Напрямки соціально-педагогічної роботi з девіантними підлітками

Форми самоідентифікації  підлітка різноманітні. Найпростіша  з них полягає у зовнішньому наслідуванні дорослих, їх шкідливих звичок, помітних особливостей поведінки (куріння, алкоголь, наркотики, косметика, нецензурна мова). Батьки та вчителі повинні активно боротися з цією формою самоідентифікації, показуючи підліткам позитивні зразки для наслідування  (літературні герої, історичні діячі, відомі особистості). Найважливіше, щоб самі батьки та  вчителі були для підлітків  позитивними зразками.

Позитивною є форма  самоідентифікації підлітків у  фізкультурі та спорті, а також  трудова самоідентифікація в сім'ї,  в  школі,  на  виробництві.

Інтелектуальна  самоактуалізація підлітків відбувається  в  навчальній і позанавчальній пізнавальній діяльності, в розумінні нового, в розвитку пізнавальних потреб та інтересів. Підлітки із захопленням займаються дослідницькою діяльністю в навчально-наукових гуртках, їх приваблює роль  першовідкривачів.

Самоідентифікація молодших і старших підлітків має різну  спрямованість. Провідною - для перших є потреба в гідному становищі  у групі. Так, реакція п'ятикласника на той чи інший вплив визначається не стільки мірою його провини й характером впливу, скільки тією шкодою, що може бути завдана цим впливом становищу  підлітка у класі. При цьому впертість,  свавілля  та інші форми самоідентифікації підлітків мають на меті  завоювати  й  зміцнити  становище  в  групі  чи  колективі  однолітків  [19;47].

Одним із найважливіших  моментів у розвитку особистості  підлітка є розвиток самосвідомості: у підлітків виникає інтерес  до себе, до якостей своєї особистості, потреба порівняти себе з іншими, оцінити себе, розібратися у своїх почуттях і переживаннях. На цій основі інколи виникають конфлікти, породжені суперечностями між рівнем домагань підлітка та його об'єктивним місцем у підгрупах ровесників. На основі розвитку самосвідомості та свідомого ставлення до дійсності, росту вимог до підлітка, його нового становища серед ровесників і старших, у нього виникає прагнення до самовиховання: він намагається розвинути у собі позитивні якості особистості, подолати негативні риси. Але порівняно невеликий досвід і ще несформований життєвий світогляд підлітка нерідко призводять до виникнення у нього суперечності між потребою у самовихованні  й  невмінні  реалізувати  її  [6;65].

Науковці вирізняють два етапи у процесі формування ставлення до себе як окремої особистості. Ці етапи відповідають двом періодам підліткового віку - молодший і старший підліток. На першому етапі відбувається усвідомлення своєї відмінності від ровесників, утвердження своєї приналежності до світу дорослих. Для цього періоду характерне некритичне наслідування зовнішніх манер дорослих, велика залежність від підгрупи ровесників, яка дає відчуття дорослості. На другому етапі підліток уже не сумнівається, що він не дитина, і починає усвідомлювати свою неповторність, своєрідність своєї особистості. У цей період уже немає такої залежності від підгрупи однолітків. Коли друзі змушують підлітка чинити всупереч його уявленням про себе, він може відмовитись від цього вчинку і відстояти свою думку. На цьому етапі характерна підвищена увага до внутрішнього світу інших людей, до самоаналізу, поява здатності до самовиховання.

Індивідуальний підхід у вихованні підлітків повинен  ґрунтуватися на знанні спільного для  всіх  підлітків цього віку -  потреби ставлення до себе як до окремої особистості і врахуванні відмінностей у статі, темпераменті, інтелекті, здібностях і характері. Педагог повинен надавати допомогу підліткам у виборі індивідуальних (і водночас соціально прийнятних) шляхів вираження,  утвердження  себе  і  самосвідомості.

Важливим змістом самосвідомості підлітка є образ його фізичного "Я" - уявлення про свій тілесний образ, порівняння й оцінка себе з  точки зору еталону "мужності" або "жіночості". Не випадково, серед  підліткових хобі "тілесні" захоплення займають одне із центральних місць. Хлопці починають займатися різноманітними видами спорту: їздою на велосипеді, мотоциклі, боротьбою або футболом, причому привабливість цих занять складає можливість зміцнення своєї фізичної статі, набуття "мужнього" вигляду. З цією ж метою сучасні дівчата захоплюються ритмічною гімнастикою як еталоном привабливої молодої жінки, що вимагає таких якостей, як стрункість, спортивність, розкутість.

Треба зауважити, що уявлення про свою зовнішність невипадково  посідає важливе місце в самосвідомості підлітка. Досліджено, що, даючи словесний портрет іншої людини або автопортрет, підліток значно частіше, ніж молодші діти і дорослі люди, включає в опис свою зовнішність. Це пояснюється тим, що риси дорослості найяскравіше проявляються у підлітка у зміні його тілесного вигляду. “Зустрічають за одягом” - цілком правильно стосовно підлітка; саме на зовнішні риси дорослості звертають увагу і дорослі, і ровесники, зовнішність більш, ніж будь-коли є для підлітка  "візитною карткою", визначає статус у товаристві ровесників.

