Автор: Пользователь скрыл имя, 17 Ноября 2011 в 15:04, курс лекций
Конспект лекцій містить основні поняття з даної теми та еталони відповідей до завдань (якщо робота здійснюється у режимі “самопідготовка-самоконтроль”); питання до самоконтролю, які винесені для розгляду в дисципліні “Правознавство”; список літератури; та додаток термінологічний словар з даної дисципліни.
ВСТУП …………………………………………………………………………....5
Тема 1. Основи теорії держави і права………………………………….7
Поняття та функції держави.
Поняття форми держави.
Держава в політичній системі суспільства.
Державний апарат.
Держава і об’єднання громадян..
Поняття й функції права
Джерела права, галузі, інститути, норми права.
Поняття правових відносин.
Законність та правопорядок.
Поняття правопорушення.
Юридична відповідальність.
Тема 2. Конституційне право України. ……………………………….20
Конституція – основний закон держави.
Народовладдя в Україні та форми його впровадження.
Поняття, система основних прав
та свобод людини та громадянина.
Конституційні обов’язки людини і громадянина.
Державна влада й самоврядування в Україні.
Тема 3. Цивільне законодавство України…………………….………30
Цивільне право як самостійна галузь права.
Фізичні та юридичні особи як суб’єкти цивільного права.
Захист права власності. Право власності та інші речові права.
. Право чини. Зобов’язання. Договір.
Спадкове право.
Тема 4. Трудове законодавство України. …………………………… 40
Трудове право як самостійна галузь права.
Поняття та строки трудового договору.
Укладення трудового договору та випробування при прийнятті на роботу.
Розірвання трудового договору з ініціативи працівника та з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.
Робочий час і час відпочинку.
Загальні підстави і умови матеріальної відповідальності працівників.
Трудова дисципліна.
Трудові спори
Тема 5. Житлове законодавство України. ……………………………49
Поняття житлового фонду України.
Управління житловим фондом.
Житлові права та обов’язки громадян.
Забезпечення громадян житловими приміщеннями (право на отримання житлового приміщення) .
Відповідальність за порушення житлового законодавства.
Тема 6. Сімейне законодавство України……………………………....53
Шлюб і сім’я.
Права і обов’язки подружжя: особисті немайнові права і обов’язки подружжя, право особистої приватної власності, право сумісної власності подружжя.
Шлюбний договір.
Припинення шлюбу.
Права і обов’язки матері, батька й дитини.
Опіка та піклування над дітьми.
Тема7. Адміністративне право України….............................................60
Адміністративне право як самостійна галузь права.
Поняття адміністративного правопорушення.
Види адміністративних стягнень.
Органи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення. Накладення адміністративного стягнення.
Тема 8. Кримінальне законодавство України. ………………………65
Кримінальне право як галузь права.
Кримінальний закон.
Поняття і ознаки злочину.
Кримінальна відповідальність.
Склад злочину.
Обставини, що виключають злочинність діяння.
Покарання та його види.
Тема 9. Судові та правоохоронні органи України …………………..69
Цивільно-правові норми
Загальні засади цивільного законодавства:
2. Цивільно-правові відносини - це суспільні відносини, урегульовані нормою цивільного права, учасники яких є носіями цивільних прав і обов’язків.
Суб‘єктами цивільних правовідносин є фізичні особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства), юридичні особи (організації, підприємства, установи), держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб’єкти публічного права.
Людина
як учасник цивільних
Цивільна правоздатність – це можливість особи мати суб’єктивні цивільні права і цивільні обов’язки.
Цивільна правоздатність фізичної особи виникає в момент її народження та припиняється в момент смерті.
Цивільна дієздатність – здатність особи самостійно набувати цивільні права і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у випадку їх невиконання.
Цивільна дієздатність залежить від віку і психічного стану фізичної особи. Особи, які не досягли 14 років є частково дієздатними. Вони мають право самостійно вчиняти дрібні побутові правочини, здійснювати особисті немайнові права щодо інтелектуальної, творчої діяльності. Усі інші цивільні правочини від їхнього імені та на їх користь здійснюють батьки (усиновителі) або опікуни.
