Стан сформованости игровой диятельности у дитей таршого дошкольного вику

Етапи  формування  графічної  навички  письма:

І етап. Підготовчий.

• малювання  різноманітних  орнаментів  та  візерунків;
• штрихування графем.

ІІ етап.  Письмо  елементів  букв.

• малювання  паличок  (рівних  і  під  нахилом);
• малювання  паличок  зверху  і  знизу;
• напівовал, овал, гачки.

  Розвиток  дрібної  моторики.

              Важливу  роль  в  корекції  мовленнєвої  діяльності  дітей  з  ЗНМ  відіграє  розвиток  дрібної  моторики  пальців  рук.  Для  дітей  цієї  категорії  є характерним недорозвинення  моторної  сфери вцілому та  дрібної моторики  зокрема.  Ці  діти  часто бувають скуті, відсутні  легкість  та  граціозність  під час виконання вправ, які потребують  тонких  моторних  диференціювань. 

Дослідження В.П. Дудьєва, В.Б. Галкіної, О.М. Корнєва, О.М. Мастю-кової, Т.В. Пічугіної, Н.Ю. Хомутової, Е.А. Данилявічюте, М.М. Кольцової довели, що  кожен палець  руки  має доволі  широке  представництво  в корі  великих півкуль мозку.  Розвиток  тонких  рухів  пальців  рук  передує  появі  артикуляції.  Завдяки  розвитку  пальців  у  мозку  формується  проекція  “схеми  людського  тіла”, а  мовленнєві  реакції  перебувають  в  прямій  залежності  від  тренованості  пальців.

Про  вплив  мануальних  ( ручних ) дій на  розвиток  мозку було  відомо  ще  в ІІ столітті  до  н.е.  в Китаї.  Талантом  нашої народної  педагогіки  створені  дитячі  ігри, забавлянки  “Ладки, ладусі”, “Сорока-ворона”, “Оцей пальчик”  та  інші.  Їх  значення  досі  недостатньо осмислено  дорослими.  Переважна  більшість  батьків  вважають, що  ці  ігрові  заняття  розважають, а  не, скажімо, розвивають, оздоровлюють.  Для  створення  нормальних  передумов  до  навчання  грамоти  необхідно  розвивати  дрібну  моторику  рук.

Вправи  на  розвиток  пальцевого  праксису:

• маніпуляції  з  дрібними  предметами;
• робота  з  конструкторами  та  мозаїкою;
• пальчикова  гімнастика;
• ліплення, аплікація, малювання, вишивка, нанизування  намистин;
• шнурування, застібання  гудзиків  тощо.

Вправи  на  підготовку  кисті  руки  до  письма:

• ігри  з  пористими  губками  у  воді;
• стискання  та  розтискання  гумових  кульок;
• малювання  паличкою  на  вогкому  піску;
• дидактичні  ігри  типу: “Спіймай  рибку”, “Ситечко”…;
• вироблення, переключення  рухів  рукою  (кулак-ребро-долоня(проба Озерецького)).

Всі ці вправи починати виконувати у  повільному темпі, поступово робити швидше, збільшуючи  кількість  повторень. При цьому необхідно слідкувати за чіткістю та ритмічністю  виконувань, не допускати супутніх рухів та порушень просторової орієнтації.

3.2 Рекомендації щодо формування ігрової діяльності дітей старшого дошкільного віку із ЗНМ ІІІ рівня.

