Стресові стани у старшокласників та шляхи їх подолання

На першій стадії зникає психологічний контакт у спілкуванні, з'являється відчуження у стосунках. Люди перестають дивитися один одному в очі, предмет розмови різко змінюється зі змістовних моментів на особисті випадки.

І хоча на першій стадії стрес ще залишається конструктивним і може підвищити успішність діяльності, все-таки поступово в людини слабшає самоконтроль. Вона втрачає здатність свідомо й розумно регулювати своє власне поводження.

Друга стадія розвитку стресового стану починається в точці  В, у якій відбувається повна або  часткова втрата ефективного й свідомого  самоконтролю. "Стихія" деструктивного стресу руйнівно діє на людську психіку. Людина може взагалі не пам'ятати, що говорила й робила, або усвідомлювати свої дії досить смутно. Багато хто потім відзначають, що в стресовому стані вони зробили те, що в спокійній обстановці ніколи не зробили б. Звичайно, всі люди, які тією чи іншою мірою переживали деструктивний стрес, згодом дуже шкодують про це.

Друга стадія, так само як і перша, за своєю тривалістю строго індивідуальна – від кількох  хвилин і годин до кількох дів  і тижнів. Вичерпавши свої енергетичні ресурси (вища напруга відзначена в точці С), людина відчуває спустошення і втому.

На третій стадії вона зупиняється і повертається "до самої себе ", часто переживаючи  почуття провини і клянеться ,що "цей кошмар" більше ніколи не повториться.

Проте проходить якийсь час, і стрес повторюється з індивідуальним сценарієм стресового поводження для кожної людини, що виражається в частоті і формі прояву стресових реакцій. Звичайно цей сценарій засвоюється в дитинстві, коли батьки конфліктують на очах у дитини, втягуючи її у свої проблеми.

Можна помітити , що одні "стресують", ледве не щодня, але в невеликих дозах; не дуже агресивно й істотно, не руйнуючи відносини з оточуючими. Інші – кілька разів на рік, але надзвичайно сильно, цілком втрачаючи самоконтроль і потрапляючи у важкий стан "стресового чаду".

Отже, стресовий сценарій, засвоєний у дитинстві відтворюється  не тільки за частотою і формою прояву. Повторюється також спрямованість стресової агресії: на самого себе або на оточуючих. Один звинувачує себе і шукає насамперед власні помилки. Інший обвинувачує навколишніх і не здатний подивитися на з себе збоку.

Засвоєний у дитинстві  стресовий сценарій "запускається" майже автоматично. Досить незначного порушення звичного ритму життя  і роботи, одного слова, невдало кинутого співрозмовником, як "включається" стресовий механізм , наче проти волі самої людини, і починає "розкручуватися" як "маховик" цієї могутньої й убивчої "зброї". Людина провокує напругу або активно вступає в конфлікт за якоюсь дрібницею, надає негативного значення тим деталям, на які в спокійному стані майже не звертає уваги.

 

Визначити стадії стресу можна й за фізичним станом людини

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.11. Стадії стресу за фізичним станом людини

  Наслідки стресових станів

Більшість нещасть людства

 викликана помилковими  оцінками

 значення тих або  інших подій у житті.

Б.Франклін

 

Фізичні і психічні реакції  на стрес різноманітні. Уже саме по собі виникнення стресової ситуації спричиняє негативні наслідки: біль в області шлунка, часте сечовипускання, сильні головні болі, неможливість глибоко зітхнути, оскільки щось заважає. Ці серйозні своєчасні сигнали, що посилає наш організм, варто розуміти однозначно: "Увага, стрес!". Поки вони лише попереджають вас, однак, одержавши їх, ви повинні задуматися про причини тих або інших порушень в організмі.

Існують ще сигнали емоційної  сфери про необхідність зміни  поводження. В однієї людини, наприклад, стрес виявляється в нетерпінні. Інша начебто постійно кудись поспішає: швидко говорить або занадто швидко ходить. У третьої погіршується пам'ять. У четвертої думки перебігають постійно з одного на інше і вона не може зосередитися.

Проявом стресу є також  підвищена нервовість, різкі перепади настрою, швидка стомлюваність, стан спустошеності. У деяких стрес виявляється в раптовій розлютованості. А хтось стає надто недовірливим. По виразу обличчя більшості людей, але не всіх, видно, що вони знаходяться в стані стресу.

Свідома оцінка стану  здатна перевести сигнали з сфери  почуттів у сферу розуму. Це дасть  можливість досягти психічної рівноваги і тим самим ліквідувати небажаний стресовий стан.

Ознаки стресового стану:

• посилення тривоги, відчуття кризи або великої перешкоди;
• неможливість зосередитися на чомусь;
• занадто часті помилки в роботі;
• погіршується пам'ять;
• занадто часто виникає почуття втоми
• дуже швидка мова;
• відчуття втрати контролю над собою;
• думки часто змінюються;
• досить часто з'являються болі;
• підвищена збудливість, дратівливість;
• робота не дає колишньої радості;
• утрата почуття гумору;
• різко зростає кількість цигарок, що випалюються;
• пристрасть до алкоголю;
• постійне почуття недоїдання;
• пропадає апетит;
• неможливість вчасно закінчити роботу.

