Лекции по "Правознавство"

   Таким чином конституцію  України можна  визначити як писану, жорстку, унітарну, реальну.

   Конституція України була прийнята Верховною  Радою України 28 червня 1996 року. Вона складається з преамбули, 15 розділів та 161 статті.

   Конституція України – це закон, який має тільки йому властиві ознаки:

1. Найвищу юридичну силу. Усі закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції і повинні відповідати її положенням.
2. Особливий порядок прийняття та внесення змін до Конституції. Прийнята кваліфікованою більшістю голосів депутатів Верховної Ради – проголосувало за неї 312 народних депутатів. Зміни в Конституцію вносяться в ускладненому порядку визначеному у XIII розділі Конституції.
3. Особливий зміст і особливий предмет правового регулювання. Конституція України є не тільки нормативно-правовим, але і політичним документом. Вона визначає основи політичної системи України, регулює відносини між громадянами і їхніми об’єднаннями та між ними і державою.
4. Особливий характер захисту. Конституційний суд має право ухвалити рішення про визнання будь-якого нормативно-правового акта таким, що суперечить Конституції (є неконституційним).
5. Особливий характер функцій Конституції.

  Функції Конституції:

   Регулятивна функція – визначає основи відносин між громадянами і державою, між державними органами, закріплює основні права і обов’язки людини і громадянина.

   Охоронна  функція – захищає найбільш значущі соціальні блага і цінності через заборону певних дій, містить гарантії: дотримання прав і свобод людини і громадянина, обмеження діяльності державних органів.

   Установча функція – дає початок сучасній українській державі, засновує органи державної влади, визначає їх компетенцію, встановлює основи системи права України.

   Інтегративна  функція – покликана об’єднати українське суспільство навколо проголошених і закріплених нею ідей, стати основою для соціальної злагоди і взаєморозуміння.

   Ідеологічна функція – закріплює ідейні цінності, політичні цілі українського суспільства і визначає засоби їх досягнення.

   Демократизм держави та суспільства визначається досягнутим рівнем розвитку народовладдя, тобто тим, наскільки реально існуючі процедури виявлення та здійснення волі народу впливають на управління державними та суспільними справами.

   2. Конституція України передбачає такі форми участі громадян в управлінні державними справами:

1. Право обирати (активне виборче право) і бути обраним (пасивне виборче право) в органи державної влади і місцевого самоврядування.

 Активне  виборче право дає можливість  громадянам брати участь у  формуванні складу органів державної влади і місцевого самоврядування. Пасивне виборче право дає можливість громадянину стати народним депутатом України, депутатом місцевої ради; сільським, селищним, міським головою і від імені виборців здійснювати управління державними і суспільними справами. Конституція України характеризує вибори як форму безпосередньої демократії, через яку народ здійснює своє волевиявлення. Вибори до органів державної влади та місцевого самоврядування є вільними, відбуваються на основі принципів загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.

   Право брати участь у  всеукраїнському  і місцевому референдумах з метою вирішення найважливіших питань державного і суспільного життя. Референдум є також формою безпосередньої демократії, через яку народ здійснює своє волевиявлення, зокрема щодо затвердження, зміни, відміни законів, вирішення проблем територіального устрою в межах держави тощо. Референдум призначається Верховною Радою для вирішення питань щодо зміни території України, або Президентом – для затвердження змін до розділів I, III, XIII Конституції. Всеукраїнський референдум  може призначатися Президентом України з народної ініціативи для вирішення конкретного питання якщо цього вимагають не менше як три мільйони громадян України, підписи яких на підтримку референдуму зібрані не менше як у двох третинах областей України й не менш як по 100 тисяч підписів у кожній із них.

   Право на доступ до державної  служби і служби в  органах місцевого  самоврядування.

Громадяни України мають рівне право  на доступ до державної служби і  служби в органах місцевого самоврядування в тому разі, якщо вони одержали відповідну освіту або професійну підготовку і пройшли конкурсний відбір. Обмеження права брати участь в управлінні державними справами пов’язані з дієздатністю особи. Не можуть обиратися до органів державної влади і місцевого самоврядування громадяни, визнані судом недієздатними.

   Існуючи в суспільстві, людина не може не керуватися певними правилами поведінки, сформульованими  в різних соціальних нормах: моралі, звичаях, релігійних постулатах тощо. Найважливіший за своїм змістом і наслідками для особи, держави й суспільства відносини врегульовуються правом, тобто загальнообов’язковими правилами поведінки, які виходять від держави й забезпечуються нею.

   3. Сукупність правових приписів, спрямованих на врегулювання поведінки людини і громадянина в суспільстві і в державі, називається правовим статусом особи.

