Лекции по электоральной социологии

  Тема 1. ПРЕДМЕТ ЕЛЕКТОРАЛЬНОЇ СОЦІОЛОГІЇ И ЕЁ ИСТОРИЯ 

1. Виникнення  та розвиток електоральних опитувань  і досліджень електоральної поведінки  в країнах Заходу (20-і - 60-Роки XX століття)
2. Предмет електоральної соціології.

  Електоральні  опитування населення і електоральна соціологія як складова політичної соціології з'явились порівняно недавно, навіть в країнах, які мають кількасотрічну історію парламентських і президентських виборів. Не випадково і те, що такі опитування і дослідження вперше почали проводити саме в СІЛА, де, з одного боку, вже більше двох століть обирають на всенародних виборах не тільки депутатів та мерів, але й Голову держави та виконавчої влади, а з іншого, в США давно сформувались інститути громадянського суспільства - партії, громадські організації, потужні ЗМІ тощо. А тому аматорські спроби опитування електоральних намірів виборців почали проводитись ще в XIX столітті, хоча зараз важко назвати дату, яка б слугувала вихідною у дослідженнях і прогнозуванні електоральної поведінки. Найчастіше за таку вихідну точку розглядають спробу, здійснену співробітниками газети "Херрісберг Пенсільванієн" в 1824 році, на основі невеликого опитування громадян кількох міст штату Пенсільванія розробити прогноз результатів голосування на президентських виборах у розрізі свого власного штату.

  І хоча автори цього опитування не спирались  на науково обгрунтовані методи побудови вибірки, які були розроблені тільки наприкінці XIX століття, не мали визначеної методики і інструментарію опитувань, не намагались передбачити результати виборів в межах всієї країни, його результати, які публікувались у формі азартної гри, викликали великий інтерес у читачів.

  Як  відзначала Л.Н.Федотова, "в спеціальній  літературі це дослідження вважають однією з ранніх спроб визначити громадську думку", що й зумовило подальший розвиток практики електоральних опитувань (які помилково вважають опитуваннями громадської думки) і прогнозувань результатів виборів в СІЛА, в першу чергу, ЗМІ, точніше пресою як єдиним на той час засобом масової інформації, а не науковими або дослідницькими аналітичними центрами соціологічного чи політологічного профілю, які тоді були відсутні. Так, на початку XX століття більш-менш регулярні електоральні опитування проводили репортери газет.

  Розширення  масштабів досліджень електоральних установок і прогнозування результатів голосування в США пов'язано в 20-х- початку 30-х років з діяльністю журналу "Літерарі дайджест, який з 1917(!) року почав проводити такі опитування напередодні президентських виборів.

  Досвід  співробітників "Літерарі дайджест" заслуговує на увагу в зв'язку з масштабами, методами, успіхами та прорахунками, які мали місце при організації вибірки та процедури опитування. В 1920 році журнал розіслав поштою 11 млн "бюлетенів" потенційним виборцям тільки шести штатів, відібраних по даним списків власників телефонів з метою виявити ставлення виборців до основних кандидатів на посаду Президента. З них було повернуто дослідникам близько 2 млн. В 1924р. було розіслано вже 16,5 мільйонів "анкет-бюлетенів" власникам телефонів і автомобілів та передбачено перемогу республіканців, з абсолютною похибкою в 5,1% від реальних результатів голосування. В 1928 році кількість відправлених бюлетенів зросла, прогноз був досить точним, хоча показники кандидата від республіканців знову були переоцінені. В 1932 році кількість відправлених поштових анкет досягла нового рекордного рівня - 20 млн, з яких повернулось в газету близько З млн. І "дослідникам" вдалось спрогнозувати результати виборів з точністю до 1%.

  Опитування, що проводилось журналом "Літерарі дайджест" вражали дослідників точністю прогнозів, нечуваною на той час. Хоча рівень наукового обгрунтування цих досліджень навіть на час їх проведення був досить невисоким, бо, незважаючи на величезні обсяги робіт і зібраних "анкет-бюлетенів¹', їх метод відбору одиниц спостереження по спискам власників телефонів і автомобілів був невірним. Хоча США і відзначались в 20-ті роки найвищим в світі рівнем телефонізації та автомобілізації, більше половини населення і потенційних виборців не мала ні телефона, ні автомобіля, а за типом поселення, рівнем життя і іншими значимими характеристиками структура власників телефонів і автомобілів суттєво відрізнялась від загальної соціально-економічної структури електорату. А більш заможні верстви населення в США завжди більш схильне ставились до Республіканської партії і її кандидатів, ніж до демократів. Цим же була обумовлена і систематична похибка цих досліджень на користь кандидатів від республіканської партії, на протязі всіх років опитувань.

