Лекции по "Социологии туризма"

 

Так, чимало визначень трактують  туризм як одну з галузей промисловості, бізнесу. Одним з варіантів такого визначення є підхід з боку пропозиції. Ключовою особливістю такого визначення є його фокусування на предметі продажу  продукції туристичної індустрії. Предмети споживання - це концептуальне  ядро визначення туризму з погляду  пропозиції, його можна сформулювати так: "туризм - це сукупність усіх видів  бізнесу, які напряму постачають товари та послу ги для сприяння бізнесу, задоволенням та розвагам, вдалині  від звичної домашньої атмосфери".

 

Дещо більш розширене  розуміння туризму цієї галузевої  спрямованості наводить Джон Уокер. На його думку, туризм можна визначити  як науку, мистецтво та бізнес залучення  туристів та організації їх перевезення  та розміщення, а також створення  умов для кращого вдоволення їх потреб та запитів.

 

Порівняльний аналіз визначень  туризму галузевої спрямованості  здійснив російський туризмолог В.О. Квартальнов. Зокрема, він цитує Дж. Джаффарі (США), який запропонував інше визначення туризму: "Туризм - це навчання людини поза її звичним способом життя, які вдовольняють її потреби, вдалині від імпульсів, які дає домашнє, соціокультурне, економічне та фізіологічне середовище перебування".

 

Джаффарі та Річі (США) повторили  це визначення кількома роками пізніше  як базове для університетського  курсу з вивчення туризму.

 

Мерфі, окреслюючи суспільну  базову плановану модель туризму, подає  більш вузьке визначення - це подорож  нерезидентів (туристів, включаючи  екскурсантів) до місця призначення  та їх тимчасове перебування там  до тих пір, поки воно не стане їх постійним місцем проживання; туризм - це поєднання відпочинку та бізнесу.

 

Визначення Ліпера (Канада) найбільш складне з тих, що наведено вище. Він стверджує, що туризм потрібно розглядати як систему, що об'єднує  людей, які подорожують на власний  розсуд та тимчасово зупиняються  поза їхнім звичним місцем проживання на одну та больше діб, здійснюючи тури, спрямовані на отримання матеріальної вигоди.

 

Елементами такої системи  є туристи, виробничі регіони, транзитні  маршрути, регіони призначення та індустрія туризму. Ці п'ять елементів  пов'язані між собою просторовим  та функціональним зв'язками. Керуючись  характеристиками відкритої системи, організація цих п'яти елементів  працює всередині великої соціальної системи, взаємодію чи з фізичною, культурною, суспільною, економічною, політичною та технологічною діяльністю.

 

Близьке до наведеного розуміння  туризму визначається Всесвітньою  радою з туризму та подорожей, яка вказала на такі характеристики сучасного туризму:

 

* найбільша індустрія,  яка має близько $3,5 трлн. обігового  капіталу;

 

* провідний виробник промислової  продукції, чий внесок до валового  національного продукту становить  6,1%;

 

* провідний платник податків;

 

* роботодавець для 127 млн.  людей, тобто кожного п'ятнадцятого  від усіх працюючих;

 

* галузь світової економіки,  яка найдинамічніше розвивається'.

 

Як бачимо, всі наведені визначення сконцентровані на "економічному" розумінні туризму.

 

Однак навіть серед науковців  та практиків економічного спрямування  поширюється розуміння необхідності докладнішого розуміння туризму, що виходить за межі "індустріального  підходу". Так, для Національної політики навчання туризму (США) типова така дефініція  туризму - це "діяльність та активність людей, які їздять у місце чи місця  за межами свого регіону з будь-якою метою, за винятком щоденних поїздок  на роботу".

 

Як бачимо, у цьому визначенні взагалі відсутня та частина туризму, що пов'язана з його організацією. Разом з тим слід погодитись з  російським дослідником М.Б. Біржаковим, що туризм хоча й належить до мандрівок, але, на відміну від подорожей, це категорія, яка перебуває під  сильним впливом економіки та політики, до цього ж він наділений  дуалізмом внутрішньої природи  явища. На його думку, туризм - це:

 

а) особливий масовий вид  подорожей з чітко визначеними  целями туризму, які здійснюють власне туристи, тобто діяльність самого туриста, та

 

б) діяльність з організації  та здійснення (супроводження) таких  подорожей, туристична діяльність. Така діяльність здійснюється різними підприємствами індустрії туризму та суміжних галузей.

 

Подальшого розширення предметне  визначення туризму набуло в роботах  російських та українських туризмологів. Зокрема, класичне визначення туризму  у зазначеній роботі М.Б. Біржакова  виглядає так: туризм - це тимчасове  переміщення людей з місця  свого постійного проживання в іншу країну чи іншу місцевість у межах  своєї країни у вільний час  з метою отримання задоволення  та відпочинку, в оздоровчих та лікувальних, гостьових, пізнавальних, релігійних чи в професійно-ділових цілях, але  без занять оплачуваною роботою  з джерела у відвідуваному  місці.

 

Саме такі розширені визначення туризму утворюють другу групу.

