Вивчення психологічних особливостей корекції акцентуації характеру школярів-підлітків

до  конфліктної поведінки K.Tомасa.

Тест адаптований  Н.В.Гришиною для вивчення особової схильності до конфліктної поведінки  у 1981 році.

У своєму підході до вивчення конфліктних рішень К.Томас робив  акцент на зміну традиційного відношення до конфліктів. Указуючи, що на ранніх етапах їх вивчення широко використовувався термін «дозвіл конфліктів», він  підкреслював: що, цей термін має  на увазі, що конфлікт можна і необхідно  дозволяти або елімінувати. Метою дозволу конфліктів, таким чином, було деяке ідеальне безконфліктне полягання, де люди працюють в повній гармонії. Проте останнім часом відбулася істотна зміна відносно фахівців до цього аспекту дослідження конфліктів. Воно було викликано, на думку К.Томаса, щонайменше, двома обставинами: усвідомленням марності зусиль по повній елімінації конфліктів і збільшенням числа досліджень, які вказують на позитивні функції конфліктів. Звідси, по думці автора, наголос повинен бути перенесений з елімінацією конфліктів на управлінні ними. Відповідно до цього К.Томас вважає потрібним сконцентрувати увагу на наступних аспектах вивчення конфліктів: які форми поведінки в конфліктних ситуаціях характерні для людей, які з них є більш продуктивними або деструктивними, яким чином можливо стимулювати продуктивну поведінку.

Для опису типів поведінки  людей в конфліктних ситуаціях  К.Томас вважає застосовною двомірну модель регулювання конфліктів, основоположними  вимірюваннями в якій є кооперація, пов'язана з увагою людини до інтересів  інших людей, залучених в конфлікт, і наполегливість, для якої характерний акцент на захисті власних інтересів. Відповідно цим двом основним вимірюванням К.Томас виділяє наступні способи регулювання конфліктів:

1. змагання (конкуренція) як прагнення добитися задоволення своїх інтересів в збиток іншому
2. пристосування, що означаєте протилежність суперництву, принесення в жертву власних інтересів ради іншого
3. компроміс;

4) уникнення, для якого характерна як відсутність прагнення до кооперації, так і відсутність тенденції до досягнення власних цілей , <

5) співпраця, коли учасники ситуації приходять до альтернативи, що повністю задовольняє інтереси обох сторін.

У своєму опитувальнику по виявленню типових форм поведінки  К.Томас описує кожний з п'яти  перерахованих можливих варіантів 12 думками про поведінку індивіда в конфліктній ситуації. В різних поєднаннях вони згруповані в 30 пар, в кожній з яких'респонденту пропонується вибрати ту думку, яка є найтиповішою для характеристики його поведінки.  

Кількість балів, набраних індивідом  за кожною шкалою дає уявлення про  вираженість у нього тенденції  до прояву відповідних фізрм поведінки в конфліктних ситуаціях.

Випробовуваним пропонується інструкція наступного змісту: «Виберіть  саме відповідне для вас твердження».

2.7. Методи і методики корекційної роботи.

Цілями застосування корекції є оптимізація, виправлення та приведення до норми відхилень психічних  функцій клієнта, приведення до оптимального рівня його індивідуально - психологічних  особливостей та здібностей. Корекція несе в собі вироблення нових, психологічно адекватних та корисних для клієнта  нових схем поведінки та від реагування у процесі спеціально розроблених  тренінгових програм. Головним способом зміни та психологічної допомоги є процес навчання ефективному прийняттю  себе і реальності, а не філософське  осмислення свого місця у Всесвіті, своїх можливостей та здібностей.

У психології корекції відхилень  поведінки найдоцільніше використовувати  тренінги: аутотренінг, або тренінг  саморегуляції, бихевіоральна ( або  поведінкова) терапія, психодрама, трансактний аналіз (Е. Берн), психологічне консультування.

Аутотренінг - це методика, яка націлена на навчання навичкам психічної саморегуляції за допомогою релаксаційних засобів. Найбільш популярною є методика музичної релаксації. Цей метод має три складові частини: психологічну, музичну та біозвукову, які комбінуються у різних варіаціях. Психологічний вплив здійснюється через яскраву й образну уяву формул самонавіювання, спрямованих на розслаблення м'язів тіла. У результаті цього розширюються периферійні судини, відбувається приплив тепла до них і перерозподіл крові. Усе це забезпечує нормальне функціонування .мозку, заспокоєння, що переходить у дрімотний, сноподібний стан, з'являється відчуття відпочинку. Для заспокоєння та відновлення використовують музичні програми, звуки живої і неживої природи.

