Бухгалтерський баланс, його аналіз і аудит

-         порядок використання прибутку після виплати податків (створення резервного капіталу, на виплату дивідендів);

-         порядок створення резерву сумнівних боргів.

6. Оцінка системи внутрішнього контролю на підприємстві:

-         чи існує служба внутрішнього аудиту;

-         чи назначена та затверджена інвентаризаційна комісія;

-         чи затверджена комісія по вводу засобів в експлуатацію чи списанню необоротних активів;

-         чи проводилась раптова ревізія каси;

-         чи проводилась інвентаризація при зміні матеріально – відповідальних осіб.

В результаті проводиться оцінка надійності і достовірності системи внутрішнього контролю.

7. Збір аудиторських доказів:

-         устав економічного суб’єкту;

-         документ про реєстрацію економічного суб’єкту;

-         протоколи засідань директорів, зборів акціонерів;

-         документи, які регламентують облікову політику підприємства;

-         плани, кошториси, проекти, контракти, договори;

-         звіти внутрішніх аудиторів;

-         бухгалтерські дані, статистична звітність;

-         матеріали податкових перевірок, судових арбітражних позовів;

-         дані від бесід з персоналом та ін. Інформація.

8. Оцінка аудиторського ризику:

-         ризик системи внутрішнього контролю;

-         внутрішній ризик (звітність може бути недостовірною);

-         ризик невиявлення (суб’єктивний, через неосвідомленість аудитора).

9. Визначення процедур аудиту:

-         перевірка по формі – це перевірка оформлення документів, чи немає виправлень в документах, чи відповідають документи встановленим формам;

-         арифметична перевірка (перевірка результатів);

-         нормативно – правова перевірка (чи відповідають документи законодавству, тобто юридична перевірка);

-         зустрічна перевірка – звіряються документи, які виписані в декількох екземплярах;

-         спостерігання;

-         опитування і підтвердження у третіх осіб;

-         аналітичні процедури (фінансовий аналіз показників звітності по балансу та ін. Формам звітності);

-         проведення інвентаризації.

10. Етапи перевірки:

-         первинних документів;

-         облікових регістрів (по участках бухгалтерського обліку: перевірка початкових залишків; відповідність даних аналітичного обліку, даним синтетичного обліку; відповідність даних облікових регістрів даним Головної книги; відповідність даних Головної книги Балансу та ін. Формам звітності; погодженість показників форм звітності між собою);

-         чи всі господарські операції звітного періоду санкціоновані керівництвом;

-         чи на всі господарські операції є первинні документи;

-         чи всі господарські операції відображені на момент їх здійснення;

-         чи використовувались засоби цільового фінансування у відповідності з затвердженими кошторисами.

11. Аудитор приводить висновки та узагальнення по результатам перевірки, на основі яких складається аудиторський висновок. Аудиторський звіт складається з аудиторського висновку та додаткової результативної документації.

3.3. Аудит бухгалтерського балансу підприємств.

Цілі та завдання аудиту, джерела інформації.

Основним завданням аудиту є встановлення правильності:

-         відображення в звіті господарсько-фінансової діяльності підприємств;

-         розрахунків показників, наведених у формах звітності і їх порівнянності.

Джерела інформації слід вивчати відповідно двох періодів – до 1 січня 2001 р. і після 1 січня 2001 р.

Бухгалтерський баланс складається підприємствами і організаціями, що є юридичними особами, та виділеними на окремий баланс філіями, представництвами, відділеннями та іншими відособленими підрозділами підприємств і організацій (крім банків і бюджетних установ) незалежно від видів діяльності та форм власності.

Особливості складання і представлення фінансового звіту.

При складанні бухгалтерського балансу до 1 січня 2001 р. слід додержуватись таких умов:

- повне відображення за звітний період усіх господарських операцій і результатів інвентаризацій виробничих ресурсів, готової продукції і розрахунків;

- повний збіг даних аналітичного і синтетичного обліку та показників звітів і балансів;

- запис господарських операцій у бухгалтерському обліку повинен здійснюватися тільки на підставі оформлення відповідним чином документів;

- правильна оцінка статей балансу;

- облік майна цінностей, зобов’язань та фінансових результатів, створених, придбаних або що утворилися під час спільної діяльності, ведеться на окремому балансі тим учасником, якому за угодою доручено ведення спільних справ. Показники такого окремого балансу не заносяться до балансу підприємства, на яке покладено ведення спільних справ учасників договору. У бухгалтерській звітності учасників угоди про спільну діяльність відображаються фінансові та інші результати, що належать, за угодою, кожному з учасників;

- активи, пасиви та операції в іноземних валютах залучаються до річного звіту в сумах, визначених шляхом перерахунку іноземної валюти в грошову одиницю України за курсом НБУ;

- суми статей балансу за рахунками у банках, банківськими показниками повинні відповідати даним, зазначеним у виписках банків. Відображення у балансі сум за розрахунками з фінансовими і податковими органами, які взаємно не погоджені, не допускаються;

- у разі виявлення підприємств або іншими органами у звітах поточного чи минулого року (після їх затвердження) перекручень звітних даних виправлення проводиться у звітах за той звітний період, у якому були виявлені приписки та інші перекручення;

- виправлення помилок (перекручень), допущених та виявлених у поточному році до затвердження і подання звіту за поточний рік, здійснюється у бухгалтерському обліку сторнуванням неправильних записів та зміною їх правильними у тому місяці, в якому вони були виявлені, але не пізніше звіту за грудень поточного року;

- виправлення помилок, допущених у минулому році внаслідок перекручення витрат виробництва та обігу у бухгалтерському обліку і звітності про фінансові результати за минулий рік, не вноситься і відображається у поточному році як фінансовий результат минулих років, виявлених у звітному періоді, у кореспонденції з рахунками обліку, за якими допущені перекручення.

Нормативна база:

- “Інструкція про порядок заповнення форм річного бухгалтерського звіту підприємств” із змінами і доповненнями, внесеними згідно із наказом Міністерства фінансів України від 28 жовтня 1996 р. № 231;

- Положення “Про організацію бухгалтерського обліку і звітності”, затверджене Постановою КМУ № 250 від 3 квітня 1993 р.;

- вказівки “Щодо організації бухгалтерського обліку в Україні”, затверджені наказом Мінфіну України № 25 від 7 травня 1993 р. та ін.

Складанню звіту передує значна підготовча робота, яка складається з кількох етапів:

1. Закінчення усіх бухгалтерських записів на синтетичних і аналітичних рахунках.

2. Закриття у кінці звітного періоду всіх операційних рахунків: калькуляційних, збирально-розподільних, порівняльних, фінансово-результативних.

Закриття рахунків починається з рахунків галузей і виробництва, які мають максимальну кількість споживачів і мінімальну кількість зустрічних витрат, і закінчують рахунками з мінімальною кількістю споживачів і максимальною кількістю зустрічних витрат. Таким чином, закриття рахунків здійснюються у такій послідовності.

2.1. Розраховують собівартість послуг допоміжного виробництв і закривають рахунок  “Допоміжне виробництво”.

2.2. Розподіляють витрати майбутніх періодів – загально виробничі і загальногосподарські і закривають рахунки 39 “Витрати майбутніх періодів”, 91 “Загально виробничі витрати”, 92 “Адміністративні витрати”.

2.3. Калькулюють собівартість продукції основних галузей виробництва і списують витрати з рахунку 23 “Виробництво”.

2.4. Виконують записи за рахунками капітальних вкладень.

2.5. Визначають фінансовий результат, розподіляють прибуток (рахунки 90 “Собівартість реалізації”, 443 “Використання прибутку”,                              441 “Нерозподілений прибуток”, 442 “Непокритий збиток” ).

2.6. Формують Головну книгу або книгу обліку господарських операцій. При журнально-ордерній системі обліку підсумкові записи заносяться у Головну книгу за кореспондуючими рахунками, а при спрощеній формі – за підсумковими записами кожного рахунку книги.

Після завершення підготовчої роботи переходять до безпосереднього складання звіту.

Баланс складається згідно з нормативними вимогами за даними залишків з дебету і кредиту синтетичних рахунків на початок і кінець періоду, взятих з Головної книги або книги обліку господарських операцій.

Частина статей балансу повністю відповідає залишкам відповідних синтетичних рахунків (наприклад 10 “Основні засоби”, 30 “Каса”, 31 “Рахунки в банках” та ін.). Інші статті балансу відображають згруповані дані кількох синтетичних рахунків (“Незавершене виробництво”, “Виробничі запаси” та ін.).

На підставі нормативних документів, балансу підприємства, Головної книги або книги обліку господарських операцій, прийнятого на підприємстві порядку визначення виручки від реалізації продукції (робіт, послуг), чинних договорів розробляються і заповнюються звіти – про фінансові результати та їх використання та про фінансово-майновий стан підприємства.

При складанні фінансової звітності з 1 січня 2001 р. слід додержуватись вимог таких законодавчих і нормативних актів:

- Закон України від 16 липня 1999 р. № 996-XIV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”;

- “Порядок подання фінансової звітності”, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 р. № 419;

- Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”. Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. № 87;

- Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 “Баланс”. Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. № 87;

- Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 6 “Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах”. Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28 травня 1999 р. № 137.

При складанні фінансової звітності після 1 січня 2001 р. слід дотримуватись таких умов:

- автономності підприємства, за яким кожне підприємство розглядається як юридична особа, що відокремлена від власників;

- безперервності діяльності підприємства;

- періодичності, що припускає розподіл діяльності підприємства на певні періоди часу;

- історичної (фактичної) собівартості, що визначає пріоритет оцінки активів.

Мета, склад і принципи підготовки фінансової звітності порядок її подання визначаються Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку 1, 2, 3, 4.

Методика проведення аудиту бухгалтерського балансу.

Виходячи з цілей та завдань аудиту звітності підприємств, необхідно методику проведення аудиту звітності розглядати як методику встановлення достовірності відображення у звітності результатів фінансово-господарської діяльності підприємств і встановлення правильності розрахунків показників.

Методика проведення аудиту балансу підприємства наведена нижче.

1. Нематеріальні активи (НА). Рахунки 12, 133:

-         залишкова вартість (ряд. 010),

-         первісна вартість (ряд. 011),

-         знос (ряд. 012).

Основні засоби (ОЗ). Рахунки 10, 11, 131, 132.

-         залишкова вартість (ряд. 030),

-         первісна вартість (ряд. 031),

-         знос (ряд. 032).

Реєстри та первинні документи. Акт приймання-передачі ОЗ на НА; акт введення в експлуатацію; акт ліквідації; картки інвентарні; регістри синтетичного обліку; розробні таблиці щодо розрахунку амортизаційних відрахувань та зносу; інвентарний перелік; технічні паспорти; відомість індексації балансової вартості та зносу.