Так, в останні роки серед  дівчат-підлітків широко поширилася нервова анорексія: вважають, що вони "товсті", починають себе обмежувати в їжі, займаються фізичними вправами, інколи вживають проносні засоби. Прагнення відповідати ідеалові "витонченої жінки" перетворюється в хворобливу манію і, врешті-решт, може призвести до повного фізичного виснаження, що загрожує навіть  життю підлітка.

Перебільшення уваги  до образу фізичного "Я" у самосвідомості підлітка - явище тимчасове, перехідне, як і сам підлітковий вік. Дорослі повинні враховувати високу суб'єктивну значущість для підлітка образу фізичного "Я", розуміти, що посилена увага до своєї зовнішності в цьому віці - природне і нормальне явище. Разом  з  тим, дорослі нерідко зовсім ігнорують підвищену вразливість підлітка до оцінки своєї зовнішності, бувають нетактовними, підозрілими або іронічними. Треба розуміти, що будь-яка нетактовність дорослого, особливо публічно висловлена, призводить до важких психічних травм, наслідки яких можуть виявитися через багато років  [9;65].

Необхідно допомогти  підліткові пережити цей важкий для  нього етап зрілості, а для цього, перш за все,  важливо встановити з підлітком щирі, довірливі стосунки, дати йому усвідомити, що його розуміють і розділяють переживання, при цьому цінують і поважають його таким, яким він є. Подібний контакт знімає напруження в міжособистісних стосунках, допомагає підліткові подолати замкнутість у власному внутрішньому світі, підтримує його позитивне ставлення до власного "Я", висвітлює  йому самому невідомі, але схвалювані іншими якості його особистості.

Як уже зазначалося  вище, ключ до розуміння формування особистості підлітка полягає у його перехідності. "У структурі особистості підлітка немає нічого стійкого, завершеного і незмінного. Усе в ній переходить, усе в русі. Це альфа і омега структури і динаміки особистості підлітка" - закінчує Л.Виготський свою відому працю "Педологія підлітка" [4;242].

Прагнення до емансипації (особливо від батьків) у всіх сферах життя і в той же час повна підкореність інтересам підгрупи ровесників або різновіковій групі хуліганів; уособлення й індивідуалізація (у всьому, починаючи від зовнішнього вигляду і закінчуючи колом інтересів) та  водночас таке ж спільне підкорення моді, "сліпе" у виборі засобів, які часто не відповідають індивідуальним особливостям; прагнення виділитись (звідси екстравагантність у зовнішності та поведінці) і  разом з тим  ще сильніше прагнення стати "одним із", тобто знайти свою реальну референтну підгрупу і "загубитися" в ній. Підлітковий вік - це вік двох протилежних прагнень. З однієї сторони - це прагнення злитися з групою, суспільством, світом, врешті, відчути себе частиною підгрупи, суспільства, світу. І це дуже сильне почуття. Але з іншої - страх загубити себе, своє "Я", свою індивідуальність, які тільки-но починають проявлятись. І це почуття дуже сильне і  необхідне.

І.Кон з цього приводу  стверджує, що стратегія виховання  зведена до формули "людина розкривається  в колективі"[11;76]. Це правильно, як і усвідомлення наслідку того факту, що людина істота соціальна, але не більше. Гіпертрофованою потребою у зпідгрупуванні, яка з певного моменту починає сприйматися як взаємний нагляд,  ми звузили природний для людини страх самотності до страху залишитись наодинці з собою. І  водночас... “товариство навіть найбільш дружнє, швидко втомлює та відволікає від серйозних думок, - писав американський письменник Г.Торо, - я люблю залишатися сам. Ні з ким так не приємно спілкуватися, як із самотністю. Ми часто буваємо більш самотні серед людей, ніж в тиші своїх помешкань"[67].

Як зазначає Г.Асмолов, властиве у підлітковому віці переживання  своєї самотності,  неприєднання до інших людей є тим шансом, який у вигляді таких підліткових  переживань даний всьому людству, і  це - шанс зупинитися, задуматись і подивитися на себе зі сторони[6]. Саме це роблять підлітки — вони дивляться на життя дорослих з дистанції молодших, які вже відчувають у собі сили бути старшими. Ця дистанція - віддаленість від дорослого життя, що дозволяє їм зблизитися з однолітками, оскільки самотність підлітків - це не порожнеча, це енергетичне джерело, яке вимагає спрямованого виходу енергії, вимагає дії, інакше воно може вибухнути.