   Порушення мовленнєвого розвитку негативного впливають на формування особистості дитини, що позначається на процесах її соціальної адаптації. Причини цього різноманітні: вади усного мовлення і немовленнєві порушення, які безпосередньо та опосередковано пов'язані з мовленням (порушення кіркової нейродинаміки і ослаблення тонких диференціацій в мовно-руховому аналізаторі, дискоординованість, нечіткість у роботі рухомих органів артикуляції: язика, губ, нижньої щелепи, м'якого піднебіння; порушення тонкої довільної моторики пальців рук, розлади вегетативної нервової системи). Дітям з вадами мовлення також властиві: 
   - тривожність. Діти емоційно вразливі, плаксиві, бояться спілкуватися; 
   - замкнутість. Діти відсторонені від однолітків і дорослих внаслідок нерозуміння оточуючими їхнього мовлення; 
   - невпевненість у власних силах. Діти переживають свою неспроможність зрозуміти повноцінно інструкцію і впоратися з певним завданням внаслідок заниженої самооцінки; 
   - негативізм, який проявляється неврівноваженістю, підвищеною дратівливістю; 
   - дитячі страхи, які виникають через психотравмуючу ситуацію. В деяких випадках сильні або тривалі переживання переходять у невроз страху. 
   Тому при організації корекційно-виховної роботи з дітьми з вадами мовлення слід враховувати не тільки особливості проявів мовленнєвого порушення, а й вторинні відхилення в розвитку дитини зумовлені даною вадою мовлення. 
   Для дитини з вадами мовлення потрібні особливі форми освітнього середовища: створення єдиного корекційно-розвивального простору і обладнання предметно-розвивального середовища, яке б стимулювало мовленнєвий і особистісний розвиток дитини. Освітні елементи такого середовища набувають специфічного корекційного змісту і потребують застосування відповідних засобів, методів, форм організації корекційно-виховного процесу. 
          Гра є найбільш ефективним засобом для формування розвивального середовища. Тому в організації корекційно-виховної з дітьми, які мають порушення мовленнєвого розвитку, значна роль належить грі. Вона повинна посісти істотне місце в логопедичній роботі. Але, звичайно, було б не правильно здійснювати всю корекційну роботу лише ігровими методами. Логопед, враховуючи конкретні умови роботи з тими чи іншими дітьми, зокрема рівень їх розвитку, ставлення до занять, стомлюваність тощо, вирішує, коли і як використовувати гру. Навчаючи дітей в процесі гри, педагог прагне, щоб радість від ігрової діяльності поступово перейшла в радість навчання. Включаючи гру в заняття, логопед турбується, щоб основне дидактичне завдання, яке складає зміст гри, відповідало навчальній меті заняття, було для дітей посильним, сприяло максимальній активізації    не тільки мовлення а й розумової діяльності. 
       У дітей з порушеннями мовленнєвого розвитку спостерігаються труднощі деяких вищих коркових функцій (слухомовленнєвого сприйняття, орієнтування в просторі тощо) та особливості протікання інтелектуальної діяльності (підвищена виснажливість, нерівномірна працездатність, порушення мовленнєвої пам'яті, схильність до інертності). Внаслідок цього даній категорії дітей важко включитися в організовану педагогом ігрову діяльність. Проблемні діти пасивні і не виявляють бажання активно діяти з предметами та іграшками. При проведенні ігор логопеду слід враховувати , що наявність мовленнєвого дефекту може спричинити відхилення у психічній сфері дитини такі як підвищена збудливість, замкнутість, депресивні стани, негативізм, апатичність, психічна виснаженість. Порушення загальної і мовленнєвої моторики призводить до швидкої стомлюваності у грі. Педагогу необхідно створювати у дітей позитивне емоційне відношення до запропонованої діяльності. За допомогою гри можна навчити дитину, звільнити її від існуючих комплексів і страхів. Іноді гра - єдиний можливий шлях допомогти тим, хто ще не засвоїв світ слів. 
   Ігрова діяльність дітей з порушеннями мовлення формується тільки при безпосередньому впливі і керівництві педагога. Спочатку ігрові дії відбуваються при дуже обмеженому мовленнєвому спілкуванні, а це зумовлює скорочення об'єму ігор та їх сюжетну обмеженість. Основні свої знання і враження такі діти отримують в цілеспрямованій ігровій діяльності тоді, коли у них виникає потреба у словесному спілкуванні. 
   У корекційній роботі з дітьми, які мають вади мовлення, використовуються різні види ігор: дидактичні, рухливі, сюжетно-рольові, ігри-драматизації. 
              Дидактична гра - одна із форм навчального впливу дорослого на дитину. В дидактичній грі створюються такі умови, в яких кожна дитина отримує можливість самостійно діяти в певній ситуації чи з певними предметами, набуваючи власного дійового і чуттєвого досвіду. Це надзвичайно важливо для дітей з важкими вадами мовлення, у яких досвід дій з предметами дуже бідний, не зафіксований і не узагальнений. Дитині для засвоєння способів орієнтації в оточуючому світі, для виділення і фіксування властивостей і відношень предметів, для розуміння тієї чи іншої дії необхідні багатократні повторення. Л.С. Виготський вважав гру сприятливим середовищем для зародження пізнавальних сил дитини і як основу для перетворення ігрових дій в розумові, ведучим засобом навчання і виховання. Засвоєння навчального матеріалу потребує багаторазових варіативних вправ, але дитині для цього не вистачає вольових зусиль. Дидактична гра дозволяє забезпечити необхідну кількість повторень на різному матеріалі при збереженні емоційно-позитивного відношення до завдання. 
            Дидактична гра має сталу структуру. Граючи, дитина непомітно для себе вирішує пізнавальне завдання. Дидактичне завдання, зміст і               ігрові дії обов'язкові елементи дидактичної гри. 
           Дидактичні та ігрові завдання зумовлені завданнями навчально-виховної та корекційної роботи. Вони можуть бути різноманітними: розвиток слухової уваги та пам'яті, фонематичного сприймання, артикуляційної моторики, закріплення вимови звуку, розвиток зв'язного мовлення тощо. Ігрові завдання дозволяють дітям проявляти активність, у них               виникає бажання і потреба розв'язати їх. 
        Правила гри зумовлені змістом гри та ігровим задумом. Вони визначають характер і способи ігрових дій дитини, організовують і спрямовують її стосунки з іншими дітьми, спонукають її керувати своєю поведінкою. Дотримання правил вимагає від дитини-логопата вольових зусиль, уміння взаємодіяти з іншими дітьми. Граючи діти усвідомлюють, що дотримуючись правил, швидше досягнеш результатів. Правила гри дисциплінують, формують витримку, терпіння. Вони також впливають на вирішення дидактичного завдання - непомітно обмежують дії дітей, спрямовуючи їх увагу на конкретне завдання. 
        Ігрові дії дозволяють дітям реалізувати свої ігрові задуми і спрямовувати свою увагу на їх розгортання. Захопленість ігровою ситуацією є передумовою мимовільного розв'язання дидактичного завдання. 
            Результат гри сприймається дитиною як досягнення (відгадування загадок, придумування слів на заданий звук тощо). Для логопеда результатом гри є рівень засвоєння дітьми знань, вмінь і навичок правильної вимови, засвоєння певних граматичних форм тощо. При підведенні підсумку гри необхідно відмітити досягнення кожної дитини, підкреслити успіхи відстаючих дітей, проявити делікатність і оптимістичне відношення до їх можливостей. 
           У корекційній роботі використовують ігри з предметами. У таких іграх використовують дидактичні іграшки (мозаїку, кубики), реальні предмети, різноманітний природний матеріал. Такі ігри спрямовані на закріплення знань про властивості та якості предметів, збагачення словника дитини прикметниками, дієсловами, розвиток дрібної моторики пальців рук тощо. 
          Для дітей з порушеннями мовленнєвого розвитку важливе значення мають ігри, які потребують координації і точності рухів пальців рук.       М.М. Кольцова встановила, що рівень розвитку мовлення дітей прямо залежить від ступеня сформованості тонких рухів пальців рук. Л.В. Фоміною була виявлена така закономірність: якщо розвиток дрібної моторики відповідає віку, то й мовленнєвий розвиток знаходиться в межах норми. Якщо розвиток рухів пальців відстає, то затримується і мовленнєвий розвиток. Дослідники прийшли до висновку, що формування мовленнєвих зон кори головного мозку здійснюється під впливом кінестетичних імпульсів від пальців рук. Тому тренування пальців рук впливає на розвиток активного мовлення. Пальчикові ігри необхідно використовувати в корекційній роботі з дітьми, які відстають у мовленнєвому розвитку. Коли дитина робить ритмічні рухи пальцями одночасно з промовлянням віршованого тексту значно підвищується узгодженість лобної і скроневої частин мозку, де знаходяться моторний і          смисловий мовні     центри;            стимулюється             розвиток мовлення; підвищується мовленнєва активність;               розвивається  спостережливість,увага, пам'ять, уява. 
            Дидактичні ігри, як адекватний віковим особливостям дітей засіб, використовуються не тільки на корекційних фронтальних і індивідуальних заняттях, на прогулянках, а у всій системі корекційно-виховної роботи з дітьми. Роль логопеда у дидактичній грі подвійна: з однієї сторони він керує пізнавальним процесом, організовує навчання дітей, з іншої - виконує роль учасника гри, партнера, направляє кожну дитину на виконання ігрових дій, а при необхідності дає зразок поведінки у грі. В процесі дидактичної гри логопед розвиває мовленнєву активність дітей, заохочує                     правильні відповіді на поставлені запитання, виховує витримку.[21] 
   Розглядаючи питання про роль мовних ігор в логопедичній роботі професор М.Ю. Хватцев вказує, що вони сприяють: 
        - співдружності педагога з дитиною;