 

Принципового значення для  подальшого уточнення змісту поняття "туризм" мають роботи відомого українського філософа В.С. Пазенка. Обґрунтовуючи  необхідність створення інтегральної науки - туризмології, він пише: "Одним  із чинників, який стимулює створення  туризмології, є тенденція перегляду  розуміння туризму як суто "індустрії  подорожей та відпочинку", надання  цьому розумінню "людського виміру". А це, в свою чергу, передбачає наголос  на світоглядне, культурне, пізнавальне, етичне, комунікативне значення туризму  як специфічного соціального інституту  і феномена загальнолюдської культури. В цьому аспекті головним об'єктом  туризмознавства є не готелі, кемпінги, турбюро і агенції, а людина, що подорожує.

 

Подорож - одне із ключових понять тезаурусу туризмознавства: "Вид  діяльності, який називаємо туризмом, поєднує організацію подорожей  та індустрію гостинності". На значення поняття "подорож" вказують і французькі теоретики: "Так само, як географія  знайшла єдність у території, туризмологія повинна знайти свою єдність  у "подорожі". Але подорож - не лише одна із форм діяльності людини, а й  прояв її способу життя. Втім людина, що подорожує (вчений, бізнесмен, прочанин, відпочиваючий, країнознавець, спортсмен-альпініст  чи "молодий шукач пригод"), - це не просто "споживач туристичного продукту", що пересувається у  просторі і часі, а особистість, яка  під час мандрівок, поїздок, походів  прилучається до світу природи і  культур них артефактів, до "ціннісних  галактик" інших країн, народів, людей. Саме така особистість за нашим переконанням утворює епіцентр філософії туризму. Саме особистість, тобто індивід, який здатний не просто споглядати світ, або "споживати", використовувати  його, в тому числі у варварський  спосіб (згадаймо понівечені лісові галявини після туристської "навали" вихідного  дня), а милуватися ним, шанувати багатства  природи та культури, перетворюючи набуті знання і враження у надбання власної духовності.

 

За такого підходу дедалі більшого поширення набуває розуміння  туризму як масштабного соціального  явища - соціального феномена.

 

Так, російські дослідники дають одне з найбільш розширених (і в той же час конкретних) визначень туризму: багатозначний  термін, яким позначаються різні сфери  цього складного феномену:

 

1) "тимчасові виїзди (подорожі) громадян Російської Федерації,  іноземних громадян та осіб  без громадянства з постійного  місця проживання в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових,  спортивних, релігійних та інших  цілях без занять оплачуваною  діяльністю в країні (місці) тимчасового  перебування" (Закон РФ "Про  основи туристичної діяльності" від 1 грудня 1996 p., додаток №1). Туризм  передбачає тимчасове переміщення  населення з одного регіону  (району, міста, села) в інший, якщо  воно не пов'язане з переміною  місця проживання чи роботи.

 

Базовим вважається визначення, прийняте Статистичною комісією ООН  в 1993 році, згідно з яким туризмом вважається діяльність осіб, які подорожують  та перебувають у місцях за межами їх звичного середовища протягом періоду, який не перевищує року поспіль, з  метою відпочинку, а також з  діловими та іншими цілями;

 

2) приватний випадок подорожей  з чітко визначеними цілями  тапоєднуваний з діяльністю з  організації та здійснення таких  подорожей. В широкому розумінні  туризм означає переміщення з  одночасною зміною побуту людей.  Розвиток туризму перебуває під  більш сильною залежністю від  стану економіки та геополітичних  процесів, які відбуваються як  в окремій країні, так і у  світі в цілому. В сучасному  розумінні туризмом називають  діяльність, пов'язану з масовим  туристським переміщенням, його матеріальною базою, рівнем обслуговування, досягненнями туристів-спортсменів;

 

3) форма розумового та  фізичного виховання, що реалізується  через подорожі;

 

4) популярна форма організації  відпочинку, проведення дозвілля;

 

5) галузь господарства  з обслуговування людей, які  тимчасово перебувають поза місцем  постійного проживання;

 

6) сегмент ринку, на  якому сходяться підприємства  традиційних галузей господарства (транспорт, громадське харчування, готельний бізнес, культура, торгівля  та ін.) з метою пропозиції своєї  продукції та послуг туроператорам.

 

Отже, в сучасній туризмології поступово укорінюється саме розширене  розуміння туризму.

 

Туризм розглядається  як багатовимірне соціокультурне і  політико-економічне явище, яке сприяє зближенню націй і людей, розширенню культурних контактів і розвитку глобального співтовариства. Туризм, як прибуткова галузь економіки, став впливати на політику держав. Світовий досвід і практика економічної, соціальної і політичної стабільності розвинених країн доводять, що географічне положення  держави, її природно-кліматичні ресурси  і визначні пам'ятки стають загальним  благом лише засобами туризму.

 

Саме таке розуміння найбільш наближене до соціологічного розуміння  туризму як соціокультурного феномена.

