Палестинська проблема в зовнішній політиці США наприкінці 1980-1990-і роки

     ВСТУП

     Актуальність  теми. Проаналізувавши праці вчених, які висвітлювали палестинське питання, автор дипломної може сказати, що однією з центральних проблем другої половини XX століття був арабо-ізраїльський конфлікт, що супроводжувався шістьма великомасштабними війнами і що приніс нескінченні біди для народів регіону. Корінним питанням близькосхідного врегулювання, його серцевиною, є палестинська проблема, вирішення якої передбачає виведення всіх ізраїльських військ з окупованих Ізраїлем з 1967 р. арабських земель, а також надання палестинському народові права на самовизначення і створення власної незалежної держави.

     Як  свідчать дані, конфронтація, що зберігається, заважає розвитку регіону: гальмує господарське зростання, стримує приплив інвестицій, перешкоджає економічній інтеграції, породжує багаточисельні соціальні проблеми, створює умови для зростання терористичної активності. Слід також враховувати, що останніми роками мирний процес переживає стагнацію, і існує гостра необхідність пошуку шляхів її подолання. При збереженні протистояння, в регіоні виникають умови для зростання популярності і зміцнення позицій екстремістських угрупувань ісламізму, а це в перспективі істотно ускладнить встановлення миру, оскільки часто вони виступають з радикальних позицій і не готові вести конструктивний діалог.

     На  думку автора, значення Близького Сходу настільки велике, що будь-який конфлікт в цьому регіоні може втягнути світ в затяжну війну з непередбачуваними наслідками.

     Палестинська  проблема займає найважливіше місце  в близькосхідній політиці США. Саме США стали одним з ключових чинників, що зумовив розвиток мирного процесу і що формує основу його продовження сьогодні.

     США з самого початку переговорного  процесу найактивніше займалися  посередницькою діяльністю. Разом з  СРСР вони стояли у витоків арабо-ізраїльського врегулювання в кінці 60-х – початку 70-х років ХХ століття. Формування і практичне втілення в життя цієї політики в кінці 80-х – 90-х років здійснювалося з врахуванням інтересів Ізраїлю – стратегічного союзника США в близькосхідному регіоні. Зміни в підходах США до палестинської проблеми були обумовлені модернізацією його зовнішньополітичного курсу під впливом кардинальних змін, що мали місце на глобальному і регіональному рівнях.

     Автор вважає, що США займають унікальне положення, що дає їм істотні переваги в порівнянні з іншими потенційними посередниками. З одного боку, вони завжди мали традиційно тісні зв'язки з Ізраїлем, а з іншої – з середини 70-х років ХХ століття Вашингтон послідовно розширював і укріплював зв'язки на арабському світі. В результаті, на початок 90-х років ХХ століття американці мали контакти з ОВП і зі всіма державами, безпосередньо залученими в конфлікт.

     Авторитет Сполучених Штатів дозволяє їм при  необхідності чинити політичний тиск на учасників мирного процесу, аби підштовхнути їх до пошуків компромісу. Крім того, Білий дім, маючи в своєму розпорядженні багаті ресурси для підтримки і заохочення учасників мирного процесу, має в своєму розпорядженні такий потужний важіль для дії, як надання фінансово-економічної і військової допомоги.

     Саме  неврегульованість як арабо-ізраїльського  конфлікту, так і внутрішньо палестинських  протиріч загрожує міжнародній безпеці і стабільності в регіоні Близького Сходу. Присутність США в даному регіоні і його утихомирюючи політика має значний вплив на рішення даного питання. Актуальність теми обумовлена тим, що даний конфлікт є неврегульованим, і дуже важливим для міжнародних відносин є політика на Близькому Сході нового уряду США на чолі з Бараком Обамою.

