Бухгалтерський баланс, його аналіз і аудит

РОЗДІЛ ІІІ. АУДИТ БУХГАЛТЕРСЬКОГО БАЛАНСУ

3.1. Планування аудиту господарської діяльності підприємства.

              Ґрунтуючись на укладеному договорі з клієнтом та поставленими в ньому цілями, аудитор повинен здійснити планування перевірки.

              Під плануванням аудиту розуміють підготовку головної стратегії і конкретних підходів до характеру, періоду і часу проведення аудиту. Метою планування аудиту є зосередження уваги аудитора на найважливіших напрямках перевірки, проблемах, які слід вивчити більш глибше.

              Планування аудиту допомагає належним чином організувати роботу аудитора, здійснювати нагляд за роботою асистентів, які беруть участь в перевірці, координувати роботу інших аудиторів та фахівців інших професій.

              Планування є початковою стадією проведення аудиту, в ході якої у відповідності до національного нормативу аудиту № 6 “Планування аудиту” визначаються обсяги і терміни аудиту, розробляється план та програма перевірки, які визначають види та послідовність дій аудитора.

              В процесі планування аудиторської перевірки рекомендується дотримання принципів, наведених на рис. 3.1.

Рис. 3.1. Принципи планування аудиторської перевірки

              Процес планування умовно можна поділити на три стадії:

-         попереднє планування;

-         складання загального плану;

-         розробка програми аудиту.

Попереднє планування аудиту.

На стадії попереднього планування аудитором вивчається наявна і доступна йому інформація про підприємство-замовника.

Для цього використовуються матеріали, що зберігаються в постійному архіві аудиторської фірми, інформація, одержана від інших аудиторських фірм. Для роз’яснення спірних питань можливий виїзд до клієнта, попередньо узгодивши з ним перелік питань, які підлягають обговоренню.

При виникненні сумнівів щодо суттєвих питань, які стосуються показників господарської діяльності підрозділів, основному аудитору корисно застосувати додаткові прийоми вивчення. Окремої уваги при цьому заслуговують операції (угоди) господарюючого суб’єкта, які наведені на       рис. 3.2.

Рис. 3.2. Операції, що підлягають особливому вивченню аудитором

В процесі попереднього планування аудитору слід ознайомитись зі становленням та розвитком підприємства, його організаційно-управлінською структурою, видами діяльності, структурою статутного капіталу, системою оплати праці та розподілу прибутку, системою внутрішнього контролю тощо.

Джерелами інформації при цьому можуть бути: Статут підприємства, документи про його реєстрацію., протоколи засідань Ради директорів та зборів акціонерів, договори, накази про облікову політику, внутрішні звіти аудиторів, внутрішньо фірмова інструкція, організаційна структура, список філій і дочірніх компаній, судові та арбітражні матеріали, статистична звітність; інформація отримана з бесід з керівництвом та персоналом підприємства, а також при загальному обстеженні підприємства та його основних підрозділів тощо.

В результаті попереднього планування аудитор одержує інформацію про:

- зовнішні фактори, які впливають на господарську діяльність підприємства, що відображають економічну ситуацію та галузеві особливості;

              - внутрішні фактори, які впливають на господарську діяльність підприємства, пов’язані з його індивідуальними особливостями;

              - незалежність аудиторської фірми відносно підприємства-клієнта.

              Зібрана аудитором інформація про діяльність господарюючого суб’єкта дозволяє йому визначити коло проблем, для вирішення яких необхідно залучити сторонніх спеціалістів.

              Можливість та необхідність залучення сторонніх спеціалістів визначаються наявністю наступних факторів:

              - характер та складність питань, які передбачається піддати експертному дослідженню;

              - суттєвість питань для загальної оцінки бухгалтерської звітності господарюючого суб’єкта;

              - можливість отримання необхідних відомостей шляхом застосування альтернативних прийомів.

              Якщо дотримуються умови, що свідчать про необхідність залучення експертів, аудитор повинен чітко поставити завдання, визначити вид роботи, що буде здійснюватись спеціалістом (рис. 3.3).

              У випадку прийняття рішення про необхідність залучення стороннього спеціаліста (експерта) аудитор повинен отримати на це згоду керівництва господарюючого суб’єкта, на якому проводиться перевірка.

              Якщо керівництво відмовляється дати таку згоду, в той час як аудитор вважає, що думка експерта з того чи іншого питання повинна бути неодмінно отримана, то за підсумками аудиту може бути виданий умовно позитивний чи негативний висновок або оформлена відмова про висловлення думки аудиторської фірми про достовірність бухгалтерської звітності даного господарюючого суб’єкта.

              В такому випадку аудитору доцільно проінформувати керівництво підприємства про вплив на аудиторський висновок обставин, які зробили неможливим використання експертних оцінок для отримання необхідних аудиторських доказів. З урахуванням доказів керівництво господарюючого суб’єкта може переглянути своє відношення до питання про залучення стороннього спеціаліста.

              Якщо ж згоду керівництва не одержано, його відмова від використання роботи експерта повинна бути оформлена письмово. За наявності такої відмови аудиторська фірма розглядає питання про підготовку за результатами попереднього проведення аудиту аудиторського висновку, відмінного від безумовно-позитивного.

Рис. 3.3. Примірний перелік робіт, для виконання яких аудиторська фірма може використовувати роботу експерта

При одержанні дозволу від керівництва господарюючого суб’єкта на залучення стороннього спеціаліста аудиторська фірма приділяє значну увагу правильного вибору такого експерта (рис. 3.4).

              В ході спілкування з експертом аудитор детально обговорює та узгоджує з ним питання зв’язку та координації, в тому числі домовляється про порядок взаємного інформування щодо проблем, які можуть виникнути в процесі роботи.

              Робота експерта при проведенні аудиту використовується на основі договору платного надання послуг, який укладається між господарюючим суб’єктом, на якому проводиться аудит, і експертом або аудиторською фірмою та експертом.

              В такому договорі обов’язково відображається інформація, наведена на рис. 3.5.             

Результати роботи експерта повинні бути оформлені письмово у вигляді висновку із зазначенням найменування господарюючого суб’єкта, об’єкта та проведеної роботи, її обсягу і меж відповідальності експерта, використаних нормативно-довідкових матеріалів, методів роботи, що застосовувались, наданих експертом пропозицій, будь-яких невирішених суттєвих сумнівів, пов’язаних з проведеною роботою, результатів проведеної роботи. Висновок підписується експертом, скріплюється печаткою.

              Від додається до робочої документації аудитора та може бути використаний в якості аудиторських доказів. При цьому висновок повинен бути достатньо повним і детальним, щоб досвідчений аудитор міг, ознайомившись з ним, отримати повне уявлення про проведену експертом роботу.