Стан сформованости игровой диятельности у дитей таршого дошкольного вику

В цілому для дітей II групи характерна недостатність гнозису, праксису. Незрілість емоційно-вольової сфери проявляється у цих дітей в емоційній лабільності, в поверховості емоцій, недостатності вольових процесів. В шкільному віці поряд з порушеннями читання і письма (дислексії, дисграфії) спостерігаються труднощі в оволодінні поняттям числа, порядковим рахунком, обчислювальними операціями (дискалькулії).

До III групи дітей із ЗНМ відносяться діти з алалією.

На сьогодні етіологія алалії супроводжується ураженням мовленнєвих зон як лівої, так і правої півкуль. У дітей з моторною алалією мають місце складні дизонтогенетично-енцефалопатичні порушення. Клінічні і енцефалографічні дослідження показують, що у дітей з моторною алалією мають місце не лише локальні ураження кори головного мозку, але й ураження підкоркових структур мозку.

Треба зазначити, що незважаючи на варіативність клінічних характеристик   дітей   з   ЗНМ, cпільним   для   них   являється   системне

  спільне дорозвинення мовлення. При цьому особливо складним і стійким є порушення формування лексики і граматичної будови мовлення.

Мовленнєві  порушення у цієї категорії дітей  обумовлені несформованістю або розладом на ранніх етапах онтогенезу власне мовленнєвих психологічних і фізіологічних механізмів при первинно збереженому слусі і інтелекті. Мовлення з'являється в 3-4, а іноді і після 5 років.

Проведені нами дослідження  дозволили виявити системне порушення  мовленнєвої діяльності і знайти типові прояви недоліків, що притаманні дітям з ЗНМ.

Таким чином, можна виділити характерні відхилення у формуванні кожної сторони мовлення у дітей із ЗНМ.

Відхилення у формуванні звукової системи мовлення проявляються у несформованості звукових образів слів, складової будови, всіх фонематичних процесів.

Відхилення у формуванні словника проявляються в недостатньому  засвоєнні значень слів, бідності, обмеженості активного словника, непропорційній представленості в словнику дітей різних частин мови, заміні одних слів іншими (вербальні парафазії), недостатній представленості в словнику похідних слів, труднощах актуалізації добре знайомих за значенням слів.

Відхилення у формуванні граматичної будови проявляються в  недостатньому засвоєнні значення граматичних форм, неправильному використанні граматичних форм у власному мовленні (всі слова можуть використовуватись у нульових формах, або одні закінчення замінюються іншими).

Дітям з ЗНМ  притаманні специфічні відхилення в  засвоєнні синтаксису: не засвоюється структура речення, слова не об'єднуються в речення, часто пропускаються головні чи другорядні члени речення, спостерігається спотворення речень за змістом, обмеженість, бідність синтаксичних конструкцій, недостатня сформованість синтаксичних операцій, неспроможність поширити, або звузити речення.[31]

Всі перераховані недоліки в формуванні фонетико-фонематичної, лексичної і граматичної системи мовлення свідчать про системне порушення мовлення і є характерними для дітей з ЗНМ.

Треба зазначити, що неповноцінна мовленнєва діяльність негативно впливає на формування інтелектуальної, сенсорної, аферентно-вольової сфер у дітей з ЗНМ. Це пояснюється взаємозв'язком мовленнєвих порушень з іншими сторонами психічного розвитку.

Для більшості  дітей з ЗНМ характерним є  уповільнений розвиток моторної діяльності. Рухова недостатність проявляється в: невпевненості при виконанні окремих рухів; зниженні швидкості; загальній незграбності; дискоординації при виконанні складних рухів; утрудненнях при виконанні серії рухів; значних труднощах при виконанні дій за словесною інструкцією; відтворенні послідовності елементів рухів.

Наприклад, у  дітей виникають значні труднощі в процесі ритмічного руху під музику, передачі м'яча на незначну відстань, перекочуванні м'яча з однієї руки в другу руку, підстрибуванні на лівій та правій нозі, тощо. При виконанні завдань у всіх дітей помітна недостатність самоконтролю.

Дітям притаманні певні особливості в формуванні дрібної моторики, що проявляються в недостатній координації пальців, кісті руки. Доведено, рівень розвитку мовлення знаходиться в прямій залежності від ступеня розвитку тонких рухів пальців рук (М.М.Кольцова, 1979). Дітям з ЗНМ притаманні повторення рухів, застрявання на якомусь одному русі, повільний темп, в'ялість рухів. Діти не можуть відтворити запропоновані рухи пальцями рук (наприклад, підняти 2 і 5 палець на правій і лівій руці, скласти пальці в кільце, тощо), не в змозі працювати ножицями, не оволодівають в достатній мірі навичками образотворчої діяльності.

