Лекции по "Социологии туризма"

 

У 1993 році це визначення набуло уточненого формулювання: туризм - це діяльність осіб, які подорожують і здійснюють перебування в місцях за межами звичного їм середовища, протягом періоду, що не перевищує одного року поспіль, з  метою відпочинку, також з діловими чи дозвіллєвими цілями.

 

За визначенням ЮНЕСКО, туризм - це від'їзд з дому без  наміру наживи. Згідно з Гаазькою декларацією  по туризму від 1989 p., туризм - це переміщення  людей з місця їх мешкання і  роботи, а також сфера послуг, створена для задоволення потреб, що виникають в результаті цих  переміщень. У таких переміщень є  чітко поставлена мета - ознайомлення з визначними пам'ятками, лікування, навчання або відпочинок за кордоном. На відміну від нього, подорож - переміщення  людей у просторі та часі незалежно  від мети.

 

Класифікаційний дискурс

 

Зазвичай класифікацію розуміють  в науці і соціальній практиці як розподіл предметів будь-якого  роду на класи за найбільш суттєвими  ознаками, притаманними предметам даного роду, і соціальними формами спілкування. У соціології - це спроба визначити  соціальні структури (суспільство, організації, відносини), які існують  постійно.

 

У соціології туризму - це процес виділення із складного соціо-культурного  феномена "туризм", що несе у собі його родові ознаки, більш конкретних і специфічно окреслених його видових  проявів, які вирізняються за тими чи іншими ознаками.

 

Зазначимо, що процес класифікації феномена "туризм" в соціології ще не завершений. Існує декілька підходів щодо його здійснення.

 

В одних соціологічних  джерелах представлена класифікація за формами туризму, під якими розуміють  тип організації туристичної  діяльності людини або групи людей (індивідуальний, груповий (колективний, сімейний туризм).

 

Також є класифікація за видовими ознаками. Так, М.Б. Біржаков пропонує поділяти туризм на активний і пасивний.

 

Активні види туризму передбачають види відпочинку і подорожей, розваг, спорту (скелелазіння, спортивні ігри, спускання на плотах бурхливими річками, підводний туризм, сафарі та ін.), що вимагають значної фізичної напруги  і доступні далеко не всім категоріям туристів. Ще більш виділяється в  цьому сенсі екстремальний туризм.

 

Пасивні види туризму орієнтовані  на спокійнішу і менш напружену, в  сенсі фізичних навантажень, програму туру або туристської подорожі. Вони розраховані на осіб, більш схильних до розміреного відпочинку, пізнавальних турів, не вимагають напруженого  циклу переміщень і фізичних навантажень. Це відпочинок на морському, гірському, водолікувальному курорті, оздоровчі  тури, тури на лікування. Це стосується турів для сімей з дітьми, туристів старшого віку і пенсіонерів.

 

Найбільш повна і логічно  виважена класифікація феномена туризму  представлена В.І.Добреньковим та А.І.Кравченком. В ній туризм поділяють за такими ознаками: мета подорожі, спосіб пересування, інтенсивність туристського потоку, тривалість подорожі, характер організації подорожі тощо.

 

У всьому світі прийнято ділити туризм перш за все на зовнішній (виїзний  та в'їзний), тобто міжнародний, і  внутрішній.

 

Внутрішній туризм - подорожі усередині своєї країни осіб, що постійно проживають в межах держави, без заняття оплачуваною діяльністю в місці тимчасового перебування. На внутрішній туризм в світі припадає 80-90% поездок.

 

Міжнародний туризм - це туризм в іншу країну з туристичними цілями без заняття оплачуваною діяльністю в місці тимчасового перебування. В середньому близько 65% всіх міжнародних  туристичних поїздок припадає на Європу, близько 20% - на Америку і  близько 15% - на інші регіони.

 

За видами діяльності (цілями відпочинку) туризм поділяється на спортивний (пішохідний, водний, лижний та ін.), культурно-пізнавальний, утилітарний (наприклад, риболовля), лікувально-оздоровчий (у санаторіях) і спортивно-оздоровчий (дитячі табори, наметові табори), науковий, діловий, спортивний відпочинок, шоп-тури, пригодницький, паломництво, екзотичний, екотуризм, пікнік, вікенд, науковий, конгресовий  та ін.

 

Спортивний туризм - походи маршрутами певної категорії складності, а також участь в змаганнях  з техніки туризму і чемпіонатах; різновид самодіяльного туризму.

 

Культурно-пізнавальний туризм - подорожі людей по своїй країні і по зарубіжних країнах для ознайомлення з пам'ятками культури, місцевими  традиціями, звичаями, способом і стилем життя.

 

Складова частина культурного  туризму - музейний туризм. У західноєвропейських  країнах практично всі музеї - від найменшого до найбільшого - орієнтовані  на відвідини туристів, за рахунок  чого більшість музеїв існує.

 

Терміни "культурно-пізнавальний" і "науково-пізнавальний" туризм у вітчизняній літературі часто  вживаються як синоніми. їх об'єднує  кваліфікаційна характеристика "пізнавальний", яка виявляє мету і призначення  цих видів туризму. У зарубіжній літературі характеристика "пізнавальний" не вживається, тому розглядаються  культурний і науковий туризм як самостійні види рекреаційної діяльності.

 

Пізнавальний туризм - туристські поїздки, подорожі, походи з метою  відвідин будь-яких регіонів, місцевостей, центрів туризму тощо для ознайомлення з пам'ятками природи, історії і  культури, побутом і традиціями місцевого  населення, народними ремеслами  і промислами, досягненнями в області  науки, культури, промислового виробництва, будівництва і т.ін. Елементи пізнавального  туризму різного ступеня властиві практично всім видам туризму.

Оздоровчий туризм - туристські подорожі, поїздки і походи в якій-небудь місцевості із сприятливими для здоров'я  природно-кліматичними умовами і  перебування там з метою відпочинку. Оздоровчий відпочинок залежно від  засобів впливу на людину поділяється  на клімато-, море-, грязелікування і  т. ін. Зазвичай в рамках оздоровчого  туризму проводяться некатегорійні  походи, прогулянки, купання, катання  на водних або гірських лижах, екскурсії, розважальні заходи тощо.

 

Медичний туризм - поїздки  людей в ті країни або регіони, де можна заощадити на медичному  обслуговуванні, вдаючись за допомогою  до професійних лікарів і найкращих  клінік. Все більше жителів Західної Європи приїздить до Польщі, Угорщини і Словаччини, щоб зробити собі пластичні операції, отримати стоматологічні й інші медичні послуги, заплативши за це у декілька разів менше, ніж  удома.

 

Науковий і навчальний туризм припускає навчання іноземній  мові, реставрацію пам'яток, вивчення етнографії, історії, проведення археологічних  експедицій.

 

Науковий туризм включає  поїздки для участі в різних нарадах, конгресах і симпозіумах, у великих  міжнародних книжкових ярмарках, а також участь у наукових, найчастіше археологічних, експедиціях. Останнім часом науковий туризм неймовірними темпами завойовує турбізнес. Фахівці  розрізняють три види наукового  туризму, не пов'язаного з конгресами і семінарами:

 

* ознайомчий. Під час поїздки  туристів ознайомлюють з природними  й антропогенними об'єктами і  надають пояснення;

 

* допоміжна участь. У цьому  випадку туристи беруть участь  в наукових роботах як допомоговий  персонал, наприклад беруть участь  у реставраційних роботах, роботах  у заповідниках із збереження  рідкісних тварин або в польових  наукових дослідженнях;

 

* самостійні дослідження  туристів.

 

Діловий туризм - поїздки  бізнесменів для укладення контрактів, ознайомлення з перспективами ринку  збуту, пошуку нових партнерів або  клієнтів.

 

Екологічний туризм. Термін "екотуризм" був уведений в  ужиток на початку 80-х років. XX ст. Єдине  визначення екотуризму відсутнє. За визначенням  Міжнародного Союзу охорони природи (МСОП): екологічний туризм, або екотуризм - подорож з відповідальністю за навколишнє середовище щодо непорушених  природних територій для вивчення і насолоди природою і культурними  визначними пам'ятками, що сприяє охороні  природи, "м'яко" діє на навколишнє середовище, забезпечує активну соціально-економічну участь місцевих жителів і отримання  ними вигод від цієї діяльності.

 

Екологічний туризм ділять на декілька різновидів:

 

* науковий туризм - подорожі, основною метою яких є спостереження  за природою в польових умовах;

 

* природний туризм (nature tourisme, nature-based or nature-oriented tourism) - будь-які види  туризму, які безпосередньо залежать  від використання природних ресурсів  в їх відносно незміненому  стані, включаючи ландшафти, рельєф, води, рослинність і диких тварин. Як різновид природного туризму,  іноді виділяють біотуризм (wildlife tourism) і подорожі в дику природу  (wilderness travel), метою яких можуть  бути будь-які об'єкти живої  природи;

 

* освітні тури - екскурсії  в заповідники і національні  парки для вивчення історії  і природи;

 

* пригодницький туризм (adventure tourism) - подорожі, пов'язані з активними  способами пересування і відпочинку  на природі (альпінізм, скелелазіння, піший, водний, лижний, кінний туризм, каньйонінг, каякінг, дайвінг).

 

Сьогодні найбільш популярними  видами екотуризму стають піші походи і наметові табори, спостереження  за птахами, кіно-, фотографування і  екосафарі, походи в гори і альпінізм, водний туризм і риболовля, ботанічні  екскурсії, спостереження екзотичних метеликів, пригодницький туризм, велосипедні  трекінги, спелеотуризм, підводний  туризм, сплав по гірських річках (рафтинг), кінний туризм та інші вида екстрім-туризму.

