Стресові стани у старшокласників та шляхи їх подолання

Діяльність людини породжує тривожність ситуації, безпосередньо залежить від сили ситуаційної тривожності, дієвості контрзаходів, вжитих для її зниження, точності когнітивної оцінки ситуації. Сучасні дослідження тривожності спрямовані на розрізнення ситуативної тривожності пов'язаної з конкретною зовнішньою ситуацією, і особистісної тривожності, яка є стабільною властивістю особистості, а також на розробку методів аналізу тривожності, як результату взаємодій особистості та її оточення. Зобразимо реактивну і особистісну тривожність на діаграмі

Рис. 2.3. Шкала реактивної  тривожності

.

Рис. 2.4. Шкала особистісної тривожності

Побудуємо реактивну  і особистісну шкали

 

 

 

Рис. 2.5. Шкала особистісної і реактивної тривожності

Дані аналізу створюючих шкали тверджень дозволили скласти  психологічні характеристики особам, що мають крайні оцінки по розроблених шкалах.

Слід зазначити, що чим  далі від полюсу шкал розташовуватимуться  індивідуальні оцінки, тим у меншій мірі індивідам будуть властиві характеристики, що приводяться нижче. 
         При високому рівні невротизації (висока по абсолютній величині негативна оцінка) може спостерігатися виражена емоційна збудливість, що продукує різні негативні переживання (тривожність, напруженість, турбота, розгубленість, дратівливість). Безініціативність цих осіб формує переживання, пов'язані з незадоволеністю бажань. Їх егоцентрична особова спрямованість виявляється як в схильності до іпохондричної фіксації нанеприємних соматичних відчуттях, так і в зосередженості на переживаннях своїх недоліків. Це, у свою чергу, формує відчуття власної неповноцінності, утрудненість в спілкуванні, соціальну боязкість і залежність. 
       При низькому рівні невротизації (висока по абсолютній величині позитивна оцінка) відмічається емоційна стійкість і позитивний фон основних переживань (спокій, оптимізм). Оптимізм і ініціативність, простота в реалізації своїх бажань формують відчуття власної гідності, соціальну    сміливість, незалежність, легкість в спілкуванні. 
        Високий рівень психопатизації свідчить про безпечність і легковажність, байдужому ставленні до людей, напористості, впертості в міжособових взаємодіях. Цим особам властива тенденція до виходу за рамки загальноприйнятих норм і моралі, що може приводити до непередбачуваності їх вчинків і створення конфліктних ситуацій. 
       Низький рівень психопатизації може говорити про обачність, поступливість, орієнтованості на думку оточуючих, про прихильність до суворого дотримання загальноприйнятих правил і норм поведінки.

       г) Організація експериментального дослідження невротичних розладів у старшокласників.

Експериментальне дослідження  проводилося в школі с.Добриводи  Збаразького району Тернопільської області, в якому взяли участь 17 учнів віком 16-17 років 11-А класу.

Була використана методика В.Седнева ( додаток 4: "Діагностика  невротичних розладів" В.Седнев).

В даний час багато галузей трудової діяльності людини пов'язано з нервово-психічною  напругою. Урбанізація, прискорення  темпу життя, інформаційні перевантаження, посилюючи цю напругу, часто сприяють виникненню і розвитку пограничних форм нервово-психічної патології, що виводить питання психогігієни і психопрофілактики в ряд найважливіших задач охорони психічного здоров'я людини. Рішення цих проблем пов'язано перш за все з необхідністю ранньої діагностики субклінічних проявів такого роду станів, зокрема, невротизації, психопатизації і схильності до них.

Розгортання дослідницької  і практичної роботи в галузі психогігієни і психопрофілактики захворювань, пов'язаних з особливостями праці і специфікою умов життя, зокрема невротичних станів і психопатичних декомпенсацій, ставить перед психологоми завдання створення експрес – методів, які, будучи обгрунтованими і чутливими при достатній простоті, забезпечили б можливість обстеження великих контингенту на предмет виявлення «групи ризику», що підлягає детальному дослідженню психоневрологією.

Враховуючи непросту соціально-економічну ситуацію в суспільстві, його нестабільність і невпевненість  в завтрашньому дні у переважної більшості дорослого населення призводить до підвищеного фону тривожності, не говорячи уже про підлітків які є менш стійкими до не завжди приємних соціальних катаклізмів. Про те, на нашу думку, діти старшого підліткового віку, а саме старшокласники, є більш вразливими внаслідок потреби приймати важливі рішення відносно свого подальшого життя, професійної самореалізації та підвищення вимог з боку дорослих.

Звернемося до аналізу  тверджень тесту-запитальника, які  систематизовані в шести основних аспектах прояву невротичних розладів – депресії, астенії, порушення поведінки, вегетативних розладів, порушення сну і тривоги.

Вміст кожної шкали означає:

• Шкала депресії – описує основні прояви депресивних розладів з урахуванням  вікової специфіки. Основні прояви заключаються в поєднані зниженого життєвого тонусу, низькій самооцінці, повільності темпу мислення, рухової активності, відчутті суму, туги, безвиході. В учнів спостерігаються різні порушення вегетативної регуляції у вигляді функціональних порушень серцево-судинної, дихальної системи, шлунково-кишкового тракту, погіршання успішності, нерідко порушення поведінки. 
• Шкала астенії – виявляє найбільш типові порушення уваги, мислення, пам'яті (синдром інфантильно-астенічних розладів).
• Шкала порушення поведінки – виявлення найбільш ярких, гіперастенічних форм порушення поведінки, які проявляються в агресивності, непідкоренні.
• Шкала вегетативних розладів – порушення балансу вегетативної нервової системи (психосоматичні розлади).
• Шкала порушення сну.
• Шкала тривоги оцінює загальний стан емоційного переживання очікування неблагополуччя, загрози.

