Автор: Пользователь скрыл имя, 19 Мая 2013 в 19:43, курсовая работа
Історія скорення сучасної людину супом величезна. Є записи про те, що його готовили ще прадавні китайці й індійці на основі рису. Європейська ж історія супу починається із часів Римської Імперії, тоді ж він і обзавівся своїми основними компонентами. Римські солдати, завжди голодні й втомлені, потребували безлічі провізій. Місцеве населення не могло їх прокормити м'ясом, от і доводилося в юшку підмішувати все, що могло бути їстівним, наприклад: лук, моркву, капусту, буряк, щавель, часник, м'яту, оливки, фенхель, коріандр, кріп, петрушку.
Уведення
1. Значення супів у харчуванні людини
2. Товароведная характеристика основних видів сировини
2.1 М'ясо забійних тварин
2.2 М'ясо домашнього птаха й дичини
2.3 Крупи
2.4 Макаронні вироби
2.5 Яйця
2.6 Свіжі городин
2.7 Капустяні городин
2.8 Луковые овощи
2.9 Салатно-шпинатные овощи
2.10 Тыквенные овощи
2.10 Томатні городин
2.12 Перероблені городин
2.13 Пряності
3. Класифікація й асортименти супів
4. Механічна кулінарна обробка сировини й підготовка напівфабрикатів
4.1 Технологічна схема обробки яловичини
4.2 Обробка птаха
4.3 Обробка круп, бобових і макаронних виробів
4.4 Обробка яєць
4.5 Обробка овочів
5. Теплова кулінарна обробка сировини й готування готової продукції
5.1 Технологічний процес готування бульйонів
5.2 Заправні супи
5.3 Супи молочні
5.4 Супи-Пюре
5.5 Супи прозорі
5.6 Холодні супи
5.7 Солодкі супи
6. Изменение основных пищевых веществ в процессе кулинарной обработки
7. Контроль качества кулинарной продукции
8. Особенности оформления, подачи и реализации супов
9. Разработка технико-технологических карт
10. Основы энерго- и ресурсосберегающих технологий
Заключение
Список використаних иточников
Приложение А
Приложение Б
Додаток В
Приложение Г
Приложение Д
Додаток Е
У реалізацію
допускається тільки свіже м'ясо, яке
повинне відповідати вимогам
ветеринарно-санітарного
Охолоджене м'ясо повинне мати на поверхні суху скоринку підсихання блідо-червоного кольору. Поверхня свіжого розрізу злегка волога, колір — властивий м'ясу даного видів тварину. М'ясний сік прозорий.
Відтале м'ясо має більш інтенсивне фарбування поверхні гаси і її глибинних шарів. Поверхня розрізу сильно волога, стікає м'ясний сік червоного кольору.
Поверхня м'яса морозива й повторно замороженого повинна бути червоного кольору (більш темний відтінок у повторно замороженого); поверхня розрубу рожево-сіра в мороженого м'яса й темно-червона в повторно замороженого.
Консистенція визначається на свіжому розрізі охолодженого й відталого м'яса шляхом натиснення на нього пальцем. Охолоджене м'ясо має пружну консистенцію, що розмерзлося - тістоподібну.
Морозиво й повторно заморожене м'ясо повинне бути твердим, як лід, і при постукуванні твердим предметом видавати ясний звук.
Запах визначають на поверхні гаси й у її глибинних шарах у кістки, тому що тут швидше наступає псування. Охолоджене м'ясо повинне мати захід, характерний для дозрілого м'яса, у відталого відчувається захід вогкості. Морозиво й повторно заморожене м'ясо заходу не має.
При визначенні якості жиру звертають увагу на його колір, консистенцію й запах. Яловичий жир повинен мати колір від білого до жовтого, баранячий - білий, свинячий білий або блідо-рожевий, у відталого й повторно замороженого м'яса жир червоного кольору. Консистенцію жиру охолодженого й відталого м'яса визначають роздавлюванням його пальцями. Яловичий жир повинен мати тверду консистенцію й при роздавлюванні кришитися, баранячий - щільну, свинячий – м'яку. Жир не повинен мати заходу осаливания або прогоркания.
