Перспективи покращення оподаткування підприємницького сектору в Україні

     За  даними офіційної статистики, на 10000 наявного населення у 2010 р. припадало 78 малих підприємств (порівняно з 2009 р. їх кількість збільшилася на 3 підприємства, динаміка є позитивною) [104], тоді як у країнах ЄС забезпеченість становить не менше 300. Найбільшою кількістю малих підприємств на 10 000 наявного населення в 2010 році відрізнялися м. Київ (250 підприємств), Харківська область (76 підприємств), Львівська область (70 підприємств), Одеська область (69 підприємств), м. Севастополь (69 підприємств). Це пояснюється специфічними умовами розвитку зазначених регіонів, більшість з яких традиційно вважається найбільш економічно активними. Таким чином, кількість малих підприємств у розрахунку на 10 тис. наявного населення у 2010 році відчутно знизилася порівняно із 2009 роком.

     За структурою малі підприємства-юридичні особи в Україні становлять лише близько 16%, в той час як решта - це суб’єкти підприємницької діяльності-фізичні особи, які працюють переважно в торгівлі і тому не створюють валової доданої вартості. Динаміка кількості малих підприємств у розрахунку на 10 тис. наявного населення країни наочно показана на рис. 2.1.  

     Рис. 2.1. Динаміка кількості підприємств  малого бізнесу (у розрахунку на 10 тис. наявного населення) за 2008 – 2010 роки, [104] 

     Рисунок 2.1. свідчить, що до 2009 року кількість  малих підприємств на 10 тис. наявного населення України зростала, навіть у кризовому 2009 році середня кількість  малих підприємств по Україні  збільшилася. Проте 2010 рік був несприятливим  для малого бізнесу, багато малих підприємств згорнуло свою діяльність.

     У малому бізнесі України на сьогодні зайнято більше 2 млн. чол., що становить  майже 17 % загальної зайнятості, тоді як у країнах ЄС цей показник становить  до 65 %.

     Аналіз  джерел фінансових ресурсів малих підприємств свідчить про те, що характерною є низька частка власних засобів і висока частка позичених. У 2009 році спостерігалася загальна тенденція погіршення фінансового стану малих підприємств - частка малих підприємств, які одержали збитки, сягнула майже 40 % загальної їх кількості. Хоча у загальному обсязі отриманих підприємствами України збитків у 2009 році частка малих підприємств мала тенденцію до зменшення (з 37,6 % у 2008 році – до 29 % у 2009 році) (табл. 2.1). 

Таблиця 2.1.

Основні показники розвитку малих підприємств, [104]

     Основною  причиною такої ситуації є відсутність  сприятливого середовища для ефективного  функціонування малих підприємств, що зумовлено наявністю економічних  та організаційних проблем, викликаних фінансово-економічної кризою в  державі. Аналізуючи таблицю 2.1., можна зробити висновок, що частка реалізованої продукції малими підприємствами у загальному обсязі у 2008 році суттєво зменшилася (у зв’язку із кризою), проте у 2009 році даний показник продемонстрував тенденцію до зростання, хоча й незначну (на 0,4 %). У 2010 році основні показники діяльності малих підприємств дещо погіршилися, що свідчить про негативні тенденції у розвитку малого бізнесу на фоні посткризових явищ в економіці. Частка прибутку, який отримали малі підприємства у 2009 році, у загальному обсязі прибутку зросла на 6,4 %, що пов’язано із величезними збитками великих компаній. Проте у 2010 році дана тенденція змінилася, і частка прибутку, отримана малими підприємствами, знову знизилася.

     Оскільки  на діяльність підприємств малого бізнесу впливає загальний стан економічного середовища на регіональному та місцевому ринку, то тут має місце значна диференціація його розвитку в регіональному розрізі. Різко виділяються регіони з низьким рівнем розвитку малого підприємництва: Вінницька, Волинська, Київська, Луганська, Рівненська, Тернопільська, Хмельницька, Черкаська та Чернігівська області. До регіонів з високим рівнем розвитку малого підприємництва (більше середнього у країні) належать: АР Крим, міста Київ та Севастополь, Донецька, Закарпатська, Львівська, Миколаївська, Харківська та Херсонська області.

     Проблеми, що пов’язані з процедурою державної реєстрації суб’єктів малого бізнесу, отриманням та використанням ними ліцензій, наявністю обмежень щодо зайняття окремими видами підприємницької діяльності, інформаційно-методичним та консультативним забезпеченням, неможливістю здійснення зовнішньоекономічної діяльності, відсутністю професійних знань і досвіду в організації та проведенні бізнесу, неможливістю отримання відповідної професійної підготовки доцільно віднести до групи організаційних [103].

     Тісно пов’язані між собою психологічні та професійні чинники також мають вагомий вплив на ефективність функціонування малих підприємств. До них потрібно віднести психологічну готовність займатися підприємницькою діяльністю, її престижність серед населення.

     Ще  не функціонуючи, мале підприємство змушене  витрачати значні кошти на формування статутного капіталу, на оплату послуг органів державної реєстрації, статистики, пожежного нагляду, санепідемнагляду, нотаріусів. Діючий господарський механізм, недоліки в сучасній законодавчій та нормативній базі, недосконала система ціноутворення та оподаткування, нестача обігових коштів зумовлюють цілу низку проблем у розвитку малих підприємств, внаслідок чого реально функціонують тільки 75 % зареєстрованих підприємств, 25 % малих підприємств так і не розгорнули свою діяльність, значним є рівень тінізації діяльності.

