Лекции по "Правознавство"

   Питання для самоперевірки:

1. Сім’я і шлюб за Сімейним кодексом України;
2. Порядок реєстрації шлюбу;
3. Підстави визнання шлюбу недійсним;
4. Особисті немайнові права і обов’язки подружжя;
5. Майнові права і обов’язки подружжя;
6. Шлюбний договір;
7. Припинення шлюбу;
8. Особисті немайнові права і обов’язки батьків;
9. Майнові права і обов’язки батьків і дітей;
10. Опіка і піклування, патронат над дітьми, прийомна сім’я, дитячі будинки сімейного типу;

 

   Нормативні  документи:

1. Сімейний кодекс України. Вісник Верховної Ради. 2002 р. №21-22, ст.135.
2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року.

 

   Тема 7. Адміністративне право України

   План

1. Адміністративне право як самостійна галузь права.
2. Поняття адміністративного правопорушення.
3. Види адміністративних стягнень.
4. Органи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення. Накладення адміністративного стягнення.

 

   1. Адміністративне право – галузь права України, яка регулює відносини у сфері державного управління. Адміністративне право України визначає діяння, що є адміністративним правопорушеннями, а також стягнення, що мають бути застосовані до особи, яка здійснила правопорушення. Ці норми права зосереджені в Кодексі України про Адміністративні  правопорушення (прийнятий  7  грудня 1981 р.). Кодекс складається з 5 розділів.

   Адміністративна відповідальність – це вид юридичної  відповідальності, яка застосовується за здійснення  адміністративного проступку.

   2. Адміністративне правопорушення – це протиправна,  винна (умисна  або необережна)  дія чи  бездіяльність,  що  посягає на  державний чи  громадський порядок,  суспільну власність,  права і свободи громадян,  на  встановлений  порядок  управління,  за  які  законодавством  передбачено  адміністративну  відповідальність.

   Ознаки  адміністративної  відповідальності:

1. Міри усіх видів відповідальності передбачені і встановлені адміністративним кодексом.
2. Застосовується  не  тільки  судами,  але  й  органами  виконавчої  влади.
3. Носить  м’який  у  порівняні  з  кримінальною  відповідальністю,  характер.
4. Більш  спрощений,  у  порівнянні  з  кримінальною  відповідальністю,  порядок  притягнення  до  кримінальної  відповідальності.

   Адміністративний  проступок  має наступні  ознаки:

1. Протиправність. Дія або бездіяльність визнається  адміністративним  правопорушенням тільки  тоді,  коли  вона  прямо порушує певну норму адміністративного законодавства.
2. Антисуспільний  характер.  Адміністративний  проступок завдає  реальної  шкоди особистості,  суспільству,  державі або створює загрозу завдання  такої шкоди.
3. Винність.  Проступком  визнаються  тільки  винні діяння.  Існує у формах  умислу  і необережності.
4. Покарання.  Адміністративне законодавство встановлює  вид і міру  стягнення за  здійснення  адміністративного проступку.

   Склад адміністративного  правопорушення – це сукупність встановлених об’єктивних та суб’єктивних  ознак,  які характеризують діяння,  як  адміністративне правопорушення.             

     Склад  адміністративного  проступку (правопорушення)  включає:  об’єкт  і об’єктивну  сторону,  суб’єкт і суб’єктивну сторону.

1. Об’єкт – сукупність  суспільних  відносин,  що  охороняються  адміністративним  правом,  і  які  виникають  у  сфері  управління,  права  і  свободи  громадян  за  порушення  яких  накладається  адміністративне  стягнення.
2. Об’єктивна  сторона – діяння  (дія чи  бездіяльність),  протиправні наслідки,  причинний зв’язок  між  ними;  місце,  час,  спосіб,  знаряддя  та  засоби  здійснення  проступку.  Обов’язковою  ознакою  об’єктивної  сторони є протиправність діяння
3. Суб’єкт  адміністративного  проступку – громадяни України,  іноземці,  особи без громадянства,  яким  виповнилося  на  момент  споєння  проступку  16  років.  Неповнолітні  віком  від  16  до  18 років  можуть  бути  піддані  заходам  впливу  зазначеними  в  ст.  24/1 Кодексу про адміністративні порушення України. Крім  віку,  обов’язковою  ознакою адміністративної  відповідальності є здатність  особи нести  юридичну  відповідальність  за  порушення  адміністративного  законодавства, тобто осудність  особи , здатність оцінювати свої  дії та  керувати  ними. Серед суб’єктів адміністративного правопорушення  особливо  виділяють  посадових  осіб. Посадові  особи  підлягають  адміністративній  відповідальності  за  правопорушення  пов’язані  з  недотриманням  установлених  правил  у  сфері  порядку  управління,  громадського  порядку,  здоров’я  населення  та  інших  правил,  виконання  яких  входить  до  службових  обов’язків  посадових  осіб.
4. Суб’єктивна  сторона.  До  ознак суб’єктивної  сторони відносяться (умисел,  необережність),  мотив та  мета  скоєння правопорушення.

