Вивчення психологічних особливостей корекції акцентуації характеру школярів-підлітків

За допомогою цих чинників оцінюється спрямованість особистості  на внутрішній або зовнішній світ, а також рівень емоційної напруженості. Випробовуваним був розданий опитувальник (підлітковий варіант), що включає 60 питань і дана інструкція: «Без попереднього ознайомлення з їх змістом треба, не роздумуючи, зразу ж, відповідати  по порядку на кожний з 60 питань тільки «та» чи ні» (знаком «+», або «-«) у  відповідній графі. Майте на увазі, що досліджуються деякі особові особливості, а не розумові здібності. Тут немає правильних або неправильних відповідей. Тому важливо швидко і самостійно, без яких-небудь підказок відповісти на питання».

У ході  виконання  завдання психологом для себе в зошиті фіксувалася поведінка і реакція підлітків. При необхідності, уточнювалися запропоновані питання в опитувальнику, з акцентом на тому, що правильних і неправильних відповідей немає.

Результати підраховувалися  за допомогою ключа по показниках Е-екстраверсія, І- інтроверсія, Н-нейротізм, Л-неправда. 

Завдання четвертої методики було направлено на виявлення рівнів тривожності підлітків та дозволила  виявити області дійсності, об'єкти, які виступають для підлітків  основними джерелами тривоги. Результати оброблялись по наступним шкалам:; нормальний рівень, дещо підвищений, високий, дуже високий, «надмірний спокій». Рівень тривожності для статевовік'ової групи визначався, виходячи з середнього арифметичного значення кожної групи; як показник інтервалу взято середнє квадратичне відхилення результатів групи.

П'ята методика (методика діагностики схильності особистості  до конфліктної поведінки К Томаса) була направлена на вивчення особової схильності до конфліктної поведінки підлітків, розподілу значимості стратегії поведінки в конфліктній ситуації. Результати оцінювались по наступним шкалам: суперництво, співпраця, компроміс, уникнення, пристосування. і"

3.3. Аналіз експериментального дослідження

Проаналізуємо дані методики А.Лічко.

За результатами методики, показники якої представлені у таблиці  №1, ми можемо зробити висновки що акцентуціі характеру виражені у 15 підлітків - 60%, із них - у 10 підлітків ( 80%) - переважає найбільше один тип акцентуації характеру; у 5 -ти підлітків (20%) - змішаний тип акцентуації характеру.

Відзначимо, що вираженість  акцентуацій у підлітків, які  входять до "групи ризику" (мають  відхилення у поведінці, педагогічно занедбані, які стоять на обліку у справах неповнолітніх) більше, чим у підлітків, які не входять до групи ризику". Акцентуації! характеру у підлітків, які не входять до групи ризику виявлена у 9 чол. - 40%, у підлітків, які входять до "групи ризику" - виявлена у 10 чол.-76%, що на 36 % більш ніж у перших. Серед них більш поширені наступні типи акцентуації, які заважають нормальній адаптації та сприяють відхиленням у поведінці - гіпертимний, епілептоїдний (збуджувальний), істероїдний (демонстративний), нестійкий. Доля вираженості акцентуації характеру у підлітків представлена на діаграмі.    

Діаграма 1. Вираженість  акцентуації у підлітків, які не входять до

"групи ризику"

Діаграма 2. Вираженість акцентуації у  підлітків, які входять до «групи ризику"

Таблиця 1. Показники  вираженості типу акцентуації характеру  за

методикою А.Лічко

Психодіагностика  форм агресивної поведінки виявила їх наявність у ЗО осіб- 60%. Ці підлітки були розділені на 4 групи, залежно від індексу агресивності і ворожості, які були визначені по опитувальнику Басса-Дарки:

1. група- з високим індексом агресивності;
2. група- з низьким індексом агресивності;
3. група- з високим індексом ворожості;
4. група- з низьким індексом ворожості.

