Стресові стани у старшокласників та шляхи їх подолання

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

 

Тернопільський національний педагогічний університет

імені Володимира Гнатюка

 

 

 

 

 

 

 

Кафедра психології

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Курсова робота

 

 

Стресові стани  у старшокласників та шляхи їх подолання

 

 

 

 

 

 

 

 

 

студентки 32 групи

хіміко – біологічного факультету

Вайди Наталі Богданівни

Науковий керівник Дідора М.І.

 

 

 

Тернопіль - 2011

Зміст

Вступ

Розділ 1. Поняття про  стрес, типологія, ресурси стійкості, причини виникнення, механізм реакції  та наслідки стресових станів.

Розділ 2.Експериментальне дослідження.

§1. Стрес у житті  старшокласників.

§2. Якісний і кількісний аналіз результатів експериментальних  досліджень.

§3. Шляхи попередження та подолання стресових ситуацій.

§4. Психологічні рекомендації для зменшення ймовірності виникнення стресів.

§5. Біоенергетичний рівень адаптивної саморегуляції стресу.

 Висновки

Список використаної літератури

Додатки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Людина багато років  жила у злагоді зі своєю природою. Їй загрожували стихія, голод, холод, ікло тварини і ворог, але протягом тисячоліть були відпрацьовані механізми захисту від цих напастей. І людина зазвичай переборювала труднощі і відбивала погрози. За останні тисячоліття спосіб життя людини суттєво змінився, проте основні фізіологічні реакції організму залишилися на старому рівні. Тому в наш час люди хворіють і вмирають, в основному від хвороб, в основі яких лежить неправильний спосіб життя, важкі переживання, глибоке і невідступне почуття незадоволеності, страхи і психічна травматизація.

Зараз людину ранить не ікло хижака і не спис ворога, а слово, думка, емоції. Стреси, подібно дев'ятому валу, накрили людину з головою. Виринувши, вона вдихає повітря і знову надовго зникає під водою. Кількість інформації, що надходить, неозора. Людина дезорієнтована. Інформація, яку вона не в силах переробляти, викликає в неї дратування і може нести загрозу. У стимулах, що викликають стрес, психічне рішуче превалює над тілесним.

Людина може переживати стрес як в екстремальних умовах, так і  в звичайному житті. При цьому  різко зростають психологічне й фізіологічне навантаження. У своєму житті практично кожна людина відчувала стрес. Актуальність проблеми зумовлена надзвичайною розповсюдженістю стресу: він виникає через недостатній захист людини від дії несприятливих зовнішніх факторів.

Рання юність – період стабілізації інтелектуальних і духовних потенцій, фізичних можливостей старших школярів. Рушійною силою у цьому віці виступає протиріччя між значним підвищенням суспільних вимог до особистості, творчих здібностей молодої людини і тим реальним рівнем її психічного розвитку, який вона досягла. На зміну особистісному спілкуванню з однолітками, приходить етап професійного самовизначення, що потребує відповідного рівня психічної, духовної і громадянської зрілості юнаків, досягнувши якої, вони можуть стати повноцінними членами соціуму та його суспільних інституцій.

Однією з особливостей юнацького віку є надмірна вразливість і динамічність у судженнях і висновках. У цілому – це позитивне психологічне явище, проте воно може перерости у негативну лінію поведінки за умови, коли переконання і погляди молодої людини не відповідають суспільним вимогам та моралі. Багатьом старшокласникам бракує критичного ставлення до себе, до своїх вчинків, думок, оцінок, прагнень. І водночас їм властиве надто критичне ставлення до дій інших, особливо дорослих – батьків, учителів. Дорослі ж не завжди розуміють прагнення молоді до самостійності, тлумачать подібні явища як невихованість, некультурність, розпусту. На цій основі виникають особисті конфлікти між старшими і молодшими, між батьками і їх дітьми, між вчителями та учнями.

Багато стресових ситуацій у  юнаків пов’язано з труднощами пошуків  відповіді на питання типу: "Хто  я? Який я і до чого слід прагнути? Яку професію мені обрати? Це виникає у разі відсутності чіткого уявлення про свої істинні здібності і можливості. Особливо важко зробити осмислений вибір професії, якщо у родині утвердилися стереотипи відносно престижних професій або певні сімейні традиції (династії професій), тобто думка молодої людини не співпадає з позицією батьків або друзів. Деякі юнаки у розв’язанні своїх проблем повністю покладаються на батьків, їх думку, зв’язки, що теж пізніше може негативно вплинути на їх долю.