Особи у віці від 14 до 18 років мають неповну цивільну дієздатність. Вони можуть самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами, здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності; бути учасником (засновником) юридичних осіб; укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним неповнолітнім на своє ім’я. Інші правочини неповнолітня особа вчиняє за згодою батьків (усиновителів) або піклувальників.
Повну цивільну дієздатність мають особи, які досягли 18 років (повноліття).
До 18 років повна цивільна дієздатність настає у таких випадках:
За наявності згоди батьків (усиновителів) або піклувальника надання повної дієздатності проводиться за рішенням органу опіки та піклування, та за рішенням суду.
За рішенням суду з врахуванням психічного стану здоров’я фізична особа може бути визнана обмежено дієздатною якщо вона:
Обмежено дієздатній особі призначається піклувальник, який дає згоду на вчинення нею цивільно-правових дій. Обмежено дієздатна особа може самостійно здійснювати тільки дрібні правочини.
Фізична особа, яка страждає хронічним психічним розладом і не здатна усвідомлювати своїх дій та (або) керувати ними, за рішенням суду може бути визнана недієздатною. Такій особі призначається опікун, який здійснює цивільно-правові дії від імені опікуваного.
Місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення придатне для проживання в ньому. Особа може мати кілька місць проживання. Місцем проживанням до 14 років малолітньої особи є місце проживання батьків (усиновителів), опікуна або місце знаходження навчального закладу чи охорони здоров’я, в якому вона проживає. По досягненню 14 років фізична особа вільно обирає місце проживання, за винятком обмежень, встановлених законом.
Фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її проживання немає відомостей про місце її перебування. Фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісті за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку - протягом шести місяців.
Юридична особа – це організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем у суді
Ознаки юридичної особи:
Правоздатність і дієздатність юридичної особи виникає одночасно – в момент державної реєстрації і внесення її до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України.
Цивільна правосуб’єктність держави України, Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування визначається Конституцією і законами України.
В залежності від порядку створення розрізняють юридичні особи приватного права та юридичні особи публічного права.
Юридичні особи приватного права створюються на підставі установчих документів (статутів, договорів). Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органа влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування;
В залежності від форми власності розрізняють приватні, комунальні, державні юридичні особи.
В залежності від організаційно-правових форм розрізняють товариства та установи. Товариство створюється шляхом об’єднання (осіб) учасників. Товариство може бути підприємницьким та непідприємницьким.
Мета підприємницького товариства одержання прибутку та його наступний розподіл між учасниками (господарські товариства та виробничі кооперативи). Непідприємницьке товариство не має мети отримати прибутку.
3. Право власності за Цивільним кодексом України – це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власнику належить право володіння, користування і розпорядження своїм майном:
Суб’єктами права власності можуть бути Український народ, фізичні, юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громадяни, іноземні держави. Всі суб’єкти права власності рівні перед законом.
Цивільний Кодекс України встановив наступні форми права власності: право власності Українського народу, приватна, державна і комунальна форма власності.
Земля, її надра, атмосферне
повітря, водні та інші
Суб’єктами права приватної власності є фізичні особи та юридичні особи. Об’єктом права приватної власності є підприємства, будівлі, транспортні засоби, гроші, цінні папери тощо. Різновидом приватної власності є спільна власність – власність кількох осіб на одну річ.
Суб’єктом права державної
Суб’єктом права комунальної власності є територіальні громади та органи місцевого самоврядування. Об’єктом права власності може бути рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, земля, житловий фонд, заклади освіти, охорони здоров’я, науки тощо.
Речове право, це право особи на чуже майно на підставі:
Держава забезпечує рівний захист прав суб’єктів права власності.
З метою захисту права власник та особа яка має речове право на чуже майно може вимагати:
Правочин – це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.
Односторонній правочин втілює волю одного об’єкта правових відносин (заповіт, прийняття спадщини). Двосторонні (багатосторонні) правочини втілюють погоджену волю кількох суб’єктів права.
Форма правочинів: