Перспективи покращення оподаткування підприємницького сектору в Україні

     Якщо говорити про протидію схемам мінімізації на законодавчому рівні, то слід зазначити про Лист ДПА України «Щодо руйнування механізмів мінімізації, що використовуються суб’єктами, які декларують від’ємне значення об’єкта оподаткування (збитковими підприємствами)» [4]. Відповідно до цього документу схеми «мінімізації» поділяють на чотири категорії:

     1. Схеми зменшення податкових зобов’язань;

2. Схеми оптимізації податкових зобов’язань;
3. Схеми ухилення від оподаткування;
4. Схеми, що мають ознаки шахрайства [4].

     Очевидно, що дефініція «мінімізація податкового зобов’язання» є найбільш точним поняттям та охоплює значні сторони діяльності суб’єктів господарювання щодо сплати податків в межах чинного законодавства. Адже окрім зменшення, або «мінімізації» сплати податків враховуються і такі чинники як відстрочення сплати податків на певний термін без сплати фінансових санкцій, пені тощо.

     Саме тому, ми вважаємо, що термін «мінімізація податкового навантаження» є найбільш загальним, та характеризує всі види та методи зменшення податкових платежів.

       Мінімізація податків набуває легітимного характеру тоді, коли являє собою систему міроприємств, спрямованих на законне зниження податкових ставок та спрощення податкового адміністрування. Таким чином, йдеться про оптимізацію оподаткування.

     Визначимось із сутністю поняття «оптимізація». Оптимізація податків - явище, що одержало свій розвиток одночасно з руйнуванням тоталітарної системи економіки й початком формуванням сучасної податкової системи.

     Економічна енциклопедія під поняттям «оптимізація» розуміє:

     1) процес вибору найкращого варіанта рішення з багатьох можливих;

     2) приведення системи (економічної, соціальної, політичної) в оптимальний (найдосконаліший) стан. Вибір найраціональнішого рішення залежить від критерію оптимальності – вирішальної ознаки (показника), мети, згідно з яким має розвиватися певна система, забезпечуючи найвищу ефективність. Такий критерій поєднує кількісно-якісні параметри з переважанням кількісних і є орієнтиром для досягнення поставлених цілей  
[26, c.411].

     К.Петросянц зазначає, що застосування терміну оптимізація означає «вибір у рамках податкового планування такого варіанта організації та ведення господарської діяльності (з безлічі альтернатив), який забезпечує найкращий кінцевий фінансовий результат за рахунок раціональної податкової політики підприємства та ефективного використання податкових інструментів у рамках чинного законодавства». При цьому учений зазначає, що найпоширенішим критерієм оптимізації є критерій мінімуму податкових платежів суб’єкта господарювання протягом податкового періоду [65, c.8].

     В.І.Антипов, досліджуючи питання оптимізації податкових платежів робить висновки про те, що виділяють три стратегії податкової оптимізації: перший спосіб («чорний»), другий спосіб («білий») та третій спосіб («сірий»)  
[9, c.69].

     А. Єлисєєв, М. Підлужний під оптимізацію розуміють вибір найкращого (оптимального) варіанту з множини можливих; наприклад, оптимізація процесів управління, інвестування тощо, надання чому-небудь оптимальних, найбільш сприятливих властивостей, співвідношень [27, c.105].

     Виходячи із узагальнення низки експертних оцінювань і публікацій у спеціальній періодичній літературі, сутнісна характеристика поняття «податкова оптимізація» включає процедурну (етапну) діяльність менеджерів на рівні окремих суб’єктів господарювання. Зміст такої діяльності пов’язаний із організацією управлінських заходів спрямованих на:

     1) попередження виникнення небажаного об’єкта оподаткування з використанням юридичних особливостей;

     2) досягнення певних пропорцій (оптимуму) реалізації всіх фінансових аспектів конкретних господарських угод або проектів (ліквідності, оборотності, трудомісткості обліку й контролю);

     3) збільшення грошових потоків компанії тощо.

     Найбільш  поширеним підходом є вибір як критерію оптимізації – мінімуму податкових платежів протягом податкового  періоду. Мінімум податкових платежів є критерієм податкової оптимізації тільки при виконанні наступних вимог :

     - по-перше, строге дотримання чинного  законодавства (тобто оптимізація  повинна здійснюватися виключно  законними методами);

     - по-друге, досягнення запланованого  рівня кінцевого фінансового  результату.