У процесі психодрами проходить розігрування клієнтом ролей з метою вивчення власного внутрішнього «Я» та напрацювання навичок оптимальної соціальної поведінки. Клієнт у процесі ігрової діяльності засвоює стереотипи поведінки у різних життєвих ситуаціях, апробує їх, вибирає найбільш сприйнятливі йому, і таким чином переборює комунікативні бар'єри.

Соціально-психологічний  тренінг - дана форма психологічної роботи є одним із видів групової психокорекци до якої також відносяться вище зазначений метод псих одрами (Дж. Морено) та «групи зустрічей» (К.Роджерс), власне тренінги (метод Т-груп)направлені на відпрацювання певних вмінь, прийомів та навичок. 

При роботі з підлітками, які мають відхилення поведінки, акцентуації в ході колекційної  роботи рекомендовано провести соціально -психологічний тренінг «Тренінг модифікації поведінки» (автор -І.Фурманова), метою якого виступає розвиток комунікативних навичок у підлітків.

Психологічне  консультування виступає одним з найбільш поширених методів практичної психології. Основною метою психолога-консультанта є допомога клієнтові в усвідомленні ним його проблем, причин її виникнення та пошуку шляхів і способів її скорішого розв'язання. Ця мета виконується через виконання ряду завдань.

По-перше, психолог-консультант повинен уважно вислухати клієнта (техніка «активне вислухування», демонструючи при цьому максимально терпляче ставлення та розуміння.

По-друге, в процесі консультування психолог працює над розширенням  уявлень клієнта про себе; свою конкретну проблему, її причини; для досягнення цієї мети можливе проведення психодіагностичного обстеження.Мета цього етапу полягає в тому, щоб клієнт зміг по-новому побачити і оцінити себе і свою проблему, відшукати нові варіанти і вирішення.

По-третє, працюючи з клієнтом психолог повинен підвести його до висновку про власну відповідальність за с^;воє життя і за самого себе. Психолог нічим не зможе допомогти клієнтові, якщо останній не допоможе собі сам.

Таким чином,   обрані   методики   заздалегідь   апробовані:   уточнені інструкції   до   методик,   процедура   їх використовування, засоби обробки одержаних результатів. Вибрані методики валідні і надійні, є достатньо простим діагностичним інструментом.

Розділ 3. Експериментальне дослідження акцентуації характеру  підлітків

3.1Організація експериментального дослідження.

Тема дослідження: акцентуація  характеру підлітків.

Об'єктом дослідження  в даній роботі є підлітки 14-15 років (30чоловік), з них-15 підлітків «групи ризику» ( педагогічно занедбані та підлітки, які стоять на обліку служби у справах неповнолітніх.

Предмет. дослідження - акцентуація характеру в підлітковому віці.

Експериментальна база - учні ЗОШ № 4 м. Дебальцеве. 

Експериментальне дослідження  проводилось в три етапи: діагностичний  етап – корекційний етап - аналітичний етап.

Наведемо,технологічну схему проведення експериментального дослідження:

Етап	Метод
Діагностичний: вивчення особистих справ підлітків; - знайомство, встановлення контакту з підлітками;  - проведення, діагностичної   роботи   (дослідження особистісних рис);    - постановка мети, і завдань корекційної роботи	Бесіда   Бесіда, методи психодіагностики, спостереження
Корекційний: - корекція    особистісних    рис,  набуття    навичок подолання проблем, набуття позитивної соціальної поведінки; -корекція негативного впливу соціального оточення (сім'ї, неформальних груп однолітків); -здійснення індивідуальної  роботи з підлітками; - психологічна підтримка і зворотний зв'язок.	Консультування, психологічний  тренінг     Консультування, індивідуальні навчальні програми.       Бесіда, консультування
Аналітичний етап: - повторна діагностика особистісних рис підлітків;  - складання характеристики на досліджуваного; перспективи подальшого розвитку і рекомендації щодо    продовження    роботи . з    питань    корекції особистісних порушень.	Бесіда, методи психодіагностики, спостереження

 

Діагностичний етап передбачає вивчення особистості підлітків  за допомогою діагностичних методик: "Патохарактерологічний діагностичний  питальник" (А.ЛІчко), Методика виявлення агресії і ворожості (Опитувальник „Басса-Дарки", «Методика експрес-діагностики характерологічних особливостей особистості» (Тест Айзенка), методика виміру рівня тривожності «Шкала соціально-ситуативної тривожності Кондаша» (адаптація A.M.Прихожан), методика діагностики схильності особистості до конфліктної поведінки К.Томаса, а також шляхом бесіди, спостереження, вивчення документації.

При знайомстві та проведенні індивідуальної бесіди зверталась увага  на зовнішній вигляд підлітка, на манеру поведінки, спілкування, тобто на все, що може дати інформацію про нього. На першому етапі важливо завоювати довіру 
підлітків, викликати відвертість і цьому доцільно проводити бесіду, яка повинна проходити у спокійному і дружелюбному тоні. В ході такої бесіди небажано задавати прямі запитання, ефективніше подавати їх у завуальованій формі.

