Лекции по "Правознавство"

 

   1.Держава і право – складні явища. Суспільство як система зв’язків і відносин між людьми виникло набагато раніше держави. Найбільш ранньою формою об`єднання людей було первісне стадо, на зміну якому пізніш прийшла родова громада. Відносини між членами громади регулювалися за допомогою соціальних норм (правил поведінки), що мали складну регулятивну систему. Джерелами були: міфи, традиції, звичаї, ритуали, обряди.

   Загальними  причинами еволюції первісного суспільства  в державно-організоване суспільство  стали:

1. Три великі поділи праці (вирізнення скотарських племен, відокремлення ремесла від рільництва, виникнення і розвиток торгівлі);
2. Поява надлишкового продукту, патріархальної сім`ї, приватної власності та майнової нерівності;
3. Утворення класів як великих груп людей з протилежними інтересами і поява міжкласових конфліктів;
4. Неспроможність суспільної влади первісного ладу врегулювати класові суперечності й конфлікти.

   Внаслідок неспроможності родової влади врегулювати  конфлікти в суспільстві виникла  політична організація публічної  влади – держава.

   Разом із державою для регулювання суспільними  процесами виникло і право. Через  право держава прагне впроваджувати  в життя свою волю. Частина звичаїв  санкціонується державою і продовжують  діяти вже як правові звичаї. Держава  також створює нормативні акти, що містять правила поведінки, обов`язкові для всіх. Відсутність документальних свідчень щодо процесу становлення держави і права призвели до виникнення безліч теорій, що пояснюють причини виникнення держави та права:

1. Теологічна теорія – держава і право - наслідок божественної волі.
2. Патріархальна теорія - суть її полягає у твердженні, що держава походить від сім`ї та є наслідком історичного розвитку і розростання останньої.
3. Договірна - пояснює виникнення держави внаслідок об`єднання людей на основі договірної згоди про те, що одні будуть управляти, а інші – виконувати їхні управлінські рішення.
4. Теорія насильства - за цією теорією держава виникла як результат завоювання одних племен іншими, поневолення одного народу іншим.
5. Органічна історія розглядає державу як наслідок еволюції природи. Засобом виживання і пристосування до навколишньої природи стало об`єднання людей у єдиний організм – державу.
6. Класова (економічна) теорія - з її погляду держава і право виникли одночасно через появу приватної власності і розшарування суспільства на класи.
7. Космічна і технократична - прихильники цієї теорії пояснюють виникнення держави завезенням на землю політичної організації суспільства з космосу іншими цивілізаціями. Сутність технократичної теорії полягає в необхідності здійснити управління технічними засобами та знаряддями праці.

   Отже  в теорії держави і права відсутній  єдиний погляд на закономірності виникнення держави і права.

     Держава – це суверенна, політико-територіальна організація влади певної частини населення в соціально неоднорідному суспільстві, що має спеціальний апарат управління і примусу, здатна за допомогою права робити свої веління загальнообов`язковими для населення всієї країни, а також здійснювати керівництво та управління загально-суспільними справами.

   3. Державу від суспільства та політичних організацій відрізняють:

1. Народ – сукупність індивідів, що об`єднані правовим зв`язком з державою. Цей зв`язок простежується в інститутах громадянства, або підданства.
2. Територія – матеріальна база держави – простір у межах якого здійснюється державна влада.
3. Публічно організована влада. Державна влада має свій особливий апарат у вигляді органів держави та професійних керівників. Головне призначення державної влади – управління загальнозначущими для народу справами. Державний апарат поділяється на апарат управління і примусу.
4. Система збору фінансових коштів (данина, податки, збори тощо). Кошти необхідні для вирішення загальнозначущих проблем та утримання державного апарату.
5. Право. Держава встановлює загальнообов’язкові для всього населення правила поведінки і закріплює їх у нормах права.
6. Суверенітет – самостійність і незалежність держави у внутрішніх та зовнішніх справах.
7. Суб`єкт міжнародних відносин.

     Функції держави – це основні напрямки її діяльності, в яких відображаються й конкретизуються завдання і мета держави, проявляється її сутність, зміст і соціальне призначення в соціально неоднорідному суспільстві. Функції держави класифікуються за різними ознаками.

   В залежності від тривалості дії розрізняють  постійні та тимчасові функції держави. У залежності від значення розрізняють  головні та другорядні функції держави. Їх співвідношення у діяльності держави визначаються конкретним історичним  етапом її розвитку. В залежності від сфери застосування розрізняють внутрішні та зовнішні функції.

     Внутрішні функції спрямовані  на вирішення внутрішніх задач держави, а зовнішні на встановлення й підтримку відносин з іншими державами.

     До внутрішніх функцій належать:

1. економічна – формування та виконання бюджету, складання та виконання програм економічного розвитку, фінансування галузей, керівництво державним сектором економіки.
2. функція захисту прав та свобод людини і громадянина – конституційне закріплення прав та свобод.
3. соціальна функція – захист певних верств населення.
4. функція фінансового контролю – виявлення та облік доходів, стягнення податків.
5. функція охорони правопорядку – забезпечення точного та неухильного використання правових розпоряджень, притягнення до юридичної відповідальності правопорушників.
6. природоохоронна – екологічна функція.
7. культурна функція – організація освіти, забезпечення зберігання культурної спадщини та доступу до неї громади.
8. інформаційна функція – організація та забезпечення системи отримання, використання, поширення та забезпечення інформації.