           - активній увазі до мови; 
     - бажанню оволодіти тими чи іншими мовними навичками; 
     - руйнуванню старих і набуванню нових навичок мовлення; 
      - застосуванню нових мовних навичок у повсякденному житті. 
   Використання дидактичних ігор в корекційній роботі з дітьми,                   які мають вади мовлення, дає можливість: 
   - забезпечити психологічний комфорт на занятті;

         - забезпечити розвиток емоційно-вольової сфери дітей, їх морально-вольових якостей;

        - активізувати і відновити вищі психічні функції; 
- поліпшити слухову увагу і пам'ять, підвищити швидкість запам'ятовування; 
  - підвищити мовленнєву мотивацію; 
  - поліпшити мовленнєвий розвиток. [68]

У сім'ї дорослі-розуміють  дошкільника з півслова. І якщо навіть він має мовленнєві недоліки, ніякого дискомфорту у спілкуванні  не відчуває. Проте для сторонніх  часто виявляються незрозумілими  спотворені, неправильно вимовлені дитиною слова. Таке мовлення ускладнює спілкування з ровесниками. Якщо ви помітили, що однолітки сміються над мовленням вашого малюка, спробуйте об'єктивно оцінити ситуацію. 
           Не забувайте, що дитина може поступово усамітнитися, що дедалі більше затримуватиме мовленнєвий розвиток, і негативно впливатиме на її характер. Вона може стати дратівливою, замкнутою, плаксивою.                          Тому надзвичайно важливо своєчасно                                                                     допомогти дитині у  виправленні мовленнєвої вади. 
                Першим помічником для вас стане логопед, який після ретельного обстеження дитини поставить кваліфікований діагноз, визначить шляхи корекції розладу. Він розповість, що часто причиною спотвореної звуковимови є порушена рухливість чи недорозвиток органів мовнорухового апарату (губ, язика). Порадить, який комплекс спеціальних вправ для розвитку артикуляційної моторики необхідно щодня виконувати. 
              Спочатку повправляйтеся самі і тільки потім заохочуйте до виконання артикуляційної гімнастики дитину. Це обов'язково потрібно робити перед дзеркалом, що допоможе проконтролювати правильність виконання вправ. Особливу увагу зверніть на чіткість, плавність, диференційованість, точність і рівномірність відтворюваних рухів, здатність переключатися з одного руху на інший. Заняття доцільно проводити в ігровій формі, що сприятиме зацікавленості дитини й досягненню найкращих результатів. 
             Артикуляційна моторика тісно пов'язана з розвитком дрібної, тобто рухливістю дитячих пальчиків. Нанизування намистинок, застібання ґудзиків, шнурування, гра з мозаїкою, виконання аплікацій, малювання, розфарбовування, домальовування, складання геометричних і рослинних орнаментів, візерунків, з'єднування стрілочками відповідних частин малюнків, ліплення - все це допоможе дошкільнику розвинути як дрібні м'язи рук, так і мовлення в цілому, підготує до опанування навичок письма. 
           Процес оволодіння звуками неможливий без достатнього рівня розвитку фонетико-фонематичних процесів (слухового сприймання, уваги та пам'яті). Якщо малюк дефектно сприймає звуки на слух, не розрізняє корелюючих фонем (схожих за вимовою чи звучанням), то й не зможе правильно говорити, а згодом і правильно писати. Корекційна робота починається у формі гри на матеріалі немовленнєвих звуків (Як гуде комар? - З-з-з. Як шумлять дерева? - Ш-ш-ш.) і поступово охоплює всі засвоєні дитиною звуки, які виправляє та автоматизує (вводить у самостійне мовлення) логопед. За необхідності проводиться диференціація - робота щодо розрізнювання в мовленні змішуваних звуків. 
Більшість батьків хвилює лише неправильна звуковимова дитини, і дуже рідко звертається увага на недорозвинення лексичної та граматичної ланок мовлення. Але не забувайте про те, що всі сторони мовлення дошкільника формуються, розвиваються й функціонують у єдності та нерозривно пов'язані між собою. Порушення однієї ланки веде за собою не-дорозвиток іншої, наприклад недоліки усного мовлення часто проявляються па письмі (тобто дитина пише так само неправильно, як і говорить). 
              Тому під час занять важливо коригувати звуковимову, збагачувати словник, формувати граматичні категорії (роду, числа, відмінка, часу, виду), розвивати зв'язне мовлення та всі                                                              психічні процеси (мислення, пам'ять, увагу) у цілому. 
Зазвичай логопеди дають поради щодо форм роботи,які ви можете використовувати в домашніх умовах.