Серед найбільш складних проблем, з  якими стикається молодь, відносимо у першу чергу такі, як їх відірваність від життєвих реалій, непристосованість до життя в нових умовах. Самостійна особистість – це така, яка спроможна вирішувати складні життєві проблеми і знаходити найкращий вихід у скрутних ситуаціях, прагне до самоактуалізації, до усвідомлення майбутнього. Педагогам, батькам слід враховувати при спілкуванні з молодими людьми особливості їх емоційного стану, притаманний їм юнацький максималізм, високий рівень критичності, неспроможність бути завжди об’єктивними.

Проте розробка життєвої програми вимагає від молодих людей сформованості відповідних особистісних якостей, рис характеру. Крім того, необхідно враховувати, що "у часи великих суспільних змін членами суспільства як масовий феномен переживається зворушення душі. Це явище спричинює крах тих цінностей і норм, за якими жили люди до цього, в тому числі руйнування ідеалів і ідолів, яким вони вклонялися…". Кризові явища посилюють неспокій, тривожність, психологічну нестійкість, провокує зростання протиправних дій молоді.

 Молоді люди мають утруднення  у житті, їм не вистачає вміння  жити у нових суспільних умовах. Слід розвивати у них здатність  орієнтуватися в життєвих ситуаціях,  реалістично оцінювати їх, робити  правильний вибір, який забезпечує  успіх; обирати оптимальні засоби вирішення тих чи інших життєвих проблем; вміння "прораховувати" наслідки рішень та дій у ситуаціях підвищеного ризику; вміння будувати свої стосунки з іншими людьми; вміння виводити себе зі стану психічної напруги, стресу.

Сказане вище і визначило вибір теми курсової роботи: "Стресові стани у старшокласника та шляхи їх подолання".

Предметом дослідження є причини  виникнення та способи управління стресами у старшому шкільному віці.

Мета: на основі теоретичного аналізу  наукових джерел і практичного дослідження виявити і описати причини виникнення та способи управління стресами у старшому шкільному віці.

Завдання дослідження:

1. Дати характеристику змісту поняття "стрес" в психології.
2. Дати характеристику дослідження проблеми стресу в старшому шкільному віці.
3. Зробити якісний і кількісний аналіз для визначення виникнення стресу в старшокласників.
4. Сформулювати поради для зменшення ймовірності виникнення стресів.

Курсова робота складається  з вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури і додатків.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Поняття про стрес, типологія, ресурси стійкості, причини виникнення, механізм реакції та наслідки стресових станів.

                                                                                   Не слід боятися стресу. Його не

  буває тільки у  мертвих. Стресом

 потрібно керувати, і тоді ви відчуєте

 аромат і смак  життя.

Г. Сельє

 

Із погляду фізіології стрес – це загальна реакція організму  на несприятливі впливи[7]. Це явище відкрив канадський учений, у подальшому Нобелівський лауреат – Ганс Сельє. У  його лабораторіях тварин піддавали впливу різних факторів: вібрацій, отрут, електроструму, скупченого проживання. І що б не робили з бідними пацюками, їхній організм відповідав однаково – чотирма симптомами: збільшенням надниркової залози, ущільненням стінок артерій, виразкою шлунково-кишкового тракту, нервовим виснаженням. Цей синдром назвали стресом (від англ. stress – напруга, зусилля, тиск)[6].

Майже кожний із нас на собі випробував дію стресу. Але  рідко хто задумувався над тим, що таке стрес.

Енциклопедичний словник  дає таке тлумачення стресу: "сукупність захисних фізіологічних реакцій, що виникають в організмі тварин і людини у відповідь на вплив різних несприятливих факторів (стресорів)"[9].