   Інститут  конституційних прав і свобод базується  на таких принципах:

1. Невід’ємність і непорушність прав і свобод людини. Вони не повинні бути об’єктом посягання з боку інших людей або держави.
2. Невичерпність прав і свобод людини і громадянина. Розвиток людини і суспільства приведуть до появи і закріплення правом нових прав і свобод.
3. Неприпустимість скасування або звуження обсягу і змісту прав і свобод. При прийнятті нових законів та внесенні змін до існуючих законів не допускається скасування та звуження, перекручування закріплених Конституцією прав і свобод.
4. Рівність. Конституція України не допускає привілеїв чи обмежень (дискримінації) за ознаками раси, кольору шкіри, переконань, статі, етнічного і соціального походження, сімейного стану, місця проживання та іншими ознаками.
5. Єдність прав і обов’язків. У кожної людини є наявність як прав  так і обов’язків перед іншими людьми і перед суспільством у цілому.

   Залежно від ознак тієї сфери суспільних відносин, у якій з найбільшою повнотою вони реалізуються основні права та свободи поділяються:

1. Громадянські (особисті) права – це закріплені правом можливості фізичного існування і духовного розвитку:
• право на вільний розвиток особистості;
• право на життя;
• право на повагу людської гідності;
• право на свободу і особисту недоторканість;
• недоторканість житла;
• таємниця листування, телефонних переговорів, телеграфної та іншої кореспонденції;
• невтручання в особисте і сімейне життя;
• свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право на вільний в’їзд і виїзд з України;
• право на свободу думки і слова. На вільне висловлювання своїх поглядів і переконань;
• свобода світогляду і віросповідання;

 
   

2. Політичні права – не встановлені правом можливості особи брати участь в управлінні суспільними і державними справами:
• право на свободу об’єднання в політичні партії і громадські організації. Різновидом громадських організацій визнаються професійні спілки;
• право громадян брати участь в управлінні державними справами;
• право громадян на проведення зборів, мітингів, ходів і демонстрацій;
• право на звернення до органів влади чи органів місцевого самоврядування.

 

   3. Соціальні права – це право людини на гідний рівень життя і соціальний захист з боку суспільства і держави:

• право на працю;
• право на страйк;
• право на відпочинок;
• право на соціальний захист у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття, у старості та інших випадках визначених чинним законодавством;
• право на житло;
• право на достатній життєвий рівень;
• право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування.

 

   4. Економічні права – це право брати участь в економічних та майнових відносинах:

• право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю;
• право на підприємницьку діяльність;
• право користуватися для задоволення своїх потреб об’єктами державної та комунальної власності;
• право на не нижчу від визначеної законом заробітну плату і своєчасне її одержання тощо;

   5. Екологічні права – це право на безпечні для життя і здоров’я умови існування людини:

• право на безпечне для життя і здоров’я довкілля;
• право на відшкодування шкоди, завданої порушенням екологічних прав;
• право на інформацію про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту;

 

   6. Культурні права – це право на залучення до багатств світової культури і на їх збільшення власною творчою діяльністю:

• право на освіту;
• право на свободу творчості;
• право на результати інтелектуальної і творчої діяльності;

 

   Гарантіями  прав і свобод людини і громадянина є система умов, засобів і способів, що забезпечують їх реалізацію і охорону. Економічні гарантії – це наявність розвинутої економіки, здатної задовольнити головні матеріальні потреби особи і суспільства в цілому. Політичні гарантії – народовладдя, багатопартійність, гласність, підконтрольність державних органів громадянам та їх об’єднанням. Ідеологічні гарантії – загальна, політична і правова культура суспільства.

     Юридичні гарантії:

• право на судовий захист;
• право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди за рахунок держави, чи органів місцевого самоврядування, якщо її заподіяно незаконними рішеннями державних органів місцевого самоврядування або їхніх посадових осіб;
• право знати свої права й обов’язки;
• право на правову допомогу;
• право не виконувати явно злочинні розпорядження та накази;
• презумпція невинуватості;
• право не свідчити проти себе і своїх близьких;

   4. Конституційні обов’язки – це встановлені Конституцією України види належної поведінки осіб, які постійно або тимчасово перебувають на території України:

• захист Батьківщини, незалежності і територіальної цілісності України;
• повага до державних символів України;
• охорона природи і культурної спадщини;
• сплата податків і зборів;
• дотримання і виконання законів України;
• не заподіювати шкоди природі, культурній спадщині й відшкодовувати завдані збитки;
• не посягати на права, свободи та гідність інших людей;

 

   5. Функції держави реалізуються через діяльність державних органів.

     Єдиним законодавчим органом є парламент - Верховна Рада України. Верховна Рада України формується шляхом виборів. Конституційний склад Верховної Ради України – 450 депутатів, обирається строком на 5 років. Найважливішими повноваженнями Верховної Ради України є: