Стресові стани у старшокласників та шляхи їх подолання

Основою навчальної діяльності старшокласника є систематизація, розширення, доповнення індивідуального досвіду, розвиток самостійності, творчого підходу  до розв’язання життєвих проблем, уміння аналізувати ситуації, приймати рішення. Найважливішим психологічним новоутворенням – вміння складати життєві плани, шукати засоби їх реалізації, готовність до професійного й особистісного самовизначення. У системі ціннісних орієнтацій на чільному місці опиняються професійні інтереси. Їм підпорядковуються і зусилля, спрямовані на самовиховання.

Старший школяр включається  у новий тип провідної діяльності – навчально-професійну, правильна  організація якої визначає становлення  його як суб’єкта майбутньої трудової діяльності, формує ставлення до праці, підпорядковує навчальну діяльність майбутній професійній або професійно зорієнтованій діяльності.

Освіті належить провідна роль у забезпеченні людського здоров'я. Психічне здоров'я залежить від якості, її повноти та відповідності природним потребам дитини, підлітка, юнака, вираженості освітньої процесуальності протягом усього їх життя.

Психічне нездоров'я  означає незбалансованість, асинхронність  внутрішніх і зовнішніх характеристик  особистісних змін.

Освіта є сферою, де внаслідок помилок взаємодії дорослих з дітьми виникають психічні травми – негативні переживання з приводу невдач, неподоланих психологічних бар’єрів. Невдачі, що переживаються, залишають слід. Чим значущішою була діяльність, чим більше перешкод і труднощів доводилось долати, тим сильніша травма, якщо не було задоволення результатом діяльності. Такі травми негативно впливають на формування емоційно-ціннісної структури особистості школяра.

Негативне застрягання  на невдачах і пов’язані з ними переживання зумовлюють страждання дитини, які емоційно виражаються у побоюванні, неспокої, незадоволеності, засмученні, боязні і нервозності, гніві і роздратованості, горі і печалі, страху і паніці, люті і злості, відчаї і депресії.

Тривожні  розлади. У суспільстві ніхто не ізольований від подій або ситуацій, які породжують тривогу. Більшість нормальних дітей у процесі свого розвитку неодноразово піддаються страхам, переживають почуття невизначеності. Діти із тривожними розладами схильні до більш екстремальної поведінки, ніж ті, які відчувають нормальну тривожність. У них проявляються нереальні страхи, сором’язливість, гнітюче почуття неадекватності, порушення сну і страх перед школою. Згодом вони стають надто залежними від допомоги і підтримки інших людей.

Тривожні розлади часто  зумовлені розлукою. Таких дітей  переслідують страхи, надчутливість, сором’язливість, нічні кошмари, хронічна тривога, невпевненість  у собі, боязнь нових ситуацій. Вони, як правило, інфантильніші за своїх  не тривожних ровесників, чутливі, нервові, покірні, легко впадають у відчай і часто вибухають. Основною ознакою клінічної картини при цьому розладі є надмірна тривога з приводу розлуки.

Тривожні розлади можуть зберігатися і в юнацькому  віці. Спочатку вони породжують неадекватні  реакції уникнення, а потім відхилення у мисленні та поведінці, навіть нездатність "вписатися" у групу однолітків.

Розлади  харчування. Проявами розладів харчування є невротична анорексія – відсутність апетиту, відмова від їжі. Головними симптомами анорексії є: інтенсивний страх перед збільшенням ваги, відмова підтримувати своє харчування на нормальному рівні, яка супроводжується невиправданими скаргами на повноту. У таких осіб порушене уявлення про власне тіло (хворі спотворено сприймають своє тіло).

Невротична анорексія є небезпечним для життя захворюванням. Хворі надмірно контролюють своє буденне життя, відчувають труднощі у соціальній адаптації, ізолюються від ровесників, вживають психоактивні речовини, прирікають себе на голодування, вдаються до суїцидальної поведінки. Нерідко такі дії мають фатальні наслідки.

У хворих нервовою анорексією можуть проявлятися клінічна депресія, особистісні розлади, які супроводжуються  тривогою, страхами, демонстративні, ексцентричні вчинки. Дівчина, яка страждає анорексією, прагне уникати всього нового, невідомого, сумнівається в собі, спілкуватися у ненормально ускладненій манері.