Бульйон з охолодженого м'яса повинен бути прозорим, ароматним, на поверхні збираються більші краплі жиру; смак жиру нормальний, без стороннього присмаку. Бульйон з морозива, що розмерзся й повторно замороженого м'яса мутний, з достатком піни, без аромату, властивого бульйону з охолодженого м'яса.
М'ясо, що підлягає реалізації, не повинне мати забруднень, згустків крові, синців, залишків внутрішніх органів; на мороженім м'ясі не повинне бути льоду й снігу.
Не допускають у продаж, а використовують для промислової переробки на харчові цілі м'ясо: худе; биків і кнурів; з кількістю зачищень і зривів підшкірного жиру, що перевищують для яловичини 15% поверхні напівгаси або четвертины; для баранини -10% поверхні гаси, а для свинини з кількістю зачищень, що перевищують 10% поверхні напівгаси або гаси, і зривів підшкірного жиру, що перевищують 15% поверхні; свіже, але, що змінило колір в області шиї (потемніле); заморожене більш одного разу; яловичину й свинину, неправильно розділені по хребту (із залишенням цілих хребців); свинину з пожовтілим шпиком.
2.2 М'ясо домашнього птаха й дичини
Основними видами домашнього птаха є кури, гусаки, качки, індички, цесарки. Птахівництво — важлива галузь тваринництва. Вона дає коштовні продукти харчування — м'ясо, яйця, а також пухнув і перо. Домашній птах має високу скоростиглість і плідністю. Від неї можна одержати продукцію вже в 2- 4-місячному віці.
Вихід м'яса птаха значно перевищує вихід м'яса забійних тварин. М'ясо домашнього птаха відрізняється від м'яса забійної худоби ніжністю, змістом більшої кількості повноцінних білків і екстрактивних речовин, кращою засвоюваністю. М'ясо курей і індичок рекомендується для дитячого й дієтичного харчування. Калорійність м'яса птаха становить 110-250 ккал на 100 г.
Класифікація м'яса домашнього птаха
М'ясо домашнього птаха підрозділяють по виду, віці, способі і якості технологічної обробки тушок і їх термічному стану.
Залежно від виду й віку розрізняють тушки птаха молодий (курчат, курчат-бройлерів, каченят, гусенят, индюшат, цесарят) і дорослої (курей, качок, гусаків, індичок, цесарок).
По способу обробки тушки підрозділяють на полупотрошеные (з вилученим кишечником і невідокремленими головою й кінцівками); потрошеные (вилучені внутрішні органі, голова, ноги, крила до ліктьового суглоба; без вкладеного потруху й із вкладеним потрухом).
По
термічному стану тушки можуть
бути остиглими (температура
Тушки домашнього птаха, що випускаються реалізацію, повинні бути свіжими, по вгодованості і якості обробки не нижче II категорії, правильно вставленими, з маркуванням, відповідної до категорії вгодованості. У свіжих тушок дзьоб глянсуватий і сухий, слизувата оболонка ротової порожнини блискуча, блідо-рожевого кольору, без стороннього заходу, очне яблуко заповнює всю орбіту, колір шкіри білувато-жовтуватий, поверхня тушки суха; консистенція пружна, жир білий або жовтуватий, запах специфічний, відповідний до виду птаха, без стороннього; бульйон при варінні прозорий і ароматний.
При підозрі на інфекційні захворювання проводять бактеріологічні дослідження. Не допускаються в продаж тушки свіжі, але сильно деформовані, з ознаками псування, двічі заморожені, а також тушки, що не відповідають по вгодованості II категорії.
Зберігають тушки охолодженого птаха в магазині при температурі від 0°С до 6°С и відносної вологості повітря від 80% до 85% до 72 годин. Морожений птах при температурі від 0°С до 6°С зберігається до 3 доби, а при температурі нижче 0°С - до 5 доби. У холодильниках при температурі -18°С и при відносній вологості повітря 95% строк зберігання мороженого птаха 8-10 місяців.
