Автор: Пользователь скрыл имя, 15 Февраля 2012 в 20:25, дипломная работа
Метою дипломної роботи є характеристика оптимізації оподаткування підприємницької діяльності в Україні у контексті запропонування шляхів його удосконалення.
Для досягнення мети дипломної роботи необхідно вирішити низку завдань:
- охарактеризувати сутність та види систем оподаткування підприємництва;
- розглянути зміст оптимізації оподаткування підприємницької діяльності;
- виявити особливості оподаткування підприємницької діяльності в сучасних умовах;
- проаналізувати основні напрями оптимізації податкового навантаження суб’єктів підприємницької діяльності;
Вступ.............................................................................................................................5
Розділ 1. Теоретичні основи оподаткування підприємницької діяльності............9
1.1. Сутність та види систем оподаткування підприємництва................................9
1.2. Характеристика змісту оптимізації оподаткування підприємницької діяльності....................................................................................................................20
Висновки до розділу 1...............................................................................................30
Розділ 2. Оцінка оподаткування підприємницької діяльності на сучасному етапі.............................................................................................................................32
2.1. Особливості оподаткування підприємницької діяльності в сучасних умовах.........................................................................................................................32
2.2. Аналіз напрямів оптимізації податкового навантаження суб’єктів підприємницької діяльності.....................................................................................42
Висновки до розділу 2...............................................................................................58
Розділ 3. Перспективи покращення оподаткування підприємницького сектору в Україні........................................................................................................................61
3.1. Удосконалення оподаткування підприємницької діяльності в новому Податковому кодексі.................................................................................................61
3.2. Світовий досвід оптимізації оподаткування підприємницької діяльності...73
3.3. Проблеми оподаткування підприємницької діяльності та шляхи їх подолання...................................................................................................................83
Висновки до розділу 3...............................................................................................89
Висновки....................................................................................................................91
Список використаних джерел...............................
Щоб прийняти Правила GAAR, необхідно забезпечити однозначне тлумачення норм законодавства. А це можливо лише при дотриманні наступних принципів: правила повинні застосовуватися тільки у виняткових випадках, коли без перевірки неможливо визначити ні економічний зміст, ні мету операції, проведеної платником податків. Перевірка не має бути формальною; не можна визнавати операцію незаконною тільки на тій основі, що вона зачіпає норми законодавства про протидію зловживанню законодавством; у країнах, що приймають Правила GAAR, слід передбачити процедуру, що дозволяє платникові податків заздалегідь, за достатній період часу, звернутися в податкові органи з питанням, чи підпадає планована ним операція під дію Правил GAAR. Це дозволить сторонам уникнути згодом судових розглядів.
Таким чином, основні цілі податкової політики в зарубіжних країнах формулюються досить ясно. Вони полягають в зміцненні ринкових принципів побудови і функціонування податкових систем, зниженні загального тягаря податків і оптимізації його розподілу по окремих категоріях платників податків, по окремих видах господарювання і податків. Ці принципи більш-менш успішно реалізуються на практиці. Достатня прозорість і ясність цілей та дій податкової політики разом з іншими чинниками призводять до того, що високий тягар податків і недоліки в його розподілі по платниках податків не чинять великої протидії активізації господарській діяльності в даних країнах, протидії економічному зростанню. Податкова політика розвинених зарубіжних країн спрямована, в першу чергу на те, щоб для юридичних осіб податки було б вигідно платити, а не шукати шляхів відходу від оподаткування.
Слід зазначити, що частина податкового тягаря в зарубіжних країнах перенесена на фізичних осіб і це ґрунтується на ситуації, що історично склалася [100, c.116].
Резюмуючи
вищесказане, слід відзначити, що юридичні
особи в розвинених зарубіжних країнах
не несуть такий же податковий тягар,
як у нашій країні. Ситуація, яка
панує в економіці цих країн, є сприятливою
для юридичних осіб, стимулює і сприяє
розвитку підприємств, акціонерних товариств,
страхових організацій та інших господарюючих
суб’єктів. Вказане сприяє можливості
отриманню юридичними особами високого
прибутку, що в результаті збільшує обсяги
податкових надходжень до бюджету.
3.3. Проблеми оподаткування підприємницької діяльності та шляхи їх подолання
На сьогоднішній день певна частина суб’єктів господарювання не в змозі сплачувати діючі податки та не встигає за постійними змінами в податковому законодавстві, а інша частина зумисне ухиляється від сплати податків для максимізації власної вигоди. Тому необхідно проаналізувати існуючі проблеми оподаткування підприємницької діяльності в Україні в розрізі найбільш важливих податків, які сплачують суб’єкти господарської діяльності, з метою запропонування шляхів їх вирішення.
