Стресові стани у старшокласників та шляхи їх подолання

 

Аналіз результатів  показав, що 79% учнів перебувають  на середньому рівні тривожності, тобто  схильні до надмірного хвилювання, стану тривоги в ситуаціях, які, на їх думку, загрожують неприємностями, невдачами. Тривожність виникає як результат недостатньої адаптивності психофізіологічних механізмів, що проявляється в посиленні рівня активації нервової системи і, як наслідок цього, неадекватних поведінкових реакцій. Лише 21% учнів знаходяться на низькому рівні, що є природною і обов'язковою характеристикою активної діяльності особистості. У кожного з нас є свій оптимальний рівень, тобто корисна тривожність. Проте, особистість, у якої висока тривожність, схильна перебільшувати ситуацію загрози, що впливає на її самооцінку та життєдіяльність.

ІІ. Шкала фрустрації характеризується описами психічних станів від 11 до 20.

Результати  аналізу  фрустрації учнів зобразимо на діаграмі

 

 

               

 

Аналіз результатів  показав, що меншу кількість учнів  із середнім рівнем фрустрації – 63%, порівняно  із дослідженням тривожності. Фрустрація виникає в умовах негативної соціальної оцінки і самооцінки особистості, коли виявляються порушеними глибокі особистісно-значимі відносини. У більшій мірі схильні до фрустрації емоційні натури, люди з підвищеною збудливістю, погано підготовлені до незгод, труднощів, з недостатньо розвиненими вольовими рисами характеру. У стані фрустрації має прояв особливо сильного нервово-психічного потрясіння. Воно розкривається як крайня досада, озлобленість, пригніченість, необмежену самобичування. Крайня невдоволеність, блокада прагнення, що викликає негативне емоційне переживання, може стати основою фрустрації, тобто дезорганізації свідомості і діяльності, виникає в ситуації розчарування, нездійснення значущої для особистості мети, потреби; виявляється в гнітючій напрузі, тривожності, почутті безвиході. Реакцією на фрустрацію може бути вихід у світ мрій і фантазій, агресивність в поведінці; нерідко спостерігається залишкова невпевненість у собі.

ІІІ. Шкала агресивності характеризується описами психічних станів від 21 до 30.

Результати  аналізу агресивності учнів зобразимо на діаграмі

            

Порівнюючи результати з попередніми діаграмами, ми бачимо, що відбулися зміни в кількісному співвідношенні: на низькому рівні перебуває лише 11%, на середньому – 73% і з'являється високий рівень – 16%. Учні , яким притаманна така риса характеру, як агресивність, вороже ставляться до інших людей, до тварин, до навколишнього світу; для них характерні такі дії і відношення, яке, будучи ворожим, у той же час не викликається будь-якими об'єктивними причинами, не може бути виправдане обставинами, що склалися, або міркуваннями морального або юридичного характеру, зокрема — необхідністю самооборони або захисту інших людей.

ІV. Шкала ригідності характеризується описами психічних станів від 31 до 40.

Результати  аналізу ригідності учнів зобразимо на діаграмі

 

           

 

 

Аналіз результатів ригідності показав, що 16% учнів перебувають на низькому рівні, 73% - на середньому і 11% - на високому. Учням з високим рівнем ригідності складно, або вони взагалі нездатні перебудовуватися при виконанні завдань, якщо цього потребують обставини. У пізнавальній діяльності ригідність виявляється в повільній зміні уявлень при зміні умов життя, діяльності; в емоційному житті — у закляклості, млявості, нерухливості почуттів; у поведінці — у негнучкості, інертності мотивів поведінки та морально- етичних вчинків при цілковитій очевидності їх недоцільності.

Зобразимо результати  у зведеній таблиці 2.1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 2.1

Аналіз психічних станів

Психічні стани		Тривожність	Фрустрація	Агресивність	Ригідність
Учні	1	8	9	9	10
	2	7	14	11	8
	3	8	7	14	8
	4	12	11	12	10
	5	13	11	7	11
	6	9	11	18	12
	7	8	6	8	7
	8	9	9	11	11
	9	11	13	12	15
	10	13	9	8	11
	11	9	12	9	9
	12	8	3	14	12
	13	8	11	15	14
	14	3	4	6	11
	15	11	11	15	12
	16	9	7	20	15
	17	7	3	9	6
	18	7	9	10	6
	19	9	7	14	11
	Середнє значення	9	9	12	10

 

Опрацювавши дані за допомогою  тесту "Самооцінка психічних станів" за методикою Г.Айзенка, ми прийшли до висновку, що 90%  досліджуваних нейтральний емоційний стан, тобто знаходяться на середньому рівні розвитку психічних станів, що пов’язаний з різними формами діяльності і індивідуальними особливостями особистостей, а також самооцінкою, як елементом самосвідомості, що характеризується емоційно насиченими оцінками самого себе як особи, власних здібностей, етичних якостей і вчинків; важливий регулятор поведінки. Самооцінка визначає взаємини з тими, що нас оточують, її критичність, вимогливість до себе, відношення до успіхів і невдач. Тим самим самооцінка впливає на ефективність діяльності людини і розвиток її особи. Самооцінка тісно пов'язана з рівнем домагань, цілей, які людина перед собою ставить.

Учні з адекватною самооцінкою правильно співвідносять свої сили із завданнями різної трудності і з вимогами тих, що оточують. Неадекватна (завищена або занижена) самооцінка деформує внутрішній світ особи, спотворює її мотиваційну і емоційно-вольову сфери і тим самим перешкоджає гармонійному розвитку.

Ці результати підтверджує  те, що велике значення у розвитку старшого школяра мають мотиви діяльності та поведінки, в яких виражається характер ставлення до себе, інших людей; рівень самоусвідомлення та соціальної відповідальності.

б) Організація експериментального дослідження самопочуття, активності і настрою у старшокласників.

Експериментальне дослідження  проводилося в загальноосвітній школі №11 м.Тернополя, в якому брало участь 19 учнів віком 16-17років 11-А класу.

Ця методика призначена для самоконтролю і самооцінки самопочуття, активності і настрою ( додатку 2: тест САН (Самопочуття. Активність. Настрій)).

Звернемося до аналізу  отриманих результатів, тобто інтерпретуємо  ознаки за багатоступінчастою шкалою у відповідний стан.

При оцінці функціонального  стану важливі значення окремих  показників та їхнє співвідношення, тому відобразимо це у таблиці 2.2.

 

Таблиця 2.2

Оцінка функціонального  стану

№	Самопочуття	Активність	Настрій	Q
1.	54	55	63	57
2.	62	54	66	60
3.	65	51	65	60
4.	55	60	62	59
5.	59	49	65	57
6.	45	49	65	53
7.	64	46	69	59
8.	61	54	68	61
9.	68	49	69	62
10.	58	49	67	58
11.	61	56	66	61
12.	58	53	59	57
13.	54	62	59	58
14.	56	43	58	52
15.	55	51	55	54
16.	63	39	62	55
17.	57	60	65	61
18.	51	38	58	49
19.	59	56	64	60
Q	55	51	63	56

 

Q – середнє значення.

Велике значення для  психічного і фізичного здоров'я  має емоційний клімат. Настрій — загальний емоційний стан, який своєрідно забарвлює на певний час діяльність людини, характеризує її життєвий тонус. Розрізняють позитивні настрої, які виявляються у бадьорості, та негативні, які пригнічують, демобілізують, викликають пасивність.