     Проте для податкової оптимізації характерна дуалістична природа. Позитивний ефект оптимізації оподаткування для підприємства є беззаперечним. Так, оптимізуючи податкові витрати, підприємство розширює свої фінансові можливості, потенційні масштаби для рефінансування, тим самим, визначаючи перспективи розвитку підприємства. Особливо це важливо в умовах фінансової кризи, коли критично обмежений доступ до кредитних (тим паче інвестиційних) ресурсів. Водночас з проведенням легітимної мінімізації податків в рамках податкової оптимізації актуалізується питання наповнення бюджету. Стратегічно оптимізація оподаткування сприятиме виходу бізнесу з тіні, проте ми живемо в реальному часі. Тому варто податкову оптимізацію узгоджувати з стратегічними та тактичними питаннями, вести гнучку податкову політику [40, c.85].

     Необхідно наголосити, що зменшення розміру сум податків платником податків повинно здійснюватися виключно на підставі законодавства шляхом використання (застосування) всіх дозволених способів та методів. Однак, не будь-яка діяльність, направлена на зменшення податкових обов’язків в межах закону, може називатися податковим плануванням. Якщо платник податків здійснює дії без господарської мети, а виключно для отримання податкових пільг або інших податкових переваг, такі дії або угоди можуть бути визнані недійсними [51, c.42]. Крім цього, якщо платник податків здійснює зменшення податкових обов’язків шляхом порушення законодавства, то ці дії платника є незаконними, і призводять до ухилення від сплати податків.

     Розглянемо поняття «ухилення від сплати податків».

     В Оксфордському тлумачному словнику уникнення податків розглядається як таке, що є наслідком мінімізації податкових зобов’язань законним шляхом з використанням податкових лазівок. На відміну від нього, ухилення трактується як приховування податкової бази і/або надання в податкові органи завідомо хибної інформації.

     Такої ж думки, дотримується Дж. Стігліц, який під ухиленням податків розуміє використання певних положень податкового законодавства, які дозволяють відійти від їх сплати, а під ухиленням - незаконний відхід від сплати податків.

     В українській економічній енциклопедії взагалі немає такого терміну як «уникнення від оподаткування». Але є термін «ухилення від сплати податків» під яким слід розуміти сукупність легальних і незаконних способів приховування доходів від оподаткування [26, c.782]. Тобто, вищезазначені терміни не розмежовуються.

     Ухилення від сплати податків є незаконним способом зменшення податків, протиправним, і полягає в тому, що платники податків знижують умисно свої податкові обов’язки тими способами, які забороняються законом, або взагалі не сплачують податки, або сплачують їх не належним чином, і які стають податковими правопорушеннями або податковими злочинами, порушуючи податково-правові або кримінально-правові норми чинного законодавства. Наприклад, несвоєчасна сплата податків, незаконне використання податкових пільг. Саме елемент незаконного зменшення податкових обов’язків дозволяє розмежувати ухилення від сплати податків і податкове планування.

     Незаконне зменшення податків поділяється на не кримінальне та кримінальне ухилення від сплати податків [30, c.26]. Не кримінальне ухилення від сплати податків – це дії, скоєні платником податків, які порушують податкове законодавство, але не створюють складу податкового злочину, що робить неможливим застосування до такого платника податків заходів кримінальної відповідальності. Кримінальне ухилення від сплати податків – це дії, скоєні платником податків, які не тільки порушують податкове законодавство, але і призводять до утворення складу податкового злочину, що тягне застосування заходів кримінальної відповідальності.

     Навпаки, дії, пов’язані з неправильним обчисленням суми податку, який підлягає сплаті у відповідний бюджет, помилкове використання пільг та інші порушення при відсутності ознак умисного порушення податкового законодавства не можуть визнаватися діями, які направлені на ухилення від сплати податків. Отже, і відповідальність платників податків за такі дії повинна бути меншою ніж за умисне порушення законодавства. Відсутність чітко розроблених принципів розмежування понять ухилення від сплати податків і податкового планування може привести (і призводить на практиці) до заміни одного поняття іншим і, як наслідок, до необумовленого застосування фінансових санкцій.