     Малі  підприємства, починаючи з 2000 року, почали відігравати все зростаючу  роль у формуванні попиту на робочу силу в Україні. Якщо в 2000 році середньорічна кількість найманих працівників на малих підприємствах становила 1709,8 тис. осіб, то в 2008 році цей показник становив 2156,8 тис. осіб. Лише 2009 рік характеризувався незначним зниженням кількості працівників малих підприємств - до 2067,8 тис. осіб, що становить 25,3% до кількості найманих працівників підприємств-суб’єктів господарської діяльності. Для порівняння, у розвинених країнах світу більша частина працюючого населення (до 60%) працює у сфері малого бізнесу. Середньомісячна заробітна плата є найбільшою на малих підприємствах у сфері фінансової діяльності – 2115,88 грн., тоді як найменше отримують працівники готельного та ресторанного бізнесу – 758,06 грн.

     Таким чином, у сучасних умовах ефективність діяльності малого підприємства значною мірою визначається належністю до конкретної сфери господарювання. Найбільшу кількість (35,9%) малих підприємств зосереджено в торговельній діяльності, яка не вимагає високого початкового капіталу та забезпечує швидку обіговість вкладених коштів. Водночас, найбільш високим динамізмом створення відрізняються малі підприємства в сільському господарстві, мисливстві та лісовому господарстві та в операціях з нерухомістю. У складі малих підприємств їх частка зросла, як і питома вага малих підприємств, створених у промисловості, транспорті та зв’язку, освіті, охороні здоров’я. Така тенденція відповідає тенденціям розвитку малого сектора в розвинутих країнах. Залишаються все ще непривабливими виробничі галузі економіки, на регіональному рівні, де підприємницький потенціал використовується ще недостатньо.

     Охарактеризуємо діяльність фізичних осіб – підприємців. Динаміка кількості фізичних осіб-підприємців протягом 2008 – 2010 років наведена на рис. 2.2.

     Рис. 2.2. Динаміка кількості фізичних осіб-підприємців у 2008 – 2010 рр, млн. осіб. [103] 

     Таким чином, кількість фізичних осіб – підприємців у 2010 році збільшилася, що свідчить про відновлення підприємницької активності та поступове подолання наслідків фінансової кризи в країні.

     На  результати діяльності сектору підприємницької  діяльності в Україні впливає  рівень податкового навантаження. Оскільки значна кількість суб’єктів підприємництва знаходяться на спрощеній системі оподаткування, доречно розглянути особливості та проблеми підприємництва при даній системі оподаткування. Сьогодні понад 40% від загальної кількості суб’єктів малого підприємництва обирають спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.

     Станом  на 1 січня 2011 року в Україні було зареєстровано 1 677 556 суб’єктів господарювання, які застосовували спеціальні режими оподаткування шляхом сплати єдиного та фіксованого податків.

     У 2010 році єдиний податок сплачували 150 899 юридичних осіб та 1 166 799 фізичних осіб та фіксований податок – 359 858. Фізичні особи - платники єдиного податку становлять 70 % від загальної кількості платників, які застосовують спеціальні режими оподаткування та 21 % фізичних осіб – платників фіксованого податків, а юридичні особи – платники єдиного податку займають лише 9 % від загальної кількості (рис. 2.3). 

     Рис. 2.3. Частка платників єдиного та фіксованого податків у 2010 році,  
[103] 

     Найбільш  поширеними спеціальні режими оподаткування  є у таких регіонах як Дніпропетровськ, Донецьк, Одеса, Харків та м. Київ (дод. А).

     За 2008 – 2010 рр. різкого зростання кількості  платників єдиного та фіксованого  податку не спостерігалося. Так, відбулося  незначне зменшення кількості фізичних осіб - платників фіксованого податків на 8,95 % (2009 рік у порівнянні із 2008 роком) та на 7,98 % (2010 рік у порівнянні із 2009 роком). Слід зазначити, що на загальній системі оподаткування у 2010 році перебували 1 млн. 260 тис. фізичних осіб-підприємців, у 2009 році їх кількість становила 1 млн. 97 тис. осіб. Це свідчить про те, що підприємці, які працювали на єдиному і фіксованому податку, перереєструвалися на загальну систему оподаткування. Хоча динаміка кількості юридичних та фізичних осіб, які є платниками єдиного податку, є стабільною (рис. 2.4). 

     Рис. 2.4. Кількість платників єдиного та фіксованого податків за 2008 – 2010 роки (осіб), [103]

     У 2010 році у СМП, які обрали спеціальні режими оподаткування, працювало 1 230 384 осіб. Зокрема, у юридичних осіб –  платників єдиного податку – 543 760 осіб, у фізичних осіб – платників  єдиного податку – 576 000 осіб та у фізичних осіб - платників фіксованого податку – 43 075 осіб (табл. 2.2).

     Таблиця 2.2.

Динаміка  кількості найманих працівників  у суб’єктів господарювання, які застосовують спеціальні режими оподаткування, [103]

     Отже, для періоду 2008 – 2010 рр. характерною є тенденція зменшення кількості найманих осіб у СМП, які обрали спеціальні режими оподаткування. Так, відбувається зменшення кількості найманих осіб у зазначених СМП у загальному обсязі на 27,56 % (відповідно на 467 992 особи). Найбільше скорочення найманих працівників спостерігається у юридичних осіб – платників єдиного податку (на 40,33 % або на 367 558 осіб) та фізичних осіб – платників фіксованого податку (на 46,72 % або на 37 769 осіб).

     У 2010 році найбільше надходжень до бюджету  поступило від фізичних осіб –  платників єдиного податку (рис. 2.5).