Стан сформованости игровой диятельности у дитей таршого дошкольного вику

Швейцарський  психолог Ж. Шаже виокремлював:

                 - ігри-вправи (виникають у перші  місяці життя дитини);

                -символічні ігри (найпоширеніші ігри дітей віком від двох до чотирьох років);

                - ігри за правилами (ігри дітей  від семи до дванадцяти років).

Узявши за основу класифікації ігор психологічні принципи,    російський   педагог П.   Лесгафт виокремив   сімейні   ігри,   в яких  діти дошкільного віку повторюють те, що бачать у навколишньому житті та шкільні ігри, які мають певну форму, конкретну мету і правила.[11]

Класифікація  С. Новосьолової, маючи у своїй  основі організаційно-функціональне джерело ігор, розрізняє:

        1) самостійні ігри (виникають з ініціативи дітей);

                 - ігри-експериментування;

-сюжетні  ігри (сюжетно-відображувальні, сюжетно-рольові,

режисерські, театралізовані);

      2) ігри, що виникають з ініціативи дорослого, який використовує їх з освітньою та виховною метою:

                 -навчальні ігри ( дидактичні, сюжетно-дидактичні, рухливі);

           -розважальні  ігри  (ігри-забави,  ігри розваги,  інтелектуальні, святково-карнавальні, театрально-постановчі).

        3) ігри,  що мають своїм джерелом історичні традиції етносу. 
Можуть виникати за ініціативою дорослого, старших дітей.

Розглянемо  детальніше сюжетно-рольові ігри: Найбільш поширеним і улюбленим видом творчих ігор для дітей є сюжетно-рольові ігри. Сюжетно рольова була предметом дослідження багатьох учених як психологів (Ю.А. Аркін, Д.Б. Ельконін, О.М. Леонтьєв та ін.) так і педагогів (Л.В. Артемова, Г.І. Григоренко, Р.Й.Жуковська, Т.О. Маркова та ін.).

      

Сюжетно-рольова  гра - це своєрідний, властивий дошкільному віку спосіб засвоєння суспільного досвіду і своєрідна форма суспільного життя дітей з дорослими; це діяльність, в якій діти, виконуючи ролі і створюючи ігрову ситуацію, моделюють діяльність дорослих - її зміст, мотиви, завдання і норми взаємин, що існують між людьми. Сюжетно-рольова гра один із видів діяльності, значущість якої полягає не в результатах, а самому процесі; сприяє психологічній розрядці знімає стресові ситуації, гармонійно вводить дитину у світ людських відносин.

Сюжетно-рольова  гра має такі структурні компоненти: сюжет, зміст, роль. Основою сюжетно-рольової гри є вигадана або уявлювана

ситуація, в  якій дитина бере на себе роль дорослого. Самостійність дитини у грі одна характерних рис сюжетно-рольової гри.[42]

У дошкільній педагогіці виокремлюють у самостійну групу словесні ігри (А.К. Бондаренко, О.І. Сорокін, А.І. Максаков, Г.А. Тумакова та ін.).Найбільш повно характеристику словесним іграм подано А.К. Бондаренко. Автор пов'язує словесні ігри насамперед з інтелектуальним розвитком дитини і зокрема, з розвитком мислення. Вона зазначає, що у словесній дидактичній грі діти вчаться діяти з речами, яких у цей час не сприймають, вони оперують уявленнями про ці предмети.

А.К. Бондаренко виокремлює низку завдань з розумового розвитку дітей, які розв'язує словесна дидактична гра. А саме: - розвиток активної самостійної мисленнєвої діяльності; формування таких мисленнєвих операцій, як аналіз, синтез, умовисновки, узагальнення, порівняння; навчання дітей розмірковувати; вчити дитину використовувати раніше набуті знання.  А.К. Бондаренко поділяє словесні ігри, спрямовані на розвиток мисленнєвих завдань, на 4-ри групи. До першої групи входять ігри, за допомогою яких формують вміння виділяти суттєві ознаки предметів, явищ («Відгадай-но», «Крамниця», «Радіо», «Так-ні»). Другу групу становлять ігри, що використовуються для розвитку в дітей вміння порівнювати, спів ставляти, помічати алогізми, доходити правильних висновків ( «Подібний-«неподібний»», «Хто більше помітить небувальщин»). Ігри, за допомогою яких розвивається вміння узагальнювати, порівнювати тощо. Ігри об'єднані у третю групу («Що кому потрібно», «Назви одним словом»). В четверту групу виділяють ігри на розвиток уваги, швидкості мислення, витримки, почуття гумору: «Зіпсований телефон», «Фарби», «В аптеці», «Пошта». У цій групі словесні ігри виконують дидактичну функцію.[4]

О.І.Сорокін  класифікує словесні дидактичні ігри, підкреслюючи їх спрямованість на пізнавальну діяльність:

-ігри-подорожі,   їх   мета      -   звернути   увагу   на   те,   що знаходиться поруч, але не помічається нами;

-ігри-доручення,   в   яких   ігрове   завдання   та   ігрові   дії ґрунтуються на пропозиції що-небудь зробити;

-ігри-бесіди (в основі лежить спілкування педагога з дітьми і дітей з педагогом).

