Бухгалтерський баланс, його аналіз і аудит

Рис. 3.8. Структура робочих документів

              Робочі документи необхідно зберігати скомплектовано і в заведених для кожного клієнта папках (“файлах”) (рис. 3.9).

              Кожен документ, який входить до робочої документації, повинен мати ідентифікаційний номер. Система побудови та порядок присвоєння ідентифікаційних номерів таким документам встановлюється аудиторською фірмою.

              По закінченню перевірки робочі документи передаються для обов’язкового зберігання до архіву. Робочі документи повинні зберігатися в зброшурованому вигляді скомплектованими в папках, зведені окремо для кожної перевірки або виду послуги, які надавалися аудиторською фірмою. Робоча документація повинна зберігатися в архіві не менше 5-ти років.

              Зберігання робочих документів, оформлення і передача її до архіву організується керівником аудиторської фірми або особою, ним уповноваженою.

Рис. 3.9. Види файлів, в які комплектуються робочі документи

Загальні поняття про аудиторський звіт

і аудиторський висновок.

              В законодавстві коротко вказано, що аудитор оформлює результати своєї перевірки аудиторським звітом і аудиторським висновком (ст. 7 Закону України “Про аудиторську діяльність”).

              Стандартизація бухгалтерського обліку – процес надмірно складний. Зміст цього документу залежить від конкретних обставин, результатів перевірки та ін. В зв’язку з цим форма аудиторського звіту може бути довільною.

              Аудиторський звіт не є аудиторським документом. Він призначений виключно для замовника і може бути опублікований лише з його дозволу.

              Аудиторський висновок розрахований на широке коло користувачів. Його публікація являється свідоцтвом того, що річний бухгалтерський звіт підприємства як в цілому, так і в деталях відповідає діючому законодавству, методології ведення бухгалтерського обліку, визначеній внутрішнім регламентом облікової політики підприємства і являється достовірним. Саме тому звіт – це обширний за об’ємом документ, а висновок – короткий, стислий.

              Відповідно до мети складання аудиторський висновок може мати декілька призначень:

а) короткий змістовний ціленаправлений висновок спеціаліста про звіт підприємства;

              б) разом з тим правовий акт, оскільки в визначених законом випадках лише перевірений аудитором звіт є доказом про результати роботи підприємства, який може розглядатися загальними зборами акціонерів, засновників, податковими інспекторами та ін.;

              в) заява аудитора про те, що він професійно, належним чином виконав свої обов’язки як незалежний аудитор, представив об’єктивний висновок про стан і результати діяльності підприємства-замовника.

              Суттєві елементи аудиторського висновку визначаються міжнародними і національними нормативами по аудиту, а також міжнародною і національною практикою.

Структура аудиторського висновку.

Аудиторський висновок складається з трьох основних частин: вступної, аналітичної та підсумкової.

Вступна частина містить загальні дані про аудиторську фірму та включає наступні елементи:

1. Назву суб’єкту аудиторської діяльності, номер і дату видачі свідоцтва про внесення до Реєстру суб’єктів аудиторської діяльності, виданого Аудиторською палатою України, юридичну адресу, номер поточного рахунку, телефон (факс).

              2. Назву документу в цілому – “Аудиторський висновок”.

              3. Відомості про аудитора (П.І.Б.), номер, серія, дата видачі сертифікату аудитора.

              4. Основні відомості про клієнта: повну назву, код за ЄДРПОУ, юридичну адресу, фактичну адресу, дату заснування (реєстрації), дату внесення змін до установчих документів та характеристику цих змін, основні види діяльності, кількість засновників та їх ознаки (кількість фізичних осіб – засновників, громадянство, частка у статутному капіталі, юридичні особи – назва, організаційна форма, юридична адреса, фактичне місцезнаходження, телефон, факс, частка у статутному капіталі).

              5. Основні відомості про умови договору на аудиторську перевірку: дату та номер договору на аудиторську перевірку; дату початку і дату закінчення перевірки; масштаб перевірки; підставу для перевірки (законодавчі акти).

В заголовку аудиторського висновку повинен бути запис про те, що аудит здійснювався незалежним аудитором (аудиторами). Така інформація є підтвердженням того, що під час аудиту не було ніяких обставин, які могли б завадити проведенню незалежної перевірки. Аудиторська перевірка – це не тільки використання відповідних методів і процедур, але й незалежність думок аудиторів. Якщо ця умова порушена аудитор не має права робити висновок про проведену перевірку, оскільки зібрана інформація не являється достатньою і доказовою.

В аудиторському висновку повинно бути чітко визначено, кому він адресований – правлінню, раді директорів, засновникам, акціонерам, установам, організаціям, податковій інспекції. Можуть бути вказані і інші показники цієї інформації.

Аудиторський висновок повинен мати запис про те, що вірність складання звітності покладається на керівництво підприємства, що перевіряється, та про відповідальність аудитора за аудиторський висновок, який повинен бути обоснований результатами проведеної перевірки.

Вступну частину аудиторського висновку, наприклад, можна викласти так: “Ми здійснили перевірку бухгалтерського балансу станом на            01.01.2002 р., який додається до висновку. Відповідальність за цю звітність несе керівництво підприємства. В наші обов’язки входить складання висновку на основі інформації, отриманої під час аудиторської перевірки цього звіту”.