Спеціально  організовані дослідження свідчать, що у дітей з ЗНМ спостерігається досить низький рівень розвитку основних властивостей уваги: недостатня стійкість, дифузність, обмеженість можливостей розподілу уваги (І.Т.Власенко, 1990).

Смислова, логічна  пам'ять у дітей відносно збережена, але відзначається зниження вербальної пам'яті, продуктивності запам'ятовування. Дітям важко запам'ятовувати складні, багатоступеневі інструкції. Вони не можуть відтворити завдання в певній послідовності, забувають, "гублять" елементи завдань. В деяких випадках це призводить до обмеження можливостей розвитку пізнавальної діяльності.

Треба зазначити, що діти з ЗНМ в цілому мають  повноцінні передумови для оволодіння мовленнєвими операціями. Але первинне недорозвинення мовлення обумовлює специфічні особливості мислення. Можна зазначити відставання в розвитку наочно-образного мислення. Діти з ЗНМ не можуть самостійно оволодіти аналізом, синтезом, порівнянням. Більшості дітей властива ригідність мислення.[13]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 1.2. Основні підходи до класифікації загального недорозвинення мовлення           (за. Р.Є Лєвіною).

 

У залежності від ступеню вираженості дефекту Р.Є. Лєвіна умовно виділила три рівні загального недорозвинення мовлення.

Ірівень - відсутність загальновживаного мовлення;

ІІрівень - зародки загальновживаного мовлення;

ІІІрівень - розгорнуте мовлення з значним фонематичним і лексико- граматичним недорозвиненням.

На кожному  рівні спостерігаються основні  труднощі в розвитку мовлення, які затримують формування всіх його компонентів. Перехід з одного рівня на другий характеризується появою нових мовленнєвих можливостей.

Розглянемо більш детально особливості розвитку мовлення на кожному з рівнів.

I рівень недорозвинення мовлення характеризується повною або майже повною відсутністю словесних засобів спілкування у віці, коли у дітей, що розвиваються нормально, мовлення в основному сформоване.

Діти 4-5 років, а іноді і старші мають дуже обмежений активний словник, який складається з звуконаслідувань і звукових комплексів, що не зрозумілі оточуючим. Звукові комплекси часто супроводжуються відповідними жестами, що дає можливість зрозуміти дитину. (Наприклад: "ді" - замість "дідусь", "бі" з жестом крутіння керма автомобіля - замість "машина їде").

За своїм звучанням  лепетне мовлення складається як з подібних до слів елементів (наприклад, "тіта" - киця, "сиса" - лисиця), так і з зовсім 
несхожих на правильне слово звукосполучень (наприклад, "гадуд"- горщик, "кі" - горобчик, "бю" - верблюд, "капус" - борсук).

Діти можуть користуватись  окремими загальновживаними словами, але , як правило, ці слова мають спотворену складову структуру і звукове оформлення.

Одним і тим  самим за звучанням словом діти позначають різні предмети (наприклад: "мак" - це всі різновиди квітів, вазони з квітами, клумби; "зима" - це пора року, санчата, зимові розваги дітей зимовий одяг).

Назви дій  замінюються назвами предметів (наприклад: грати м'ячем -"м'яч"; відкривати, закривати двері - "древ" (двері) ); назви предметів можуть замінюватись назвами дій (наприклад: "диван" - "пати" (спати) ).

Діти не користуються морфологічними елементами для вираження граматичних значень. Домінують "кореневі" слова, в яких відсутні флексії, майже повністю відсутнє розуміння значень граматичних змін слів за одниною, множиною, родовою приналежністю тощо.

Діти з I рівнем ЗНМ практично не володіють фразою. Іноді спостерігається використання лепетних речень (наприклад: тато туту (тато поїхав); Вова ода (Вова п'є воду. Вова хоче води) ).

Пасивний  словник дітей значно ширший за активний. Саме цьому складається хибне враження, що діти все розуміють, але самі нічого не можуть сказати. Треба зазначити, що діти розуміють звернене до них мовлення лише в контексті ситуації. Вони не розуміють значень багатьох слів, значень граматичних змін слів. В імпресивному мовленні дітей суттєву роль відіграє лексичне значення слів, граматичні форми не враховуються.

Звукова сторона  мовлення у дітей не сформована. Неможливо визначити точно стан звуковимовляння. Вимовляння окремих звуків часто не має постійної артикуляції.

