Бухгалтерський баланс, його аналіз і аудит

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ.

Головною нормативною і законодавчою базою з фінансової звітності підприємства є Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” № 996 ХІV від 16 листопада 1999 року та “Національні стандарти бухгалтерського обліку” затверджені наказом Міністерства фінансів України № 87 від 31 березня 1999 року.

Складання звітів – завершальний етап облікового процесу. Цьому етапу передує тривала і напружена підготовча робота.

Зміст, форма та загальні вимоги до складання балансу регулюються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2.

Бухгалтерський баланс – це спосіб узагальненого відображення в грошовій оцінці стану господарських засобів та джерел їх утворення на певну дату у формі звітної таблиці, складеної бухгалтером для внутрішніх та зовнішніх користувачів з метою прийняття ними управлінських та інвестиційних рішень.

Пов’язані подвійним записом рахунки бухгалтерського обліку складають єдину інформаційну систему, в якій кожний рахунок формує свої інформаційні показники. Об’єднання їх в єдине інформаційне ціле забезпечується застосування балансового методу.

Баланс відображає фінансовий стан і результати господарської діяльності в ньому, як у фокусі, заломлюються всі позитивні та негативні моменти в роботі підприємства. Він є відкритою для користувачів формою звітності, яка забезпечує можливість ознайомлення з фінансовим станом підприємства, в тому числі з показниками діяльності всіх його філій. Виділених на окремі баланси.

Баланс має велике значення для управління підприємством, так як надає менеджерам різних рівнів інформацію, за допомогою якої в цілому можна визначити фінансовий стан підприємства, побачити його зміну порівняно з попереднім періодом. Він інформує: скільки капіталу використовується в бізнесі (яка вартість бізнесу); яка ліквідність бізнесу (як швидко можуть бути активи перетворені в готівку); наскільки платоспроможний бізнес (яка імовірність, що бізнес може збанкрутувати); як фінансується бізнес (звідки засоби надходять і скільки з них складають залучені засоби).

За даними балансу виявляються недоліки в роботі та фінансовому стані підприємства їх причини, а також розроблюються заходи щодо усунення цих недоліків.

Дані бухгалтерського балансу дають можливість контролювати правильність використання коштів цільового призначення.

Завдяки стислій та компактній формі, баланс є досить зручним документом. Він містить в собі важливі методологічні передумови. Що визначають всю методологію бухгалтерського обліку та принцип подвійного запису, який лежить в її основі.

Разом з цим вся інформація, яка міститься в ньому. Носить моментальний характер і з цієї точки зору є обмеженою. За своєю природою баланс не може містити відомостей про обсяг виробництва продукції. Реалізацію, фонд заробітної плати та багато інших важливих показників, які мають інтервальний характер. Інтервальна інформація, якої немає в Балансі. Міститься в інших формах звітності. Бухгалтерські баланси можна охарактеризувати як вартісні моделі фінансового стану підприємства.

Бухгалтерський баланс як елемент методу бухгалтерського обліку завершує процедуру обробки бухгалтерських даних, узагальнюючи їх в інформаційну модель фінансового стану економічного суб’єкту. Оскільки баланс є  “моментальним знімком” підприємства – він включає в себе всі елементи бухгалтерської забалансовості, відображає рівновагу між активами. З одного боку. І зобов’язаннями та власним капіталом – з іншого. Але як і будь-який інший звіт баланс узагальнює інформацію. Така систематизація будується, перш за все, на основі класифікації господарських засобів за характером їх участі в кругообороті на оборотні та необоротні активи з особливим виділенням збитків як невідшкодованих засобів, та джерел – з розподілом на власні (капітал та резерви) та залучені (довгострокові та короткострокові ). Подальша деталізація засобів та джерел в активі та пасиві балансу поглиблює цю класифікацію у вигляді конкретних балансових статей та їх груп.

