани, календар, каструля, кіт.

ІІІ. Відшукай у тексті слово, що не відповідає змісту оповідання.

Юрко  збирає марки. Для них він купив  альбом. Обкладинка альбому хлопчику не подобалась. Він вирізав ракету, зірочку. Приклеїв їх на обкладинку. Зошит  вийшов дуже гарний.

IV. Добери прийменники і прочитай речення.

1. Ми  живемо… Україні. 2. … моєї мами  золоті руки. Вона працює …  фермі. 3. Білка стрибає … ялинки  … дубок. 4. Гріє, гріє, припікає, всіх  … воду заганяє. 5. … колгоспі  працюємо, багато пісень чуємо. 6. … сході загорілась ранкова  зоря.

V. Відшукай слова і речення, що заховались у злитому тексті.

Другцетойхтолюбитьтебецеможебутихлопчик

можебутидівчинкаабокицькаабопесикабонавітьбіла

мишкатвоїмдругомможебутийдеревовонотобіанісловечкане

скажеалежтидобрезнаєшяквонолюбитьтебебодаєяблукаабогруші.

VI. За даним початком відшукай кінець речення.

1. Тато передплатив            слову   трактор

2. Гостре   мені журнал            коле сердечко

3. Доброму   гуркотів  “Барвінок”

4. Серед поля              словечко  ціни нема.

VII. Склади оповідання з деформованого тексту.

як  приходить  хліб?

 

1. З печі випливають рум’яні, пахучі хлібини.
2. Виграє золотим колосом хлібне поле.
3. Навесні хлібороби доглядають за посівами.
4. На поле виходять комбайни, збирають урожай.
5. Хліб починається з зернини.
6. У млині зернові потоки переробляються на борошно.
7. Восени колгоспники сіють добірне зерно.
8. Автомати замішують тісто, подають у піч.

VIII. Домисли, що було далі.

Це трапилося  в одному селі на Кіровоградщині. Батьки Сашка пішли на роботу в колгосп. Дома залишилось двоє малих дітей. Вони знайшли сірники і почали ними гратися. Раптом…

Ці завдання даються дітям у міру їх засвоєння. Тому на одному й тому ж уроці  одній групі пропонуються картки, наприклад, № 5, а інші – картки № 2. На наступних уроках – картки складніші (відповідно № 6, 3), а мета одна: цілеспрямовано виробляти в учнів навички  правильного, свідомого читання; вчити  уважно ставитись до слова, розвивати  вміння швидко схоплювати зором спочатку ціле слово, а потім кілька слів, порівнювати їх з іншими,  поступово формувати цілісне сприймання змісту тексту.

Приклади  з нарощування складності завдань  з розвитку мовлення школярів.

1.    Переказати зміст оповідання  за малюнками.

2. Скластиоповідання  за динамічним малюнковим планом. (На фланелографі поступово виставляються  окремі деталі малюнка. Одночасно  учні складають речення, пов’язуючи їх у зв’язну розповідь).

3. Розмістити  у певному порядку сюжетні  малюнки і скласти за ними  оповідання.

4. Скласти  оповідання за опорними словами  (за аналогією).

5. Скласти  оповідання за планом.

6. Користуючись  малюнком, домислити, що було до  і після зображених подій.

1. Скласти оповідання з власного життя (на основі спостережень)

Поступове ускладнення завдань відкриває  учням можливість перейти на більш  високий рівень пізнавальної діяльності. Завдання пропонуються на спеціальних  картках з вказівкою на вимоги до їх виконання або на дошці. Дозволяю дітям самим вибирати завдання, яке  їм захочеться (легке чи більш складне). Це формує відповідну самооцінку учням  своїх можливостей.

Ось, наприклад, які завдання різного ступеня  складності були запропоновані учням  на уроці української мови під  час опрацювання теми “Відміни іменників” на етапі поглиблення знань.

Фрагмент уроку 1

І варіант       ІІ варіант

Випишіть по 4 іменники І, ІІ,    Випишіть з орфографічного

ІІІ відміни з газети “Зірка”.    словника по 2 іменники різних

(Складність завдання – у  тому,   відмін. (Полегшення – в тому,

що треба виписати іменники,   що виписані іменники – в Н.

поставити у Н. відм. однини,                                 відмінку однини, залишається

а потім визначити відміну)    тільки за родом і закінченням

визначити відміну)

Фрагмент уроку 2

І варіант       ІІ варіант

Доберіть по 3 іменники різних   Запишіть по 3 іменники різних

відмін на теми: явища природи,   відмін, користуючись предмет-

події, рослини.     ними малюнками.

Фрагмент уроку 3

 

Завдання  з нарощуванням ступеня складності до теми “Ненаголошені е, и”.

1. Користуючись  пам’яткою, встав пропущені букви в словах: кр…ло, в…сокий, вл…зький, д…міти, к…піти.

1. Відшукайте у тексті слова з ненаголошеними е, и, випиши їх.
2. Склади речення зі словами: степи, верби, гриби, тепленький.