Лекции по "Правознавство"

   Судову  систему України, згідно Закону України  “Про судоустрій” від 7.02.2002 р. складають  суди загальної юрисдикції та Конституційний суд України. Систему судів загальної юрисдикції складають:

1. місцеві суди;
2. апеляційні суди;
3. Апеляційний суд України;
4. вищі спеціалізовані суди;
5. Верховний суд України.

   Суди  загальної юрисдикції складаються  та ліквідуються Президентом України за поданням міністра юстиції України, узгодженим з Головою Верховного суду України та головами вищих спеціалізованих судів.

   Спеціальним органом забезпечення конституційної законності в Україні є Конституційний суд України. Порядок формування, функціонування і компетенція Конституційного суду України визначається Конституцією України (розділ 11) і законом України “Про Конституційний суд України” від 16.10.1996 р.

   Конституційний  суд України – єдиній орган  конституційної юрисдикції в Україні. Конституційний суд України не входить до системи судів загальної юрисдикції, не розглядає конкретні кримінальні або цивільні справи, не є апеляційною і касаційною інстанцією для судів загальної юрисдикції. Конституційний суд України складається з 18 суддів Конституційного суду. Суддів Конституційного суду України призначають Президент України, Верховна Рада і з’їзд суддів України. Суддя Конституційного суду призначається на 9 років без права бути призначеним на повторний строк. На спеціальному пленарному засіданні Конституційного суду зі свого складу шляхом таємного голосування обирають голову Конституційного суду тільки на один трирічний строк. Повноваження Конституційного суду України наступні:

   1. Вирішення питань щодо відповідності  Конституції України законів  та інших правових актів Верховної Ради України і актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

   2. Офіційне тлумачення Конституції  України і законів України;

   3. Надання висновку щодо відповідності Конституції України діючих міжнародних договорів чи тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради для ратифікації;

   4. Надання висновку щодо дотримання  Конституційної процедури розслідування  і розгляду справи про усунення Президента України з посади в порядку імпічменту.

   Суб’єктами  звернення до Конституційного суду є:

• З питання щодо конституційності нормативно-правових актів – Президент України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Верховна Рада Автономної Республіки Крим.
• З питань відповідності Конституції України міжнародних договорів -  Президент України і Кабінет Міністрів України.
• З питань щодо Конституційності процедури імпічменту – Верховна Рада України.
• З питань щодо офіційного тлумачення Конституції і законів України – необмежене коло суб’єктів.

   Конституційний  суд України приймає рішення, що обов’язкові до виконання на території України, остаточні й  не можуть бути оскаржені. Закони, інші правові акти або їхні окремі положення  визначені неконституційними, втрачають  свою силу з дня ухвалення Конституційним судом України рішення щодо їх неконституційності.

   Система судів загальної юрисдикції відповідно до Конституції України будується  за принципами територіальності і спеціалізації. Принцип територіальності означає, що суди засновуються і діють у межах адміністративно-територіальних одиниць. Принцип спеціалізації передбачає спеціалізацію суддів і організацію відповідних структур для розгляду кримінальних, цивільних, господарських, адміністративних, сімейних та інших справ.

     Повноваження місцевих судів, апеляційних судів, Апеляційного суду України, Вищих спеціалізованих судів, Верховного Суду України визначається Законом України “ Про судоустрій України”.

   Господарські  суди є спеціалізованими судами в  системі судів загальної юрисдикції. Господарський суд є незалежним органом у розгляді господарських спорів, що виникають між юридичними особами, державними й іншими органами при укладанні, змінах, розірванні та виконанні господарських договорів, а також справ про банкрутство.

   Система господарських судів наступна:

• місцеві господарські суди;
• апеляційні господарські суди;
• Вищий Господарський суд України.

   Повноваження  господарських судів визначається Законом України “ Про господарський  суд” від 4.06.1991 р.

   2. Прокуратура України – це єдина система державних органів, що здійснюють прокурорський нагляд за дотриманням і правильним застосуванням законів.

   Прокуратуру України очолює Генеральний прокурор України, який призначається на посаду і звільняється з посади Президентом України за згодою Верховної Ради України. Верховна Рада України може висловити недовіру Генеральному прокурору, що тягне за собою відставку з посади. Строк повноважень Генерального прокурора України – 5 років.

        Прокуратура України складає  єдину систему, до якої входять:

1. Генеральна прокуратура України.
2. Прокуратура Автономної Республіки Крим. 
3. Прокуратура міст Києва і Севастополя.
4. Військові прокуратури регіонів та прокуратура Військово-Морських Сил.
5. Міські, районні та міжрайонні прокуратури, військові прокуратури гарнізонів.
6. Спеціалізовані прокуратури (екологічні, транспортні і т.д.).