   Тільки  за  наявності  складу  адміністративного  правопорушення  особа,  яка  його  вчинила,  може  бути  притягнута  до  адміністративної  відповідальності.

     Виключають  адміністративну   відповідальність:  крайня  необхідність,  необхідна  оборона  та  неосудність.

   3. Під адміністративною  відповідальністю  розуміють застосування  уповноваженим органом чи  посадовою  особою  адміністративного стягнення до  особи,  яка вчинила правопорушення,  що  за  своїм характером  тягне за  собою відповідну  до  чинного законодавства  кримінальну  відповідальність.

   Адміністративне  стягнення – це  захід  відповідальності,  що  застосовується  з  метою  виховання  особи,  яка  скоїла  адміністративний  проступок,  а  також  попередження   скоєння  нових  правопорушень  як  самим  правопорушником,  так  і  іншими  особами

   Види  і  порядок  застосування  адміністративних  стягнень  визначаються  КпАП  України:

1. Попередження - виноситься  в  письмовій  формі.
2. Штраф – грошове  стягнення  на  користь  держави.
3. Оплатне  вилучення  предмета,  що  був  знаряддям  вчинення  або  безпосереднім  об’єктом  скоєння  адміністративного  правопорушення.  Предмет  реалізовується,  виручена  від  реалізації  грошова  сума  передається  колишньому  власнику  предмета,  за  винятком  витрат  щодо  реалізації  предмета.
4. Конфіскація  предмета,  що  був  знаряддям  вчинення  або  безпосереднім  об’єктом  скоєння  адміністративного  правопорушення  або  грошей,  отриманих  внаслідок  здійснення    адміністративного  правопорушення.
5. Позбавлення  спеціального  права  на  строк  до  3  років.
6. Виправні  роботи  на  строк  до  2  місяців  за  місцем  постійної  роботи  з  утриманням  до  20%  заробітку  в  доход  держави.
7. Адміністративний  арешт  на  строк  до  15  діб.  Не  застосовується  до  вагітних  жінок,  жінок,  що  мають дітей віком до  12  років,  інвалідів І та  ІІ  груп,  до  осіб,  які не  досягли 18  річного віку.

   До  іноземних  громадян  та  осіб  без  громадянства  може  бути  застосований  такий  примусовий  захід,  як  вислання  за  межі  України.

   До  неповнолітніх  у  віці  від  16  до  18  років  можуть  бути  застосовані  такі  заходи  впливу:

• Зобов’язання  публічно  чи  в іншій формі публічно  попросити вибачення у потерпілого.
• Застереження.
• Догана  та  сувора  догана.
• Передача  неповнолітнього  під  нагляд  батьків,  чи  осіб,  які  їх  заміняють,  або  під  нагляд  педагогічному  чи  трудовому  колективові  за  їх  заявою,  а  також  окремим  громадянам  на  їх  прохання.

   4. Систему  органів  (посадових  осіб)  уповноважених  розглядати  справи  про  адміністративні  правопорушення  визначає  Кодекс  України  про  адміністративні  правопорушення.

   До  них  належать:

1. Адміністративні  комісії  при  виконавчих  комітетах  сільських,  селищних,  міських  рад;
2. Виконавчі  комітети  сільських,  селищних,  міських  рад;
3. Районні  (міські)  суди  (судді);
4. Органи  внутрішніх  справ,  органи  державних  інспекцій  та  інших  органів  (посадові  особи)  уповноважені  на  те  Кодексом  України  про  адміністративні  правопорушення.

   Розмежування  компетенції  органів (посадових  осіб)  уповноважених  розглядати  справи   про  адміністративні  правопорушення  та  підвідомчість  справ  визначається  законом.