     Таким чином, розглянувши категорії «мінімізація податків», «оптимізація податків» та «ухилення від оподаткування», можна зробити висновок, що поняття оптимізації податків та ухилення від оподаткування є складовими більш загального поняття «мінімізація податків», до того ж результатом і оптимізації, і ухилення є зменшення податкових надходжень до бюджету країни. Відмінність оптимізації оподаткування від ухилення від сплати податків полягає в тому, що у випадку ухилення від сплати податків платник порушує норми законодавства з метою зменшити розмір податкових відрахувань, а в ситуації з податковою оптимізацією досягнення тієї ж мети порушеннями норм законодавства не супроводжується. Основним критерієм для поділу цих термінів є законність дій платників податків. Даний висновок підтверджується і Державною податковою адміністрацію України, яка у своєму листі [4], умовно схеми мінімізації податкових зобов’язань, розділило на дві категорії: перша категорія – платник не порушує норми законодавства, а друга – порушує. При цьому Міністерство фінансів відмічає, що перша категорія схем оптимізації податкових надходжень до бюджету може бути обмежена тільки за допомогою внесення змін до законодавства, а другої – вдосконалення механізмів саме адміністрування податків. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновки  до розділу 1 

     Оподаткування підприємницької діяльності на загальних підставах передбачає сплату всіх податків, зазначених у статтях 9 - 10 Податкового кодексу України.

     Оподаткування суб’єктів підприємництва за традиційною (загальною) системою передбачає сплату до бюджету великої кількості різних податків і зборів (обов’язкових платежів), що значно ускладнює діяльність суб’єктів підприємницької діяльності – фізичних та юридичних осіб. Основою традиційної системи оподаткування підприємництва є залежність сплати податків від кінцевих результатів їх операційної та інших видів діяльності. Загальна система оподаткування максимально враховує економічні показники діяльності фізичних осіб-підприємців та підприємств, – у більшості випадків у платників податків з невисокими показниками доходу не виникає великих податкових зобов’язань. Суб’єкти підприємницької діяльності, що мають збитки у звітному періоді, на загальній системі оподаткування часто взагалі не сплачують основних податків.

     Суб’єкти підприємницької діяльності мають право обрати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності шляхом сплати єдиного податку. Перехід суб’єктів господарювання. які займаються підприємницькою діяльністю, на спрощену систему оподаткування, відбувається, якщо діяльність платника податків задовольняє певним, законодавчо встановленим вимогам. Перебування на спрощеній системі оподаткування шляхом сплати єдиного податку передбачає придбання суб’єктами підприємницької діяльності Свідоцтва про сплату єдиного податку.

     Значне  податкове навантаження на підприємницький  сектор України призводить до намагань суб’єктів підприємницької діяльності певним чином оптимізувати рівень даного навантаження на результати своєї діяльності. Діяльність суб’єктів підприємницької діяльності з оптимізації своїх податкових зобов’язань не заборонена законом і, більш того, є необхідною та доцільною Проте в Україні, в сучасних умовах розвитку економіки більшість суб’єктів підприємництва, не володіючи достатніми знаннями та можливостями для законного зменшення своїх податкових зобов’язань, здійснює заборонене законодавчо ухилення від сплати податків. Це є масштабною проблемою оподаткування підприємництва в Україні, до того ж навіть на законодавчому рівні практично відсутнє розмежування оптимізації податків (податкового планування) та мінімізації й ухилення від сплати податків.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 2

  Оцінка оподаткування  підприємницької  діяльності на  сучасному етапі 
 

     2.1. Особливості оподаткування  підприємницької діяльності в сучасних умовах

     Зарубіжний  досвід та сьогоднішні реалії економічного життя України підтверджують  важливість малого сектора підприємницької діяльності у вирішенні проблеми зайнятості населення, оновлення техніки та технологій, швидкому насиченні споживчого ринку. Проте, на відміну від розвинутих країн, малі підприємства України забезпечують надходження менше 10 % валового внутрішнього продукту, що є досить низьким показником, де від даного сектора економіки держава отримує 40-70 % валового внутрішнього продукту. Вже один цей факт свідчить про необхідність особливої уваги до малого бізнесу та про діапазон його можливостей в майбутньому. Проаналізуємо спочатку результати діяльності сектору малого підприємництва.