Характерні особливості  самосвідомості підлітка зумовлені  тим, що на відміну від молодшого школяра, підліток виявляє вищу активність у самопізнанні. До підліткового віку розвиток самосвідомості здійснювався стихійно, переважно без цілеспрямованого включення самого суб'єкта в процес його формування. Поряд із збереженням стихійної лінії розвитку самосвідомості, у цей період з'є ще одна основна лінія, яка передбачає активність самого суб'єкта у цьому, процесі. У підлітковому віці самосвідомість усе більшою мірою починає зумовлювати процес керування поведінкою. Становлення “образу-Я” підлітка пов'язане з формуванням “образу-іншого”. Найчастіше таким іншим виступає його ровесник, спілкування з яким для підлітка особливо значуще. У дослідженнях К.Платон виявлена в якості загальновікова особливість підлітків - переважна орієнтація на однолітка (порівняно з дорослими) як на значущого іншого. Водночас ця загальна особливість має специфічні прояви: когнітивно прості підлітки ідентифікують себе з широким колом однолітків, акцентуючи подібності між собою і всіма іншими,  когнітивно складні - уподібнюють себе лише з деяким однолітками,  підкреслюючи одночасно власну відмінність від них. Загалом,  почуття ідентифікації себе з однолітками переживають усі підлітки і воно є певним етапом формування їх “образу-Я”  [11;76].

У підлітковому віці, а  саме в 13-14 років, у переломний момент “Я-образ” стає дуже нестабільним. Як зазначає І. Кон,  “Я-образ” у цей період втрачає свою цілість, підліток особливо гостро відчуває суперечність, невпорядкованість свого “Я”, що зумовлено як невизначеністю рівня домагань, так і труднощами переорієнтації з зовнішньої оцінки на самооцінку.  Відхід від прямого копіювання зразків, поведінки інших людей вимагає розвитку способів самопізнання та самоаналізу, однак останні у підлітків недостатньо сформовані.  Таким чином, виникає суперечність між гострою потребою підлітків у самопізнанні та нездатністю адекватно реалізувати її, наслідком чого є зниження рівня адекватності та стійкості самооцінок,  глибини  і  розкриття  “Я-образу”  [12;79].

Водночас дослідники зазначають, що можливості для самопізнання у підлітків обмеженіші, ніж у старшокласників, але сприйнятливість до корекції негативних прагнень та соціальне несхвалюваних костей вища. Розв'язання цієї суперечності та реалізація можливості корекції поведінки, рис особистості підлітка можливі шляхом надання їм допомоги в оволодінні способистістьми самопізнання. Про доцільність такої допомоги писав у свій час П.Чамата. Він указував на необхідність створення певних умов, які б сприяли об'єктивізації психічних переживань дитини, в яких вона змогла б подивитись на себе очима інших.

Наявні у психологічній  літературі дані дозволяють зробити  такі узагальнення:

- підлітковий вік є  сензитивним періодом у онтогенезі  самосвідомості;

-розвиток здатності  до самопізнання як основи  самокорекції і самовдосконалення - важлива передумова успішного становлення особистості  підлітка;

-цілеспрямоване формування  здатності до самопізнання у  підлітків потребує забезпечення  певних психологічних умов і  вимагає спеціального керівництва  діяльністю самосвідомості.

У подальному аналізі  розглянемо проблему самооцінки й домагань підлітка. Як зазначає М.Боришевський, зміст самооцінки підлітків стосується переважно основних моральних рис - доброти, честі, справедливості тощо.  підлітки досить самокритичні  -  визнають у собі багато негативних якостей, усвідомлюють потребу позбутися їх, прагнуть  до самовиховання[9].

Зміст суджень молодших підлітків про себе,  окрім  вказаного, стосується переважно усвідомлення та оцінки їх, стосунків з іншими людьми. Ось їх, самооцінки: "Переважно я замислююся над такими рисами, як уміння дружити, чуйність до людей”; "Я замислююсь над тим, як я виглядаю зі  сторони, як поводжуся серед інших і чи поважають мене". Оскільки для підлітків особливо важливими є  стосунки з однолітками, вони замислюються над тим, як їх сприймають однокласники. Це є ознакою досить високого рівня самосвідомості.

Зміст самооцінок молодших підлітків свідчить про досить високий  рівень їх, психічного розвитку, що  виявляється у становленні, зокрема, моральності, збагаченні досвіду соціальної поведінки. Їх самокритичність, прагнення до самовиховання підтверджує це. Саме в даний період починають з'являтися ці компоненти самосвідомості. Недаремно І.Сеченов писав, що в житті дитини є період, коли в неї легко пробудити почуття обов'язку, любов до правди і добра, сформувати відповідні моральні якості. До цього періоду і після нього досягти бажаних результатів важче.

У самооцінці старших  підлітків  виявляється велика різноманітність, різнобічність, узагальненість її змісту. Кількість якостей, які усвідомлюють старші підлітки, приблизно удвічі більша, ніж у молодших. Старші підлітки усвідомлюють і оцінюють вже не тільки окремі риси характеру, але й свою особистість загалом. Старші підлітки проявляють певну соціальну зрілість, усвідомлюють себе особистістю, готовою до праці. Це виражається в самооцінці якостей, котрі характеризують їх як діяльних суб'єктів (рішучість, витримка, сміливість, почуття власної гідності, вміння відстоювати свої інтереси).