        Усі прокуратури нижчого рівня  підпорядковані вищим, а всі  прокурори – Генеральному прокурору.  Відповідно до Конституції України  та Закону “Про прокуратуру”  від 5.11.1991 р. на прокуратуру України покладені наступні повноваження:

1. Підтримання державного обвинувачення в суді по кримінальним справам.
2. Представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
3. Нагляд за додержанням законів органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство (міліція, органи СБУ України, митні органи, органи пожежного нагляду, прикордонної охорони).
4. Нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також під час застосування інших заходів примусового характеру, пов’язаних  з обмеженням особистої свободи громадян.
5. Органи прокуратури здійснюють також розслідування ряду тяжких та особливо тяжких злочинів .

   3. Служба безпеки України – державний правоохоронний орган спеціального призначення, що забезпечує державну безпеку України. Діяльність СБУ регламентована Законом України “Про службу безпеки України “ від 25.03.1992 р.

   Завдання  Служби безпеки України :

• Захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного  й оборонного потенціалу України від розвідувально-підривної діяльності іноземних спецслужб, посягань з боку окремих організацій, груп і осіб всередині країни.
• Попередження, виявлення, припинення, розкриття злочинів проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції і організованої злочинної діяльності у сфері управління й економіки.

   Система Служби безпеки України включає:

1. Центральне управління СБУ.
2. Головне управління Служби безпеки в Автономній Республіці Крим.
3. Регіональні органи Служби безпеки.
4. Органи військової контррозвідки.
5. Військові формування.
6. Навчальні, науково-дослідні й інші установи СБУ.

   Керівництво роботою Служби безпеки України  здійснює Голова СБУ, що входить до складу Ради національної безпеки й  оборони України .

   Міліція України – це державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, права, свободи і власність громадян, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань. Правовий статус міліції України визначає Закон України “Про міліцію” від 20.12.1990 р.

        Міліція має наступні структури:

1. Кримінальна міліція – головне завдання - виявлення і викриття злочинів.
2. Міліція громадської безпеки – завдання – припинення і профілактика правопорушень, охорона громадського порядку.
3. Транспортна міліція.
4. Дорожньо- постова служба
5. Кримінальна міліція у справах неповнолітніх .
6. Міліція охорони - здійснює функцію охорони власності від злочинних посягань.
7. Спеціальна міліція - зайнята охороною спеціальних об’єктів.

        Завдання міліції різноманітні  і основними є наступні:

• Забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав, свобод і законних інтересів.
• Запобігання правопорушенням та їх припинення.
• Охорона і забезпечення громадського порядку.
• Виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, що їх здійснили.
• Забезпечення безпеки дорожнього руху.
• Захист власності від злочинних посягань.
• Виконання адміністративних  покарань.
• Участь у наданні соціальної та правової допомоги громадянам, сприяння у межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов’язків.

        Для виконання покладених на міліцію завдань представники міліції мають право:

1. Вимагати припинення правопорушень.
2. Перевіряти документи у підозрілих осіб.
3. Затримувати підозрюваних у вчиненні злочинів, засуджених, що ухиляються від відбування покарання, і ряд інших категорій осіб.
4. Складати протоколи про правопорушення.
5. Проводити дізнання і розслідування злочинів.
6. Здійснювати оперативно-розшукову діяльність.
7. Перевіряти технічний стан автотранспортних засобів.
8. Застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю (застосування цих засобів строго визначено і обмежено законом).

   4. Адвокатура України – це добровільне професійне громадське об’єднання. Адвокатура покликана сприяти захисту прав і свобод людини і громадянина, представляти законні інтереси фізичних і юридичних осіб, надавати їм правову допомогу.

        Діяльність адвокатури регламентується  Законом України “Про адвокатуру”  від 19.12.1992 р.

        Законом передбачаються таки  види адвокатської діяльності:

1. Захист громадян у процесі дізнання, досудового слідства і розгляду справи у суді.
2. Надання консультацій, довідок і роз’яснень з юридичних питань.
3. Складання заяв, скарг та інших документів правового характеру.
4. Представництво інтересів фізичних юридичних осіб у суді.
5. Правове забезпечення підприємницької діяльності.

        Для виконання своїх обов’язків  адвокат має право:

1. Представляти та захищати інтереси фізичних та юридичних осіб за їх дорученням в усіх органах та організаціях та перед фізичними особами.
2. Збирати відомості про факти які можуть бути використані як докази.
3. Ознайомлюватись з необхідними документами та матеріалами.
4. Отримувати письмові висновки спеціалістів з питань, які  вимагають спеціальних знань.
5. Бути присутнім при розгляді своїх скарг та клопотань та давати пояснення за їх суттю.