Методика аналізу складових фонду оплати праці і надання пропозицій відносно поліпшення цієї методики

22

2.        Методичні аспекти організації економічного аналізу складових фонду оплати праці

У сучасних економічних умовах до числа основних задач будь-якого комерційного підприємства належать: максимізація прибутку, оптимізація витрат, забезпечення фінансової стійкості і створення ефективного механізму управління. Оптимальність схвалюваних управлінських рішень для комплексної реалізації цих задач залежить від багатьох факторів, у тому числі і від результатів економічного аналізу [9, c. 214].

Найважливішим інструментом для виявлення проблем управління витратами організації є аналіз витрат на оплату праці. В умовах ринкових відносин оплата праці як ціна праці виступає предметом аналізу витрат на оплату праці. Праця, як будь-який інший товар, має різну ціну для продавця і покупця.

Метод аналізу господарської діяльності – це системне, комплексне вивчення різних сторін діяльності підприємств на основі показників плану, обліку, звітності та інших джерел інформації з метою підвищення ефективності виробництва. Метод аналізу господарської діяльності базується на діалектичному матеріалі (явища вивчаються не відокремлено, а у взаємозалежності, безперервному розвитку) [7,c. 15].

Метод аналізу господарської діяльності має власні характерні особливості:

Перша з них – діалектичний підхід до вивчення процесів і явищ.

Друга особливість полягає у використанні системи показників при вивченні господарських явищ і процесів. Ці показники формуються, як правило, при плануванні, розробці систем і підсистем економічної інформації, але під час аналізу можуть використовуватись нові показники, які необхідні для аналізу.

Наступною особливістю є вивчення причин, які обумовили зміни тих чи інших господарських показників. Причин дуже багато, і вивчити абсолютно всі причини дуже важко, крім того це не завжди необхідно. Завдання полягає в тому, щоб встановити фактори, які найбільше впливають на той чи інший показник.

Ще одною особливістю методу економічного аналізу є вивчення і вимірювання взаємозв’язків, і взаємозалежності між показниками шляхом спеціальних прийомів. Жодне явище не може бути зрозумілим, якщо воно розглядається ізольовано, без зв’язку з іншими. Для глибокого і всебічного вивчення діяльності підприємств не можна обмежуватися тільки одним яким-небудь прийомом дослідження, оскільки кожен з них виконує якесь конкретне завдання, тому вони органічно доповнюють один одного (табл. 3.1).

Таблиця 3.1

Основні методичні прийоми аналізу господарської діяльності [7]

Використання методу аналізу господарської діяльності виявляється через ряд методичних прийомів аналітичного дослідження. Вибір методичного прийому залежить від мети аналізу і джерел інформації, від технічних можливостей тощо.

Охарактеризуємо деякі з наведених вище методичних прийомів аналізу господарської діяльності, що використовуватимуться в процесі аналізу розрахунків з оплати праці ТОВ “Аверс ЛТД”.

Порівняння – це науковий метод пізнання, в процесі якого вивчаюче явище, предмети співставляються з уже відомими раніше, вивчаються з метою визначення загальних або відмінних рис.

Обов’язкова умова для порівняння – однорідність економічного змісту, вимірів і оцінки показників, що порівнюються, тобто співставлення показників. Результати порівняння можуть виражатись в абсолютних і відносних величинах.

Абсолютні (виражені сумою) - характеризують обсяг виробництва, чисельність, отриманий прибуток, відносні в %, коефіцієнтах. Якщо результати порівняння виражені в абсолютних величинах, то використовується спосіб різниць, де факт порівнюється з планом.

Відносні величини відображають ступінь виконання планових показників динаміки виробництва, його структуру, темпи росту і приросту. Порівнюють дані з плановими даними, звітними даними минулих років, з показниками роботи інших підприємств тощо.

Методичний прийом порівняння широко використовується при аналізі будь-яких явищ в цілому, та фонду оплати праці зокрема. Так в процесі дослідження порівнюватимуться показники витрат на оплату праці, фонду заробітної плати, середнього заробітку за різні періоди з врахуванням планових і фактичних показників діяльності базового підприємства.

Метод абсолютних, відносних і середніх величин є найважливішим способом аналізу економічних явищ і процесів.

Абсолютні величини застосовують при аналізі для характеристики розмірів аналізованих явищ (кількість працівників, фонд оплати праці, прибуток та ін.). За способом вираження вони поділяються на індивідуальні й сумарні. Індивідуальні абсолютні величини виражають розміри кількісних ознак окремих одиниць аналізованої сукупності (заробітна плата одного працівника, тривалість його робочого періоду та ін.). Сумарні величини характеризують розмір тієї чи іншої ознаки усіх одиниць аналізованої сукупності, їх отримують в результаті підсумування індивідуальних (фонд заробітної плати, робочого часу працівників, доход, витрати на виробництво продукції та ін.).

Абсолютні величини завжди є іменованими числами і виражаються в певних одиницях виміру. Розрізняють за одиницею виміру такі абсолютні величини: натуральні (т, км, куб. м, шт.), умовно-натуральні (вагоно-кілометри пробігу, приведеного за місткістю рухомого складу, умовне паливо), трудові (людино-година, людино-день), вартісні (грн.).

В процесі економічного аналізу фонду оплати праці метод абсолютних величин займає  важливе місце, оскільки майже всі показники, необхідні для проведення такого аналізу мають абсолютне вираження: кількість працівників, заробітна плата 1 працівника, розмір фонду оплати праці тощо.

Алгебраїчною формою відносних величин є частка від ділення двох однойменних або різнойменних величин. Числівник відношення є величиною, яку хочуть зіставити, а займенник розглядається як база порівняння або основа відносної величини.

В аналізі застосовують такі види відносних величин: планового завдання – оцінка планової швидкості розвитку (відношення запланованого рівня показника до базисного; виконання плану – аналіз ступеня виконання планового завдання (відношення фактичного рівня аналізованого показника до запланованої величини); динаміки – аналіз інтенсивності розвитку економічного явища (відношення фактичного рівня аналізованого показника звітного періоду до аналогічної величини попереднього періоду), наприклад, темп зростання доходів працівників; структури - аналіз складу і структури досліджуваної сукупності (відношення частки до цілого в межах однієї сукупності); інтенсивності – аналіз інтенсивності розвитку економічних явищ (співвідношення двох різнойменних величин, що характеризують різні, але зв'язані у своєму розвитку економічні явища), наприклад, продуктивність праці; координації - аналіз структури сукупності (співвідношення окремих частин цілого, одна з яких приймається за базу порівняння в межах однієї сукупності), наприклад, скільки службовців припадає у середньому на 100 робітників;

В процесі аналізу фонду оплати праці використовуватимуться відносні величини структури та динаміки, що дозволить проаналізувати склад витрат на оплату праці, питому вагу його складових та рівень змін у вигляді індексу зростання.

Важливим засобом економічного аналізу є середні величини, за допомогою яких одержують узагальнюючу характеристику  якісно однорідних сукупностей (середня заробітна плата, середній рівень продуктивності праці) [4, c. 54].

Метод ланцюгових підстановок застосовують при аналізі виробничо-експлуатаційної діяльності підприємств і організацій міського житлово-комунального господарства для визначення кількісного впливу окремих взаємозв’язаних факторів на зміну узагальнюючого економічного показника (обсяг виконаних робіт, послуг, доход, прибуток та ін.). Його використовують тільки тоді, коли між показниками, які досліджують, є функціональна пропорційна залежність і аналізований показник може бути поданий у вигляді добутку декількох факторів.