Такі заняття дадуть дитині перші уявлення про звук,склад, слово, речення, допоможуть всебічно розвиватися. Вони не потребують ні спеціальної підготовки, ні значних зусиль. 
Однак лише механічне заучування слів не збагатить активний словник дітей. Для занять необхідні предметні та сюжетні малюнки, різноманітні                  лото, дитячі книжки та журнали. 
            Під час ігрових завдань доцільно використовувати предмети повсякденною вжитку (іграшки, посуд, одяг, побутові прилади тощо), ознайомити дошкільників з їх назвами та призначенням. 
Особливу увагу звертайте на відмінкові, родові та числові закінчення іменників і дієслів (ніж-ножі-ножем - п'ять ножів; ложка-ложки-ложкою - сім ліжок; Валя читав книжку - Валя читала книжку; дівчинка малює - дівчатка малюють), на утворення нових слів за допомогою складання основ, додавання суфіксів чи префіксі в (овочі + різати = овочерізка; біл + чин- = білчин;.пере- + їхати = переїхати). Саме такі форми найчастіше засвоюються дітьми помилково чи недостатньо. 
Корисно проводити ігри на природі, збагачуючи знання дошкільнят про навколишній світ. Ви маєте спонукати дітей до розповідей про те, як пройшов день у дитячому садочку, в які ігри грали, про що цікаве дізналися, кого чи що бачили на прогулянці. Нехай малюк поділиться враженнями від переглянутого мультфільму чи прочитаної казки. 
Щодня дитина мас почути від вас казку, байку, оповідання або вірш. Вивчайте з малюком напам'ять віршовані мініатюри, відгадуйте загадки, повторюйте скоромовки та домовлянки, аналізуйте разом зміст прислів'їв і приказок. Така комплексна робота дасть змогу досягти позитивних результатів.[54] 
               Щоб дітям було цікаво, обов'язково навчайте їх у формі гри. Адже гра - супутник дитинства, провідна діяльність, під час якої коригується та роз-вивається дитяче мовлення й особистість у цілому. 
Яку гру вибрати, щоб вона була не лише цікавою, а й корисною для дитини? Як методично правильно організувати й провести її, дотримуючись певної системи? 
              Під час проведення ігор різних типів із мовленнєвими завданнями вам                     допоможуть         запропоновані                    правила,                                                   які були виведені,  спираючись на методику О. Барташнікова: 
      1. Пам'ятайте, що саме в дошкільний період мовлення дитини розвивається найінтенсивніше, а головне - воно гнучке для подолання мовленнєвих вад. Тому чим раніше ви звернетеся по допомогу до спеціа-ліста, тим швидше дитина оволодіє правильним мовленням. 
       2. Організуйте постійне, добре освітлене робоче місце. Акуратно і зручно розмістіть ігровий матеріал, приберіть зі столу зайві речі, вимкніть радіоприймач і телевізор, подивіться па годинник, щоб                       зорієнтуватися, скільки часу триватиме заняття - гра. 
       3. Не забувайте, що дитина тільки-но починає вчитися правильно розмовляти, і ваше завдання - допомогти їй у цьому. Під час виконання ігрових завдань у неї (особливо на початкових етапах) можуть виникати труднощі. Не акцентуйте увагу на цьому, не дорікайте, коли в неї щось не виходить, якщо чогось вона не вміє. Не повторюйте за малюком непра-вильну вимову звуків. Розмовляйте з ним тільки правильно та своєчасно виправляйте. 
       4. Кожна дитина - індивідуальність. Її розвиток відбувається за власними законами. Тому не порівнюйте свою малюка з однолітками, які, можливо, випереджають його у своєму розвитку. 
       5. Ніколи не відмовляйте дитині в проханні погратися з нею. Спочатку самі ознайомтеся зі змістом гри, її правилами і тільки потім своїми словами поясніть дитині, як грати в цю гру. Якщо потрібно - проведіть попередню бесіду. Так ви емоційно підготуєте малюка до гри. Запропонуйте йому віршик, загадку, лічилку, закличку. Хай малюк вивчить їх разом із вами. Заохочуйте словесну творчість дітей, спонукайте їх до складання закличок та лічилок до ігор. Радійте кожному успіхові дитини разом із нею. 
         6. Якомога більше розмовляйте з дитиною, спонукайте її до запитань. Пояснюючи, говоріть чітко, виразно, спокійно. Переконайтесь, що малюк розуміє значення всіх слів. За потреби у присутності дитини зверніться до словника. 