1. Податок на додану вартість. Через свою адміністративну важкість податок на додану вартість малоефективний в тих країнах, які ще не досягли рівня впорядкованої ринкової економіки, високої фіскальної дисципліни, цивілізованої громадської поведінки. Високі ставки податку не стимулюють, а навпаки - стримують економічну активність або ховають її у «тінь». Тому, хоча й застосовувана ставка робить податок на додану вартість одним із головних джерел наповнення бюджету, але видимість його бездефіцитності дуже оманлива. У зв’язку з цим постає питання про заміну діючого ПДВ на більш гнучкий податок або ж запровадження більш детальної диференціації ставок податку [95, c.93].
Також, основним недоліком ПДВ, як непрямого податку, є те, що він закладається в ціну товарів і тим самим підвищує її, що спричиняє недоступність деяких груп товарів, які оподатковуються ПДВ малозабезпеченим верствам населення. Аналіз чинного законодавства з ПДВ засвідчив ще один істотний недолік - подвійне оподаткування. Такий факт має місце при оподаткуванні підакцизних товарів, коли в оподатковувану ПДВ базу включається сума акцизного податку. Більше того, в Україні існує велика кількість місцевих податків і зборів, джерелом сплати яких є собівартість - одна із складових бази для нарахування податкового зобов’язання з ПДВ. Очевидно, що в такий спосіб держава вирішує свої фіскальні інтереси, одночасно порушуючи задекларовані нею ж принципи податкової політики. Тобто додана вартість з метою оподаткування має бути максимально очищена від інших непрямих податків і платежів.
Дія ПДВ лягає тяжким тягарем не тільки на підприємство, але й на кінцевого споживача, тобто на населення. Адже ще тільки купуючи сировину і матеріали, необхідні для виробництва продукції, підприємство вже сплачує 20%, які йдуть до державного бюджету. Реалізуючи свою продукцію, підприємство бере з покупців понад ціну ще 20% її вартості, які також йдуть державі. Вже тільки ці наведені факти переконливо свідчать про несправедливість ПДВ у соціальному плані, оскільки цим податком обкладаються не одержані підприємством доходи, а його витрати, пов’язані з виробництвом, причому підприємство, в кінцевому випадку, сплачує лише різницю між сплаченими та одержаними сумами ПДВ, а решту платять покупці продукції, які є кінцевими споживачами, в результаті чого купівельна спроможність населення різко падає через зростання цін, рівень споживання скорочується, а отже, скорочується і обсяг виробництва водночас полегшуючи доступ на внутрішній ринок дешевим імпортним товаром і сприяючи тим самим інвестуванню економіки іноземних держав, а не підтримці вітчизняного виробника.
Всі ці взаємопов’язані загальні проблеми з ПДВ виникають з інших, більш конкретних проблем. ПДВ, що сплачується українськими підприємствами, не підкріплює їх фінансову стійкість на сьогоднішній час не робить пріоритетним розвиток підприємств. ПДВ правомірний лише в тій державі, де високий рівень споживання, де ринок насичений товарами та послугами, і покупцю є із чого вибирати і за що купувати.
Основними
напрямами вдосконалення
Податковий кодекс вніс певні зміни щодо порядку адміністрування ПДВ. Так, ставка податку встановлюється у розмірі 17 відсотків від бази оподаткування. Перехідними положеннями Кодексу встановлено, що за податковими зобов’язаннями з податку на додану вартість, що виникли: з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2013 року включно ставка податку становить 20 відсотків; з 1 січня 2014 року - 17 відсотків. Також вдосконалено процедуру реєстрації платників податку і анулювання реєстрації - добровільна реєстрація платників податку можлива за умови, якщо об’єми постачання товарів/послуг іншим платникам податку за останні 12 календарних місяців сукупно складають не менше 50 відсотків загального об’єму постачань. Змінено умови анулювання реєстрації платників ПДВ - до уваги беруться об’єми постачань останніх 12 календарних місяців за умови реєстрації як платник ПДВ впродовж попередніх 12 місяців. Вводиться реєстрація податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, внаслідок чого, тільки внесена в Єдиний реєстр податкова накладна, може бути включена до податкового кредиту [1].
2. Податок на прибуток.