Стреси:

1. Викликають негативні емоції і тому забарвлюють оточуючий світ в сірі тони.
2. Розвивають невпевненість в собі і формують почуття вини, породжують страх.
3. Погіршують комунікацію мислительні процеси.
4. Віднімають життєву енергію, знижують життєвий тонус.
5. Створюють проблеми в сімейних відносинах.
6. Затрудняють професійну діяльність.
7. Детермінують неадекватність поведінки особистості.
8. Деформують характер і особисті якості людини, подавлюють її волю.
9. Руйнують здоров'я, призводять до психосоматичних захворювань.
10. Призводять до втрати сенсу життя.
11. Скорочують життя і призводять до смерті.

   

 

 

 

Стресовий і не стресовий стилі життя

Переміни ставлення  до речей, що тебе

 хвилюють, і ти будеш  поза небезпекою 

від них.

М.Аврелій

До суттєвих змін у  нормальному функціонуванні організму  людини призводять:

• ущемлення почуття гідності, егоцентричність (егоїзм), звуження інтересів;
• тенденція до фанатизму, коли людина агресивно відхиляє будь-які думки, що суперечать її поглядам;
• невідповідність домагань можливостям, коли людина не жаліючи себе, рветься до недосяжного;
• постійна демонстрація свого "суперменства", особливо якщо природно його немає;
• істероїдність, коли все "на підриві".

Результат всього названого  – вимотуюча незадоволеність  своїм положенням. І тоді стрес  вже за дверима, уже переступає поріг.

Отже, стреси, насамперед, загрожують таким типам людей:

Таблиця 1.1.

Характеристика типів людей, яким загрожують стреси

Тип	Характеристика
Гіперсоціальний	надмірно "правильний", коли людина "святіша за Папу Римського", надто  відповідальний і сумлінний, надто  вибагливий до себе, орієнтований насамперед на досягнення соціального успіху, здійснення кар'єри.
Максималіст	людина бачить у всьому кривду, несправедливість, дискримінацію, протекціонізм, постійно живе в конфлікті з усім світом, граючи роль "непримиренного борця за правду і справедливість", надриваючись у цій боротьбі, опиняючись врешті-решт у повній самотності, коли "умру, але доможуся правди!"
Ригідний	прямолінійний, настирний, безкомпромісний, коли є тільки біле або тільки чорне, тільки "так" або тільки "ні"; коли претензії, завищені і навіть нереальні, повинні здійснюватись за будь-яку ціну, коли "перемога або смерть!"
Слабкий	низькоадаптивний, коли вроджені або набуті в процесі життя психофізичні можливості низькі, і пристосування до реалій життя ускладнено. Слабкою людина стає тільки тоді, коли вона погоджується бути нею. Установка "я слабкий" спроможна призвести до слабкості сильного від народження. Установка "я сильний", підкріплена мудрістю і завзятими зусиллями по подоланню слабкого в собі, спроможна зробити слабкого від народження сильним.
Тривожно-недовірливий	характерне постійне почуття страху, а страх знесилює організм. Депресивний, а депресія душі призводить до депресії тіла, життєвих сил. Така людина може тисячу разів говорити собі: "я здорова", але здоровою себе не відчуває. Один раз подумавши: "я хвора", вона дійсно занедужає. Така людина хвора вже тому, що страждає від страху. Вона не помічає навколо себе здорових і довголітніх, а бачить тільки хвороби і хворих, тільки тих, хто вмирає передчасно. "Заворожена" цими явищами, часто вона й сама хворіє постійно.
Волюнтарист	як правило, залишає життя на "потім". Він іде до успіху в  справах, у творчості, вважаючи, що винагородить себе "потім", але дуже часто "потім" для нього не наступає і він  приходить до "розбитого корита" – хвороб, розчарування, і незадоволеності, коли виявляється, що головне в цьому житті: любов, сім'я, друзі та інше, що складає людське щастя, - утрачено, як, втім, безповоротно втрачено і здоров'я.
Аутоагресивний	характерний сплав болісного почуття  неспроможності, що пом'якшується психологічним  захистом, і однієї фанатичної, над цінної ідеї при придушеному інстинкті самозбереження. Таку людину постійно мучить ущемлене почуття гідності.