  Особливо  сильно цей фактор зміщення вибірки  виявився в роки економічної кризи 30-х років, коли загострились соціально-економічні і політичні розбіжності між представниками різних верств населення. А тому в 1936 році, розповсюдивши 12 млн бюлетенів (з яких повернулось 2 млн), журнал "Літерарі дайджест" прогнозував впевнену перемогу республіканця А.Ландона (близько 60%) над демократом Фр.Рузвельтом. Однак Фр.Рузвельт набрав 60,7% голосів, а абсолютна похибка, яку допустив журнал, склала 19,6%⁶.

  Як  відзначала Л.Н.Федотова, "журнал орієнтувався тільки на власників телефонів і автомобілів і тим самим повністю ігнорував думки населення з більш низьким рівнем доходів". Але справа не тільки в тому, що списки власників автомобілів і телефонів не співпадають за соціально-демографічними та економічними показниками генеральної сукупності виборців, але й у тому, що фактично в опитуванні брали участь добровольці, які побажали відгукнутись на поштове повідомлення дослідників. При такому низькому рівні (20-25%) реалізації вибіркової сукупності в поштовому опитуванні розраховувати на точність прогнозів не доводиться, навіть при правильних розрахунках параметрів вибіркової сукупності.

  Провал  спроб аматорських колективів прогнозувати результати виборів в СШ А дуже гостро поставив проблему професіоналізації електоральних досліджень, а також більш глибокого вивчення методології і методики дос¬лідження, з одного боку, та вивчення тенденції електоральної поведінки, з іншого.

  І результатом  цієї професіоналізації стала поява в середині 30-х років спеціальних інститутів дослідження і прогнозування виборів та виявлення громадської думки (що далеко не одне і теж). Ще за рік до виборів 1936 року, які поставили хрест на журналі "Літерарі дайджест" (що після виборів втратив читача і збанкрутував), в США почали регулярно публікуватись результати досліджень громадської думки двох дослідницьких комерційних центрів, а через кілька місяців потім і Американського інституту громадської думки Джорджа Геллапа, який при підтримці ряду американських газет почав проводити регулярні опитування громадської думки по політичним і соціально-економічним питанням, врахування яких були одним із виявів "нового курсу" Фр.Рузвельта. Тобто і фірма Е.Роупера, і інститут Джгеллапа теж були пов'язані з провідними ЗМІ. Однак, на відміну від опитувань репортерів, вони почали залучати до своїх досліджень професійних соціологів, психологів, політологів і інших фахівців.

  Значному  зростанню престижу і авторитету Інституту ДжГеллапа і фірми  Е.Роупера сприяли результати саме прогнозування виборів 1936 року, в яких брали участь не тільки журнал "Літерарі дайджест", але й інститут Дж Теллапа, фірма Е.Роупера та "Опитування Арчібальда Кросслі". При цьому А.Кросслі методом інтерв'ю опитав перед виборами 1936 року ЗО тис. сімей, Дж.Геллап за спеціальною вибіркою опитував кілька місяців по 25-40 тис. респондентів (методом інтерв'ю та поштового опитування), а Е.Роупер обмежився вибірково в 4,5 тис. чоловік (опитування проводилось спеціально підготовленими інтерв'юерами).

  З найбільшою точністю, незважаючи на невеликий для довоєнних часів обсяг вибірки, прогноз результатів голосування зробив Е.Роупер. За його прогнозом Фр.Рузвельт мав набрати 59,4% голосів (набрав - 60,7%), а А. Лан-дон - 40,6% (набрав 39,3%), а відносна похибка прогнозу склала 2,6%, тоді як інститут ДжТеллапа І фірма А.Кросслі прогнозували перемогу Фр.Рузвельта з результатом 53,8% (відносна похибка їх прогнозів склала за нашими підрахунками 14,5%)8. Тобто, якщо оцінювати точність прогнозів професійних он Іп у вальних центрів США на перших для них виборах, то тільки фірма  Е.Роупера прогнозувала вибори з прийнятною для таких цілей відносною похибкою (3-5%), а точність прогнозів Американського інституту Дж. Геллапа та фірми Арчібальда Кросслі була досить посередньою, хоча на відміну від "Літерарі дайджест" вони все таки передбачили впевнену перемогу Фр,Рузвельта на виборах 1936 року. Однак правильне визначення переможця при досить посередньому рівні прогнозування, навіть провідного опитувального центру США - інституту ДжТеллапа 1936 року було обумовлене величезним реаль¬ним відривом Фр.Рузвельта від А.Ландона, а частіше буває навпаки, коли Президентом стає кандидат, який випередив свого суперника на 0,2-1,5% голосів (так, в 1960 році Д.Кеннеді випередив Р.Ніксона на 0,17% голосів, в 1968 р. Р.Ніксон випередив Д.Хемфрі на 0,81%, а в 1976 році Д.Картер виграв у Дж. Форда 1,5% голосів)9 . А отже, навіть 3% похибка не гарантує дослідникам точного визначення переможця.