Проаналізуємо одержані  дані,  що стосуються причин і форм прояву агресивної поведінки. (Таблиця 2)

Таблиця 2 Розподіл основних форм прояву агресії по групах 
(методика Басса-Дарки)

Дані, одержані за допомогою  опитувальника Басса-Дарки свідчать про те, що в 1 і 2 групах (високоагресивні  учні) переважає фізична агресія, тобто вживання ними фізичної сили проти інших людей. На другому  місці знаходиться аутоагресія. Вони переконані, що заподіюють шкоду  навколишнім людям і схильні відчувати докори сумління. Тут слід зазначити, що у низькоагресивних. учнів ця форма агресивної поведінки знаходиться на 1 місці. Негативізм знаходиться на 3 місці в групі високоагресивних учнів. Ця форма поведінки направлена проти керівництва. Пасивна відсіч посилюється до меж активної боротьби проти встановлених правил. В групі низькоагресивних учнів негативізм займає 2 місце. Це указує на те, що учні цієї групи активніше виступають проти обмежень своєї свободи. З місце в цій групі займає фізична агресія, що свідчить про використовування ними фізичної сили у виняткових випадках.

Дані, одержані в З і 4 групах, свідчать про переконання учнів  в тому, що вони заподіюють шкоду  оточуючим. Що внаслідок цього учні цих груп часто переживають почуття  сумніву. Така форма агресивної поведінки, як аутоагресія, знаходиться на 1 місці  в обох групах. У учнів з низьким  індексом ворожості наголошується  вживання фізичної сили проти Ііііих. Учні з високим індексом ворожості рідше застосовують фізичну силу до оточуючих. Проте у них сильніше виражено відчуття ненависті, гніву. В групі низьковорожих учнів більше виражена опозиційна форма поведінки, направлена проти керівництва. У них пасивна відсіч може перейти в активну боротьбу проти встановлених правил. Відповідно, на 1 місці в обох групах знаходиться аутоагресія, на 2 місці в 3 групі- підозрілість, в 4- фізична агресія, на З місці в 3 групі - фізична агресія, в 4- негативізм. Отже, такі форми агресивної поведінки, як аутоагресія, негативізм, підозрілість, використовуються учнями як спосіб задоволення потреби в домінуванні, самовираженні і самоутвердженні. Основою такої поведінки є підвищений рівень психопатизації особистості.

Оціночні показники по опитувальнику Айзенка приведені  в додатку Г. Із цього додатку  ми бачимо, що 4 чол.-14% із числа підлітків - виражені інтроверти з високим  рівнем нейротизму ( тенденція до істерії), 7 чол.-20% - виражені екстраверти з  виском рівнем нейротизму ( може спостерігатися тенденція до тривожності, депресії), 1 чол.-4% виражені екстраверти з низьким* рівнем нейротизму; 10 чол.-22%- помірний екстраверт із низьким рівнем нейротизму; 1 чол.-2% помірний екстраверт з високим  рівнем нейротизму; 2 чол.-12% помірний інтроверт  з низьким рівнем нейротизму; 1 чол.-8% екстраверт з низьким рівнем нейротизму; 1 чол,- 2% екстраверт з високим рівнем нейротизму; 2 чол.-12% інтроверти з низьким  рівнем нейротизму; І чол.-4% інтроверти з високим рівнем нейротизму.

Із 18 підлітка, які мають  високий рівень нейротизму - 12 чол. (71,4%) -це підлітки, у яких виражені акцентуації  характеру, б чол. (28,6%) - підлітки, у  яких не спостерігаються акцентуації  характеру.

Аналізуючи отримані дані відзначимо, що підлітки , з вираженим  типом акцентуації характеру  мають високий рівень нейротизму, що свідчить про недостатню емоціональну стійкість, адаптацію, вони мають схильність до швидкої зміни у настрої, депресивних реакцій, агресивнрсті, роздратованості. 
 Для визначення стратегій  в конфліктних ситуаціях нами був вибраний  опитувальник  К Томаса, адаптований Н.Гришиною (діагностична методика №4).

В даному випадку ми звертали увагу на вираженість п'яти основних стратегій конфліктної поведінки - суперництво, співпрацю, компроміс, уникнення і пристосування. Проаналізуємо перевагу стратегії поведінки в конфлікті, які вибрали підлітки (Таблиця З), Виведемо середнє значення.

Таблиця 3 Переважна  стратегія поведінки в конфлікті підлітків