2.3 Крупи
Крупа – це ціле або дроблене зерно, повністю або частково звільнене від оболонок, алейронового шару й зародка. Крупа має високу харчову цінність.
Крупу із
проса. Із проса виробляють пшоно, шліфоване
це ядро проса, звільнене від квіткових
плівок і частково від плодових,
насінних оболонок і зародка. По якості
його ділять на вищий, 1, 2, 3-й сорту. Залежно
від сорту колір пшона світле-
або яскраво-жовтий, консистенція від
борошнистої до склоподібної. Пшоно
склоподібне з великим ядром
яскраво-жовтого кольору
Крупу із гречки. Із гречки виробляють ядрицю й просмикнув. Ядриця звичайна – це цілі ядра непропареної гречки, відділені від плодових оболонок, кремового кольору з жовтуватим або зеленуватим відтінком. Ядриця быстроразвариваюшаяся виробляється із пропареного зерна гречки з видаленням плодових оболонок, колір коричневий. Ядрицю звичайну й быстроразвариваюшуюся ділять по якості на 1, 2, 3-й сорту. Просмикнув — це розколоті ядра непропареної й пропареної гречки (просмикнув быстроразваривающйся). Просмикнув на сорти не ділять.
Крупу з вівса. З вівса виробляють вівсяну пропарену недроблену й вівсяну плющеную крупи. Вівсяна недроблена – продукт, що пройшов пропарювання, шелушение й шліфування. Колір крупи сірувато-жовтий різних відтінків. По якості крупу буває вищого, 1 і 2-го сортів. Вівсяна плющеная крупа має рифлену поверхню й біло-сірий колір. Одержують її в результаті плющення вівсяної недробленої крупи, попередньо пропареної. По якості її ділять на вищий, 1 і 2-й сорту.
З вівса виробляють також пластівці - Геркулес, пелюсткові й Экстра. Вівсяні пластівці Геркулес і пелюсткові виробляють із вівсяної крупи вищого сорту, а пластівці Экстра - з вівса I класу шляхом додаткового пропарювання, зчалювання на гладких вальцях і висушування.
Крупу з рису. По способу обробки рис може бути шліфований і дроблений. Рис шліфований має злегка шорсткувату поверхню крупинок, білий колір з одиничними зернами різних колірних відтінків. По змісту доброякісного ядра, домішок і незавалених ядер рис шліфований ділять на сорти экстра, вищий, 1, 2 і 3-й. Рис дроблений – це колоті ядра розміром менш 2/3 нормального зерна. Його одержують при виробленні шліфованого рису. На сорти не підрозділяють
Крупу з ячменя – перлова і ячна. Перлову крупу по величині крупинок ділять на п'ять номерів: № 1,2 - подовженої форми, добре відшліфовані ядра із закругленими кінцями, № 3, 4 і 5 - кулястої форми; колір від білого до жовтуватого, іноді із зеленуватим відтінком. Перлова крупа вариться 60-90 хвилин ( залежно від номера крупи), збільшуючись в обсязі в 5-6 раз.
Ячну крупу випускають трьох номерів (№ 1, 2, 3). Це нешліфовані дроблені ядра ячменя багатогранної неправильної форми.
Крупу з бобових. Із зерна бобових культур виробляють: горох полірований цілий і горох полірований колотий. Колір гороху жовтий або зелений. Горох полірований цілий — це нерозділені сім'ядолі округлої форми із гладкою поверхнею, час варіння 30-60 хвилин
Якість визначають по кольору (зміна кольору крупи - ознака погіршення її якості й початку псування); смаку й запаху, які повинні бути властивими даному виду крупи, без сторонніх заходів і привкусов (поява затхлого або пліснявого заходу, кислий і гіркий присмак указують на її несвіжість і псування). Тільки вівсяна крупа має специфічний слабкий присмак гіркоти. Вологість круп повинна бути від 10% до 14%. Основним показником, по якім крупи ділять на сорти, є зміст у них доброякісного ядра, яке вказує на кількість повноцінної крупи в даній партії й ступінь її чистоти. Таким чином, чим вище якість крупи, тим більше відсоток доброякісного ядра. Нормуються бур'яниста й мінеральна домішки. Не допускається зараженість круп комірними шкідниками (довгоносиком, кліщем, хрущаком і огневкой).