     Обрана  автором тема до останнього часу не була об'єктом спеціального дослідження як в українській, так і в зарубіжній історіографії. Ця проблема розглядалася або в якості складового елемента досліджень, присвячених політиці США на Близькому Сході і арабо-ізраїльському конфлікту загалом,  або вивчалась у рамках питань історії і боротьби палестинського народу за здійснення його законних прав на створення незалежної палестинської держави. Дуже важливими являються роботи радянських авторів Л.І. Медведко [36; 37] та В.І. Кисельова [21; 22; 23]. В них міститься величезний фактичний матеріал по різних аспектах арабо-ізраїльського конфлікту, розкривається зв'язок палестинської проблеми з положенням на Близькому Сході, розглядається її вплив на міжнародні відносини в регіоні і світі, а також дається оцінка позицій тогочасних провідних держав світу (США і СРСР) щодо врегулюванню арабо-ізраїльського конфлікту. Унікальними за змістом є праці О.А. Колобова [26; 27], де вельми детально розглядаються економічні і політичні інтереси США в регіоні, політичні маневри, що робилися американською стороною на протязі існування палестинської проблеми, а також політика США по відношенню до Ізраїлю і арабських країн в 1980 - 1990-і. рр.. Пирлін Е.Д. [45; 46], відомий російський дипломат, професор і один з найбільших дослідників палестинської проблеми детально розглядає всі етапи розвитку і різні аспекти палестинської проблеми з кінця XIX століття до наших днів в контексті еволюції загальної близькосхідної ситуації.

     Автор дипломної роботи уважно ознайомився з цілим рядом робіт американських дослідників з проблем близькосхідної політики США, в тому числі і палестинської. У роботі Гмергена Дана [77] аналізується ставлення США до мирного процесу в близькосхідному регіоні. Проблемам американо-ізраїльських відносин присвятив свою роботу колишній конгресмен США Фендлі Баул [80]. Важливою для написання дипломної роботи виявилася робота Д. Старка і Ш. Робенберга [79], в якій розглядається позиція адміністрації Б.Клінтона стосовно палестинської проблеми.

     Оцінюючи загальний стан даної теми можна констатувати, що, не дивлячись на, здавалось би, достатньо розроблену тематику, все ж таки деякі аспекти, наприклад, чинники, що зумовлюють зміну політики США щодо Палестини, причини зміни позицій сторін в ході конференцій в Мадриді та Осло, особливості переговорів, що відбувалися між конференціями між США та конфліктуючими сторонами недостатньо висвітлені. Тому дана тема актуальна, а її розробка є доцільною.

     Мета  і завдання дослідження: з’ясування причинно-наслідкового зв’язку між політикою США щодо палестинського питання, в контексті загальної Близькосхідної політики США в ІІ пол. 80-х – 90-х рр., та сучасним станом палестинської проблеми в міжнародних відносинах.

       Досягнення цієї міть обумовило необхідність вирішення в дипломній роботі таких завдань:

• дослідити ступінь вивченості палестинської проблеми у вітчизняній та зарубіжній історіографії;
• проаналізувати історичні етапи, розвитку палестинської проблеми;
• показати значення палестинського фактору на розвиток міжнародних та міжарабських відносин;
• визначити внутрішні і зовнішні чинники, що впливають на механізм формування близькосхідної політики США загалом і з палестинської проблеми зокрема;
• висвітлити еволюцію підходів США до палестинської проблеми як одного з найважливіших питань міжнародних відносин у близькосхідному регіоні в контексті змін міжнародної ситуації в цьому регіоні;
• виявити взаємозв'язок палестинської політики США з їх близькосхідною політикою загалом;
• оцінити сучасний стан палестинської проблеми та показати можливі шляхи вирішення проблеми;
• проаналізувати політику нового уряду США, щодо Близького Сходу та Палестини зокрема;
• охарактеризувати зовнішню політику України, щодо врегулювання палестинської проблеми.

     Об’єктом  дослідження є палестинська проблема як головний дестабілізуючий фактор міжнародних відносин.

     Предметом дослідження є зовнішня політика США щодо палестинської проблеми наприкінці 80-х – 90-х рр., та її вплив на розвиток конфлікту на сучасному етапі.

     Методологія та методи дослідження. Методологічною основою дослідження являється системний підхід до аналізу історичних явищ, розгляд їх у динаміці, взаємозв’язку і взаємовпливі з іншими подіями та явищами. В основу комплексного аналізу механізму формування оцінок і уявлень про політику США щодо палестинської проблеми  було покладено ряд принципів, таких як: принцип об’єктивності та історизму.

     Основними методами дослідження в даній  курсовій роботі виступають: загальнонаукові  методи дослідження (аналіз і синтез), з використанням історико-логічного, історико-ситуаційного, порівняльно-історичного методів. Основним методом дослідження є контентний аналіз документів та матеріалів по близькосхідному врегулюванню та палестинській проблемі.  Заради об’єктивного висвітлення досліджуваних подій та явищ також використовувалися методи історичного об’єктивізму,  порівняння та узагальнення, аналогії та абстрагування.  