-ігри-припущення (ігрове завдання виражене у самій назві: "що було б..." і т ін.).

                -ігри-загадки (розвивають здатність до аналізу, узагальнення). Отже, словесна гра - це знання, доступні й цікаві дітям, охоче засвоюються і відображаються, ускладнюються в ході словесної гри, коли у дітей виникає потреба пояснити один одному те, що вони знають, бачать роблять. У цих ситуаціях діти оперують складними реченнями, які не завжди використовують на заняттях з розвитку мовлення. Словесні ігри зацікавлюють дітей старшого дошкільного віку, позитивно впливають на їхнє навчання, привчають самостійно доходити висновків.

Формування  зв'язного мовлення у дітей дошкільного  віку засобами словесних ігор будується з опорою на емоційно-вольову сферу особистості дитини; її творчу уяву, мотиваційну діяльність. Дитині важливо знати для чого, з погляду мотивів її діяльності , її мети, необхідно виконувати ту чи іншу мовленнєву дію. Словесна гра створює умови, в ході яких доводиться дітям пояснювати, переконувати, доводити, розмірковувати, що краще у дітей стимулює зв'язне висловлювання. Словесна гра має   таку структуру, як і дидактична. У структурі словесної гри наявні такі компоненти - ігровий задум, ігрові мовленнєві дії, рольова поведінка, сюжетоскладання, мовленнєве оформлення.

Ігровий задум  спонукає дитину вербалізувати свою діяльність. Тобто в самому ігровому задумі містяться мовленнєві завдання, які спонукають дитину користуватися зв'язним мовленням, тобто пояснити ці завдання. Розвиток ігрової мовленнєвої дії залежить від самих дітей, від їхньої уяви.

Ігрова дія використовується у словесній грі в чисто  мовленнєвому плані. Рольове спілкування - це спілкування з іншими персонажами через ролі. Під час рольового спілкування спектр дії обмежений виключно мовленням. Рольове мовлення робить більш зрозумілим ігрову дію, яку реалізують діти в ході гри.

Сюжетоскладання це - розвиток вміння дітей виділяти, позначати цілісні сюжетні події, компонувати їх у певній послідовності та узгоджувати з партнером у грі - це спосіб побудови гри, який несе велике мовленнєве навантаження.

Зміст словесної  гри — це 1)активне творче відображення у свідомості дитини її реального досвіду, безпосереднього знайомства з навколишнім світом; 2)специфічний засіб, що визначає мовленнєвий матеріал, яким повинні оволодіти та оперувати діти у процесі гри.

Р.Й.Жуковська  відзначає, що виконуючи прийняті на себе ролі, діти неодноразово повертаються до дійсності, освоюються в ній, пізнають її.

Довільність дій є характерною особливістю  творчої гри. У творчій грі зростає мовленнєва активність дітей. Саме творча гра дає дитині позитивні емоції, активізує уяву і фантазію [9].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2   Особливості   ігрової діяльності старших дошкільників із загальним недорозвиненням мовлення

 

Ряд науковців (Ефименкова, Міронова С.А.Дванесова В.Н. Селі-верстов, Співакова, Швайко В.С., Березіна, Павловська Т.О. та ін ) [49, 11, 79]займалися розробкою питань щодо ігрової діяльності саме для дітей із загальним недорозвитком мовлення.

Вченими зазначено, що гра як ведуча діяльність дошкільника  має велике значення для фізичного, розумового, морального та естетичного виховання дітей із ЗНМ. В грі здійснюється пізнавальний розвиток дитини, так як ігрова діяльність сприяє розширенню та поглибленню уявлення про навколишнє середовище, вдосконалюється увага, пам'ять, спостережливість, мислення.

Формування ігрової  діяльності в дошкільному віці передбачає її організацію логопедом і вихователем. До того ж чим менші діти, тим більше в їх іграх повинно бути безпосередньої участі з боку дорослих.

Що стосується дітей із ЗНМ, то паралельно із загальним впливом гри на весь хід їх психічного розвитку вона здійснює специфічний вплив на становлення мови. Дітей потрібно постійно спонукати до спілкування один з одним при цьому коментуючи свої дії, що сприяє закріпленню навичок користування ініціативним мовленням, вдосконаленню розмовного мовлення, збагаченню словника, формуванню граматичної будови мови.

У дошкільному  віці більшу частину часу дітей із ЗНМ займає ігрова діяльність.

С.А. Міронова зазначає, що однією з перших форм дитячої ігрової діяльності являється сюжетно-рольова гра. Діти із ЗНМ в силу своїх особливостей потребують значно більшої участі з боку дорослого в ігровій діяльності, ніж їх одноліток з нормальним розвитком. Вони непоступливі, тому не можуть грати колективно. Інтерес до гри такої категорії дітей нестійкий.