При зберіганні круп може відбуватися їх прогоркание, пліснявіння, вони можуть здобувати затхлий, гнильний захід, гіркий смак, а також зниження харчової цінності.
Упаковують крупу в чисті сухі мішки масою не більш 50кг, пакети. Зберігають крупу при температурі не вище 18°С и відносної вологості повітря від 65% до 70%. Гарантійні строки зберігання крупи не встановлені, але в умовах торгівлі при правильнім зберіганні крупи можна зберігати до року (а вівсяні - не більш 4 місяців.).
2.4 Макаронні вироби
Макаронні вироби добре зберігаються, з них можна швидко приготувати багато блюд і гарніри, вони мають високу харчову цінність. До їхнього складу входять білки ( від 10,4% до 14,3%), вуглеводи ( від 66% до 71,5%), жири ( від 1,1% до 2,9%), клітковина, мінеральні речовини. Енергетична цінність 100 г рівна 336- 349 ккал.
Макаронні вироби підрозділяють на групи: А, Б, У и на вищий, перший і другий сорти. Група А - макаронні вироби, виготовлені з борошна твердої пшениці (дурум) вищого, першого й другого сорту: група Б - з борошна м'якої склоподібної пшениці вищого й першого сортів; група В - із пшеничного хлібопекарського борошна вищого й першого сортів.
Сорт макаронних виробів - це якісна характеристика продукту й залежить від сорту основної сировини, використовуваного для виготовлення (макаронні вироби в/с - з борошна вищого сорту; I сорту - з борошна першого сорту; II сорту - з борошна другого сорту).
Асортименти макаронних виробів. Залежно від форми макаронні вироби підрозділяють на чотири типи: трубчасті, ниткоподібні, стрічкові й фігурні. Кожний з типів ділять на підтипи види.
Якість макаронних виробів оцінюють по кольору, смаку, заході, міцності, кислотності, стані при варінні, вологості, змісту деформованих виробів, наявності крихти, лома і т.д.
Колір виробів однотонний із кремовим або жовтуватим відтінком, без слідів непромеса, поверхня гладка або шорсткувата, злам виробу склоподібний, форма правильна, смак і запах, властиві макаронним виробам, без присмаку гіркоти, затхлості й заходу цвілі. При варінні до готовності виробу збільшуються в обсязі в 2 рази й більш, але їх форма повинна зберігатися, не допускаються грудки й склеювання виробів.
Вологість макаронних виробів – від 11% до 13%; кислотність -не більш 4, а виробів з добавками томат-продуктів - не більш 10°;схоронність форми зварених виробів - не менш 100% ( для групи А) і не менш 95% ( для групи Б и В). Обмежується стандартом наявність крихти, деформованих виробів і з відхиленнями від середньої довжини ( за умови їх однорідності).
Не допускаються у виробах сліди непромеса, значна шорсткість, неправильна форма, кислі, затхлі присмак і запах, підвищена вологість і кислотність, а також зараженість шкідниками.
Зберігають макаронні вироби в сухих, чистих приміщеннях при температурі не вище 30°С ( без перепадів температур) і відносної вологості повітря від 60% до 70%. Тривалість зберігання: без добавок - 24 місяця, молочних виробів - 5 місяців; яєчних і томатних - 12 місяців; із пшеничним зародком - 3 місяця.
2.5 Яйця
Куряче яйце містить білків - 12,8%, жирів - 11,8%; вуглеводів – 1%; мінеральних речовин - 0,8%. У білку курячого яйця жир відсутній, а в жовтку його втримується 32,6%.
Жири
й білки яйця є біологічно повноцінними
й легко засвоюються
Класифікація яєць. Залежно від строків зберігання і якості яйця куряча підрозділяють на дієтичні (строк зберігання не перевищує 7 доби, не вважаючи дня знесення); їдальні (строк зберігання не перевищує 25 доби від дня сортування) і яйця, що зберігалися в холодильниках не більш 90 доби.