 

 

Якщо людина веде стресовий  спосіб життя, то вона зазвичай:

• переймається з приводу потенційно несприятливих майбутніх подій;
• відчуває постійну нестачу часу, надто багато роботи треба зробити протягом певного проміжку часу;
• важко долає стресові міжособистісні стосунки;
• потрапляє в одну чи кілька стресових ситуацій, які не припиняються;
• відчуває хронічний стрес, що не послаблюється із часом;
• бере участь в нецікавій, нудній, невдячній роботі, яка дратує;
• цікавиться тільки одним видом життєдіяльності (зароблянням грошей, громадською діяльністю, роботою, самотністю);
• вважає, що складно просто добре провести час, розслабитись і просто насолодитись якоюсь короткочасною роботою;
• сприймає міжстатеві стосунки як неприємні, невдячні або суспільно "запрограмовані";
• має шкідливі для здоров'я звички;
• сприймає складні чи стресові ситуації пасивно;
• страждає мовчки

Якщо спосіб життя  людини не стресовий, то вона як правило:

• має шляхи "спасіння", які дозволяють хоча б тимчасово відволіктись і розслабитись;
• бере участь у цікавій, вдячній роботі, яка забезпечує справжню винагороду;
• припускає наявність "творчого" стресу в певні періоди напруженої діяльності;
• відстоює власні права та потреби: установлює низькостресові стосунки, засновані на взаємній повазі;
• зберігає добру фізичну форму, добре харчується, дуже рідко вживає алкоголь, рідко або зовсім не курить;
• урівноважує небезпечні події корисними цілями та позитивними подіями, до яких слід прагнути;
• зберігає стимулююче робоче навантаження, де періоди навантаження та криз чергуються з періодами відпочинку;
• знаходить задоволення в простій діяльності, не відчуваючи необхідності виправдовувати награну поведінку;
• вкладає енергію в різноманітні види діяльності, що в цілому приносить відчуття задоволення;
• ефективно розподіляє час, уникає напружених ситуацій.

Як ми бачимо, стрес став типовим явищем, який супроводжує людину в створених ним самим умовах життя. Широта і інтенсивність розповсюдження цього явища досягла настільки значних масштабів, що мова вже йде про небезпечну і ту, яка виходить з-під контролю епідемію зі значними руйнуючими наслідками як для індивіда, так і для суспільства.

Стрес проник в усі сфери нашої діяльності, став частиною нашого життя. Стан, який століття назад був важливим захисним механізмом, в сучасному світі перетворився в основне джерело захворювань. Як в стародавні часи стрес був життєво необхідним , так в наш час життєво необхідно навчитися захищатися від нього.

Виникнення стресу означає, що людина включається в певну  діяльність, напрямлену на протистояння небезпечної для неї дії.

Стрес – нормальне  явище в здоровому організмі, захисний організм біологічної системи.

Отже, стрес є складовою життя кожної людини, і його неможливо уникнути – так само, як потреби пити чи спати. 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2.Експериментальне дослідження

§1. Стрес у житті старшокласників

Стрес – це не те, що з  вами сталося,

а те, як ви це сприймаєте.

Г. Сельє

У ранньому юнацькому віці суттєво змінюється соціальна ситуація розвитку особистості, він є передумовою вступу молодої людини на шлях самостійного життя. На цьому етапі актуалізується потреба у життєвому самовизначенні: визначенні сенсу життя, місця у світі дорослих людей, виборі духовних, моральних, соціальних орієнтирів, професії. Провідним видом діяльності у цьому віці є навчально-професійна. Виховні зусилля повинні бути спрямовані на сприяння становленню у старшокласників самості (почуття неповторності, Я-концепції), самовизначення, розвитку світогляду. За сприятливих умов учень є активним, зацікавленим суб’єктом виховання.

Особливості життя старшокласника (період ранньої юності з 14-15 до 17 років) зумовлені новою соціальною ситуацією, в якій він опиняється внаслідок переходу із середньої школи у старші класи або в нові навчальні заклади – гімназії, коледжі, училища. За сприятливих умов це відбувається без різких кризових проявів, з ознаками реального дорослішання, виникненням нових інтересів у навчально-професійній діяльності, яка поступово стає провідною. Кризовими можуть бути переживання старшого підлітка, спричинені необхідністю вибору життєвого шляху, неминучістю прийняття рішень, дій без опіки вчителів і батьків. Полегшує цей процес поєднання навчання з практикою, розв’язанням реальних життєвих проблем, що сприятиме орієнтуванню школяра у різноманітті проблемних життєвих ситуацій. Загалом життєві плани старшокласників орієнтуються на сферу діяльності, у якій вони можуть досягти високих результатів, здобути визнання, стати професіоналами. Характер їхньої навчальної діяльності зумовлюється потребою у самовизначенні, яка виникає на межі підліткового і юнацького віку. Це виявляється у виборі навчального закладу, класів із поглибленою підготовкою, ігноруванні певних предметів. У навчальній діяльності старшокласника, крім пізнавальних, з'являються і соціальні мотиви, серед яких провідним є мотив досягнення. А навчальна діяльність розглядається ним як засіб реалізації життєвих планів. Одні учні спрямовують свою активність на засвоєння знань, інші – на досягнення соціального результату.