Перспективи покращення оподаткування підприємницького сектору в Україні

     Становлення системи оподаткування в Україні розпочалося з ухваленням 25 червня 1991 р. Закону «Про систему оподаткування» (втратив чинність). У ньому було визначено принципи побудови і призначення системи оподаткування, подано перелік податків, зборів, названо платників та об’єкти оподаткування. Таким чином, було закладено основи системи оподаткування, створено передумови для її наступного розвитку.

     На сьогодні є кілька способів оподаткування доходів суб’єктів підприємницької діяльності. Йдеться про право на застосування звичайної чи спрощеної системи оподаткування – єдиний податок.

     На  загальній системі оподаткування можуть перебувати суб’єкти підприємницької діяльності – фізичні та юридичні особи.

     Загальною системою оподаткування для фізичних осіб - підприємців передбачена сплата податків і зборів (обов’язкових платежів) у загальноприйнятому порядку. Використовувати її може будь-який підприємець. Основною перевагою цієї системи оподаткування є те, що необхідність сплати податків залежить від результатів фінансово-господарської діяльності платника податків.

     На  фізичну особу - підприємця поширюється обов’язок сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), які передбачені Податковим кодексом України і стосуються його діяльності [1].

     Для цілей оподаткування підприємницької діяльності податком з доходів фізичних осіб на загальній системі оподаткування, об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. До складу витрат, безпосередньо пов’язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно із Податковим кодексом України.

     Декларації  про доходи від підприємницької діяльності подаються до податкового органу за результатами звітного року, у 40-денний термін після його закінчення. В декларації зазначаються загальні суми одержаного доходу, витрати і суми сплаченого податку за звітний період.

     Авансові  платежі з податку на доходи фізичних осіб розраховуються підприємцем самостійно, але не менш як 100 % річної суми податку з оподатковуваного доходу за минулий рік (у співставних умовах), та сплачують до бюджету по 25 % щокварталу. Фізичні особи - підприємці, які перейшли із спрощеної системи оподаткування на загальну систему оподаткування подають податкову декларацію за результатами звітного кварталу, в якому відбувся перехід на загальну систему оподаткування. Платники податку розраховують та сплачують авансові платежі у строки, визначені п.п. 177.5.1 п. 177.5 ст. 177 ПКУ, що настануть у звітному податковому році [1]. Таким чином, фізичні особи - підприємці, які перейшли протягом поточного звітного року зі спрощеної системи оподаткування на загальну систему оподаткування нараховують та сплачують авансові платежі на підставі квартальної декларації, яка подається ними після закінчення кварталу, в якому відбувся перехід.

     Особливостями загальної системи оподаткування є наступні.

     1. На загальній системі оподаткування з фізичної особи - підприємця утримується податок з доходів фізичних осіб. Податок з доходів від підприємницької діяльності утримується за ставкою 15% і сплачується у такому порядку:

     1) Авансові платежі протягом року  сплачуються у такі терміни: 

     - до 15 березня;

     - до 15 травня;

     - до 15 серпня;

     - до 15 листопада.

     2) Суми податку, сплачені у вигляді авансових платежів протягом року враховуються при остаточному розрахунку суми податку на підставі документального підтвердження факту сплати податку [20, c.137].

     Декларації про доходи від підприємницької діяльності подаються до податкового органу щоквартально, у 40-денний термін після закінчення кварталу наростаючим підсумком з початку року. В декларації зазначаються загальні суми одержаного доходу, витрати і суми сплаченого податку за звітний період.

     Фізична особа - підприємець на загальній  системі оподаткування, крім податку  з доходів фізичних осіб, сплачує  також наступні податки, збори та обов’язкові платежі:

     2. Податок на додану вартість. П.1. ст. 181 Податкового кодексу України зазначає, що якщо виручка від реалізації за 12 календарних місяців не перевищує 300 000 грн. то ПДВ не платиться. Якщо виручка перевищує встановлений поріг, то необхідно реєструватися платником ПДВ. Проте фізична особа - підприємець, яка перебуває на загальній системі оподаткування, може за власним бажанням написати заяву про реєстрацію платником ПДВ.

     Після взяття на облік платником ПДВ, фізична  особа - підприємець зобов’язана подавати до податкового органу декларацію по податку на додану вартість. Декларацію необхідно подавати (незалежно від того, виникли у звітному періоді податкові зобов’язання чи ні) у терміни, передбачені Податковим кодексом України. Податкова декларація заповнюється на підставі даних книг обліку придбання (продажу) товарів (робіт, послуг) і подається окремо за кожний податковий період. Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкової знижки такого звітного податкового періоду.

     3. Єдиний соціальний внесок.

     Єдиний  соціальний внесок – це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов’язкового державного соціального страхування в обов’язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування [3].

     Відповідно  до пункту 2 частини 1 статті 7 та частини 11 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», який набрав чинності з 01.01.2011 року [3], фізичні особи – підприємці, що перебувають на загальній системі оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, сплачують єдиний внесок у розмірі 34,7% сум доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами їх сім’ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

     7. Акцизний податок. Даний податок сплачується виробниками та імпортерами підакцизних товарів.