 Настрій — це такий загальний емоційний стан, який виразно не спрямований на щось конкретне. Причини настроїв — найрізноманітніші: непідготовленість до діяльності, страх перед очікуваною невдачею, хворобливі стани, і приємні звістки тощо. Настрій багато в чому залежить від оточуючих, від їхнього ставлення, виявленого в словах, міміці, вчинках. Спілкуючись з людьми, ми несвідомо "заряджаємось" їхнім оптимізмом чи смутком. Найбільш очевидними проявами сприятливої атмосфери є увага, симпатія.

Особливе місце серед  причин, що викликають настрої, посідає  марновірство. Віра в прикмети, особливо негативні, викликає пасивність, страх, розладнує психічну діяльність особистості. Міра піддатливості настроям має індивідуальний характер. Особи, яким властиве самовладання, не піддаються настрою, не занепадають духом навіть у тих випадках, коли для цього є якісь підстави, а, навпаки, борються з труднощами. Легкодухі швидко піддаються настроям. Вони потребують підтримки колективу.

З результатів дослідження  можна зробити висновок, що 94% старшокласників  отримують цілковите задоволення  від життя, у них хороше самопочуття, яке проявляється у відсутності будь-яких фізичних і душевних недомагань, а також чудовому настрої, гармонії внутрішнього і зовнішнього. Проте наявний певний відсоток (6%), які не прагнуть на такому ж рівні розширювати сферу своєї діяльності, не здатні цілком нести в собі потенціал енергії, сили, творчості.

 

 

 

 

Рис. 2.2.

Рівні фізичної активності серед молодих людей у різних країнах світу знижуються, особливо у бідних міських районах. За оцінками, менше третини молодих людей активні в достатній мірі для позитивного впливу на їхнє нинішнє і майбутнє здоров`я і благополуччя. Таке зниження рівнів активності, значною мірою, викликане сидячим способом життя, які отримують все ширше поширення.

 Отож, щоб зберегти здоров'я, потрібно не шкодити тому, що закладено природою. А ми своїм неправильним способом життя псуємо самопочуття. 
       в) Організація експериментального дослідження реактивної і особистісної тривожності у старшокласників.

Експериментальне дослідження  проводилося в загальноосвітній школі №21 м. Тернополя, в якому  взяли участь учні віком 16-17 років 11-А класу.

Була використана методика Спілберга - Ханіна (додаток 3: Шкала  реактивної і особистісної тривожності (Спілберг-Ханін).

Особистісна тривожність  – це стійка індивідуальна особливість  людини, що характеризує її тенденцію  сприймати певний діапазон ситуацій як загрозливих, небезпечних для самооцінки і самоповаги.

Реактивна тривожність  як стан характеризується суб’єктивно  пережитими емоціями: напругою, занепокоєнням, заклопотаністю, нервозністю. Цей стан виникає як емоційна реакція на стресову ситуацію

Звернемося до аналізу  отриманих результатів, які подамо у вигляді таблиці 2.3.

Таблиця 2.3

Показники реактивної і  особистої тривожності

№	Показники реактивної тривожності	Показники особистісної тривожності
1.	54	53
2.	52	54
3.	41	38
4.	30	35
5.	49	54
6.	49	49
7.	55	57
8.	48	46
9.	40	42
10.	37	42
11.	41	42
12.	39	47
13.	39	52
14.	47	34
15.	41	49
16.	37	44
Q	44	46

Q- середнє значення.

Результати тесту виявляють  високий рівень особистісної тривожності  і це дає підставу прогнозувати виникнення станів тривожного ряду в різноманітних ситуаціях, пов’язаних з оцінкою компетенції і престижу, оскільки високотривожні особистості схильні сприймати загрозу самооцінці ,  життєдіяльності і реагувати вираженим станом тривоги.

Підвищена тривога є основним механізмом не адаптивної поведінки, однак, певний рівень тривожності – природна й обов’язкова особливість продуктивної активності людини. Кожний має свій рівень тривоги і тривожності. Підвищений рівень тривоги є провідним "облігатним механізмом" дезадаптивних розладів.