Диференційований підхід в навчанні молодших школярів

">Фрагмент уроку з української  мови у 3- класі на тему

“Правопис особових закінчень дієслів 1-ї особи”

Учні  колективно виводять правило, читають  його в підручнику і складають короткі висновки:

І дієвідміна	ІІ дієвідміна
-у, -ю	-у, -ю
-емо, ємо	-имо, -їмо
(-ем, єм)	(-им, їм)

 

Учитель запитує:

• Хто зрозумів, які особові закінчення мають дієслова 1-ї особи?

 

1 етап

Робота  з учителем і самостійна робота для  тих, хто зрозумів матеріал.

Пояснення вживання закінчень

дієслів 1-ї особи І та II     І варіант. Вставте пропущені

дієвідміни букви. Зверніть увагу на визна-чення дієвідмін дієслів.

лежать  — лежу, леж...мо,

пишуть  — пишу, пиш...мо.

Перевірка всіх завдань. Пояснюють учні І варіанту.

 

2 етап

Завдання  на вибір

Робота  з учителем.                    І варіант.

Встав пропущені                                              Вставити пропущені    букви:                                    букви:

миють — мию, ми...мо,     скажу — скаж...мо, вирост...мо,

зберуть — зберу — збер...мо,    люб...мо.

сплять  – сплю – сп...мо.

II варіант. Встав пропущені букви:

помножать — помнож...мо,

полють — пол…мо.

Перевірка. Пояснюють учні II варіанту.

 

3 етап

Робота  з учителем.    І варіант. Склади речення зі словами:

Вставити  пропущені бук-   говоримо, креслимо

ви в  словах:     II варіант. Встав пропущені букви

зустрін...мо, квітн...мо,   в словах: гор...мо, шум...мо, хил...мо,

 готу...мо.      мрі...мо.

III варіант. Встав пропущені букви

в словах: думають — дума...мо,

косять – кос..мо

Перевірка. Пояснюють учні III варіанту.

Спільне завдання: вставити пропущені букви  в словах:

буду...мо. нес.. мо, їд...мо, ши...мо, ход...мо.

Додаткове завдання: скласти речення зі словами: несемо, ходимо.

Перевірка завдання. Взаємоперевірка правила.

Диференціація на етапі закріплення  полягає  в тому, щоб кожен учень міг  самостійно працювати, кожного разу потрібно проводити велику підготовчу роботу безпосередньо на даному уроці.

Н-д: перед  закріпленням розв’язування складних задач повторити прості задачі на цікавому матеріалі, склали складену задачу з простих, порівняли їх умови, розв’язки. Колективно розв’язали подібну задачу з підручника. Причому для активізації роботи (потрібно) можна використати гру “учень-учитель”, коли учень в ролі вчителя проаналізував задачу. Записали задачу в зошит з коментуванням. Звичайно, що і після такої підготовчої роботи не можна бути впевненим, що всі учні добре повторили ці задачі і зможуть самостійно їх розв’язати. Тому поетапна робота дає можливість тим учням, які вже можуть самостійно працювати, поглиблювати знання, а іншим вчитись самостійно працювати через поступове зменшення міри допомоги.

Закріплення на уроках математики, мов.

	І етап	ІІ етап	ІІІ етап	ІV етап
І в.	основне завдання	творче завдання	цікаве завдання	спільне завдання
ІІ в.	міра  допомоги	основне завдання	творче завдання
ІІІ в.	з учителем	міра  допомоги	основне завдання

 

Групова робота на етапі закріплення

І етап	Самостійно розв’язати задачу з підручника. Огляд планшетів з коротким записом розв’язуваних задач. Відділення варіантів
ІІ етап	1 варіант. Виконання завдання самостійно. 2 варіант. Працюють з  консультантами.
ІІІ етап	а) самостійне виконання завдання учнями, яким надавалась     допомога б) перевірка всіх завдань

 

На І  етапі з учнями ІІІ групи потрібно працювати індивідуально. (разом  з ними складати задачу, використовуючи унаочнення).