За словами І.Ф.Шера: “Баланс початковий та баланс заключний складають альфу і омегу рахівництва. Будь-яка бухгалтерія, яка не спирається на вступний баланс, недосконала і не відповідає господарським та юридичним вимогам”.

Якщо порівнювати за аналогією окремі підприємства з живим організмом, то баланси, які складаються в різні моменти існування цього підприємства, дуже добре відображають його життєвий шлях: виникнення, зростання і розвиток, болючі процеси та, нарешті, зникнення.

В системі економічної інформації особливе місце займає вивчення показників фінансової звітності підприємства. Аналіз звітності є важливим елементом прийняття управлінських рішень.

Аналіз фінансової звітності – це процес, за допомогою якого оцінюється минулий і поточний фінансовий стан і результати діяльності підприємства. Але при цьому головною метою є оцінка фінансово – господарської діяльності підприємства відносно майбутніх умов існування.

Методика аналізу фінансової звітності підприємства складається з трьох взаємопов’язаних блоків:

-         аналізу фінансового стану;

-         аналізу фінансових результатів і ділової активності;

-         оцінки можливих перспектив розвитку підприємства.

Основні фінансові звіти, які використовуються при аналізі – стандартні форми квартальної і річної фінансової звітності. Регулярність формування на підприємстві стандартної звітності дозволяє проводити аналіз оперативно, без додаткових зусиль з пошуку інформації. Крім того, можна говорити про динаміку показників, що простежуються, про визначення загальних тенденцій розвитку підприємства.

Головними вимогами до будь – якої інформації, яка складає інформаційну базу аналізу, є її доречність і достовірність. Ці два параметра якості в міжнародних стандартах обліку визначаються як головні, завдяки яким інформація є корисною.

Аналіз фінансової звітності не дозволяє робити категоричних висновків і лише орієнтує користувача інформації в оцінці фінансового стану підприємства і визначення його вузьких місць.

Виділяються такі основні види аналізу.

Горизонтальний аналіз – порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом. Проведення горизонтального аналізу дозволяє порівняти між собою величини конкретних статей балансу в абсолютному і відносному вираженні за період, що розглядається, і визначити їх зміну за цей період.

Вертикальний (структурний) аналіз – визначення структури фінансових показників, питомої ваги окремих статей фінансових звітів, їх співставлення. Вертикальний аналіз встановлює структуру балансу і виявляє динаміку її зміни за період, що аналізується (місяць, квартал, рік).

Трендовий аналіз – порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів і визначення тренду, тобто основної тенденції динаміки показника, очищеного від випадкових впливів та індивідуальних особливостей окремих періодів.

Аналіз фінансових коефіцієнтів – обчислення різних відношень показників, які грунтуються на існуванні співвідношень між окремими статтями звітності та мають конкретний економічний зміст. Аналіз полягає в порівнянні величин, розрахованих відносних показників, з середньогалузевими, стандартними, нормативними значеннями.

Порівняльний аналіз, який поділяється на:

-         внутрішньогосподарський – порівняння основних показників підприємства і дочірніх підприємств, підрозділів;

-         міжгосподарський – порівняння показників підприємства з показниками конкурентів, із середньогалузевими;

-         факторний аналіз – аналіз впливу окремих факторів (причин) на результативний показник.

Перераховані методи мають свої переваги і недоліки; найкращі результати досягаються при використанні цих методів в комплексі.

Таким чином, аналіз фінансової звітності є, по суті, попереднім аналізом фінансового стану підприємства, що дозволяє судити про його фінансову стійкість і характер використання фінансових ресурсів.

Аудит досліджує питання, поставлені на його вирішення , а також за власною ініціативою вивчає причини недоліків, правопорушень і розробляє профілактичні заходи щодо недопущення повторення їх у майбутній господарській діяльності підприємств. Причини правопорушень та профілактичні заходи щодо запобігання їм виявляють на дослідній стадії контрольно-ревізійного процесу і систематизують у журналі групування недоліків аудиту.

