Методика аналізу складових фонду оплати праці і надання пропозицій відносно поліпшення цієї методики

1. Економічна  сутність заробітної плати та характеристика складових фонду оплати праці

 

     Праця – це цілеспрямована діяльність людей. У процесі якої вони перетворюють та пристосовують предмети природи  для задоволення своїх потреб.

     Людська праця відрізняється від тваринно-інстинктивної діяльності тим, що вона є цілеспрямованим, доцільним зусиллям на такі зміни в природі, які забезпечують задоволення певних потреб людини.

     Праця в широкому розумінні – це спосіб життєдіяльності виробників. При  цьому вона не обмежується лише функцією створення людиною предметного світу з метою забезпечення необхідних умов існування, а й виступає як діяльність людини, є також процесом виробництва людини як особистості, як соціальної істоти, а не лише як біологічному організму.

     Праця – це безперечна умова існування людей, вічна природна необхідність. Без неї неможливий обмін речей між людиною і природою, тобто неможливе саме людське життя. Тому незалежно від різних суспільних форм процес виробництва має бути безперервним. Як суспільство не може існувати без споживання., так само воно не може не виробляти. Саме тому праця, процес виробництва є першою і найважливішою передумовою людського існування. Лише завдячуючи праці людина може розкрити свою людську сутність, привласнювати предмети природи з метою задоволення своїх потреб [4, c. 415].

     Але якщо йде мова про використання праці  найманих працівників, то в цьому  випадку для їх заохочення повинна  встановлюватись винагорода, тобто  кожен найманий працівник повинен  одержувати заробітну плату.

     Економічні, організаційні і правові положення оплати праці приведені у Кодексі законів про працю України, а також у Законі України “Про оплату праці” [1] і інших додаткових нормативних документах, таких як Порядок обчислення середньої заробітної плати, Інструкція із статистики заробітної плати.

     Законом [1] визначаються економічні, правові і організаційні принципи оплати праці працівників, які перебуваються у трудових відносинах, на підставі трудового договору із підприємством, установою, організацією всіх форм власності і господарювання, а також із окремими громадянами і сфери державного і договірного регулювання оплати праці і направлений на забезпечення стимулюючої функції заробітної плати.

     Згідно  Закону України “Про оплату праці” заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу [1].

     Розмір  заробітної плати залежить від умов виконуваної роботи, професійно-ділових  якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

     Заробітна плата складається із основної заробітної плати, додаткової заробітної плати  та інших заохочувальних та компенсаційних виплат [6, c. 12].

     Основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

     Додаткова заробітна плата – це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

     До  інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі  винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами  і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені актами норми.

     Основою організації оплати праці є тарифна  система, яка включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових  окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).

     Тарифна система оплати праці – це сукупність правил, за допомогою яких забезпечується порівняльна оцінка праці, залежно від кваліфікації, умов і виконання, відповідальності, значення галузі та інших факторів, що характеризують якісну сторону праці [5, C. 18-27].

     Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно  від їх кваліфікації та за розрядами  тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати. Тарифна система (схема посадових  окладів) формується на основі:

     тарифної  ставки робітника першого розряду, що встановлюється у розмірі, не нижчому  ніж визначений генеральною (галузевою) інструкцією;

     міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

     Тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники) розробляються  Міністерством праці України.

     На  підприємствах застосовують дві  форми оплати праці: погодинну і  відрядну. Існують різновиди цих  форм, які називають системами  оплати праці: проста погодинна, погодинно-преміальна, пряма відрядна, відрядно-преміальна, відрядно-прогресивна та акордна. В умовах ринкової економіки набули розповсюдження форми оплати праці за кінцевий результат – в процентах до одержаного доходу або прибутку.

     Система оплати праці – це сукупність правил, які називають співвідношення між мірою праці й мірою винагороди працівників.

     Джерелом  коштів на оплату праці працівників  підприємства є частина доходу та інші кошти, одержані внаслідок їх господарської  діяльності.

     Оплата  праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку після сплати обов'язкових платежів.

     Загальна  сума винагород, які підприємство нараховує  і виплачує своїм працівникам, складає  фонд оплати праці, тобто це фонд основної заробітної плати, фонд додаткової заробітної плати та інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До фонду основної заробітної плати включається [1]:

     винагороди  за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці за тарифними ставками (окладами), відрядними розцінками робітників та посадовими окладами керівників, фахівців, технічних службовців, включаючи в повному обсязі внутрішнє сумісництво;

     суми  відсоткових або комісійних нарахувань залежно від обсягу доходів (виручки), отриманих від реалізації продукції (робіт, послуг), у разі, якщо вони є основною заробітною платою;

     гонорар штатним працівникам редакцій газет, журналів, інших засобів масової  інформації, видавництв, установ мистецтва  й (або) оплата праці, що нараховується  за ставками (розцінками) авторської (постановочної) винагороди, нарахованої на даному підприємстві;