Усі завдання швидко перевіряються і коментуються. Слухають усі, бо вже на цьому уроці  будуть виконувати аналогічні, трохи  складніші завдання І та ІІ варіанту. Відбувається наче “передача” естафети знань.

Завдання  однієї групи, тобто слабкіші учні підтягуються до рівня сильніших. Завдання добираються  так, що усі учні змогли одночасно  їх закінчити. Хронометрування з  допомогою реле часу допомагає виховувати в дітей уміння раціонально використовувати  кожну хвилину уроку.

IV етап роботи проходить найцікавіше. У гості до учнів приходить казковий герой і просить допомоги розв’язати задачу.

Також ефективним прийомом диференціювання роботи із слабовсти-гаючими учнями є поєднання  багаторазового пояснення з поетапною  роботою над закріпленням матеріалу. Можна доповнювати основні вправи додатковими завданнями для різних груп дітей. Я вважаю, що такі завдання необхідно пропонувати дітям завжди, коли всі виконують спільне завдання, бо не всі учні можуть одночасно виконати певну вправу через різний темп пісьма, різний рівень мислення. Але завдання має бути невелике за обсягом і відповідати меті уроку, щоб учень зміг закінчити його, поки всі учні класу виконають основні завдання.

Варіантність  завдань полегшує контроль, оскільки всі додаткові завдання повинні  бути перевірені і прокоментовані в  классі.

Додаткові завдання, на мою думку, дають можливість повторити раніше вивчене, показати дітям, які різні цілі може мати робота над текстом, дає уявлення, як діти оцінюють свої можливості, що вони обирають для самостійної роботи. Такі додаткові  завдання варто урізноманітнювати  і водночас спрямовувати на краще  відпрацювання тих умінь, які  зазначені як основні на кінець року.

Фронтальна  робота.

Виділення варіантів

 Диференційований  підхід на такому етапі, як актуализація опорних знань можна представити  у вигляді таблиці

                                              

 

2 В. Самостійне виконання творчих  завдань.

1 В.  Робота з вчителем.

Різні види допомоги.

 

 

 

Спільне завдання.

Самостійна робота.

                                  

       

 

Диференціація навчання на уроці —  проблема досить складна для вчителя-практика не стільки з точки зору диференціації змісту навчання, діагностики індивідуальних особливостей учнів, скільки з точки зору організації навчання учнів з урахуванням їхніх індивідуальних особливостей, тобто з точки зору технології диференційованого навчання.

Розроблена  нами технологія диференційованого  навчання на уроці базується на поділі учнів класу на три індивідуально-типологічні  групи за темпом навчання, рівнем навченості, научуваності, пізнавальної активності та самоорганізації; забезпеченні провідної ролі методу самостійної роботи на уроці; варіюванні чотирьох типів самостійної роботи: відтворюючої за зразком, реконструктивно-варіативної, творчої та евристичної відповідно до індивідуально-типологічних особливостей учнів.

Оскільки  найуживанішим типом уроку є  комбінований, який відтворює цілісний навчальний процес в усіх його ланцюгах, розглянемо особливості організації і керування навчальним процесом в умовах диференційованого навчання на його прикладі. На додаток до текстового опису (текстової технологічної карти) етапів комбінованого уроку в умовах диференційованого навчання пропонуємо графічну технологічну карту цього уроку.

Етап перевірки домашнього завдання

Оскільки  в умовах диференційованого навчання домашнє завдання диференціюється, перевірка його виконання повинна бути теж диференційованою. Розпочати цей етап доцільно з фронтальної перевірки наявності домашнього завдання в усіх учнів з метою вилучення тих, що його не виконали, і утворення з них четвертої тимчасової типологічної групи за ситуативно-обумовленим чинником “ставлення до навчання”. Як правило, ті учні, що не виконали письмове домашнє завдання, не вивчили і його теоретичну частину. Якщо не організувати виконання цими учнями хоч частини домашнього завдання найнижчого рівня і повторення навчального матеріалу підручника за опосередкованою або безпосередньою допомогою вчителя, поки йде опитування або перевірка якості виконання домашнього завдання учнями інших типологічних груп, вони, у кращому випадку, залишатимуться пасивними спостерігачами до кінця уроку.