  Так, вже на других з моменту свого  створення виборах (в роки війни вибори Президента США не проводились) Інститут ДжТеллапа та інші соціологічні центри не вірно передбачали перемогу республіканця зі штату Нью-Йорк Т.Дьюї над демократом Г.Труменом, допустивши при цьому кілька принципових помилок. Як відзначає А.В.Дмитрієв, "по-перше, виходячи з упевненості в перемозі республіканців, в інституті вирішили, що виборці, які не визначились в момент опитування, проголосують в тій же пропорції, що й визначені, тобто на користь Дьюї. Але невизначені виборці проголосували на користь демократів. По-друге, вважається, що помилка містилась в самій моделі опитування. До 1948 року застосовувався метод квот... В 1948 р. був застосований так званий метод "стратифікованого випадкового відбору", згідно з яким відбирались випадкові географічні райони з однією умовою: даний район мають населяти люди з різними доходами. На думку фахівців цей метод дуже обмежує вибір доступних для опитування респондентів.

  Проблема  розподілу голосів невизначених виборців та вибору типу вибірки ще не раз призводи І ІІмуп. до похибок соціологічних прогнозів не тільки американських соціологів, але й соціологів інших країн, в тому числі й України та Росії.

  В подальшому в повоєнні роки значних похибок  в прогнозуванні виборів інститут ДжГеллапа не допускав, однак і вважати, як це робив О.В.Петров,

  Ексклюзивні опитування полстерських центрів, як ніякий інший тип передвиборних опитувань, має дуже сумнівну репутацію і  викликає найбільше емоцій серед фахівців, бо, з одного боку, такими опитуваннями можуть займатись непрофесіонали та фальсифікатори (адже неможливо перевірити методику та вибірку їх оптувань, бо вони не публікуються), а, по-друге, саме на основі таких опитувань часто робляться "брудні" передвиборні технології. І створення в США Національної асоціації політичних полстерів дозволило частково виробити певні норми для професійних фахівців в цій сфері. Це було відповіддю на неодноразові намагання законодавців США (особливого резонансу набув законопроект конгресмена Л.Недзі, який був розроблений в 1968, а розглядався в Конгресі в 1972р.) обмежити практику ексклюзивних електоральних опитувань, які мали на протязі 72 годин після їх проведення передаватись в Бібліотеку конгресу США, та витримувати низку професійних умов. Вся інформація таких опитувань повинна була бути доступна громадськості. Але ці законопроекти, спрямовані проти права комерційної таємниці і Інтелектуальної приватної власності, в США прийняті не були.

  Разом з професіоналізацією і інституціоналізацією публічних і закритих полстерних електоральних центрів в США проходив і процес розвитку теоретичних концепцій, що намагались визначити фактори динаміки електоральної поведінки та електоральних установок. Першопроходцем у цьому нампрямку була чікагська школа досліджень політичної поведінки, створена в 20-ті роки нашого століття Чарльзом Мерріамом (1874-1953), якого по праву називають батьком біхевіористського напрямку в політичній психології і соціології. Ч.Мерріам не тільки активно наполягав на впровадженні в політичні дослідження нових методів аналізу, особливо кількісних, але й сам безпосередньо багато зробив у цьому напрямку. Під керівництвом Ч.Мерріама та Г.Гознелла в 1923 році був реалізований перший великий проект в галузі дослідження електоральних установок шести тисяч виборців мера Чікаго. Як відзначає Г. Алмонд "вибір (респондентів) був проведений ще до початку застосування випадкової вибірки на основі контрольного квотування, яке дозволяло врахувати характеристики основних демографічних груп населення Чікаго. Опитування проводили студенти стар¬ших курсів Чікагського університету, підготовлені Мерріамом та Гознеллом"15.

  В подальшому Г.Гознелл продовжив дослідження  електоральної поведінки виборців, провівши в 1927 році перший в історії політичної соціології експеримент по виявленню впливу на результати голосування направленої агітації в ЗМІ (преса, радіо) на федеральних і місцевих виборах. Техніка проведення експерименту була досить добре обгрунтованою: респонденти і в експериментальних, і в контрольних групах проходили соціальний відбір, застосовувались різні стимули для респондентів, отримані результати аналі¬зувались на основі самих сучасних методів математично-статистичного ана¬лізу. Для підвищення обгрунтованості теоретичних висновків, викладених в роботах Ч.Мерріама і Г.Гознелла "Неголосування: причини і метод конт¬ролю" (1924р.), Ч.Мерріама "Чікаго: детальне вивчення міської політики" (1929 р.) Мерріама і Гознелла "Нові аспекти політики" (1925 р.)іб, Г.Гознелл провів порівняльні електоральні дослідження в Англії, Франції, Німеччині і Швейцарії.