Також існують такі визначення поняття "стрес":

• реакція організму на зміну умов оточуючого середовища[14];
• захисна реакція організму на зовнішній вплив, що перевищує звичайний поріг пристосованості та потребує активної адаптації[22];
• необхідність вирішувати конструктивно конфліктну ситуацію та швидко адаптуватися до нових умов навколишнього середовища[12];
• стан напруження, який виникає внаслідок дії сильного подразника незвичайної ситуації[13];
• частина нашого повсякденного життя, хоча його викликають різні чинники (стресори), вони запускають однакову біологічну реакцію[21];

Стрес природний побічний продукт будь-якої діяльності, він  відображає потребу людини в адаптації, у пристосуванні до мінливих умов життя. Це вимагає напруження захисних сил, мобілізації внутрішніх ресурсів організму, щоб енергетично забезпечити можливість вирішення нових завдань.

Стрес – це індивідуальна  реакція, яка може відрізнятися від  реакції будь-якої іншої людини[1]. В її основі лежить ставлення до цієї ситуації, а також думки і почуття. Змінюючи свої думки й реакцію, людина отримує можливість цілком змінити своє відчуття й понизити рівень стресу.

Стрес здатний пробудити  приховані резерви людини, примножити сили й розумові здібності. Головне  при цьому спрямувати їх у потрібне русло й з'ясувати причини стресу. Якщо цього не зробити, стресові гормони нагромаджуються й "запускають" в організмі іншу хімічну реакцію – людина стає агресивною, починає нервово ходити зі сторони в сторону, метушитись. Утім, через якийсь час усе відбувається  з точністю до навпаки: стрес переходить у стадію пасивних негативних емоцій – опускаються руки, розвивається депресія.

Найнебезпечніша стадія стресу – коли він переходить у  хворобу, з якою впоратися під  силу лише кваліфікованому психотерапевтові. На цьому етапі надниркові залози, крім адреналіну, починають продукувати небезпечний гормон кортизон, що може спровокувати погіршення пам'яті, серцево-судинні захворювання, хвороби шлунково-кишкового тракту, ослаблення імунітету, раннє старіння, проблеми із шкірою.

Стресами різного ступеня інтенсивності "багате" життя кожної людини. Інша річ, що одні вміють їм протистояти, а інші – ні.

Усіх людей можна  умовно поділити на дві групи [21]:

• до першої групи належать ті, хто погано переносить шум, галас, поспіх, тобто головними стрес-чинниками для них є надмірні подразники. Це, так звані "черепахи" , які не можуть ефективно працювати, якщо поруч хтось є, якщо на результати їхньої праці дуже чекають чи мають їх оцінювати. "Черепахи" віддають перевагу спокою, тиші, прагнуть працювати на самоті;
• друга група - "скакові коні", навпаки, погано реагують на брак подразників, монотонну діяльність, обмеження в контактах. Цих людей дратує тиша, вони люблять працювати з увімкненим приймачем або телевізором. Якщо на виконання завдання залишається мало часу або хтось дуже чекає на результат їхньої роботи, вони краще концентрують увагу, швидше діють[21].

Фармакологи та фізіологи  здавна знають, що слабкі подразники збуджують  життєдіяльність, середні – підсилюють, сильні – гальмують, а дуже сильні – паралізують. Усе залежить від  індивідуальних рис особистості: той  самий стресор може стати для  однієї людини стимулом для саморозвитку, а іншу призвести до сильних переживань.

Стрес необхідний у житті  людини. Він допомагає пристосуватися до нових умов, впливає на працездатність, творчість, навчає нас долати перешкоди  на життєвому шляху, мобілізувати власні сили й ставати впевненими в собі. Але водночас стрес, якщо він діє довго, може стати руйнівним для людини, від нього потерпають найслабші органи, тому що складовими компонентами стресу є [12]:

 

С – страх

Т – тривожно-лякливий стан

Р – ризик

Е – емоції негативні

С – страждання, суїцид

 

Типологія стресів

Важко уявити собі людину, яка розв'язала всі свої проблеми.

 Ми всі живемо  у проблемах, це наше життя.

 Треба просто визнати  їх реальне існування

В.Леві

 

В наш час організм людини піддається більш високим  психологічним і фізичним навантаження, чим будь-коли інше. Щось не виходить на роботі, ви посварилися з близькими, надіялися на когось, розчарувались в своїх очікуваннях. І от вже світ здається холодним і байдужим, а люди ворогами, егоїстами. Ви знову і знову "прокручуєте" в пам'яті сумні події, потрапляючи в замкнуте коло негативних емоцій. Розчарування, розсіяність, туга заповнюють душу, сковують волю, вливають на самопочуття. Нагнітання поганого настрою призводить до стресу.