     Порядок  притягнення  до  відповідальності,  тобто  процес  прийняття рішення  у  справах   про  адміністративні  правопорушення  має  такі  процедури:  адміністративне   розслідування  за  фактом  вчинення  проступку,  порушення   справи  про  адміністративне  розслідування,  розгляд  і  винесення  рішення  по  справі,  оскарження  постанови,  виконання  постанови.

   Адміністративне  розслідування  являє собою попередню перевірку фактів  щодо  конкретного порушення норми особливої  частини  кодексу  про  адміністративні  правопорушення,  збір  пояснень,  встановлення  особи  правопорушника. Розслідування  проводять  працівники  міліції  або  представники  державних  спеціальних  інспекцій. Порушення справи  про адміністративне правопорушення  встановлюється  за  наслідком  адміністративного  проступку.  Ці  дані  закріплюються  протоколом,  що  є  єдиною  підставою  для  розгляду  адміністративної  справи  про  будь-яке  правопорушення.  В  ньому  зазначаються  дата  і  місце  складання,  посада,  прізвище,  ім’я  та  по батькові  особи,  яка  склала  протокол,  відомості  про  особу  порушника,  місце,  час  учинення  адміністративного  правопорушення,  нормативний  акт,  що  передбачає  відповідальність  за  таке  правопорушення,  адреси  свідків  і  потерпілих,  пояснення  порушника  та  інші  відомості  необхідні  для  вирішення  справи. Протокол  підписується  особою  яка  його  склала,  та  особою,  яка  вчинила  адміністративне  правопорушення,  за  наявності  свідків  і  потерпілих  протокол  може  бути  підписаний  і  цими  особами. Порушникові  роз’яснюються  його  права  та  обов’язки,  про  що  робиться  позначка  у протоколі. Протокол  передається органові  чи  посадовій особі,  уповноважених розглядати  справу  про  адміністративне  правопорушення. У  розгляді  справи  про  адміністративне  правопорушення  беруть  участь  його  учасники  до  яких  відносяться:  особа,  яка притягається  до  адміністративної  відповідальності,  потерпілий,  законні представники,  адвокат,  свідки,  експерт,  перекладачі.

   Винесена  у  справі  про  адміністративне  правопорушення  постанова  має  містити  найменування  органу  чи  посадової  особи,  які  винесли  постанову,  дату  розгляду  справи,  відомості  про  особу,  щодо  якої  розглядається  справа,  виклад  обставин  встановлених  під  час  розгляду  справи,  зазначення  нормативного  акта,  який  передбачає  відповідальність  за  таке    адміністративне  правопорушення,  винесене  у  справі  рішення. Одночасно  вирішуються  питання  про  вилучені  речей  й документів,  порядок відшкодування майнових  збитків. У справі  про адміністративне правопорушення  можуть  бути  винесені  постанови про накладання  адміністративного стягнення,  про застосування  заходів  впливу до неповнолітніх,  про закриття  справи,  яка оголошується  негайно після  закінчення  розгляду  справи,  а  її  копія  протягом  3  днів  вручається  особі,  стосовно  якої  винесена  під  розпис.

   Оскарження  і  принесення  подання  є  необов’язковою  стадією  у  справі.  Оскарження  постанови  може  бути  зроблено протягом  10  днів  після  її  ухвалення. Постанова  районного (міського)  суду (судді)  про  накладання  адміністративного  стягнення  є  остаточним  і  оскарженню  не  підлягає. Виконання  постанови  про  накладання  адміністративного  стягнення  є  кінцевою  стадією  адміністративного провадження.

   Питання для самоперевірки:

1. Предмет  регулювання  адміністративного  права.
2. Поняття  адміністративного  правопорушення.
3. Склад  адміністративного  правопорушення.
4. Поняття  адміністративної  відповідальності.
5. Види  адміністративних  стягнень.
6. Органи,  на  які  покладено  розгляд  справ  з  адміністративних  правопорушень.
7. Порядок  притягнення  до  адміністративної  відповідальності.

 

   Нормативні  документи:

   1.   Кодекс  України  про  адміністративні   правопорушення. К., 1996 р. (із змінами та доповненнями .). 

 

   Тема 8. Кримінальне законодавство України

   План

1. Кримінальне право як галузь права.
2. Кримінальний закон.
3. Поняття і ознаки злочину.
4. Кримінальна відповідальність.
5. Склад злочину.
6. Обставини, що виключають злочинність діяння.
7. Покарання та його види.