 

Релігійний туризм (паломництво) - поширений у світовій туристичній  практиці спосіб відвідин святих місць. Останнім часом спостерігається  інтенсивний розвиток паломництва  та релігійного туризму, утворються паломницькі служби, що організовують поїздки місцевого населення в монастирі й до релігійних святинь.

 

Етнографічний туризм - заснований на інтересі людей до справжнього  життя іншого народу, до ознайомлення з народними традиціями, обрядами, творчістю і культурою.

 

За способом пересування  туристів розрізняють: пішохідний, авіаційний, морський, річковий, автотуризм, залізничний, велосипедний і змішаний. За інтенсивністю  туристичних потоків розрізняють  постійний і сезонний туризм.

 

У туризмі існують пікові сезони і сезони спаду туристичної  діяльності. Це означає, що готелі, транспорт  й інші об'єкти інфраструктури туризму, а також персонал залишаються  незайнятими значну частину року. Окрім того, в сільських районах  пік туристичного сезону нерідко  збігається з розпалом збору врожаю та інших важливих робіт.

 

За тривалістю перебування  туристів у подорожі виділяють короткочасний  та довготривалий туризм. Короткочасний  туризм передбачає тривалість подорожі не більше трьох діб. Довготривалий  туризм може тривати від 3 діб до 1 року.

 

За характером організації  подорожі виділяють індивідуальний, груповий, організований, самодіяльний та неорганізований туризм.

 

Індивідуальний туризм - подорож  однієї людини за власною програмою. Турфірми виконують замовлення туристів-індивідуалів (визначення районів відвідин, тривалість зупинок, умов нічлігу і т.ін.). Індивідуальний туризм може розвиватися завдяки  спорідненим і сімейним зв'язкам, творчим обмінам і відвідинам на запрошення. Індивідуальні тури практикуються також за програмами соціального і молодіжного туризму. Обслуговування при індивідуальному  туризмі здійснюється спеціальними, звичайними або спеціалізованими турфірмами.

 

Груповий туризм - форма  організації туристичної подорожі людей, об'єднаних бажанням і можливістю спільної подорожі за конкретним маршрутом  або з метою отримання програмного  обслуговування, задоволення колективного інтересу до об'єкта відвідання. Під  час подорожі виникає тимчасовий колектив. Груповий туризм - переважна  форма організації поїздок за маршрутами та програмами соціального  й молодіжного туризму. При груповому  туризмі реалізуються значні можливості отримання пільг та знижок. Так, знижки на обслуговування груп надають підприємства розміщення, різні види підприємств  транспортного обслуговування, заклади  культури, профспілки.

 

Організований туризм - поїздки  за турами й маршрутами, що організовують  туристичні фірми або клуби. Реалізуються, як правило, на умовах попередньої оплати.

 

Неорганізований туризм - спонтанні  поїздки туристів, як правило, організовані самими туристами без участі організації-посередника, туристського клубу або секції.

 

Самодіяльний туризм (кваліфікований) - специфічний вид туристської  громадської (аматорської) діяльності, який реалізується на добровільній самодіяльній основі.

 

За типом спонсорування - туризм державний і туризм комерційний.

 

Наведена класифікація не охоплює всіх без винятку видів  туризму через обмеженість обсягу посібника, наявність словникових, довідкових та енциклопедичних джерел. До того ж, туризм є феноменом, що стрімко  і динамічно розвивається, продукуючи нові й нові види. Дослідження вітчизняної  туристичної сфери засвідчують, що в радянські часи основний потік  туристів проходив усередині країни, а в зарубіжному туризмі переважали три види: пляжний відпочинок, огляд  визначних пам'яток і шоп-тури. Пляж, готель з басейном, автобусна екскурсія  історичними місцями для багатьох людей як вид відпочинку нині втрачають  свою привабливість. Практично зникли як вид туризму поїздки за продовольством. Сьогодні ринок туристичних послуг як в нашій країні, так і в  світі надзвичайно змінився. Він  сегментується з урахуванням  мотивації подорожі, віку, активності і допитливості туриста. Сформувався  споживач, що надає перевагу нестандартному відпочинку. Багато виїзних турів  розширюються за рахунок включення  в пакет якої-небудь родзинки у  вигляді екстрім-екскурсії. Раніше це були альпінізм, пішохідний, кінний, водний, гірський, спелео-, вело-, мото- і автотуризм. Тепер на слуху дайвінг, каньйонінг, скельні сходження, джампінг,парапланфюм, парашутний спорт, легка авіація, джип-сафарі тощо. Щороку туристичний ринок пропонує новинки.