Податковим кодексом внесено зміни у механізм стягнення податку на прибуток підприємств. Ставка податку на прибуток для підприємств поступово знижується: з 01 квітня 2011 р. – 23%, з 01 січня 2012 року – 21%, з 1 січня 2013 року – 19 % і з 1 січня 2014 року – 16%. Строком на 10 років, починаючи з 1 січня 2011 звільнені від податку на прибуток підприємства легкої, суднобудівної, літакобудівної промисловості, машинобудування для агропромислового комплексу та суб’єкти господарювання які надають готельні послуги. Зникли поняття «валові доходи» і «валові витрати», з’явилися просто «доходи» і «витрати», «операційні витрати», «собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг» і т.п. Платник податку повинен вести також облік тимчасових і постійних податкових різниць. Датою отримання доходів є звітний період, в якому такі доходи з’явилися, незалежно від фактичного надходження грошових коштів (метод нарахувань). Витрати при цьому визначаються по даті нарахування доходу, а значить, аванси (передоплати) за товари (роботи, послуги) в податковому обліку брати участь не будуть.
Існуюче податкове законодавство має суттєві недоліки в оподаткуванні підприємств податком на прибуток, розв’язання яких необхідне для ведення господарської діяльності підприємств та зменшення податкового тиску на новостворені виробничі підприємства.
Недоліком податкової системи України в частині адміністрування податку на прибуток підприємств є відсутність диференційованих ставок в оподаткуванні прибутку промислових гігантів та невеликих новостворених виробничих підприємств. На сьогоднішній день невеликі новостворені підприємства змушені конкурувати з підприємствами гігантами. На відміну від підприємств, що закріпили свої ринкові позиції, нові підприємства мають цілу низку проблем на шляху становлення та виходу на ринок [94, c.267].
Наприклад, необхідно сплачувати орендну плату за приміщення, платити за переробку та транспортування сировини (товару), оплачувати видатки на виробництво та збут та ін., при цьому необхідно виробити товар, що за якістю та ціною має не поступатись вже існуючим на ринку.
Але незважаючи на це новостворені підприємства сплачують податок на прибуток у розмірі встановленому законодавством, не маючи жодних пільг в оподаткуванні, що в свою чергу призводить до їх не конкурентоспроможності і як наслідок до значних порушень і зловживань, ухилення від сплати податків і в решті-решт виходу з ринку.
Збільшення можливостей виводу товарів на ринок малими підприємствами, на мою думку, полягає у наданні пільг новоствореним підприємствам та зниженні розмірів податку на прибуток, а також введенні державного контролю за використанням фінансових ресурсів, одержаних в результаті податкової економії.
Зниження розмірів податку слід почати з тих товаровиробників, які зможуть документально довести державним органам ефективність використання фінансових ресурсів, що залишаються на підприємстві в разі зниження податкової ставки. Для решти суб’єктів підприємництва має зберігатись існуючий механізм оподаткування.
Ефективним вкладенням коштів, одержаних підприємствами в результаті зменшення податків, можна вважати їх спрямування на інвестиційні та інноваційні проекти для розвитку власного виробництва або в такі ж проекти регіонального чи загальнодержавного характеру.
Спрямування у будівництво, виготовлення, реконструкцію, модернізацію, придбання, створення необоротних активів (включаючи необоротні матеріальні активи, призначені для заміни діючих, і устаткування для здійснення монтажу), а також авансові платежі для фінансування капітального будівництва. В даному випадку мова йде не тільки про закупку нового обладнання, впровадження нових технологій, тощо а й про будівництво виробничих приміщень.
Виходячи з нинішньої економічної ситуації виправданим є використання додаткових фінансових ресурсів, що залишаються в разі знижених податків, на поповнення обігових коштів, а також на медичне страхування своїх працівників [31, c.52]. Останнє можна пояснити необхідністю часткового звільнення бюджету від витрат на охорону здоров’я і деякої компенсації цих витрат за рахунок доходів підприємств.
Спрямування всіх заощаджених коштів від зменшення ставки податку на прибуток на розвиток власного виробництва додатково може стимулюватись державою шляхом збільшення податкових пільг.
Контроль за використанням підприємствами коштів мають здійснювати фінансові управління, КРУ та податкові адміністрації, оскільки зменшення податків є податковими пільгами для товаровиробників, а названі державні органи мають контролювати ефективне використання цих коштів.
При виявленні цими органами нецільового використання додаткових фінансових ресурсів, одержаних підприємством внаслідок зменшення податку на прибуток, вказані суми мають бути повернуті до бюджету, а підприємство - позбавлене на кілька років права користуватись податковими пільгами.
Информация о работе Перспективи покращення оподаткування підприємницького сектору в Україні