        7. Ігрові завдання не повинні бути занадто простими (малюкові нецікаво їх виконувати) чи складними (дитина відчуватиме невпевненість у своїх силах). Добирайте навантаження таким чином, щоб воно відповідало віковим, мовленнєвим і психофізичним можливостям дитини, було цікавим та доступним для сприймання. Фантазуйте, придумуйте власні варіанти ігор, аналогічні тим, які викликають особливі труднощі у вашої дитини. Адже найкраще знаєте свого малюка саме ви. 
         8. Пам'ятайте, що у дошкільників із мовленнєвими порушеннями страждають всі психічні процеси. Тому під час виконання мовленнєвих завдань дитині потрібно давати більше часу для роздумів. Не слід підганяти її з відповіддю, краще повторити завдання ще раз і тільки після невдалих багаторазових спроб натякніть, в якому напрямку слід шукати вирішення цього завдання (поставте запитання, наведіть приклад розв'язування аналогічної проблеми, запропонуйте варіанти відповідей). Виявляйте свою кмітливість. 
       9. Може статися, що дитина не спроможна виконати завдання. Запропонуйте їй полегшений варіант. Якщо ж і він не вдається - відкладіть гру і поверніться до неї завтра. Коли і наступною разу малюк не зможе виконати завдання, незважаючи на ваші натяки й підказки, докладно поясніть спосіб вирішення,запропонуйте спочатку легший, а потім усклад-нений варіант. Через деякий час варто знову повернутися до цієї гри, аби переконатися, що дитина справді добре засвоїла навчальний матеріал. 
      10. Не примушуйте дитину продовжувати гру, якщо в неї щось не виходить або вона втомилася. Внаслідок примусу у малюка виникає страх перед можливим покаранням, і вся його енергія піде не на розумову роботу, а на подолання небажання продовжувати заняття. Це призводить до того, що дитина часто відволікається, робить багато помилок. Будьте терплячими, не виявляйте негативних емоцій, адже це може призвести до ще більшого ускладнення мовленнєвого порушення - заїкання або неврологічних розладів. Намагайтеся переключити увагу дошкільника на інший вид роботи. 11. Якщо ж рівень розвитку дитини не зріс, ви припустилися помилки: підвищили вимоги, використовували занадто складні ігри; залучаючи дитину до ігрової діяльності; користувалися авторитарними методами. І це, звичайно, негативно позначилося на емоційному самопочутті малюка, на його бажанні спілкуватися з вами у процесі гри, на його ініціативності. Проаналізуйте свою тактику і ліквідуйте перешкоди. Запам'ятайте золоте правило організації і керівництва будь-якою діяльністю дитини, у тому числі й грою: дитині має бути цікаво і комфортно! Тільки за такої умови розвиток усіх сторін особистості малюка буде повноцінним. 
       12. Відзначайте всі досягнення дитини під час гри. Не будьте байдужими та пасивними. Намагайтесь об'єктивно оцінювати свою дитину, відзначати сильні та слабкі риси її характеру. Лише так ви зможете виявити шляхи використання одних і коригування інших. 
     13. Навчайте за допомогою активної дії і живого невимушеною спілкування. Саме так дитина навчиться правильно розмовляти, опанує рушійні фактори розвитку - три "само": самоконтроль, самооцінку, способи самовдосконалення. 
      14. Не соромтеся звертатися за допомогою до логопеда. Адже тільки завдяки співпраці логопеда й батьків, використанню цікавих і доступних видів роботи у дітей нормалізується процес оволодіння мовленням. 
Мовленнєва гра, за вмілого керівництва з боку дорослих, здатна творити чудеса. Щоденно проводячи ігри зі своєю дитиною, ви переконаєтесь, що саме гра для неї - найефективніший засіб навчання та виховання, коригування й розвитку мовлення, особистості в цілому. 
Продовжуйте активно шукати відповіді на проблемні запитання, спілкуватися з малюком українською мовою, розвивати пізнавальний інтерес, допитливість. Пам'ятайте, що процес навчання мовлення дитини не може ґрунтуватися на простих однозначних і готових рецептах. Його кінцевий успіх багато в чому визначиться вашим творчим підходом до за-пропонованого матеріалу. Шановні батьки, не сподівайтеся на швидкий ефект у навчанні, адже малюк тільки-но починає знайомитися з рідною мовою. 
               Отже, батьки, від вас залежить майбутнє ваших дітей. Ви маєте набратися терпіння, зацікавити дитину і, таким чином, включити її у цілеспрямовану роботу. Тільки у співпраці з дитиною ви зможете досягти бажаного: навчити відрізняти правильну звуковимову від дефектної, сформувати навички самоконтролю за власним мовленням, збагатити слов-никовий запас, удосконалити зв'язне мовлення, розвинути увагу, пам'ять, інтелект, підготуєте до успішного навчання у школі.

