Стан сформованости игровой диятельности у дитей таршого дошкольного вику

Характер  помилок складової будови обумовлений  низьким рівнем фонематичних (сенсорних) та артикуляційних (моторних) можливостей дитини. Помилки, що проявляються в перестановці, додаванні, уподібненні складів свідчать про несформованість фонематичного сприймання. Перевага помилок типу скорочення кількості складів, скорочення звуків на злитті приголосних вказує на порушення в артикуляторній сфері.

Отже, II рівень ЗНМ характеризується наступним:

1.Активний словник поширюється за рахунок іменників, дієслів, деяких (здебільшого якісних) прикметників, прислівників, але залишається ще вкрай обмеженим.

2.Поліпшується  розуміння мовлення, поширюється  пасивний словник, виникає розуміння простих граматичних форм.

3.Порушена вимова значної  кількості звуків.

4.Спостерігається  грубе порушення складової будови  слів, звуконаповнюваності слів. Характер помилок при відтворення складової структури слова свідчить про низький рівень фонематичних і артикуляторних можливостей.

5.3в’язне мовлення в зародковому стані. Діти користуються простими, непоширеними реченнями.

6.Яскраво виражений  експресивний аграматизм.

7.Діти не підготовлені  до оволодіння звуковим аналізом  і синтезом.

III рівень загального недорозвинення мовлення характеризується наявністю розгорнутого фразового мовлення із значним лексико-граматичним і фонетико-фонематичним недорозвиненням.

Звукова сторона мовлення більш сформована, але ще спостерігаються такі типові помилки: недиференційована вимова свистячих, шиплячих звуків, африкатів і сонорів. Треба зазначити, що один звук може замінювати одночасно 2 і більше звуків даної або близької фонематичної групи. Наприклад: звуком с' (який може ще не мати чіткої вимови) замінюються звуки с, ш, ж, ц, щ, ч (сюмка - сумка, сюба - шуба, сюк - жук, молодесь - молодець, сітка - щітка, клюсь - ключ);

-заміна звуків більш простими за артикуляцією. Наприклад: Зука - рука; дук - жук; тотна - сосна;

-нестійке використання звуку, коли в різних словах він вимовляється порізному;

           -змішування звуків, коли ізольовано дитина вимовляє звуки вірно, а в словах і реченнях припускається взаємозамін;

           -спотворення артикуляції деяких звуків (міжзубна вимова свистячих, велярний або увулярний ротацизм тощо );

-оглушення звуків ( папуся - бабуся; тітусь - дідусь);

-відсутність пом'якшення (пат - п'ять).

Характерним для дітей є порушення складової  структури слова. Діти здатні повторити 3-4 складові слова, але в самостійному мовленні припускаються типових помилок: скорочують кількість складів; переставляють склади; уподібнюють склади; додають зайві звуки і склади; скорочують звуки на злитті приголосних в словах.

Фонематичний недорозвиток у дітей, що мають ЗНМ 3 рівня проявляється, в основному, в несформованості процесів диференціації звуків, що відрізняються тонкими акустико-артикуляційними ознаками, але іноді діти не розрізнюють і більш контрастні звуки.

Фонематичне недорозвинення затримує та утруднює оволодіння звуковим аналізом і синтезом.

Словник дітей  в якісному і кількісному відношенні нижчий, ніж у однолітків із нормальним мовленнєвим розвитком. Аналіз словникового запасу дітей дозволяє виявити своєрідний характер лексичних помилок.

І.Діти не можуть самостійно назвати слова, що є наявними в пасивному словнику (наприклад: циферблат, бінокль, шпаківня, барліг).

2.Діти неправильно  використовують слова в мовленнєвому  контексті.

3.Спостерігаються різноманітні  заміни слів у власному мовленні:

неправильно називають предмети, що подібні за зовнішніми ознаками (майка - сорочка, фонтан - душ);

-замінюють назви предметів, що подібні за призначенням (миска,тарілка, графін - пляшка);

-замінюють назви предметів на інші, що ситуативно пов'язані з ними (марка - конверт, каток - лід);

-частину предмету замінюють його назвою (стовбур - дерево, шнурки ,черевики, пелюстки - квітка);

-замінюють   слова,   що   позначають   родові   поняття,   словами,   що позначають видові поняття і навпаки (береза — дерево, посуд — тарілки);

-замість   одного слова   використовують словосполучення або речення (душ - кран з дірочками, бінокль - щоб дивитись; шланг - воду лити);

-назви дій замінюють словами, близькими за ситуацією і зовнішніми ознаками (вишиває, плете - шиє; вирізує - рве; клює - стукає);

-не розуміють, плутають, не можуть назвати деякі дії (підстрибувати, латати, зазирати).