     Наукова новизна дипломної  роботи полягає в:

• систематизації знань та оцінок щодо зовнішньої політики США в палестинському питанні в ІІ пол. 80-х – 90-х рр.;
• узагальнення основних методів та підходів США, для вирішення палестинської проблеми;
• уточнення найгостріших проблем даного предмету дослідження;
• аналізі впливу зовнішньої політики США в ІІ пол. 80-х – 90-х рр. щодо палестинської проблеми на сучасний стан конфлікту.

     Особистий внесок автора дипломної роботи зроблений на основі об’єктивного і неупередженого аналізу історіографії та джерел, полягає в наступному:

• проаналізовані міжнародні глобальні і регіональні умови, які дозволили зсунути з мертвої точки близькосхідний мирний процес, дана оцінка діяльності в цьому напрямі США і основних регіональних зацікавлених сторін;
• досліджена дипломатична діяльність США в період підготовки і проведення Мадридської мирної конференції по Близькому Сходу, дана принципова оцінка спробам Вашингтона відсунути палестинську проблему як ключову  проблему справедливого близькосхідного врегулювання на другий план;
• проаналізовані основні напрямки американо-палестинських переговорів другої половини 90-х років і визначений їх вплив на нормалізацію американо-палестинських відносин;
• вивчений сучасний стан американо-ізраїльських відносин і дана оцінка їх впливу на американо-палестинські відносини.

     Практичне значення отриманих  результатів дипломної роботи визначається актуальністю і практичною невивченістю проблеми. Останнє стосується передусім другої половини 90-х років. Окремі положення дипломної можуть бути використані при підготовці нормативних курсів з історії міжнародних відносин і зовнішньої політики у вищих учбових закладах, як і при розробці навчальних програм, підручників і учбових посібників з міжнародних відносин.

     Структура роботи. Дипломна робота складається зі вступу, трьох розділів, десяти підрозділів, висновків до кожного розділу, загального висновку, списку використаних джерел (85 найменувань) та додатків. Загальний обсяг основної частини тексту становить 97 сторінок. Повний обсяг курсової 110 роботи становить сторінок. 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПАЛЕСТИНСЬКОЇ ПРОБЛЕМИ 

     1.1 Висвітлення характеру палестинської проблеми у вітчизняній та зарубіжній історіографії

     Вивчення та аналіз літератури на основі якої написана дипломна робота дає можливість стверджувати про те, що сьогодні найактуальнішим питанням міжнародних відносин є саме комплекс проблем близькосхідного регіону. Врегулювання арабо-ізраїльського конфлікту та розв’язання проблеми арабського народу Палестини – є серцевиною даного конфлікту. Невирішеність цієї ключової проблеми значною мірою є причиною того, що близькосхідний регіон як і раніше залишається місцем накопичення “горючого матеріалу", котрий у будь-який момент може спалахнути і перерости в пожежу нової війни. На думку автора, саме тому регіональні проблеми посіли одне з перших місць в сучасній міжнародній політиці.

     Для повної характеристики палестинської проблеми автор даної дипломної роботи дослідив значні джерела вітчизняної та зарубіжної історіографії.

     Перш  за все, автор виділяє роботи радянських авторів. Це фундаментальні праці Л.І. Медведко [36; 37] та В.І. Кисельова [21; 22; 23]. В цих працях міститься величезний фактичний матеріал по різних аспектах арабо-ізраїльського конфлікту, розкривається зв'язок палестинської проблеми з положенням на Близькому Сході, розглядається її вплив на міжнародні відносини в регіоні та світі, а також дається оцінка позицій тогочасних провідних держав світу (США і СРСР) щодо врегулюванню арабо-ізраїльського конфлікту.

     Іншою фундаментальною працею з даного питання є монографія відомого сходознавця Е.М. Примакова «Історія однієї змови» [42] присвячена політиці США в близькосхідному регіоні на рубежі 70 -80-х рр. XX століття, і детально описує причини, суть і наслідку однієї з головних подій в міжнародних відносинах, пов'язаної з палестинською проблемою - змови в Кемп-Девіді.

     На  думку автора в працях Е.Д. Дмітрієва та В.П. Ладейкіна [11] розкривається суть палестинської проблеми і показується яку роль в розвитку кризи зіграли провідні країни світу.