Перспективи покращення оподаткування підприємницького сектору в Україні

Розділ 3

  Перспективи покращення  оподаткування підприємницького  сектору в Україні 
 

     3.1. Удосконалення оподаткування  підприємницької  діяльності в новому  Податковому кодексі

     Основним  нормативно-правовим актом, який регулює  питання оподаткування підприємницької  діяльності в Україні, є Податковий кодекс. Тому необхідно розглянути зміни, які внесено з прийняттям Податкового кодексу України у систему оподаткування підприємництва з метою його удосконалення.

     1. Удосконалення оподаткування підприємницької  діяльності із застосуванням загальної системи оподаткування.

     Порядок регулювання оподаткування СПД, які обрали загальну систему оподаткування, на сьогодні здійснюється с. 177 Податкового  кодексу України [1]. Слід зазначити, що у ПКУ наведено лише загальний підхід до нарахування податку, більшість норм потребують подальшого роз’яснення.

     Об’єктом оподаткування у СПД – фізичних осіб встановлено чистий оподатковуваний дохід (ЧОД) - різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такого підприємця.

     Згідно  ПКУ, доходи підприємців, отримані протягом календарного року від здійснення господарської  діяльності, підлягають оподаткуванню  за ставками:

     - 15 відсотків бази оподаткування;

     - якщо загальна сума отриманих платником податку у звітному податковому місяці доходів перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, ставка податку становить 17 відсотків суми перевищення з урахуванням податку, сплаченого за ставкою 15 %.

     Відповідно  до п. 177.6 ПКУ, інші доходи, які отримані підприємцем не від здійснення підприємницької діяльності в межах обраних ним видів діяльності, як і раніше, оподатковуються за загальними правилами справляння ПДФО з конкретного джерела доходів. Тобто без урахування «документально підтверджених витрат» за правилами підприємництва. Простіше кажучи, якщо підприємець займається певним видом надання послуг згідно Свідоцтва про державну реєстрацію і отримує додаткові доходи по процентах від депозитного рахунку, то останні для цілей розрахунку ЧОД в нього не включаються.

     Склад витрат СПД – фізичної особи у  Податковому кодексі є дещо складнішим від доходів. Здійснимо характеристику витрат, які підприємцям дозволено включати при розрахунку чистого оподатковуваного доходу.

     1) Витрати підприємців для розрахунку чистого оподатковуваного доходу безпосередньо повинні бути пов’язані з отриманням доходів і документально підтверджені. Це мають бути витрати, які відносяться до витрат виробництва (обігу) відповідно до розділу III "Податок на прибуток підприємств» Податкового кодексу.

     2) На сьогодні узаконена норма, яка зазначає, що до витрат підприємця не відноситься вартість придбаного рухомого і нерухомого майна, що підлягає державній реєстрації, причому якщо воно придбано до державної реєстрації підприємця та / або не використовується в такій діяльності (мова йде про амортизаційні відрахування). Проте у підприємців і раніше з ними були проблеми, адже, як правило, нараховувати їх було складно. І справа не тільки в тому, коли придбано, але і в тому, що потрібно було вести балансову вартість груп основних засобів. А це передбачало або доскональне знання порядку обліку, або ж наймання кваліфікованого фахівця в цій області.

     3) Нова норма вводиться для підприємців за товарами - потрібно мати підтверджуючі документи щодо їх походження (крім документального підтвердження витрат).

     5) з прийняттям Податкового кодексу скасовано норму, відповідно до якої, якщо витрати підприємця не можуть бути підтверджені документально, вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків податку за нормами у % до доходу.

     Таким чином, через посилення порядку  ведення витрат діяльність підприємців на загальній системі оподаткування дещо ускладнено. Крім того, доходи і витрати, як і раніше, відображаються у Книзі обліку доходів і витрат.

     Як  і раніше, підприємці сплачують податок  авансом, навіть тоді, коли не планували отримувати оподатковуваний дохід. Згідно з Податковим кодексом України, авансові платежі з даного податку розраховуються підприємцем самостійно, але не менше 100% річної суми податку з оподатковуваного доходу за минулий рік (у співставних умовах).

     При цьому незрозуміло, що робити тим підприємцям, які сплатили, наприклад, за минулий рік100000 грн. податку, а в поточному році не планують працювати. Виходить, що такі підприємці повинні кредитувати бюджет на рік, до того ж безкоштовно.

     Сплачується нарахований податок до бюджету, як і раніше, по 25% щокварталу 4 рази: до 15-го числа березня, травня, серпня та листопада. Проте авансові платежі потрібно показувати (у т. ч. іноземцям або особам без громадянства, які зареєстровані підприємцями в Україні) у податковій декларації, яка подається за результатами календарного року (протягом 40 календарних днів після закінчення року), а не як раніше, поквартально  
[46, c.13].

