Соціальної реклами, які ідентифікують її як політичну технологію

     ВИСНОВКИ 

     Підбиваючи  підсумки проведеної роботи, слід зазначити, що всі поставлені спочатку роботи завдання були виконані і було досягнуто наступних результатів.

     Було  проаналізовано поняття „соціальна реклама”, яке виходячи із свого  змісту вказало нам на наступні її ключові сутнісні характеристики. Перш за все соціальна реклама є  некомерційною рекламою, що інформує людей про соціальні негаразди тощо. За дією вона коригує, змінює погляди та відношення людей до проблем, які ця реклама висвітлює, іноді спонукає до змін у поведінці.

     Аналіз  поняття „політичні технології”  показав, що вони являють собою сукупність методів та систем послідовних дій, спрямованих на досягнення політичного результату. Особливим моментом є те, що часто соціальні проблеми державні структури не в змозі вирішити самостійно, тому залучають суспільність до рішення проблем, які перш за все торкаються самої суспільності. Інформування відбувається через механізми впливу соціальної реклами. Грамотно зроблена соціальна реклама може знизити або подолати конфліктну ситуацію, яка склалася в політичній сфері. У такий спосіб отримується соціально-політичний результат.

     Впродовж  усього дослідження було з’ясовано, що соціальна реклама може виступати як політична технологія. Це пов’язано в основному через замовника соціальної реклами, яким найчастіше виступають державні структури. Соціальна реклама, яку замовляє держава у більшості спрямована на формування та коригування власного іміджу у політичній свідомості мас. Особливо це яскраво можна побачити під час виборчих перегонів у владні структури.

     Також соціальні образи широко використовують у рекламі партії та окремі кандидати, які тільки починають боротися (або ті що не вперше балотуються, але не мають доступу до державного ресурсу) за місця у владі. Тут складається така картина: під час агітації людина отримує багато обіцянок, а коли виборчі перегони закінчуються, то у свідомості залишається ця інформація і людина потребує продовження, виконання цих обіцянок. А парті або кандидат, не пройшовши до влади, вже не можуть виконати усе запропоноване або якщо все-таки до влади пощастило потрапити, в силу якихось обставин не виконують поставлених завдань. В свідомості людини виникає недовіра до соціальної реклами.

     Кажучи  про соціальну рекламу як політичну  технологію, яка виступає як позитивне  та одночасно негативне явище, ми дотрималися принципу об’єктивності.

     Під час дослідження методів та механізмів впливу соціальної реклами на політичну  свідомість мас було виявлено те, що вона використовує методи та механізми, які за своєю суттю спроможні  не тільки коригувати, але й формувати  та маніпулювати політичну свідомість мас. А такі дії соціальної реклами підтвердилися під час здійснення моніторингово дослідження. А саме, доречно, згадати білборд у м. Запоріжжя „Мостам и стадіону быть”. Отже, замовник такої соціально реклами може змінювати політичні цінності, погляди та відношення людей відповідно до своєї мети.

     Таким чином, підтверджується гіпотеза, яка  стверджує, що соціальна реклама, виступаючи як політична технологія, не стільки  коригує, скільки формує та маніпулює  політичну свідомість мас.

     Виходячи з цього положення, слід сказати про необхідність запровадження механізмів для втілення соціальної реклами в життя, які дозволяли б контролювати її вплив.

     Дана  дипломна робота підіймає значиму проблему, якою потрібно займатися. Яка нікого не хвилює окрім, мабуть, політтехнологів та рекламістів, що створюють соціальну рекламу, котра підкоряється політичним інтересам. Але фінансове винагородження дозволяє створювати і впроваджувати будь-яку рекламу та не нести відповідальність перед суспільством за наслідки.

     Однак, тут варто зауважити, що небезпечною  для морального здоров’я може бути не лише реклама з політичними напрямками, але й звичайна прозора соціальна реклама. Бо соціальна реклама своєю дією стосується загальнолюдських цінностей, фізичного здоров’я тощо.

     Таким чином, у даному дослідженні була успішно досягнута головна мета: дослідити аспекти та специфіку соціальної реклами, які ідентифікують її як політичну технологію.

     СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 

1. Аверьянов Л. Я. Социология: что она знает  и может. – М.: Социолог, 1993. – 150 с.
2. Анохина В. С., Комаровского, Ю. И., Матвеенко М. Г. Технологии в политике и политическом управлении. – М.: Изд-во РАГС, 2000. — 301 с.
3. Антонюк Г. И. Соціальне проектування. – Мінськ: Наука й техніка, 1978. – 186 с.
4. Алексеев В. П., Панин А. Д. Философия: учебник – 2-е изд. – М.: „Проспект”, 1997. – 568 с.
5. Аронсон Э., Пратканис Э. Эпоха пропаганды: механизмы убеждения повседневное использование и злоупотребление. – СПб.: „Прайм-ЕВРОЗНАК”, 2003. – 381 с.
6. Аузан А. С. Есть целая серия проблем, которые не решаются государством без общества и обществом без государства. – М.: ОГИ, 2001. – 214 с.
7. Бабкин В., Селиванов В. Народ и власть. – К..: Перун 1996. – 657 с.
8. Басков А. Я., Туленков Н. В. Методология научного исследования: учеб. пособие. – 2-е изд., испр. – К.: МАУП, 2004. – 216 с.
9. Бахматова А. Не розплітай Батьківщину: досвід створення соціальних робіт Provid / BBDO // Зеркало рекламы. – 2005. – № 4. – С. 66-68.
10. Бебик В. Менеджмент виборчої кампанії: ресурси, технології, маркетинг: навч.-метод. посіб. – К.: Освіта, 2001. – 155 с.
11. Бернет Д., Уэллс У., Мориарти С. Реклама: принципы и практика. – СПб.: „ПИТЕР” ,1999. – 210 с.
12. Брайант Дж., Томсон С. Основы воздействия СМИ. – Москва, Киев, Санкт-Петербург: изд.дом „Вильямс”, 2004. – 425 с.
13. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад.і голов.ред В. Т.Бусел.– К.: Перун,2005. – 1728 с.
14. Воловик В. И.Философия политического сознания. – Запорожье.: Просвіта, 2006. – 204 с.
15. Девятко И. Ф.  Методы социологического исследования. – Екатеринбург: Изд-во Урал, ун-та, 1998. – 208 с.
16. Ельмеев В. Я., Овсянников В.Г. Прикладная социология: Очерки методологии. – 2-е изд., испр. и доп. – СПб.: Издательство С.-Петербургского государственного университета, 1999. – 296 с.
17. Іванов У. Н. Соціальні технології в сучасному світі: вид. 2-е. – М.: „Слов'янський діалог”, 1996. – 335 с.
18. Колганова А. Реклама в кинотеатрах Украины: эффективный инструмент коммуникации // Зеркало рекламы. – 2006. – № 4. С. 76-79.
19. Коноваленко А. В. Психология политической рекламы. – Ростов-на-Дону: изд. „Феникс”, 2005. – 94 с.
20. Корнєєв В. Велика гра технологій // Зеркало рекламы. – 2003. – № 6. – С. 23-27.
21. Кортлэнд Л., Уилльям Ф. Современная реклама. – М.: Издательский дом „Довгань”, 1995. – 610 с.
22. Лебедев-Любимов А. Н. Психология рекламы. – СПб.: ПИТЕР, 2006. – 384 с.
23. Лифтборд: новинка украинского рынка рекламы // Зеркало рекламы. – 2005. – № 6. – С. 22-23.
24. Мукомела И. Реклама, идущая от сердца: чему может научиться коммерческая реклама у социалки // Зеркало рекламы – 2005. – № 3. – С. 62-65.
25. Николайшвили Г. Г. Коммерческая, политическая, социальная реклама: сотрудничество или конкуренция // Сообщение. – 2003. – №1. – С. 18-19.
26. Николайшвили Г. Г. Социальная реклама: теория и практика. – М.: „Олма-пресс”, 2006. – 167 с.
27. Ольшанский Д. В. Масовые настроения в политике. – М.: Мысль, 1998. – 249 с.
28. Подгорная Л. Д. Политическая реклама как форма коммуникации современного общества // Вестник Российского университета дружбы народов. – Серия: Политология. – 2006. – № 8 – С.85-94.
29. Политология: Политическая теория, политические технологии: учеб. для студентов вузов / Соловьев А.И. – М.: Аспект Пресс, 2003. – 559 с.
30. Политология: энциклопедический словарь / под. общ. ред. Аверьянова Ю. И. – М.: изд PUBLISHER, 1993. – 431 с.
31. Сурмин Ю. П., Туленков Н. В. Теория социальных технологий: учеб. пособие. – К.:МАУП, 2004. – 608 с.
32. Тимошенко А. Л. Соціальна реклама як фактор соціалізації // Науковий часопис Національноо педагогічного університету ім. М. П. Драгоманов. – Серія 11. – 2004. – № 1 (23). – С. 151-158.
33. Тимощук А. Социальная реклама: ещё одна попытка обратить внимание // Зеркало рекламы. – 2004. – № 3. – С. 38-42.
34. Тучков С. М. Факторы легитимности политических технологий // Вестник Моск. ун-та. – Серия.12. – 2002. – № 2. С. 8-14.
35. Астахова Т. В. Хорошие идеи в Америке рекламируют // www.socreklama.ru
36. Вайнер В. Социальная реклама – когда прибыль больше чем деньги // www.socreklama.ru
37. Голота І. Питання державного регулювання соціальної реклами // Доповідь на круглому столі „Проблеми та перспективи соціальної реклами в Україні”. – К, 2003 // http://fppr.org.ua
38. Грубин О. В. Коммерческая и социальная реклама: цели и задания, заказчики и аудитория // www.socreklama.ru
39. Евсина Н. Нефедова А.  Панова Е.  Яблочкина С. Социальная реклама как основа развития современной общественной жизни // www.socreklama.ru
40. Жаров С. Понятие социальной рекламы // www.socreklama.ru
41. Зудин А. Социальная реклама по-прежнему нуждается в защите // www.sreda-mag.ru
42. Кабалевский А. Российский и зарубежный опыт развития социальной рекламы // www.socreklama.ru
43. Колесніченко Т. Обережно соціальна реклама // www.day.kiev.ua
44. Лев И., Николайшвили Г., Трапизонян А. Социальная реклама – вне политики? // www.socreklama.ru
45. Николайшвили Г. Г. Краткая история социальной рекламы // www.socreklama.ru
46. Овчинникова С. Российский и зарубежный опыт развития социальной рекламы // www.socreklama.ru
47. Перепечаева Я. Психологические аспекты социальной рекламы // www.socreklama.ru
48. Плюснин М. Социальная реклама декларирует стиль жизни // www.socreklama.ru
49. Рождественская Д. Социальная реклама как средство политического PR // www.socreklama.ru
50. Русаков А. Романтизм и прагматизм социальной рекламы // www.socreklama.ru
51. Чебурашкина Е. Роль социальной рекламы в современном обществе: анализ российского опыта // www.socreklama.ru