Серед дівчаток і жінок  частими є прояви невротичної булімії – відчуття голоду, яке супроводжується слабкістю, болями під "сонячним сплетінням". Критеріями діагностування булімії є багаторазове переїдання, неадекватна поведінка, спрямована на запобігання збільшеня ваги (пісна їжа, надмірне захоплення фізичними вправами і прийом гормонів для прискорення метаболізму).

Юнаки, які страждають цими захворюваннями, погано пристосовані до боротьби із життєвими труднощами, тривожні, агресивні, депресивні, сором’язливі, імпульсивні, вразливі до стресів.

Патологічний  азарт. Участь в азартних іграх є прогресуючим розладом, який характеризується постійною або періодичною втратою контролю над азартом, захопленням грою і здобуванням грошей заради гри. Ірраціональна поведінка відбувається попри високу ймовірність неприємних наслідків. Патологічний азарт супроводжується такою поведінкою, яка підтримується короткотривалим виграшем, ігноруванням перспективи руйнування життя індивіда.

Уживання  алкоголю і наркотиків. У юнаків, які вживають алкоголь, клінічна картина розладів досить складна. Алкоголь є висококалорійним наркотичним продуктом, вживання якого знижує потребу в їжі. Юнаки, які вживають надмірну кількість алкоголю, часто страждають від порушення харчування, здатності організму засвоювати поживні речовини, хронічної втоми, депресії.

На перших порах здається, що алкоголь сприяє подоланню стресу, особливо сильного, допомагає відсунути на задній план складну реальність, посилити відчуття власної спроможності  і значущості. Але надмірне його вживання порушує критичність мислення і розумову діяльність, спричинює поступову деградацію особистості. Поведінка юнака стає грубою і неадекватною; він усе частіше уникає відповідальності за свої вчинки, перестає стежити за собою, стає запальним і агресивним. У них розвивається не тільки фізіологічна, але й психологічна залежність від алкоголю, що деструктивно діє а їх життєве пристосування.

Предметом зловживання  та залежності є і психоактивні речовини: наркотики, седативні препарати, стимулятори, заспокійливі препарати, галюциногени.

Особливості поведінки  залежних юнаків зумовлені типом  речовини, її кількістю і тривалістю приймання, фізіологічними та психологічними особливостями людей, нерідко і соціальним оточенням, в якому культивується наркотичний досвід. Дуже часто наркоманія поєднана з психопатологією. Особливими ознаками наркомана є асоціальні риси особистості: депресія, напруженість, невпевненість, почуття власної неповноцінності, труднощі у формуванні міцних і щирих особистісних стосунків, особистісні розлади.

Більшість екстремальних  ситуацій психічно травмує молоду людину, що деструктивно впливає на сприйняття нею світу, часу (змінює бачення минулого, сьогодення, майбутнього). Психологічні травми сприймаються як найсуттєвіші події життя, розмежувальною лінією між тим, що було до травмуючої події, і тим, що відбуватиметься згодом.

На психічний стан особливо деструктивно діють катастрофи, спричинені умисними діями людей. Техногенні катастрофи, спричинені необережністю  або випадковим збігом обставин, переживаються  не так важко, як зумисні, але важче, ніж природні катаклізми.

Типовими надзвичайними ситуаціями техногенного характеру є: транспортні аварії та катастрофи, пожежі і вибухи, аварії з викидом отруйних, радіоактивних речовин, раптове обвалення споруд, аварії на електро-, енергетичних та комунальних системах життєзабезпечення, на промислових очисних спорудах, гідродинамічні аварії. Надзвичайними ситуаціями природного походження є геофізичні, геологічні, метеорологічні, агрометеорологічні, небезпечні морські гідрологічні явища, природні пожежі.

Критична ситуація провокує в людини сильний стрес, нервову напругу, порушує рівновагу в організмі, негативно позначається на фізичному і психічному здоров'ї.

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 2.1 Наслідки критичних  ситуацій

 

Основними ознаками марення є спотворені уявлення або думки, в помилковості яких потерпілого неможливо переконати. Під час галюцинацій потерпілий переживає відчуття присутності уявлюваних об’єктів, які безпосередньо не впливають на органи чуття.