     Новим у Податковому кодексі є те, що остаточний розрахунок податку за рік здійснюється підприємцем з урахуванням сплачених вже авансів і суми плати за торговий патент. Причому такий розрахунок неможливий без документального підтвердження сплати зазначених платежів.

     При переході на загальну систему оподаткування  Податковий кодекс зобов’язує і платників єдиного податку, і тих, хто платив раніше фіксований податок подавати податкову декларацію за результатами звітного кварталу, в якому здійснено перехід на загальну систему оподаткування (або в якому розпочато діяльність на загальній системі оподаткування). Підприємці, зареєстровані перший раз, у декларації повинні вказати також своє майнове становище і доходи на дату державної реєстрації.

     У Податковому кодексі для СПД  – малих підприємств збережено  право вибору - подавати податкову  декларацію в електронному чи паперовому вигляді, тоді як для крупних підприємств вимога подання звітності в електронному вигляді є обов’язковою.

     2. Удосконалення оподаткування підприємницької  діяльності із застосуванням  спеціальних режимів оподаткування.

     Податковий  кодекс було прийнято у 2010 році з уже  виключеною главою 1 Розділ XIV «Спеціальні податкові режими» і увесь 2011 рік діяла стара спрощена система оподаткування, яка регулювалася Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності». З 1 січня 2012 року вступили в дію зміни, внесені до Податкового кодексу України Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності» [2]. Згідно з цими змінами, повністю змінилася спрощена система оподаткування суб’єктів підприємницької діяльності. Так, з 2012 року відмінено фіксований податок.

     Відповідно  до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України  та деяких інших законодавчих актів  України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності» ведення малого бізнесу за спрощеною системою зазнало певних змін, насамперед відбувся поділ на групи платників єдиного податку:

     До  першої групи на сьогодні відносяться  фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 150 000 гривень;

     Друга група – фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

     - не використовують працю найманих  осіб або кількість осіб, які  перебувають з ними у трудових  відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

     - обсяг доходу не перевищує  1 000 000 гривень.

     Виняток становлять фізичні особи – підприємці, які надають посередницькі послуги  з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна. Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для третьої групи.

       Третя група - фізичні особи - підприємці, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

     - не використовують працю найманих  осіб або кількість осіб, які  перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 20 осіб;

     - обсяг доходу не перевищує  3 000 000 гривень.

     Четверта група – юридичні особи - суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

     - середньооблікова кількість працівників  не перевищує 50 осіб;

     - обсяг доходу не перевищує  5 000 000 гривень [1].

     Перехід з однієї групи в іншу можна  поділити на добровільний, коли підприємець  змінює групу за власним бажанням, та обов’язковий, коли підприємець порушив правила перебування у певній групі. Порядок зміни ставок єдиного податку протягом календарного року, а отже і зміни груп платників, передбачений пунктом 293.8 Податкового кодексу. У разі перевищення граничного обсягу доходу, встановленого для кожної групи, платник єдиного податку має або перейти у наступну групу або на загальну систему оподаткування. При цьому:

     - платник першої групи може  обрати другу або третю;

     - платник другої групи може  обрати тільки третю;

     - платник третьої та четвертої груп зобов’язані перейти на загальну систему оподаткування.

     До  суми перевищення граничного обсягу доходу, встановленої для кожної групи  треба застосувати ставку єдиного  податку:

     - в розмірі 15% для фізичних осіб (перша, друга, третя групи);

     - у подвійному розмірі ставок 3% або 5% для юридичних осіб (четверта група).

     Заява на перехід до іншої групи подається  не пізніше 20 числа місяця, наступного за календарним кварталом, у якому  допущено перевищення обсягу доходу.

     Також Податковий кодекс України встановив обмеження для перебування на спрощеній системі оподаткування шляхом сплати єдиного податку для наступних категорій платників [22, c.34]:

     - суб’єкти господарювання (фізичні та юридичні особи), які здійснюють:

     1) діяльність з організації, проведення азартних ігор;

     2) обмін іноземної валюти;

     3) виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (за деякими винятками);

     4) видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення;

     5) видобуток, реалізацію корисних копалин;

     6) діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яка здійснюється страховими агентами;

     7) діяльність з управління підприємствами;

     8) діяльність з надання послуг  пошти та зв’язку;

     9) діяльність з продажу предметів  мистецтва та антикваріату, діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату;

     10) діяльність з організації, проведення  гастрольних заходів; 

     - фізичні особи - підприємці, які здійснюють технічні випробування та дослідження, діяльність у сфері аудиту;

     - фізичні особи - підприємці, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 гектара, житлові приміщення, загальна площа яких перевищує 100 квадратних метрів, нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 300 квадратних метрів;