4. Не знають назв багатьох кольорів (сірий, фіолетовий, оранжевий).

5. Не розрізнюють і не називають форму предметів                       (квадратний, трикутний, овальний, прямокутний).

6.В словнику дуже  мало узагальнюючих слів.

7.У власному мовленні  діти не використовують антоніми  і синоніми.

8.Багатозначні слова  з переносним значенням часто  не розуміють.

9.Спостерігається порушення лексичної поєднуваності слів.

Треба зазначити, що словниковий  запас дітей поповнюється за рахунок  збільшення кількості слів, що позначають назви конкретних предметів, явищ, якостей, властивостей, відносин, дій. Кількість слів, що мають абстрактне значення і відображають абстрактні відносини, поповнюється повільно і значно відстає від норми.

У дітей з III рівнем ЗНМ спостерігаються стійкі відхилення в засвоєнні і застосуванні граматичних засобів мови. Імпресивний аграматизм проявляється в недостатньому розумінні морфологічної структури слова. Зазначаються труднощі в розумінні складних логіко-граматичних конструкцій, що виражають причинно-наслідкові та часово-просторові відношення. В експресивному мовленні діти часто припускаються помилок в процесі граматичних змін слів і їх сполучень у реченні. Характерним є помилки при словозміні, узгодженні прикметників, числівників з іменниками в роді, відмінку, числі. Помилки при використанні простих і складних прийменників.

Дітям з ЗНМ 3 рівня притаманні стійкі помилки у словотворенні. Діти не володіють морфологічним складом слова. Спостерігаються утруднення в утворенні іменників за допомогою суфіксів (козенята - козлючата; мисочка -миситочка; дверцята - дверочки); використання префіксальних дієслів (зашиває, пришиває - шиє; перебігає, переходить - іде); утворенні прикметників від іменників (глиняний посуд - глиновий, глинний посуд; скляна ваза - склова ваза).

Діти не завжди можуть підібрати однокореневі слова, часто не розуміють завдання. Наприклад, діти з ЗНМ підготовчої групи підібрали такі однокореневі слова до слів "золотий", "ріка", "ліс". Золотий - залізний; блискучий; гарний. Ріка — море; вода; Дніпро. Ліс - дерева; гриби; зелений.

Недоліки  в використанні лексики, граматики, звуковимови яскраво проявляються в різних формах монологічного мовлення : переказі, складанні оповідання за малюнком або серією малюнків, з власного досвіду, розповіді - описі. Діти розуміють логічну послідовність, але лише перераховують дії при складанні оповідань за серією малюнків. При переказі пропускають

окремі ланки, "гублять" дійових осіб, іноді  змінюють логічну послідовність подій.

Розповідь-опис мало доступна дітям, перераховуються окремі предмети та їх частини. Діти, як правило, не супроводжують розповіддю ігрові ситуації. Частина дітей може лише відповідати на запитання.

Таким чином, 3 рівень загального недорозвитку мовлення характеризується такими недоліками:

1 .Розуміння  мовлення в межах повсякденності.

2.Спостерігається імпресивний  аграматизм.

3.Наявними є стійкі  відхилення в засвоєнні і застосуванні  граматичних законів мови.

4.На фоні  відносно розгорнутого мовлення  спостерігається необізнаність в окремих словах і виразах, змішування смислових значень слів, близьких за значенням, неточне знання і недоречне використання багатьох слів з повсякденного побуту. В активному словнику переважають іменники і дієслова. Мало слів, що характеризують якості, ознаки, стан предметів і дій, а також способи дій. Велика кількість помилок при використанні простих прийменників, складні прийменники майже не використовуються.

5.В монологічному  мовленні діти використовують  здебільшого прості речення. Відзначаються труднощі, або повне невміння розповсюджувати речення і будувати складні речення (складносурядні і складнопідрядні).

6.У більшості  дітей зберігаються недоліки  вимовляння звуків і порушення складової будови слова.

7.3азначається  недорозвинення всіх фонематичних  процесів. Це створює труднощі у процесі підготовки дітей до навчання грамоти, уповільнює процес оволодіння навичками звукового аналізу та синтезу.

8.Без спеціального  корекційного навчання на письмі  і читанні виникає багато помилок  специфічного характеру, що є  причиною неуспішності дітей при навчанні в школі.[32]

Отже, проаналізувавши прояви загального недорозвинення мовлення можна зробити висновок, що у дітей із ЗНМ спостерігаються відхилення у формуванні мовленнєвої діяльності: діяльності засвоєння мови (всіх її сторін) і діяльності використання мови з метою спілкування.