Психолог розповідає про те, що мета його діяльності спрямована на допомогу у пізнанні самого себе, мотивів своєї поведінки і пошуку шляхів її саморегулювання. Це допоможе частково зняти напруження і схвильованість, що виникають у таких умовах. 

При проведенні дослідження  враховувалися наступні показники:

Емоційна реакція підлітків  на сам факт обстеження. Хвилювання- природна реакція на нову обстановку, на незнайомих людей. При цьому повинна  насторожувати надмірна веселість, неадекватність поведінки.

Розуміння інструкції і мети завдання. Чи вислуховує учень інструкцію до кінця, чи робить спроби зрозуміти її перш, ніж приступити до роботи.

Характер діяльності при  виконанні. Наявність і стійкість  інтересу до завдання, цілеспрямованість  діяльності учнів, уміння доводити справу до кінця. 

Реакція на результат  роботи. 

Діагностичний етап завершується постановкою мети та завдань подальшої роботи з підлітками. Написанням висновків та рекомендацій, складанням подальшої програми дій.      

Після проведення діагностичного етапу нами було проведено корекційну роботу - на основі отриманих даних  було розроблено психокорекційну програму, що включає в себе індивідуальні консультації, бесіди, тренінги, вправи, рольові ігри.  

Після корекційної роботи проводиться аналітичний етап (етап проведення повторної діагностики). На цьому етапі проводиться повторна діагностика пойедінки, емоційного стану особистості та відношення її до себе і до оточуючих. На основі   отриманих   драних   складається   характеристика   на   досліджуваного   неповнолітнього,   що  включає в  себе різносторонній  опис його особистості  на даний  момент,  перспективи   подальшого  розвитку  і рекомендації  щодо продовження роботи з питань корекції особистісних порушень.

Час проведення діагностичного етапу - 4 тижня,  корекційної роботи  -  1  місяць,  проведення  аналітичного етапу (формуючий експеримент) - через 1 місяць. *"^!

3.2. Експериментальне дослідження акцентуацій характеру підлітків.

Наше дослідження почалося з констатуючого експерименту, з  метою дослідження особистісних рис підлітків та виявлення типів акцентуації у підлітків.

В ході констатуючого експерименту підліткам було запропоновано п'ять  методик: "Патохарактерологічний  діагностичний опитувальник "' (А.ЛІчко), Методика виявлення агресії і  ворожості (Опитувальник „Басса - Даркі"), «Методика експрес діагностики характерологічних особливостей особистості» (Тест Айзенка), методика виміру рівня тривожності «Шкала соціальної ситуативної тривожності Кондаша» (адаптація A.M.Прихожан), методика діагностики схильності особистості до конфліктної поведінки К.Томаса

Перед проведенням дослідження  з підлітками була проведена бесіда, з метою встановлення контакту і  з'ясування про їх психологічний  настрій перед дослідженням. Відзначимо, що із підлітків,, які приймали участь у експериментальному дослідженні 20 чол. зразу пішли на контакт, з 10 підлітками була проведена ще раз  уточнююча бесіда щодо мети проведення дослідження.

Мета першого тестування полягала у визначенні акцентуйованого  виразу рис характеру у підлітків ("Патохарактерологічний діагностичний опитувальник" А.ЛІчко), який дозволяє представити загальні можливі для даного типу стереотипи діяльності і поведінки конкретного підлітка. 

Перед початком проведення групового тестування підліткам  була дана інструкція. Випробовуваним були роздані бланки з нумерацією питань.

У ході виконання завдання фіксувалися особливості поведінки  учнів. Нагляд вівся за функціональним і емоційним станом, проявом інтересу або апатії до запропонованої діяльності.

При аналізі результатів  враховувалося співвідношення різних значень, що свідчать про ступінь  вираженості тієї або іншої риси вдачі і їх взаємозв'язку.

Час виконання роботи не обмовлявся, але було відзначено, що на обдумування питань часу багато не витрачати. Мета другого експериментального завдання полягала у визначенні агресивності і ворожості підлітків (Опитувальник Басса-Даркі). Відповіді оцінювались по 8 шкалам: фізична агресія, непряма агресія вербальна агресія, роздратованість, негативізм, образа, підозрілість, визначався індекс ворожості.

Третє експериментальне завдання полягало в проведенні методики експрес-діагностики  особистості (Тест Айзенка): визначенні двох головних чинників: екстраверсії - інтроверсії і нейротизму. Перший з цих чинників біполярний і представляє  характеристику індивідуального психологічного складу людини. Другий фактор - нейротизм - описує деяку властивість-полягання, що характеризує людину з боку емоційної  стійкості, тривожності, рівня самоповаги і можливих вегетативних розладів.