Сюжетно-рольова  гра виявляє позитивний вплив  на розвиток мови. Під час гри дитина вголос розмовляє з іграшкою, говорить за себе, і за неї, наслідуючи гудінню літака, голосам звірів та ін.

 В процесі гри вихователь та логопед багато розмовляють з дітьми, в результаті чого у "нерозмовляючої" дитини виникає потреба в мовленнєвому спілкуванні. їй хочеться попросити дорослого про що-небудь, повідомити щось. Логопед спонукає дітей звертатись з питаннями з приводу тої чи іншої іграшки. Таким чином, в сюжетно-рольовій грі розвивається мовленнєва активність.

 В сюжетно-рольових  іграх діти беруть на себе  ролі дорослих людей в ігровій формі відтворюють їх діяльність і відносини між ними. При цьому вони коментують свої дії: "Мама наливає чай"; "Шофер їде на машині". Діючи лиця в грі з'являються шляхом рольового перевтілення в той чи інший образ самої дитини, іграшки чи оточуючих дітей і дорослих. " Я буду мама, а ти моя дочка", - говорить дівчинка, визначаючи свою роль подруги. "Це у нас шофер", - вирішує дитина, саджаючи ляльку в автомобіль.

Ігрова діяльність дітей із ЗНМ носить індивідуальний характер, так як вони не вміють узгоджувати свої дії з діями інших граючих.

Для дітей дошкільного  віку, які мають тяжкі мовні вади ігрова діяльність зберігає значення та роль як необхідна умова психічного розвитку їх особистості та інтелекту[49].

Ряд науковців: Аванесова В.Н., Селіверстов, Співакова, Швайко В.С., Березіна, Павловська Т.О. та ін відмічають у дітей із ЗНМ як наслідок системного мовленнєвого недорозвинення вторинну затримку психічного розвитку. Відповідно ігрова діяльність даної категорії дітей розвивається із затримкою. Але категорія дітей із ЗНМ є різною, що дозволяє твердити про неоднорідність проявів затримки ігрової діяльності у цих дітей. Найгірше відбувається формування ігрової діяльності у дітей з першим рівнем ЗНМ ігри цієї категорії дітей носять одноманітний характер.

Найчастіше  вони крутять іграшку в руках маніпулюють нею, розглядають її не виконуючи ігрової дії у дітей з першим рівнем різко знижена ігрова активність вони не можуть організувати ігрову діяльність у зв'язку з чим в гру необхідне постійне втручання дорослого без дорослого можлива лише з елементами сюжету ігрова діяльність, яка є не колективною а грою осторонь або поряд. Для дітей з першим рівнем правила та зміст гри залишаються недоступними. Діти часто забувають правила гри у зв'язку з чим їм потрібно постійно нагадувати їх. В рухливих іграх діти також не дотримуються правил, а лише хаотично виконують всі рухи. Слід зауважити, що внаслідок педагогічного впливу ігрова діяльність у дітей із ЗНМ значно покращується розвивається: стійкість уваги, цілеспрямованість, збільшується кількість уявлень про оточуючий світ. крутять іграшку в руках маніпулюють нею, розглядають її не виконуючи ігрової дії у дітей з першим рівнем різко знижена ігрова активність вони не можуть організувати ігрову діяльність у зв'язку з чим в гру необхідне постійне втручання дорослого без дорослого можлива лише з елементами сюжету ігрова діяльність, яка є не колективною а грою осторонь або поряд. Для дітей з першим рівнем правила та зміст гри залишаються недоступними. Діти часто забувають правила гри у зв'язку з чим їм потрібно постійно нагадувати їх. В рухливих іграх діти також не дотримуються правил, а лише хаотично виконують всі рухи. Слід зауважити, що внаслідок педагогічного впливу ігрова діяльність у дітей із ЗНМ значно покращується розвивається: стійкість уваги, цілеспрямованість, збільшується кількість уявлень про оточуючий світ.

Діти з  другим рівнем ЗНМ здатні довільно керувати власною ігровою діяльністю вони орієнтуються на зразок, правило, роль. Діти починають грати з однолітками, але невеликими підгрупами. При методично правильній організації діти доводять ігри до кінця. З розвитком мовлення змінюється і розуміння оточуючої дійсності і змісту самої гри . У зв'язку з чим у дітей розширюється уявлення про оточуючий світ, про предмети, що позначається на тематиці різних видів ігор.

Ігрова діяльність у дітей з третім рівнем ЗНМ в цілому відповідає віковій   нормі,   але   певні   особливості   цих   дітей   в   іграх   пов'язані   із мовленнєвим    навантаженням,    виконанням    ролей,    які    передбачають

        активний мовленнєвий супровід, найбільші труднощі виникають в мовних іграх із правилами, які передбачають словесну регуляцію дій дітей.

Отже при  тяжких мовних порушеннях у дітей  відмічається значна затримка формування їх ігрової діяльності, що пов'язано із вторинною