              Аналітична частина – це звіт аудиторської фірми господарюючому суб’єкту про загальні результати перевірки. Ця частина включається до аудиторського висновку, якщо це передбачено договором на проведення аудиту. Але в будь-яких випадках аудиторський звіт є обов’язковим елементом аудиторської діяльності так як він є формою звітування перед замовником про виконану роботу та підставою для захисту прав аудиторської фірми від необґрунтованих звинувачень замовника. Аналітична частина включає:

              1. Назву даної частини – “Звіт аудиторської фірми”.

              2. Для кого призначена аналітична частина; найменування господарюючого суб’єкта; об’єкт аудиту.

              3. Загальні результати перевірки стану бухгалтерського обліку та звітності – загальну оцінку дотримання встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку та підготовки бухгалтерської звітності, опис виявлених в ході аудиту суттєвих порушень встановленого порядку, ведення бухгалтерського обліку і підготовки.

              4. Стан внутрішнього контролю на підприємстві, в тому числі – відповідальність виконавчого органу господарюючого суб’єкта за організацію і стан внутрішнього контролю, мету і характер вивчення стану внутрішнього контролю при проведенні перевірки, загальну характеристику відповідності системи внутрішнього контролю масштабам і характеру діяльності господарюючого суб’єкта.

              5. Наявність та незмінність (або обґрунтованість змін) облікової політики у господарюючого суб’єкта за період, що перевіряється, підтвердження правильності визнання, класифікації та оцінки активів в бухгалтерському обліку підприємства, реальності, легальності та чинності розміру зобов’язань у звітності підприємства, факту проведення інвентаризації зобов’язань у звітному періоді, правильності та адекватності визначення власного капіталу, його структури та призначення, реальності і точності фінансових результатів діяльності підприємства, виражених у звітності, відповідності даних фінансової звітності підприємства даним обліку та відповідності даних окремих форм звітності між собою.

              Розділ “Масштаб перевірки” має суттєве значення для відображення у висновку якості і масштабів перевірки. Він повинен переконати користувачів звіту в тому, що аудит проведений відповідно до вимог міжнародних, національних нормативів та загальноприйнятої практики.

Необхідно також вказати, що перевірка була спланована і виконана з достатньою впевненістю в тому, що звітність не має суттєвих помилок. При цьому доцільно привести критерії визначення аудитором суттєвості помилки.

Аудитор повинен оцінити відхилення і невідповідності в системі обліку підприємства як суттєві, якщо вони можуть вплинути на прийняття господарських рішень її користувачами. Суттєвість помилки визначається аудитором під час перевірки.

Аудиторський висновок повинен мати думку аудитора на такі питання:

- чи являється одержана інформація достатньою для відображення реального стану активів і пасивів господарюючого суб’єкта;

- чи відповідає фінансова звітність системі бухгалтерського обліку, а остання – діючим нормативним і законодавчим актам;

- чи адекватний опис всіх питань, суттєвих для прийняття аудитором рішень про правильність, достовірність і повноту інформації;

- чи відповідає документація, яка відображає фінансовий стан господарюючого суб’єкта, за змістом та формою діючим законодавчим і нормативним актам.

Важливим аспектом складу аудиторського висновку є наявність таких заяв:

а) про те, що аудитор використовує певні тести в ході перевірки інформації, яка підтверджує цифровий матеріал, на основі якого складений звіт;

б) про дотримання методології обліку, яка використовується керівництвом господарюючого суб’єкта при підготовці звіту та представленні фінансової звітності.

Масштаби перевірки можуть бути викладені так: “Ми здійснили перевірку відповідно до нормативів аудиту, які вимагають, щоб аудиторська перевірка здійснювалась з метою збору достатньої інформації про те, що баланс господарюючого суб’єкта не містить суттєвих помилок, і на його основі був сформульований висновок про реальний фінансовий стан господарюючого суб’єкта. Ми перевірили тестуванням інформацію, яка підтверджує цифровий матеріал, який закладений в основу складання звіту. Під час перевірки розглянуті бухгалтерські принципи оцінки матеріальних статей балансу, які були використані керівництвом підприємства (оцінка основних засобів, матеріалів, малоцінних і швидкозношуваних предметів та ін.). ми вважаємо, що в ході перевірки зібрано достатньо матеріалів для аудиторського висновку”.

Погляд аудитора у висновку повинен бути викладений чітко і однозначно.

Підсумкова частина представляє собою думку аудиторської фірми щодо достовірності бухгалтерського балансу, сформованого результатами перевірки та включає:

              1. Назву – “Висновок аудиторської фірми”.

              2. Викладення суттєвих обставин, які призвели до складання аудиторського висновку у формі, відмінній від безумовно позитивного, та оцінку у вартісному вираженні, якщо це можливо, їх впливу на бухгалтерську звітність господарюючого суб’єкта. При необхідності більш докладно опису цих аргументів, аудиторський висновок може містити посилання на інформацію, що наводиться в додатку.

              3. Думку аудиторської фірми щодо достовірності бухгалтерської звітності господарюючого суб’єкта.

              4. Дату аудиторського висновку.

              Аудитор повинен оцінити баланс підприємства у всіх суттєвих аспектах відповідно до інструкцій про порядок її складання та принципів обліку. Запис у висновку може бути таким: “На нашу думку, баланс у всіх суттєвих аспектах точно розкриває стан господарюючого суб’єкта на 01.01.2002 р. та результати фінансово-господарської діяльності підприємства за період перевірки”.