Суть ланцюгової схеми розрахунку полягає в послідовній заміні величин базисних (планових) показників як факторів впливу на загальний аналізований показник, фактичною величиною цих факторів. Внаслідок такої послідовної заміни досліджуваних факторів утворюється ряд добутків факторних показників (ланцюгова схема розрахунку). Результат кожного добутку після зміни досліджуваного показника порівнюють з результатом до його зміни. Різниця між ними характеризує абсолютний вплив цього фактора на зміну аналізованого показника. Кількість підстановок дорівнює числу факторів, вплив яких виявляють, а кількість розрахунків на одиницю більша, тому що з початку у формулу підставляють усі базисні (планові) величини і визначають базисний (плановий) узагальнюючий аналізований показник. Для визначення відносного (у процентах) впливу окремих факторів необхідно величину абсолютного впливу кожного фактора поділити на базисне (планове) значення аналізованого показника і результат помножити на 100.

Широко використовують графічний прийом в аналізі господарської діяльності підприємства. Графіки – це масштабне відображення показників, чисел за допомогою геометричних знаків (ліній, квадратів, кола) або умовно-художніх фігур. За допомогою матеріал стає більш дохідливим і зрозумілим, краще запам’ятовується ті закономірності, що містить числова інформація. Вимоги по побудові графіків. Графіки повинні мати: естетичну сторону - бути простим і гарним; масштаб, який забезпечив би наочність і легко читався; виразний і контрастний малюнок [10, c. 17].

В курсовій роботі графічний метод широко використовується для наочності отриманих результатів аналізу, що сприяє більшій зрозумілості та порівнюваності отриманих показників.

Метою проведення аналізу фонду оплати праці є встановлення фактичного рівня витрат на оплату праці за досліджуваний період, дослідження складу, структури та динаміки фонду оплати праці базового підприємства за категоріями персоналу, а також визначення ефективності використання коштів на оплату праці з наступним розробленням пропозицій щодо підвищення ефективності використання таких коштів та удосконалення організації і проведення аналізу розрахунків з оплати праці

Проведення аналізу розрахунків з оплати праці ТОВ “Аверс ЛТД” відбуватиметься за такими етапами, що є основними завданнями: аналіз динаміки, складу та структури фонду оплати праці; аналіз рівня основної заробітної плати; аналіз рівня додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат; визначення напрямків удосконалення методики аналізу фонду оплати праці.

Результативність використання кожного з методів на конкретному етапі залежить від доступності та якості необхідних інформаційних ресурсів. Усю сукупність інформаційних джерел можна представити наступною схемою (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Класифікація інформаційної бази аналізу розрахунків з оплати праці.

На кожному етапі аналізу в процесі роботи використовуватимуться можливості табличного процесору Ехсеl MS Office. Це обґрунтовується тим, що в середовищі електронної таблиці передбачена можливість застосування формул, що дає можливість оперативно проводити розрахунки, зменшує кількість ручних операцій та дозволяє будувати необхідні графіки.

Основними джерелами інформації, які використовують при проведенні аналізу розрахунків з оплати праці, є: закони й інструкції, трудові показники, анкетування й інтерв’ю працівників, первинна документація, статистична звітність з праці, бухгалтерська фінансова звітність, дані податкової звітності.

До первинної документації з обліку розрахунків по оплаті праці належать: Наказ (розпорядження) про прийняття на роботу (ф. № П-1), Особова картка працівника (ф. № П-2), Наказ (розпорядження) про надання відпустки (ф. № П-3), Наказ (розпорядження) про припинення трудового договору (ф. № П-4), Табель обліку використання робочого часу (ф. № П-5), Розрахунково-платіжна відомість працівника (ф. № П-6) та Розрахунково-платіжна відомість зведена (ф. № П-7).

Регістром синтетичного обліку є журнал 5 (5А), в якому узагальнюється інформація про витрати на оплату праці за відповідний період. Також можуть використовуватися дані Головної книги та балансу, в р. 4 пасиву якого наведена інформація стосовно заборгованості підприємства з оплати праці на певну дату.

До статистичних джерел інформації належать звіт за формою №1-ПВ “Звіт з праці” (місячна), звіти за формами №1-ПВ (квартальна) та 3-ПВ термінова-квартальна “Звіт про використання робочого часу”.