 

При цьому культурний ефект  туризму виявляється в раціоналізації вільного часу населення, розширенні його духовних і фізичних здібностей. Туризм сприяє збереженню і своєчасній реставрації  історичних пам'яток, архітектурних  споруд, поліпшенню екології регіону: починають розвиватися інфраструктура туризму, сервісні служби (дороги, побутові послуги, кафе, ресторани, парки розваг).

 

Туристи з розвинених країн  привозять в країни, що розвиваються, не тільки валюту, але і знання, кваліфікацію, високий рівень освіти і культури, тим самим залучаючи місцеве  населення до вищого рівня цивілізованості. В результаті міжнародний туризм виконує латентну функцію освіти, замінюючи аборигенам середню школу і університет одночасно.

 

Соціальний ефект туризму  виявляється у збільшенні числа  зайнятих, зростанні інвестицій, підвищенні матеріального рівня життя населення  регіону. У цій галузі праця не механізована і не може бути механізованою, що дозволяє залучати трудові ресурси, направляючи їх на обслуговування туристів. У 1995 р. кожне 16-те робоче місце в  світі припадало на туризм. Згідно з даними Міжнародної організації  праці, у 1995 р. 11% робочої сили у всьому світі, а це близько 200 млн. чоловік, прямо або опосередковано працювали  у сфері туризму, а 2005 р. вона орієнтовно збільшилася до 340 млн.

 

Стійке зростання кількості  туристського потоку - запорука економічного піднесення регіону. Якщо людина подорожує  країною, зупиняється в готелях, то туди надходять кошти, отже, більше податків отримує місцевий бюджет. Туристи, як правило, відвідують музеї, галереї, купують там сувеніри; не буде туристів - музеї залишаться без  коштів. Тут має місце так званий мультиплікативний ефект - прибутки отримують не тільки власники готелів  і ресторанів, але і фермери, що поставляють продукти харчування, навчальні  заклади, в яких навчаються діти персоналу  готелів, транспортні підприємства. Успішний розвиток туризму впливає  на такі ключові сектори економіки, як транспорт і зв'язок, торгівля, будівництво, сільське господарство, виробництво  товарів народного споживання та ін.

 

Розвиток сфери туризму  сприяє підвищенню рівня освіти, вдосконаленню  системи медичного обслуговування, впровадженню нових засобів розповсюдження інформації. Розвиток індустрії туризму  сприяє зниженню рівня безробіття в  регіоні, значному збільшенню надходжень до місцевих бюджетів, впорядкуванню  територій. Удосконалюється і сфера  громадського харчування: відкривається  багато невеликих підприємств різного  рівня, які достатньою мірою задовольняють  попит на послуги харчування, а  також кейтерингові послуги (організація  банкетів, оформлення місць для роздачі  їжі та ін.).

 

На культурні і соціальні  аспекти, як і на туризм у цілому, впливають соціально-демографічні чинники. Так, зростання тривалості життя в розвинених країнах означає, що люди, вийшовши на пенсію, можуть проводити  в поїздках більше часу, аніж раніше (зрозуміло, якщо розмір пенсії тому сприяє). Завдяки збільшенню оплати праці, наданню  робочим і службовцям різних соціальних гарантій і пільг за рахунок підприємств  відбулося розширення соціального  складу туристів. Багато підприємств  включають туризм у свої соціальні  програми. Зменшення кількості дітей  у сім'ях звільнило час для  подорожей молодим парам, а пізніший шлюб, особливо у середнього класу, збільшив кількість часу, який можна  витратити на ознайомлення з іншими країнами.

 

Нині жінки не поспішають виходити заміж, самі заробляють і відповідно оплачують свою відпустку. Прагнення  до здорового способу життя і  турбота людей про своє здоров'я  розширили спектр медичного і  оздоровчого туризму.

 

Слід зазначити, що таке розуміння  туризму, як соціокультурного феномена, поступово набуває легітимації  не тільки у законодавчій базі окремих  держав, але й у міжнародних  нормативних документах.

 

Так, згідно із Законом РФ "Про основи туристичної діяльності": туризм - це тимчасові виїзди (подорожі) громадян Російської Федерації, іноземних  громадян та осіб без громадянства з постійного місця проживання в  оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових, спортивних, релігійних та інших цілях  без занять оплачуваною діяль¬ністю  в країні (місці) тимчасового перебування.

 

Українське законодавство  закріпило в нормативних актах  таке визначення:

 

туризм - тимчасовий виїзд  особи з місця постійного проживання в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових  чи інших цілях без здійснення оплачуваної діяльності в місці  перебування (Закон України "Про  туризм" № 324/95-ВР) (Відомості Верховної  Ради України, 1995 p., № 31, ст. 241; 2001 p., № 32, ст. 172).

 

Постійну увагу подальшому розвитку туризму, удосконаленню міжнародної  правової бази для його розвитку приділяють міжнародні організації, зокрема Організація  Об'єднаних Націй. Так, у 1954 р. нею  було прийнято таке визначення: туризм - це активний відпочинок, який впливає  на зміцнення здоров'я, фізичного  розвитку люди¬ни і виходить за межі постійного місця проживання.