     8. Ввізний митний збір і митні  збори. Митний збір сплачується  з вартості товарів та інших  предметів, що перевозяться через митний кордон України в момент митного оформлення. А митні збори справляються за митне оформлення.

     9. Державне мито. Даний платіж сплачується при реєстрації документів, укладенні договорів, видачі приватизаційних паперів і при інших діях державних органів, передбачених законодавством.

     10. Плата за спеціальне використання  водних ресурсів. Здійснюється щоквартально  у 10-денний термін з дати  подання розрахунку. Розрахунок  подається протягом 40 днів після  закінчення звітного кварталу.

     11. Плата за ліцензію на зайняття певним видом діяльності. Ліцензуванню підлягають види господарської діяльності згідно із Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».

     13. Плата за землю. Ставки земельного  податку установлюються згідно  грошової оцінки земельної ділянки, що знаходиться у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

     14. Екологічний податок. Сплачується на протязі 50 днів по закінченні звітного кварталу за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними і пересувними джерелами забруднення; скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об’єкти; розміщення відходів. Розрахунок подається на протязі 40 календарних днів, наступних за звітним кварталом.

     15. Збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства. Сплачується щомісячно до 30 числа місяця, що настає за звітним. Розрахунок подається щомісячно до 20 числа.

     16. Місцеві податки і збори. Податковим кодексом визначені наступні місцеві податки та збори: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, збір за місця для паркування транспортних засобів, збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності, туристичний збір. Місцеві податки перераховуються до бюджетів місцевого самоврядування в порядку, визначеному радами народних депутатів.

     Загальна  система оподаткування застосовується до юридичних осіб відповідно до Податкового кодексу України. При цьому юридична особа є платником ПДВ, про що їй видається відповідне свідоцтво. Юридична особа на загальній системі оподаткування зобов’язана сплачувати різноманітні податки та збори, передбачені Податковим кодексом, а також єдиний соціальний внесок.

     Юридичні  особи на загальній системі оподаткування  сплачують ті ж податки, збори та обов’язкові платежі, що й фізичні особи – підприємці на загальній системі оподаткування, за винятком податку на доходи фізичних осіб (юридична особа є лише податковим агентом з даного податку), проте додатково сплачують податок на прибуток підприємств.

     Ставка  податку на прибуток підприємств з 1 квітня 2011 року по 31 грудня 2011 року включно становить 23 %. Об’єкт оподаткування – оподатковуваний прибуток підприємства, який визначається шляхом зменшення доходів від реалізації товарів (послуг) звітного періоду на суму витрат, пов’язаних із реалізацією таких товарів (послуг), які за своїм складом є аналогічними до собівартості реалізованої продукції, а також інших витрат звітного податкового періоду, прийнятих у діючих положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку [1].

     Податкова декларація подається за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу – протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу. Підприємство зобов’язане самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку.

     З метою реалізації державної політики щодо розвитку та підтримки малого бізнесу, ефективного використання його можливостей щодо створення нових робочих місць, збільшення податкових надходжень до бюджетів всіх рівнів і взагалі успішного розвитку національної економіки було прийнято Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» (на сьогодні втратив чинність), яким запроваджено справляння єдиного податку суб’єктами малого підприємництва.

     Оподаткування в рамках спеціальних податкових режимів, передбачає застосування для суб’єктів господарювання особливого порядку справляння податків, зборів (обов’язкових платежів). Застосування таких режимів базується на таких принципах:

     - простота нарахування та сплати податків;

     - мінімізація податкової звітності;

     - гармонізація бухгалтерського та податкового обліку;

     - мінімізація кількості штрафних санкцій;

     - зменшення загальних витрат з оплати праці, інформаційного забезпечення діяльності, необхідності утримання надлишкових приміщень тощо [94, c.265].

     На сьогодні в Україні діє спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва, яка передбачає сплату єдиного податку. Спрощена система оподаткування суб’єктів підприємницької діяльності закріплена у главі 1 розділ XIV Податкового кодексу України.

     Єдиний податок – це встановлений державою консолідований податок для визначеної частини суб’єктів малого підприємництва, який замінює справляння певної сукупності передбачених законодавством обов’язкових платежів та зараховується до бюджетів і державних цільових фондів у відповідних пропорціях, характеризується добровільністю обрання платниками його сплати та має на меті спрощення оподаткування доходів цих суб’єктів.

     Єдиному податку властиві фіскальна та стимулююча функції. Фіскальна функція проявляється у розподільчих відносинах між державою та суб’єктами малого підприємництва. Стимулююча функція визначається метою введення єдиного податку, якою є стимулювання розвитку малого підприємництва шляхом створення сприятливих умов його оподаткування, що є своєрідним проявом захисту прав суб’єктів малого підприємництва з боку держави  
[43, c.288]. Законодавством передбачено право застосування, поряд із загальною системою оподаткування, обліку та звітності, спрощеної системи оподаткування - на вибір суб’єкта малого підприємництва.