Стан сформованости игровой диятельности у дитей таршого дошкольного вику

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Магістерська  робота

 

СТАН СФОРМОВАНОСТІ  ІГРОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ІЗ ЗНМ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

 

ВСТУП......................................................................................................................3РОЗДІЛ 1. НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНЕ ПІДГРУНТЯ ВИВЧЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ЗАГАЛЬНОГО НЕДОРОЗВИНЕННЯ МОВЛЕННЯ............................................................................................................6

1.1. Вивчення проблеми загального недорозвинення мовлення у психолог-педагогічній літературі…………………………………………...........................6

1.2. Основні підходи до класифікації загального недорозвинення мовлення (за. Р.Є Лєвіною)……………………………………………................................14

ВИСНОВКИ  ДО ПЕРШОГО РОЗДІЛУ………………………………………..24

Розділ 2. Ігрова діяльність дітей із загальним недорозвиненням мовлення................................................................25

2.1.  Гра як провідна діяльність дитини дошкільного віку...............................25

2.2. Особливості ігрової діяльності старших дошкільників із загальним недорозвиненням мовлення…………….............................................................38

ВИСНОВОК  ДО ДРУГОГО РОЗДІЛУ...............................................................53

Розділ 3. стан сформованості ігрової діяльності дітей старшого дошкільного віку із загальним недорозвиненням мовлення................................................................54

3.1. Основні складові ігрової  діяльності старших дошкільників  із загальним недорозвиненням мовлення.................................................................................54

3.2. Рекомендації щодо формування ігрової діяльності дітей старшого дошкільного віку із ЗНМ ІІІ рівня.......................................................................73

ВИСНОВОК ДО ТРЕТЬОГО РОЗДІЛУ.............................................................85

ВИСНОВОК...........................................................................................................87

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ........................................................... 89

ДОДАТКИ..............................................................................................................96

                                                      ВСТУП

 

              Сучасний стан розвитку логопедії характеризується вдосконаленням науково-теоретичного й методичного апарату дослідження ігрової діяльності дітей старшого дошкільного віку із загальним недорозвиненням мовлення (ЗНМ) крізь призму особистості. Ця проблема на даний час є вкрай актуальною та складною, розв’язання якої  можливе за участі науковців і практиків різних галузей.

У контексті проблем  спеціальної дошкільної дидактики, дослідники (Р.Левіна, Н. Нікашина, М. Савченко, Є.Соботович, Л.Спірова, В. Тарасун, Г.Чіркіна, М.Шеремет і ін.) зазначають, що система корекційного навчання означеної категорії дітей, повинна будуватися на визнанні того факту, що гра є найдієвішим засобом корекції розвитку особистості дитини із ЗНМ.

Мовленнєвий розвиток дитини-логопата є вагомими чинником у формуванні його особистості. Впливати на розвиток цієї сфери психіки необхідно за допомогою провідної форми діяльності даного вікового періоду – гри. Відповідно необхідно досліджувати стан сформованості ігрової діяльності старших дошкільників із ЗНМ.

Адже, як зазначав К. Ушинський  «... у грі дитина – зріюча людина, випробовує свої сили і самостійно розпоряджається своєю свідомістю», а дитина із ЗНМ потребує питомого керівництва грою з боку дорослого та корекційного впливу засобами гри, не лише задля розвитку мовлення, а й задля формування зрілої особистості.

Гра є найбільш ефективним засобом для формування розвивального середовища. Являючись з однієї сторони знараддям для вираження уявлень, думок, пізнання, засобом до їх збагачення та розширення, до формування нашої свідомості, служить цілям всього життя. , дитяча гра – не пуста забава, а школа життя та джерело розвитку малюка, тому дорослим не варто шкодувати часу для неї, слід виявляти щирість і безпосередність у грі, спонукаючи до цього і дитину.

Вся пізнавальна діяльність дитини раннього і дошкільного віку пов’язана з її практичною діяльністю і орієнтуванням в навколишньому  середовищі.Тому в організації корекційно-виховної з дітьми, які мають порушення мовленнєвого розвитку, значна роль належить грі. Вона повинна посісти істотне місце в логопедичній роботі.  

 У корекційній роботі з дітьми, які мають вади ЗНМ, використовуються різні види ігор: дидактичні, рухливі, сюжетно-рольові, рольові, творчі, ігри з правилами, ігри-драматизації.

Ігрову діяльність дошкільників із порушеннями мовлення досліджували психологи (Л. Виготський, Д. Ельконін, А. Запорожець), педагоги (Д. Менджерицька, О. Усова, Н. Михайленко), логопеди (Г. Волкова, Л. Єфіменкова, С. Миронова, Ю. Рібцун, Л. Смирнова, Л. Трофименко та багато інших).

Незважаючи на наявні програмні документи з вище означеними вимогами, наукові та методичні праці, теоретичні знання і методологічні  розробки, дане питання ще потребує теоретико-методичного вивчення. Це і зумовило вибір теми магістерської роботи.

Об’єкт дослідження: діти старшого дошкільного віку із загальним недорозвиненням мовлення.

Предмет дослідження – ігрова діяльність дітей старшого дошкільного віку із загальним недорозвиненням мовлення ІІІ рівня.

Мета дослідження – дослідити стан сформованості ігрової діяльності дітей старшого дошкільного віку із загальним недорозвиненням мовлення ІІІ рівня.

Для досягнення мети дослідження перед нами постали такі завдання:

-  дослідити особливості  розвитку дітей із ЗНМ;

- охарактеризувати види ігор;

- визначити основні особливості гри дітей із ЗНМ;

- описати організацію  ігрової діяльності дітей із  ЗНМ.

Структура та обсяг роботи. Кваліфікаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Робота виконана на 86 сторінках друкованого тексту, додатки -10 сторінок.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНЕ ПІДГРУНТЯ ВИВЧЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ЗАГАЛЬНОГО НЕДОРОЗВИНЕННЯ МОВЛЕННЯ

 

1.1  Вивчення     проблеми загального недорозвинення мовлення у  психолого-педагогічній   літературі.

 

Проблема  мовленнєвого недорозвинення у дітей  ґрунтовно розроблялась і висвітлювалась у вітчизняній і зарубіжній літературі багатьма науковцями починаючи ще з 50-60-х років XX століття (Р.Є.Лєвіна, 1951, 1959, 1968; В.К.Орфінська, 1959, 1963, 1967; Г.І.Жаренкова, 1961; В.К.Воробйова, 1973; Б.М.Гріншпун, 1975; Л.Ф.Спірова, 1980; Є.Ф.Соботович, 1981, 1995, 1998; Л.М.Єфіменкова, 1981; СХМ.Мастюкова, 1972, 1981, 199 ; Г.А.Каше, 1962, 1985; Г.В.Чиркіна, Т.Б.Філічева, 1985, 1986, Л.І.Трофименко, 2005, М.В.Шевченко, 1999, В.В.Тарасун та ін.).

Порушення мовленнєвого розвитку спостерігаються у дітей  із різними психофізичними вадами. Негативний вплив на розвиток їх мовлення мають коркових гностичних та моторних зон, зорової, слухової функцій,і порушення, несприятливі умови життя і виховання дітей Порушуються   різні   компоненти   мовленнєвої   діяльності:   вимовна сторона, фонематичні процеси, лексична і граматична будова. В різному ступені проявляється ураження комунікативної функції мовлення.

Порушень мовленнєвого розвитку структури дефекту, розроблені Л.С.Виготським: виділення первинного дефекту; встановлення характеру вторинних відхилень; вивчення походження симптомів, що спостерігаються; класифікація симптомів з урахуванням провідних факторів: часу виникнення первинного дефекту, ступеню його вираженості, умов виховання і сукупності

факторів, в  яких протікає розвиток дитини.[10]

Такий   підхід   до   аналізу   структури   дефекту   дозволив   провести розвитку у різних категорій дітей із психофізичними вадами. Доведено, у дітей, що мають порушення інтелекту, слуху, зору недорозвинення мовлення носить вторинний характер, або виступає як другий первинний дефект (наприклад, у дітей із олігофренією і алалією, олігофренією і дизартрією тощо).

В інших випадках порушення мовленнєвого розвитку є  первинним сгом і спостерігаються у дітей з різними вадами мовлення.                Недорозвинення мовлення у дітей з різними аномаліями розвитку  у зв'язку з основним, провідним дефектом. У   відповідності   до   характеру   первинного   дефекту   (порушення мовлення,    зору,    слуху,    інтелекту)    комплектуються    відповідні    типи ільних закладів і шкіл.

Комплектування спеціальних логопедичних установ здійснюється на (агогічної класифікації, що була запропонована Р.Є.Лєвіною в 1968 році. У відповідності до цієї класифікації діти з різними мовленнєвими вадами об'єднуються у відповідні групи з урахуванням рівня розвитку всіх компонентів мовлення. Р.Є.Лєвіною були введені поняття   "фонетико-фонематичне недорозвинення мовлення" та "загальне недорозвинення мовлення" відносно дітей з первинними мовленнєвими порушеннями.

Теоретичне  обґрунтування загального недорозвинення мовлення було сформовано на основі багатоаспектних досліджень різних форм мовленнєвої патології у дітей дошкільного і шкільного віку (Г.І.Жаренкова, Г.А.Каше, Н.О.Нікашина, Л.Ф.Спірова, Р.Є.Левіна та ін.).

Відхилення  у формування мовлення розглядались як порушення розвитку, що протікають за законами ієрархічної будови вищих психічних функцій.

Системний аналіз мовленнєвих  порушень дозволив вирішити питання про структуру різних форм патології мовлення у залежності від стану сформованості компонентів мовленнєвої системи.

В сучасній логопедії  під поняттям "загальне недорозвинення мовлення" (ЗНМ) розуміють різні складні мовленнєві розлади, при яких у дітей з нормальним слухом та інтелектом спостерігаються відхилення у формуванні мовленнєвої діяльності (діяльності засвоєння і використання мови), порушене засвоєння всіх компонентів мовленнєвої системи, що відносяться до звукової і смислової сторони мовлення.[32]

ЗНМ може спостерігатися при найбільш складних формах дитячої мовленнєвої патології: алалії, афазії, дизартрії, ринолалії, або виступати як самостійне порушення.

В етіології  ЗНМ виділяються різні фактори біологічного і соціального характеру. До біологічних факторів відносять: інфекції або інтоксикації матері під час вагітності, несумісність крові матері та дитини за резус-фактором або груповій приналежності, патологія натального періода, постнатальні захворювання ЦНС і травми мозку в перші роки життя дитини.

Разом з тим  ЗНМ може бути обумовлене несприятливими умовами виховання і навчання, пов'язане з психічною депривацією в сензитивні періоди розвитку мовлення. У багатьох випадках ЗНМ є наслідком комплексної взаємодії різних факторів, наприклад, обтяженої спадковості, органічної недостатності ЦНС, несприятливого соціального оточення.

Найбільш  важким і стійким варіантом вважається ЗНМ, обумовлене раннім органічним ураженням мозку (лобних, скроневих, тім"яно-потиличних ділянок домінантної півкулі).

О.М.Мастюкова  надає особливого значення в етіології  ЗНМ перинатальній енцефалопатії, яка може бути гіпоксичною (внаслідок внутрішньоутробної гіпоксії і асфіксії під час пологів), травматичної (внаслідок механічної пологової травми), білірубінової (внаслідок несумісності крові матері та дитини за резус-фактором чи груповою приналежністю).

За клінічними видами О.М.Мастюкова виділяє три групи  дітей з ЗНМ.[18]

І група - необтяжений варіант  ЗНМ, що характеризується наявністю лише ознак загального недорозвиненням мовлення. У дітей з цим варіантом ЗНМ не виявляється локальних уражень ЦНС. В анамнезі цих дітей частіше

всього відсутні вказівки на патологічне протікання вагітності і пологів у матері, лише інколи спостерігається не різко виражений токсикоз другої половини вагітності, нетривала асфіксія. В постнатальному періоді у цих дітей може відмічатися соматична ослабленість, часті інфекційні та простудні захворювання. З психологічної точки зору у цих дітей спостерігається загальна емоційно-вольова незрілість, несформованість регуляції довільної діяльності, недостатність тонких диференційованих рухів пальців рук, труднощі динамічної організації рухів.

II група - обтяжений варіант ЗНМ центрально-органічного генезу. У дітей цієї групи ЗНМ характеризується більш складною симптоматикою і патогенезом. Порушення мовленнєвого розвитку супроводжується неврологічною і психопатологічною симптоматикою. Виражена неврологічна симптоматика у цих дітей свідчить не лише про незрілість ЦНС, але й про грубе ураження відповідних мозкових структур.

Дітям притаманні наступні синдроми:

1.Гіпертензійно-гідроцефальний синдром, який характеризується збільшеним внутрішньочерепним тиском, збільшеним розміром голови, розширенням венозної системи в скроневих ділянках скронь. У дітей з даним синдромом спостерігається швидка виснаженість, підвищена збудливість, розгальмованість, дратівливість, частий головний біль, запаморочення.

2.Церебрастенічний синдром,  що характеризується підвищеною  нервово-психічною виснажливістю, емоційною нестійкістю, порушенням уваги, пам'яті. Церебрастенічний синдром в одних випадках проявляється на фоні емоційного і рухового неспокою, в інших супроводжується в'ялістю, загальмованістю, пасивністю.

3.Синдроми рухових розладів проявляються у зміні м'язового тонусу, в порушенні координації рухів, в несформованості загальної, дрібної, а також артикуляторної моторики, що проявляється у вигляді тремору, синкинезій, насильницьких рухів, легких парезів, спастичності, що притаманні стертій формі дизартрії.