Стресові стани у старшокласників та шляхи їх подолання

Стреси розрізняються  відповідно до особливостей кожного діючого агента. По суті, кожний стресор викликає свою, характерну реакцію організму. І тільки при більш глибокому аналізі вдається побачити "ліс за деревами", виявити те загальне, що об'єднує їх. І все ж специфічні особливості кожного агента визначають своєрідність окремих видів стресу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.1. Види стресу залежно  від подразника

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.2. Види стресу за об'єктом  впливу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.3. Види стресу за тривалістю

 

Господи, дай мені терпіння прийняти те, що я не в силах змінити,

Дай мені сили змінити те, що я можу змінити,

 І дай мені мудрість навчитися  відрізняти перше від другого.

Рейнольд Нейборо 

Зародження і розвиток хронічного стресу багато в чому залежать від суб'єктивного фактора. Річ у тім, що мозок людини не відрізняє реальної загрози від тої, що здається. Кожний раз, коли ситуація здається нам небезпечною, все відбувається так як і при реальній небезпеці. Чим частіше оточуюча обстановка здається нам ворожою, тим більше часу наш організм перебуває в стані бойової готовності під впливом реакцій "бий або втікай" – в ситуації хронічного стресу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.4. Симптоми хронічного стресу

 

 

 

 

                                                                  Людина розумом може і повинна позбутися того,

 що її турбує.

Л.Толстой

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.5. Наслідки хронічного стресу

 

Стрес буває  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Пост травматичний стрес  має наступні різновиди прояву:

• уникається все , що може бути пов'язано з травмою (думки, розмови, дії, місця або люди, які нагадують про травму);
• проявляється неспроможність згадати важливі епізоди травми. А відповідно людини не може раціоналізувати травматичні події;
• втрачається інтерес до життя, з'являється пасивність до всього;
• з'являється почуття відчуження від інших, відчуття самотності;
• притуплення емоцій – неспроможність переживати сильні почуття (любов, ненависть);
• з'являється почуття скорочення майбутнього і очікування смерті.

  Ресурси стійкості та причини виникнення стресу

Наймогутнішим джерелом стресу є

 негативні емоції і почуття.

Г. Сельє

 

Основним критерієм  стресостійкості людини є рівень її спроможності до пристосування в  нашому складному і вимогливому  світі. Вся сукупність якостей людини, що сприяють або перешкоджають адаптації (пристосуванню) називається адаптивністю. Успішне пристосування людини до реальностей, до життя називається адаптованістю, а порушення такого пристосування – дезадаптацією, що призводить до різноманітних порушень у діяльності організму, у тому числі і хвороб.

Особливо це стосується "наймолодшої системи" організму людини -  нервової, що не змогла у своєму розвитку  (пристосуванні) встигнути за тими грандіозними змінами, які з'явилися  в житті всього людства за останнє століття. Саме вона виявилася найслабкішою ланкою в організмі людини. Тому основною причиною стресів  є дезадаптація нервової системи до умов сучасного життя.

Згідно з П.В.Симоновим, адаптивність підвищується "озброєністю". "Озброєність" – це гарна освіта, висока фахова підготовка, володіння багатьма навичками  й уміннями, розвинута спроможність до контакту з людьми, компромісність, навички позитивного мислення, мистецтво володіти собою і бути іншим. "Озброєний"  все може, його шанують та цінують, йому не погрожує безробіття, він не відчуває страху перед життям, впевнений у собі. І він, не маючи виняткових природних даних, проте добре пристосований до життя і до стресів.

 Проте людина не дуже підвищує  свою "озброєність" . Більше того, вона істотно погіршує свою  стійкість до хвороб своїм  неуцтвом , що відповідно до тибетської  медицини розуміється як неосвіченість у питаннях  збереження здоров'я, і затьмареністю, що трактується як зневага до стану свого здоров'я  людей інформованих, освічених.

 Неуцтво породжує "хворий" спосіб життя і відповідно – хвороби. Неуцтво у відношенні до себе і до життя призводить до затьмареності тяжкими, песимістичними переживаннями без достатніх на те підстав. Неосвічений ревнує, ненавидить, відчуває страх, хоча загрози уявні. Неуцтво призводить до негативних пристрастей, несправедливого гніву, недоброзичливості до людей і відсутності щирої доброти, постійного почуття незадоволеності, поганого настрою, - й результатом цього є зниження стресостійкості та погіршення здоров'я людини.

Людині постійно доводиться переборювати труднощі, однак далеко не всі вони впливають на психіку та викликають стрес. Зберігати рівний настрій і внутрішню гармонію дозволяє психологічна стійкість особистості .

 

 

Найгірше – це якщо людина нічого не робить,

 а тільки про лиха свої  думає.

                                                                                                                               Е.Ожешко

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.6. Ресурси психологічної  стійкості

Це дає можливість здійснювати емоційне розкриття, переживати почуття згуртованості. Важливим є також збереження або бажання зміни статусу – сімейного, посадового, соціального.

До індивідуальних особливостей, які спричиняють зниження стресостійкості, відносяться:

• підвищена тривожність;
• гнівливість, ворожість, агресія, спрямована на себе;
• емоційна збудливість, нестабільність;
• песимістичне ставлення до життєвої ситуації;
• тривалі негативні переживання;
• замкнутість.

Певні чинники викликають у людині реакцію стресу, при якій вона свідомо або підсвідомо намагається пристосуватися до нової ситуації. Потім настає вирівнювання або адаптація. Людина, або знаходить рівновагу в ситуації. Що склалася, і стрес не дає ніяких наслідків, або не адаптується до неї.

Часті стреси можуть призвести  до виснаження адаптаційної захисної системи організму, що у свою чергу, може стати причиною захворювань .У цілому, організм людини по-різному реагує на стрес:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.7. Реакція на стрес

До  розповсюджених причин стресу відносяться:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.8. Причини виникнення стресу

Однак все більше поширення  одержує уявлення про те, що маса дрібних неприємностей шкідливих  для здоров'я , ніж рідкі сильні струси.

Крім того, причини стресової напруги можуть бути обумовлені наступним: 

1. Набагато частіше вам доводиться робити не те, що хотілося б, а те , що потрібно, що входить у ваші обов'язки.
2. Вам постійно бракує часу – не встигаєте нічого зробити.
3. Вас щось або хтось підганяє, ви постійно кудись поспішаєте.
4. Вам починає здаватися, що всі оточуючі знаходяться в стані якогось внутрішнього напруження.
5. Вам майже нічого не подобається.
6. Удома, в сім'ї, у вас постійні конфлікти.
7. Постійно відчуваєте незадоволення життям.
8. Влазите  в борги, навіть не знаючи, як із ними розплатитися.
9. У вас з'явився комплекс неповноцінності.
10. Вам не має з ким поговорити про свої проблеми та й не має особливого бажання.
11. Ви не почуваєте поваги до себе ні вдома , ні на роботі.

 

Механізм  реакції людини на стрес

 

Здоров'я – фізичне  і психічне - пов'язане з світовідчуттям,

"настроєм" і способом  життя.

 Те , що ми думаємо,  відчуваємо, робимо,

до чого прагнемо, визначають наше здоров'я не менше,

ніж здоров'я визначає наше життя.

Г.Сельє

 

 

У  1935р. американський фізіолог У. Кеннон уперше визначив механізм реакції людини на стрес як реакцію боротьби або втечі.

Інформація щодо тривоги  через органи почуттів надходить  у мозок. Протягом часток секунди  інформація через нервові закінчення передається в щитовидну залозу. Одержавши сигнал "тривога", цей орган негайно викидає в кров величезну кількість "бойових гормонів" – адреналіну, що розноситься по всьому тілу. Відбувається перекачування крові: воно переміщується туди, де найбільше необхідна для відповідних дій. З мозку надалі надходять сигнали – зростає психічна напруга, підсилюється увага, здійснюється підготовка до дії. Усе це відбувається блискавично – напруга, а звідси і стрес, наростають із дивовижною швидкістю.

Адреналін учащає пульс  і подих, підвищує кров'яний тиск. І якщо людини не реалізує запас енергії, що створився (не тікає, не нападає), то це призводить до виникнення  психосоматичних захворювань.

В умовах стресу між лівою  і правою півкулями головного  мозку виникає дисбаланс. Під  впливом стресу одна з півкуль бере на себе додаткову роль. У результаті дисбалансу, у людини з'являються тенденції до однобічного сприйняття (аж до одержимості - "за деревами лісу не видно") і активності лівої півкулі або, навпаки, ознаки неадекватного сприйняття (надмірне фантазування - "за лісом не можна розглянути дерев") і активності правої півкулі.

Коли функції обох півкуль головного мозку збалансовані і складають єдине ціле, людина знаходиться у найкращій формі  для творчої діяльності. Для вирішення  різних проблем. А це допомагає уникнути руйнівних наслідків стресових ситуацій.

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                 

 

 

 

 

 

Кожна людина має свій "поріг чутливості до стресу" (який може змінюватися, яким можна керувати) – той індивідуальний рівень напруженості, до досягнення якого ефективність діяльності підвищується. Але якщо вплив стресору продовжується тривалий час, підсилюється і перевищує поріг чутливості, у людини істотно знижуються успішність роботи і якість життя.

Жити і працювати взагалі  без стресу неможливо, та й шкідливо: без необхідності боротися і переборювати труднощі людина старіє, стає слабкою і безпомічною. Однак, переступивши індивідуальний "поріг" за силою і тривалістю впливу, стрес стає згубним, у людини з'являється втома від стресу, виснаження, вона може навіть занедужати.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.9. Схема негативного впливу стресу на організм людини

Динаміка протікання стресового стану однакова практично  у всіх людей і представлена на рис. 1.10.

Рис. 1.10. Динаміка протікання стресового стану

Виділяються три основні  стадії розвитку стресового стану в  людини:

• наростання напруженості (перша стадія, лінія АВ);
• власне стрес (друга стадія, лінія ВС);
• зниження внутрішньої напруженості (третя стадія, лінія СД).

Лінія АД умовно показує  рівень активності людини, що знаходиться в бадьорому, урівноваженому стані.

Тривалість першої стадії може бути різна. Одна людина "заводиться" протягом 2-3 хвилин, а в іншої внутрішнє  напруження накопичується протягом кількох днів, тижнів або місяців.

Але в будь-якому випадку стан і поводження людини, що потрапила в умови стресу, різко змінюється на "протилежний знак". Про людину в цьому стані японці говорять: "Вона втратила своє обличчя" (вона втратила самовладання).

Дійсно, спокійна і стримана людина зненацька стає метушливою, роздратованою, навіть агресивною й жорстокою. А жива, рухлива і товариська людина раптом може стати похмурою, замкнутою і загальмованою.