У дітей не сформована здібність до сприймання і відтворення складової структури слова. В активному мовленні переважають одно і двоскладові утворення.

Діти не можуть оволодіти звуковим аналізом слів. Саме по собі завдання по виділенню звуків із слів незрозуміле дітям. Тому намагання навчити грамоті без відповідної мовленнєвої підготовки виявляються марними.

Таким чином, 1 рівень ЗНМ характеризується такими особливостями:

1. Активний  словник у зародковому стані,  він складається із звуконаслідувань, лепетних слів і лише невеликої кількості загальновживаних слів. Значення слів нестійкі, недиференційовані.

2.Пасивний  словник ширший, ніж активний, проте  розуміння мовлення поза ситуацією досить обмежене,

3.Фразове  мовлення практично відсутнє.

4.3датність  відтворювати звукову і складову  структуру слова не сформована.

II рівень загального недорозвинення мовлення характеризується більш високою мовленнєвою активністю дітей. У дітей з'являється фразове мовлення. Але воно вельми спотворене в фонетичному і граматичному відношенні. Діти можуть більш менш розгорнуто розповісти про знайомі події, про себе, сім'ю, відповідати на запитання, складати примітивну розповідь за малюнком.

Наприклад,   Вова К., 5 років, так розповів про свій літній відпочинок.

"Пуф ііто  папуся. Я купаїса, г'аса вода. П"юх, п"юх (жестикулює), топє купаїса. Всі купаіса вода". ( Був влітку у бабусі. Я купався, грався у воді. Плюх, плюх, добре купатися. Всі купались у воді).

На II рівні ЗНМ словниковий запас ще дуже відстає від вікової норми. В словнику переважають іменники, пізніше з'являються дієслова. Кількість прикметників вкрай обмежена (для порівняння: у дітей із нормальним мовленнєвим розвитком в словнику у віці 2,5-3 років налічується приблизно 40 прикметників), а загальна кількість слів становить до 1000-1200 слів.

Діти не знають слів, що позначають найменування різних частин тіла (тулуб, лікоть, коліно, плече та інше); назв тварин та їх дитинчат; назв різних професій; назв кольорів, форми, розміру; замінюють слова іншими, близькими за значенням. (Наприклад: мама шиє шапку, замість плете; вода -замість фонтан) ; навички словотворення у дітей практично відсутні.

Граматична  сторона експресивного мовлення значно порушена. Спостерігаються грубі помилки в використанні ряду граматичних конструкцій: неправильне використання відмінкових форм (їде машину); помилки у використанні іменників чоловічого і жіночого роду (ді тої - 2 столи); відсутність узгодження прикметників і числівників з іменниками (пат матина - 5 машин; синь ліве - синій олівець; синь відо - синє відро).

Спроби дітей  змінювати іменники та прикметники за родами, числами, відмінками, а дієслова за часом, в більшості виявляються невдалими.

У дітей виникають  труднощі в процесі використання прийменників: прийменники пропускаються (книга лизит той - книга лежить на столі; їхати гора - їхати з гори), замінюються (глиб ляте на девелі - гриб росте під деревом; розповідати на кота - розповідати про кота).

Сполучники  і частки використовуються в мовленні дуже рідко.

Фонетична сторона  мовлення має характерні особливості. Порушене вимовляння приголосних: шиплячих, сонорів, свистячих, дзвінких та глухих, твердих та м'яких. Кількість порушених звуків сягає 16-20 і більше. Голосні звуки    артикулюються    нечітко.    Страждає    звуконаповнюваність    слів,

спостерігаються пропуски приголосних на злитті (вок - вовк; бака - банка); додавання зайвих голосних (тарава, тирава - трава; дирова - дрова).

Спеціальні  дослідження виявляють у дітей  недостатність фонематичного сприймання, несформованість фонематичних уявлень. Діти не підготовлені до оволодіння звуковим аналізом і синтезом слів.

Діагностичним показником мовлення дітей з II рівнем ЗНМ є порушення складової структури. При відтворенні слів різної складової будови спостерігаються грубі порушення :

-елізії - скорочення  кількості  складів  (бабан - барабан;  паміда -піраміда; ліве - олівець);

-персеверація - перестановка складів ( состафол - світлофор; ядиги - ягоди; кабажан - баклажан);

-персеверації звуків у словах (фкаш - шкаф; ловк - вовк);

-додавання складів (шубака - шуба; телеля - теля);

-контамінації - об'єднання   складових систем двох слів (ріжом – ріже ножем; капатом - копає лопатою; совіник - совок, віник);

-антиципації - уподібнення складів (лалабан - барабан; лелебус тролейбус.