ЗНМ - може виступати  як самостійний мовленнєвий розлад, або як сукупність симптомів (синдром), який спостерігається при тяжких складних формах дитячої мовленнєвої патології.

Системний аналіз структури ЗНМ, виявлення причин, що знаходяться в його підґрунті, співвідношення характеру первинних і вторинних порушень дозволяє знайти найбільш ефективні шляхи корекції, а також є запорукою у попередженні ускладнень, неуспішності у процесі шкільного навчання дітей із ЗНМ.[20]

 

 

                          ВИСНОВКИ ДО ПЕРШОГО РОЗДІЛУ

 

Проаналізувавши наукову методичну та теоретичну літературу, можна зробити висновок, що:

-    діти з ЗНМ в цілому мають повноцінні передумови для оволодіння мовленнєвими операціями. Але первинне недорозвинення мовлення обумовлює специфічні особливості мислення;

    -         можна зазначити відставання в розвитку наочно-образного мислення, діти з ЗНМ не можуть самостійно оволодіти аналізом, синтезом, порівнянням;

-        для більшості дітей із ЗНМ характерним є уповільнений розвиток моторної діяльності;

-       відхилення у формуванні звукової системи мовлення, словника, граматичної будови проявляються в недостатньому засвоєнні значення.

             Отже, проаналізувавши прояви загального недорозвинення мовлення можна зробити висновок, що у дітей із ЗНМ спостерігаються відхилення у формуванні мовленнєвої діяльності: діяльності засвоєння мови (всіх її сторін) і діяльності використання мови з метою спілкування.

ЗНМ - може виступати  як самостійний мовленнєвий розлад, або як сукупність симптомів (синдром), який спостерігається при тяжких складних формах дитячої мовленнєвої патології.

Системний аналіз структури ЗНМ, виявлення причин, що знаходяться в його підґрунті, співвідношення характеру первинних і вторинних порушень дозволяє знайти найбільш ефективні шляхи корекції, а також є запорукою у попередженні ускладнень, неуспішності у процесі шкільного навчання дітей із ЗНМ.

 

 

 

Розділ 2. Ігрова діяльність дітей із загальним недорозвиненням мовлення.

 

1. Гра як провідна діяльність дитини дошкільного віку

            Основна діяльність дошкільника  - гра. Відомі психологи Л.С.Виготський, А.В. Запорожець, А.Н. Леонтьєв, А.А.  Люблінська вважають гру провідною діяльністю дошкільників, завдяки їй в психіці дитини відбуваються значні зміни, формуються якості, які готують їх до нових, вищих рівнів розвитку. У грі всі сторони дитини формуються в єдності та взаємодії.

За висловом С.Л. Рубінштейна, «в грі, як в фокусі, збираються, в ній проявляються і   через  неї   формуються   всі сторони  психічного   життя особистості». Спостерігаючи за граючою дитиною, можна дізнатися про її інтереси,    уявлення    про    навколишнє    середовище,    виявити    особливості характеру, відношення до друзів та дорослих.

У багатьох педагогічних працях підлреслюється  надзвичайно велике значення гри  для розвитку дошкільника. А.С. Макаренко вважав, що  ігрова діяльність є підготовкою її до майбутньої праці. «Яка дитина в грі – писав він, - така з багатьох поглядів  вона буде в роботі, коли виросте».

Гра займає важливе місце в системі розумового, фізичного, трудового й естетичного виховання дітей.

Дитині потрібна активна  діяльність, яка підвищує її життєвий тонус, задовольняє її інтереси, соціальні  потреби. Гра необхідна для здоров'я  дитини, вона робить його життя повним, створює впевненість в собі і в своїх силах. Недарма відомий педагог і лікар Е.А. Арнін називав її психічним вітаміном.[4]

Нерідко гра є засобом  опанування дошкільником новими знаннями, це розширення їх кругозору. З розвитком інтересу до трудової діяльності дорослих, до героїчних подвигів людей та дітей з'являються перші мрії про майбутню професію, прагнення до наслідування улюблених героїв. Все це робить гру важливим засобом створення особистості дитини, яка починає

формуватися в дошкільному віці.

Цікава гра  підвищує розумову активність дитини, і вона може вирішити більш складнішу задачу, ніж дитина раніше розв'язувала. Навчання потребує різних методів. Гра - один з них, і вона дає добрий результат тільки у взаємодії з іншими методами: спостереженням, бесідою, читанням та іншими.