   До  зовнішніх функцій  належать

• забезпечення безпеки держави;
• міжнародного співробітництва.

   За  сферами соціального життя функції  держави поділяють на гуманітарні, економічні, політичні, тощо. Діяльність держави та її органів з реалізації функцій держави здійснюється за допомогою різноманітних форм. З  урахуванням розподілу влади  визначають такі форми здійснення функцій держави:

1. Нормотворча – полягає у виданні загальнообов`язкових нормативно-правових актів.
2. Виконавча полягає у повсякденній реалізації органами виконавчої влади приписів законів.
3. Судова – шляхом здійснення правосуддя по кримінальним, цивільним та адміністративним справам.
4. Контрольно-наглядова - органи держави наглядають за точним і однаковим виконанням законів.

   2. Організація державної влади залежить від форм держави. Розрізняють форму правління, державного устрою, державно-правового режиму.

   Форма правління – це організація верховної державної влади, порядок її утворення й діяльності, компетенція і взаємозв`язок її органів, а також взаємовідносини з населенням країни.

   Розрізняють дві форми правління: монархія і  республіка.

   Монархія – така форма правління, за якою верховну владу в державі повністю або частково здійснює одна особа, що отримує і передає свою посаду і титул, як правило, у спадщину і довічно.

   Ознаки  монархії:

1. влада глави держави (цар, імператор, король, емір, шах, султан) існує історично і не делегується йому народом.
2. влада монарха здійснюється безстроково (довічно) і передається, як правило, у спадок.
3. монарх не відповідає за ухвалені ним політичні рішення.

   Монархія  буває абсолютною або обмеженою. Абсолютна монархія – це форма правління за якої верховна влада зосереджена в руках одноособового глави держави. В обмеженій монархії (конституційній, парламентській) законодавча влада належить парламентові, виконавча монархові (чи кабінету міністрів), судова - судам, які обираються або призначаються.

   Республіка – форма правління, де верховна влада в державі належить колегіальним виборним органам і здійснюється ними. Республіка має такі ознаки:

1. влада глави держави і вищих державних органів делегується їм народом;
2. повноваження глави держави обмежені визначеним строком;
3. глава держави несе політичну відповідальність за свою діяльність.

     У теорії держави та права  розділяють аристократичні та  демократичні республіки. В аристократичній  республіці формальне право обирати  та бути обраним належить лише вищим верствам населення. У демократичних республіках формальне право брати участь у виборах органів влади належить усьому населенню країни, тобто всім громадянам, які досягли певного віку, не визнані судом недієздатними і чиє право не обмежено на підставах, передбачених законом. Розрізняють три види демократичних республік: парламентська, президентська, змішана.

   У парламентських республіках:

   - президент обирається парламентом;

   - уряд формується з представників  партій, що мають більшість у парламенті.;

   - уряд підзвітний парламентові;

   - парламент може висловити урядові  недовіру, що тягне за собою  його відставку.

   У президентській республіці:

   - президент обирається всенародно, за процедурою;

   - президент є главою держави;

   - здійснює виконавчу владу;

   - законодавча влада належить представницькому  органові (парламенту);

   - президент має право вето та  інші права (розпустити парламент).

     У змішаній республіці є елементи  як президентської так і парламентської  форми правління.

   - вибори президента здійснюються всенародним голосуванням;

   - уряд призначається президентом,  але призначення прем`єр міністра  потребує згоду парламенту.

   - уряд відповідає перед президентом,  але і парламент має право  висловити йому недовіру, що тягне  відставку уряду.

   Форма державного устрою – це спосіб територіально-політичного устрою держави, порядок взаємин між державами та її окремими частинами.

   За  допомогою державного устрою всі держави поділяються на прості (унітарні) та складні. Проста  (унітарна) держава – єдина держава, що не має всередині відокремлених державних утворень, які користуються певною самостійністю. Для державних органів характерна наявність єдиної системи державних податків, єдиної території, єдиної загальнодержавної символіки, тощо. Складна держава – формується з відокремлених державних утворень, що користуються певною самостійністю. До такої форми держави належать федерація, конфедерація, імперія.

   Форма державного режиму – це сукупність прийомів і методів здійснення державної влади.

Розрізняють такі різновиди форм державного режиму:

1. демократичний - для нього характерні: реальність особистих і політичних прав і свобод громадян, політичний та ідеологічний плюралізм, формування органів влади шляхом вільних загальних виборів, розподіл влади.
2. антидемократичний режим, який поділяється на авторитарний і тоталітарний. Характерні ознаки: обмеження обсягу політичних прав і свобод, обмежений політичний та ідеологічний плюралізм, фактична або формальна відсутність розподілу влади, недемократичний характер виборів.