Методи та технічні прийоми визначені в спеціальній вітчизняній та зарубіжній літературі. Особливо слід відмітити їх класифікацію професором Білухою. Ці методи та прийоми широко випробувані в практиці аудиторськими фірмами. До них відносяться:

-         аналіз;

-         синтез;

-         спостереження;

-         інвентаризація;

-         документальна перевірка та ін.

Відношення між підприємствами в умовах ринку обумовлюють необхідність оперативного одержання інформації про фінансовий стан партнерів. Виникає потреба в експрес-аудиті інформаційних даних, які використовуються для оцінки фінансового стану суб’єкта підприємницької діяльності (його балансу).

Сутність методики експрес-аудиту балансу заключається в швидкому (оперативному) підтвердженні достовірності відображених в балансі         (форма № 1) даних про фінансово-господарські операції. Для цього повинна бути проведена глибока аудиторська перевірка первинних документів та іншої інформації, яка характеризує фінансово-господарську діяльність суб’єкта господарювання, стан бухгалтерського обліку, його повноту, відповідність діючому законодавству і встановленим нормативно-правовим актам. Однак така перевірка займає багато часу, тому при необхідності можна рекомендувати проводити експрес-аудит балансу такими прийомами.

1. Перевірка матеріалів інвентаризації майна, засобів та обов’язків, проведеної до складання річного бухгалтерського звіту відповідно до Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1993 р.      № 250, з подальшими змінами та Інструкцією про інвентаризацію основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, документів і розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 р. № 69. при цьому перш за все необхідно вияснити, чи відповідала організація роботи по інвентаризації згаданій Інструкції. Потім перевіряється вся первинна документація по інвентаризації (описи, акти, відомості), в яких повинні бути наведені дані бухгалтерського обліку і фактичні (виявлені під час інвентаризації) дані про наявність товарно-матеріальних цінностей, основних засобів в натуральних і вартісних одиницях.

Наявність грошей в касі і цінних паперів на 1 січня наступного за звітним роком повинна бути підтверджена актом перевірки, підписаним комісією. Залишки коштів на розрахунковому, валютному та інших рахунках в установах банків підтверджуються виписками з цих рахунків. Суми по розрахункам з установами банків, фінансовими та податковими органами, а також з дебіторами і кредиторами повинні бути взаємно узгоджені і результати підтверджені актами (крім розрахунків з установами банків). До акту інвентаризації розрахунків повинна бути додана довідка про дебіторську і кредиторську заборгованість, по якій термін позовної давності закінчився, з указівкою осіб, винних в закінченні термінів позовної давності дебіторської заборгованості, а також назви і адреси дебіторів і кредиторів, суми, причини і дати виникнення заборгованості.

Необхідно перевірити також, чи розглянутий і затверджений керівником підприємства в п’ятиденний термін протокол інвентаризаційної комісії і чи правильно відображені затверджені результати інвентаризації в бухгалтерському обліку підприємства не пізніше грудня звітного року. В пояснювальній записці до річного бухгалтерського звіту повинні бути наведені відомості про результати проведених в звітному році інвентаризацій у відомості по формі додатку № 3 до Інструкції про інвентаризацію.

2. Перевірка правил складання балансу, співставлення даних Головної книги з даними журналів, а балансу – з Головною книгою; перевірка правильності арифметичних підрахунків при визначенні окремих показників (статей балансу) і підсумку балансу.

3. Перевірка узгодженості показників, які повторюються в різних формах звітності (№ 1, № 2, № 3) відповідно до Рекомендацій Міністерства фінансів України складанням різних балансів на основі даних, які виписуються з різних форм звітності. Тотожність показників при перевірці їх узгодженості і балансову рівність при складанні балансів свідчать про правильність відображення в звітності важливих показників.

На наш погляд, позитивні результати перевірки правильності складання балансу розглянуті трьома прийомами (способами) дають підставу для аналізу і оцінки фінансового стану суб’єкта господарювання.