                   ВИСНОВКИ ДО ТРЕТЬОГО РОЗДІЛУ

Отже, порушення мовленнєвого розвитку негативного впливають на формування особистості дитини, що позначається на процесах її соціальної адаптації. Причини цього різноманітні: вади усного мовлення і немовленнєві порушення, які безпосередньо та опосередковано пов'язані з мовленням (порушення кіркової нейродинаміки і ослаблення тонких диференціацій в мовно-руховому аналізаторі, дискоординованість, нечіткість у роботі рухомих органів артикуляції: язика, губ, нижньої щелепи, м'якого піднебіння; порушення тонкої довільної моторики пальців рук, розлади вегетативної нервової системи).

           Таким чином, процес оволодіння звуками неможливий без достатнього рівня розвитку фонетико-фонематичних процесів (слухового сприймання, уваги та пам'яті).

Однією з обов’язкових  умов як формування фонетично правильної, чіткої, виразної і зрозумілої мови, так і підготовки до успішного  навчання читанню та письму являється  виховання активної довільної уваги  до мовлення. Необхідно навчити дітей  вмінню прислуховуватись до мови з якої до них звертаються, розпізнавати та відтворювати окремі її елементи, утримувати в пам’яті сприйнятий на слух матеріал, слухати звучання чужої та власної мови і вміти помічати та виправляти помилки. Всі ці завдання вирішуються в процесі розвитку фонематичного сприйняття та виховання мовленнєвих навиків. Ці два основних напрямки в навчанні тісно взаємопов’язані: умовою подолання фонематичного недорозвинення являється опора на фонетично правильне мовлення, в свою чергу, процес становлення звуків може завершитися при умові нормалізації фонематичного сприйняття.         

Ігрова діяльність дітей з порушеннями мовлення формується тільки при безпосередньому  впливі і керівництві педагога.  Гра є найбільш ефективним засобом для формування розвивального середовища. Тому в організації корекційно-виховної з дітьми, які мають порушення мовленнєвого розвитку, значна роль належить грі. Вона повинна посісти істотне місце в логопедичній роботі. Але, звичайно, було б не правильно здійснювати всю корекційну роботу лише ігровими методами.

Отже, батьки, від вас  залежить майбутнє ваших дітей. Ви маєте  набратися терпіння, зацікавити дитину і, таким чином, включити її у цілеспрямовану роботу. Тільки у співпраці з дитиною  ви зможете досягти бажаного: навчити  відрізняти правильну звуковимову від дефектної, сформувати навички самоконтролю за власним мовленням, збагатити словниковий запас.

Пам'ятайте, що процес навчання мовлення дитини не може ґрунтуватися на простих однозначних і готових  рецептах. Його кінцевий успіх багато в чому визначиться вашим творчим підходом до за-пропонованого матеріалу. Шановні батьки, не сподівайтеся на швидкий ефект у навчанні, адже малюк тільки-но починає знайомитися з рідною мовою.