Звернемося до аналізу  результатів: після заповнення, відповіді  співвідносяться з ключем. Перш за все оцінюється шкала щирості, представлена "-" відповідями на запитання 1, 11, 36. Кожне спів падіння оцінюється в 1 бал, бали додаються. Якщо сума відповідей становить 2 бали, то дані є сумнівними, 3 – недостовірними.

Рис. 2.6. Шкала щирості

Тепер оцінюємо дані безпосередньо  за шкалами. Ключі до кожної шкали представлені в таблиці 2.4.

Таблиця 2.4

Ключі до характеристики проявів невротичних розладів

Шкала	Відповідь "так"
Депресії - Д	1,2,5,6,7,9,11,14,15,18,19,20,23,25,26,35,40
Астенії – А	10,18,19,20,21,23,24,25,26,27,28,30,31,32, 33,34,35,36,37,38,40
Порушення поведінки-П	21,29,38,39,40
Вегетативних розладівВ	2,6,9,20,28,31,34,36,37,41
Порушення сну –С	15,20,30,32
Тривоги - Т	3,12,13,17,22,29,35,38,39

 

Кожне спів падіння з  ключем оцінюється в 1 бал, сума яких по кожній із складених шкал складає  первинні дані. Наступний етап обробки представляє собою процедуру стандартизації даних шляхом нормування показників, які множимо на коефіцієнти, які представлені в таблиці 2.5.

Таблиця 2.5

Коефіцієнти шкал невротичних  розладів

Назва шкали	Кофіцієнт
Шкала депресії	1
Шкала астенії	1
Шкала порушення поведінки	4
Шкала вегетативних розладів	2
Шкала порушення сну	4
Шкала тривоги	2

Невротичні розлади є наслідком невдач, фрустрацій і міжособистісних сутичок і в той же час служать їх причиною, так що виходить замкнуте коло: конфлікти призводять до невротизації, а вона, у свою чергу, провокує нові конфлікти.

При невротичних розладах відбуваються порушення в психічній  сфері людей, які мають певну  схильність, а травматизуючі зовнішні чинники провокують виникнення психічного захворювання.

Крім спадкового чинника, істотний вплив на стан психіки має  навколишнє середовище. Зовнішні чинники, у тому числі і ті, які безпосередньо  не впливають на розвиток патологічних процесів, можуть формувати схильність до хвороби, сприяти її виникненню під впливом провокуючої дії, якою може бути і гостра хронічна травма, і хронічних стрес. Ситуація постійного або часто повторюваної эмоційної і розумової напруги, психологічного стресу провокує різні відхилення в психічній діяльності і фізіологічних функціях організму.

Зобразимо результати у  зведеній таблиці 2.6.

 

 

Таблиця 2.6

Прояви невротичних  розладів

№	Депресія	Астенія	Порушення   поведінки	Вегетативні розлади	Порушення сну	Тривога
1.	2	1	4	0	4	2
2.	6	11	12	10	8	4
3.	7	10	20	6	4	8
4.	9	13	20	10	8	8
5.	6	7	8	10	4	8
6.	8	7	4	4	4	4
7.	7	5	8	4	8	8
8.	6	5	4	6	4	4
9.	15	6	4	12	12	2
10.	3	2	8	2	4	4
11.	13	13	8	12	16	6
12.	4	5	0	0	4	0
13.	6	9	20	8	8	10
14.	13	13	12	14	8	4
15.	9	8	12	12	8	8
16.	7	11	12	8	12	8
17.	11	10	8	12	12	4
Q	8	9	10	7	8	5

Q – середнє значення.

Таблиця 2.7

Рівні ризику формування клінічного симптомокомплексу

 

20 - 16
15 – 11
10 -1	8	9	10	7	8	5
	Д	А	П	В	С	Т

 

Зона від 20 до 16 балів  – високий рівень ризику наявності  клінічного симптомокомплексу;

зона від 12 до 15 балів – середній рівень ризику або тенденція до підвищення виявлення визначеного симптомокомплексу;

 зона до 11 балів  включно характеризує низький  рівень ризику формування певного  клінічного симптомокомплексу.

Аналіз дослідження  показав, що в середньому старшокласники перебувають на низькому рівні ризику формування визначеного клінічного симптомокомплексу, що є позитивним, оскільки їм певною мірою не загрожує виникнення невротичних розладів в найближчому майбутньому, хоча необхідно врахувати результати на правдивість відповідей, і тоді сформується вже більш реальна картина життя старшокласників, в якій на зміну чорній смузі наступає біла; крім того, окремим особистостям загрожує певна небезпека, оскільки вони прямують до нервових розладів, перебуваючи на підвищеному рівні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  §3. Шляхи попередження та подолання  стресових ситуацій.

Беріть приклад із

 сонячного годинника  –

 лічіть лише сонячні  дні.

Г.Сельє

 

Дуже часто ми повинні  виконувати не те, що хотілося б, а те, що потрібно. У наше комп'ютерне 21 століття нам постійно не вистачає часу, ми весь час чогось не встигаємо зробити, немає з ким поговорити про свої невдачі, та ми цього й не бажаємо. Зростають навантаження – інформаційні, емоційні – переростають у хронічну психотравмуючу ситуацію і постійне емоційне напруження. Стрес руйнує особистість, є причиною фізіологічних розладів.

Проблема профілактики і запобігання дезадаптивних  станів, що викликані стресом, сягає  далеко за межі лише фізіологічної  і медичної емпірії і пов'язана  з формуванням і розвитком адаптивних механізмів довільної і мимовільної саморегуляції, розвитком такої базальної властивості людини, як адаптивність, формуванням валеогенної мотивації і валеогенних властивостей особистості.