     оплата  при переведенні працівника на нижчеоплачувану  роботу у випадках і розмірах, передбачених чинним законодавством, а також при  виконанні норм виробітку та виготовленні продукції, що виявилася браком, не з вини працівника;

     оплата  роботи висококваліфікованих працівників, залучених для підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників;

     оплата  праці за час перебування у  відрядженні (не включає відшкодування  витрат у зв'язку з відрядженням: добових, вартість проїзду, витрат на наймання житлового приміщення);

     вартість  продукції, виданої працівникам  при натуральній формі оплати праці;

     оплата  праці (включаючи гонорари) працівників, які не перебувають у штаті  підприємства (за умови, що розрахунки проводяться підприємством безпосередньо з працівниками), за виконання робіт: згідно з договорами цивільно-правового   характеру, включаючи договір підряду (за винятком фізичних осіб – суб'єктів підприємницької діяльності); згідно з обов'язками осіб, які є членами спостережної ради або ревізійної комісії акціонерного товариства; згідно з договорами між підприємствами про надання робочої сили (безробітним за виконанням громадських робіт, учням та студентам, які проходять виробничу практику на підприємстві чи залучені на тимчасову роботу на період канікул). До додаткової заробітної плати входять:

     надбавки  та доплати до тарифних ставок (окладів, посадових окладів) у розмірах, передбачених чинним законодавством, за: суміщення  професій (посад); розширення зони обслуговування або збільшення обсягу робіт; виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника; роботу у важких та шкідливих та особливо важких і особливо шкідливих умовах праці; інтенсивність праці; роботу у нічний час; керівництво бригадою; високу професійну майстерність; класність водіям (машиністам) транспортних засобів; високі досягнення в праці, у тому числі державним службовцям; виконання особливо важливої роботи на певний термін; знання та використання в роботі іноземної мови; допуск до державної таємниці; дипломатичні ранги, персональні звання службових осіб, ранги державних службовців, кваліфікаційні ранги суддів; науковий ступінь; нормативний час пересування у шахті (руднику) від ствола до місця роботи і назад працівникам, постійно занятим на підземних роботах; роботу на територіях радіоактивного забруднення; інші надбавки та доплати, передбачені чинним законодавством, включаючи доплату до розміру мінімальної заробітної плати;

     премії  та винагороди, у тому числі за вислугу  років, що мають систематичний характер, незалежно від джерел фінансування;

     відсоткові  або комісійні винагороди, виплачені  додатково до тарифної ставки (окладу, посадового окладу);

     оплату  роботи в надурочний час і в  святкові та неробочі дні, у розмірах та за розцінками, установленими чинним законодавством;

     оплата  працівникам днів відпочинку, що надаються їм у зв'язку з роботою понад нормальну тривалість робочого часу при вахтовому методі організації праці, при підсумованому обліку робочого часу і в інших випадках, передбачених законодавством;

     суми, виплачені (при виконанні робіт вахтовим методом) у розмірі тарифної ставки (окладу, посадового окладу) за дні перебування в дорозі за місцезнаходження підприємства (пункту збору) – місця роботи і назад, передбачені графіком роботи на вахті, а також за дні затримки працівників у дорозі через метеорологічні умови та з вини транспортних підприємств;

     суми  виплат, пов'язаних з індексацією  заробітної плати працівників;

     суми  компенсацій працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати;

     вартість безоплатно наданих окремим категоріям працівників відповідно до законодавства житла, вугілля, комунальних послуг, послуг зв'язку та суми коштів на відшкодування їхньої оплати;

     витрати, пов'язані з наданням безкоштовного  проїзду працівникам залізничного, авіаційного, морського, річкового, автомобільного транспорту та міського електротранспорту;

     вартість  безкоштовно наданого працівникам  форменого одягу, обмундирування, що може використовуватись поза робочим  місцем та залишається в особистому постійному користуванні, або сума знижки у разі продажу форменого одягу за зниженими цінами;

     оплата, а також суми грошових компенсацій  у разі невикористання щорічних (основної та додаткової) відпусток та додаткових відпусток працівникам, які мають  дітей, у розмірах, передбачених законодавством;

     оплата  додаткових відпусток (понад тривалість, передбачену законодавством), наданих  відповідно до колективного договору;

     оплата  додаткових відпусток у зв'язку з  навчанням та творчих відпусток;

     оплата  додаткових відпусток, що надаються відповідно до закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”;

     суми  заробітної плати, що зберігаються за основним місцем роботи працівників, за час їхнього навчання з відривом від виробництва в системі підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів;

     суми, нараховані особам, які проходять  навчання (підготовку) для роботи на щойно введених у дію підприємства за рахунок коштів, передбачених у  загальних кошторисах будівництва;

     оплата  спеціальної перерви у роботі у випадках, передбачених законодавством, оплата пільгового часу неповнолітніх;