Перевірка якості виконання домашнього завдання проводиться не завжди, але якщо завдання досить складне, то доцільно організувати диференційовану перевірку  якості виконання завдання кожною або  окремою типологічною групою. Варіантів диференційованої перевірки декілька. Візьмемо один з них. Працюють чотири типологічні групи. Четверта група (ті, що не виконали домашнього завдання) вже отримала завдання і працює самостійно. Принцип організації диференційованої перевірки трьох інших типологічних груп (3-я група — високий рівень вищезазначених показників, 2-а група — середній, 1-а група — низький) — почергове “відключення” груп від самостійної роботи з підручником, яка має на меті той чи інший спосіб повторення теоретичної частини домашнього завдання. Послідовність цих “відключень” зображена на графічній технологічній карті уроку.

Підготовка до нового етапу, до активного, усвідомленого засвоєння нових  знань.

Підвівши  підсумки попереднього етапу роботи для учнів 1-ї, 2-ї, 3-ї-груп, вчитель  відключає від роботи учнів 4-ї групи, проводить мотивацію навчальної діяльності всього класу і починає усне опитування за темою попереднього уроку. Починається опитування з учнів 3-ї групи (найвищий рівень). Це дає можливість учням 2-ї, 1-ї та 4-ї груп прослухати відповіді гарних учнів, що сприяє міцнішому запам'ятовуванню навчального матеріалу учнями з нижчим і низьким темпом навчання. Оскільки учням 3-ї групи немає сенсу слухати відповіді учнів 2-ї, 3-ї, 4-ї груп, вчитель “відключає” їх від фронтальної роботи і залучає до самостійної роботи за альтернативним підручником або іншим джерелом знань за темою, що обговорюється. Потім відповідають учні 2-ї групи і теж отримують завдання для самостійної роботи. Опитування учнів 1-ї і 4-ї груп проводиться за уваги учнів тільки цих двох груп або навіть індивідуально на фоні самостійно працюючого класу. Перевіряється також наявність письмового домашнього завдання або його частини, що виконувалися учнями 4-ї групи на попередньому етапі уроку, група розформовується: ті учні, що потрапили до неї “випадково”, надалі працюють з учнями 2-ї або навіть 3-ї групи, ті ж учні, що з уроку в урок не виконують домашніх завдань, приєднуються до 1-ї групи. Завершується цей етап уроку фронтальним підведенням підсумків і постановкою завдань наступного етапу.

Етап засвоєння нових знань

На цьому  етапі уроку ми вважаємо найприйнятнішим  спосіб вирівнювання умов сприйняття нового матеріалу, запропонований А.О. Бударним, який полягає в більшій кількості повторювань пояснення нового матеріалу для учнів 2-ї та 1-ї груп. Кількість повторень залежить від ступеня складності матеріалу і відмінностей у навчальних можливостях учнів. Повторювані пояснення вчителя мають носити варіативний характер і проводитись на тлі груп учнів, які самостійно працюють з книжкою (спочатку 3-ї, а потім і 2-ї групи).

Наприклад, при першому поясненні вчитель  може назвати додаткові джерела  інформації з теми, які можуть зацікавити учнів 3-ї групи і спонукати їх до самостійного пошуку знань; при другому поясненні для учнів 2-ї та 1-ї групи вчителю необхідно виділити вузлові питання, які нададуть можливість учням побачити не тільки окремі явища, а й зв'язок між ними; при третьому поясненні для учнів 1-ї групи (у нас це найнижчий рівень) треба застосувати серію навідних запитань, які б допомогли їм здійснити такі розумові операції, як аналіз, синтез, узагальнення, абстрагування на відповідному рівні. За такої системи спостерігається не зменшення допомоги, що є умовою вироблення практичних навичок, а навпаки, її збільшення, що створює оптимальні умови для сприйняття і запам'ятовування нового навчального матеріалу учнями з різним темпом навчання, научу ваності та навченості.