Апатія виникає після тривалої напруженої, але безуспішної діяльності, коли людина перестає бачити сенс своєї діяльності. На неї навалюється відчуття втоми, їй не хочеться рухатися, говорити, у душі вона відчуває порожнечу, байдужість. Без підтримки і допомоги апатія може перейти в депресію (важкі, болісні емоції, пасивність, відчуття провини, безпорадності перед життєвими труднощами, безперспективність). У стані апатії людина може перебувати від кількох годин до кількох тижнів.

Ступор як одна із найсильніших захисних реакцій організму настає після сильних нервових потрясінь (вибух, напад, жорстоке насильство), коли всі запаси життєвої енергії витрачаються на виживання, а сил на контакт з навколишнім світом уже немає. Основними його ознаками є різке зниження або відсутність довільних рухів і мовлення; відсутність реакцій на зовнішні подразники; заціпеніння, цілковита нерухомість; перенапруження окремих груп м'язів.

Іноді через надто  сильне потрясіння від критичної  ситуації людина перестає розуміти, що відбувається навколо неї, неспроможна  визначити, де небезпека, а де порятунок; втрачає здатність логічно мислити і приймати рішення, стає подібною на тварину, що кидається у закритій клітці. Основними ознаками рухового збудження є різкі рухи, безцільні і безглузді дії; ненормально голосне мовлення або підвищена мовна активність; відсутність реакції на інших людей.

Одним із мимовільних  способів, з допомогою якого організм людини намагається понизити високу внутрішню напругу, є агресія – деструктивна поведінка (гнів, ненависть, ворожнеча). Основними її ознаками є роздратування, незадоволеність із будь-якого, навіть незначного, приводу;нанесення особам, які поруч, ударів руками або предметами; словесна образа, лайка; м'язова напруга; підвищення кров'яного тиску.

При появі реальної або  уявної загрози у людини виникає страх, який супроводжують напруженість м'язів; сильне серцебиття; прискорене поверхове дихання; знижений контроль за власною поведінкою. Панічний страх (жах) може спонукати до втечі, викликає заціпеніння або надмірне збудження, агресивну поведінку. Людина погано контролює себе, не усвідомлює, що вона робить і що відбувається навколо.

Після екстремальної  ситуації з'являється неконтрольоване нервове тремтіння, завдяки чому організм знімає напруженість. Якщо цю реакцію зупинити, напруга залишається в ньому, внаслідок чого можуть розвинутися такі захворювання, як гіпертонія, виразка тощо. Про такий стан свідчать сильне тривале тремтіння всього тіла або окремих його частин, після якого настає сильна втома.

У напружених ситуаціях  на людину часто находить, під час  якого в її організмі виділяються речовини, що мають заспокійливу дію. Стримування сліз не призводить до емоційної розрядки, полегшення.

У людей із надмірною  схильністю до навіювання, слабким  контролем за своєю поведінкою може виникнути істерика – патологічний стан психіки, який супроводжують надмірне збудження, розлад рухів, театральні пози; емоційно насичена, швидка мова, лементи , ридання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

§2. Якісний і кількісний аналіз результатів  експериментальних досліджень.

а) Організація експериментального дослідження самооцінки психічних станів у старшокласників.

Експериментальне дослідження  проводилося в загальноосвітній школі №11 м. Тернополя в якому  брали участь 19 учнів віком 16-17 років. Була використана методика Г. Айзенка (додаток 1: тест "Самооцінка психічних станів").

 Самооцінка - елемент самосвідомості, що характеризується емоційно насиченими оцінками самого себе як особи, власних здібностей, етичних якостей і вчинків; важливий регулятор поведінки. Самооцінка визначає взаємини людини з тими, що оточують, її критичність, вимогливість до себе, відношення до успіхів і невдач. Тим самим самооцінка впливає на ефективність діяльності людини і розвиток її особи. Самооцінка тісно пов'язана з рівнем домагань, цілей, які людина перед собою ставить.

Звернемось до аналізу  отриманих результатів.

Охарактеризуємо 4 шкали:

• шкала тривожності
• шкала фрустрації
• шкала агресивності
• шкала ригідності

Існують такі рівні прояву психічних станів :

• 0-7 балів – низький
• 8-14 балів – середній
• 15-20 балів – високий

І. Шкала тривожності  характеризується описами психічних станів від 1 до 10.

Результати  аналізу тривожності учнів зобразимо на діаграмі