Стан сформованости игровой диятельности у дитей таршого дошкольного вику

Граючись, діти вчаться застосовувати свої знання та вміння на практиці, користуватися ними в різних умовах. В грі дитині відкривається широкий простір для фантазій та експериментів.

Діти граються тому, що їм це приносить задоволення. Гра дисциплінує дітей, привчає їх підчинятися своїм діям, почуттям і думкам, поставляти цілі.

В грі виховується  інтерес і повага до трудової діяльності дорослих: діти зображають людей різних професій. Часто ігри є стимулом до художньої праці: виготовляють необхідні атрибути, конструюють.

Гра - важливий спосіб естетичного  виховання дошкільника, так як в  цій діяльності проявляється і розвивається ритм і краса рухів. Обдуманий підбір іграшок допомагає формувати художні смаки.

Гра - провідна діяльні  говорив Л.С. Виготський, «гра дитини не є просто спогадом про пережите, але й творче перетворення пережитих емоцій, комбінування їх і побудова з них нової реальності, яка відповідає вимогам та вподобанням самої дитини», розглядаючи гру як творчу діяльність, в якій наглядно виступає комбінування діючих уявлень, Виготський підкреслює, що дитина в грі з елементом, взятим з навколишнього життя, створює нове творче уявлення, образ, який належить їй самій.[16]

Гра є провідною  діяльністю дошкільника не тому, що займає найбільше вільного від сну часу в його житті, а тому, що зумовлює найважливіші зміни у психічних процесах дитини. В ній виникають і диференціюються нові види діяльності, зокрема учіння, яке є цілеспрямованим процесом засвоєння знань, оволодіння уміннями та навичками, .яке готує перехід дитини до наступної стадії розвитку - етапу молодшого шкільного віку.

Свого часу російський психолог О.Леонтьєв відзначив, що причина

перетворення  гри на провідну діяльність дошкільняти  полягає у розширенні усвідомлюваного ним предметного світу. До нього належать не лише предмети, які становлять найближче оточення дитини, з якими вона сама може діяти (посуд, одяг, телевізор, мобільний телефон, а часом і комп'ютер), а й предмети, дії дорослих, які для неї фізично недоступні (автомобіль, літак тощо).[21]

Отже, при  переході від періоду переддошкільного до дошкільного дитинства основою трансформації гри є ускладнення предметного середовища, оволодіння яким стає для дошкільника головним завданням.

З історією виникнення гри пов'язані іграшки, яких не знали первісні люди.

Іграшка - предмет дитячих  забав і розваг - служить ціллю  розумового, фізичного і естетичного виховання - різностороннього розвитку дітей. Іграшка допомагає пізнати дитині навколишнє середовище, розвиває мислення і мовлення, пробуджує творчу ініціативу.

Асортимент  іграшок великий і різноманітний. Різні іграшки за своїм характером спонукають до різних ігор. В основному всі іграшки можна розбити гна наступні групи:

1. Іграшки моторно-спортивні і тренувальні, вони допомагають тренувати дитячий організм - м'язи, зір, координацію рухів, слух, моторику (м'яч,обруч, скакалки, кеглі, бабки, чижики, волейбол та інші), розвивають дрібну моторику (конструктори, мозаїки), розвивають увагу, уяву, мислення та організованість дітей.
2. Іграшки сюжетні, іграшка-образ: люди, звірі, транспорт, машини, меблі та інші.
3. Творчі іграшки — напівфабрикати, з яких- дитина сама створює образ і грається. Це конструктори, розбірні моделі, будівельні матеріали, кубики.
4. Технічні іграшки - це іграшки, які готують дітей до виробництва та техніки,а саме: до вивчення призначення матеріалів, до процесів і методу обробки, використання і здобуття енергії.

V.  Настільні ігри - являються педагогічно важливим ігровим матеріалом. Це         лото, парні картинки, квартети.

VI. Весела іграшка - це стрибаючі зайчики, клоуни, гуска, яка стрибає, соловей, який співає та інші.

VII. Музичні іграшки: співаючі птахи, дитячі музичні інструменти (цимбали, піаніно та інші), іграшки з мелодією, музичні каталки та інші.

VIII. Театральні іграшки: переносний театр, пальчиковий театр, панорама, театр іграшок та інші.

Іграшки обов'язково повинні мати природний вигляд, щоб  діти краще пізнавали навколишній світ. Отже, іграшка є основним предметом гри. Є такі види ігор:

 

1. рольова гра;
2. дидактична гра;
3. гра з правилами;
4. рухливі ігри;
5. творчі ігри;
6. сюжетно-рольові ігри.

А сама-гра виниклагна певному етапгісторичного розвитку  сустльства, на якому дитина зайняла важливе місце у системі суспільних відносин і міжособистісних стосунків.

У філогенезі і в онтогенезі дитини розширюється усвідомлюваний нею світ, постає потреба  участі в діяльності дорослих, яка для неї є недоступною. Тоді й виникає уявна ситуація в якій малюк начебто відтворює дії, поведінку, стосунки дорослих. Така діяльність є рольовою грою.

Рольова гра - діяльність, у якій діти беруть на себе ролі дорослих людей і узагальнено, у спеціально створених ігрових умовах відтворюють їхні дії і стосунки між ними.

У рольових іграх діти використовують різноманітні ігрові предмети, що замінюють реальні предмети діяльності дорослих. Як феномен, рольова гра  є соціальною за своєю природою, походженням і змістом. Вона розгортається, за  твердженням Д.Ельконіна, від конкретної предметної дії до узагальненої    рольової дії.

Основною  одиницею  розгорнутої  форми  ігрової діяльності  є роль  і  органічно пов'язані з нею дії. У ролях втілюється сюжет (сфера діяльності, яку      діти відображають у грі) і зміст (те, що відтворюється малюком як характерний       момент    діяльності дорослих і стосунків між ними) гри.

Розвиток   гри   протягом   дошкільного   віку   відбувається  за   такими   напрямками:

1. Зміна сюжету ігор. Для різних народів характерні особливі сюжети. Одночасно їм властиві спільні тенденції розвитку: від ігор на побутовий сюжет («дочки-матері»...) до ігор з виробничим сюжетом («лікарня», «залізниця»...), а далі - з суспільно-політичним сюжетом («війна», «парламент»...). Це дає змогу дітям відтворювати найрізноманітніші особливості людської діяльності, залучати в гру будь-яку кількість ровесників, тобто відтворювати ширшу систему стосунків. У грі дошкільник відкриває для себе відмінності між моральними й аморальними вчинками, оскільки він грає в реальне життя.

2.  Зміна  об’єкта гри. У дошкільному віці гра розвивається від відтворення дій із предметами (миття посуду, випікання пасочок...) до відтворення стосунків між дорослими, пізніше головним стає виконання правил відповідно до взятої на себе ролі. Кожна роль відповідає перейнятим із сфери стосунків дорослих правил. Діти охоче підпорядковуються їм або роблять це під впливом зауважень ровесників («так не буває», «це робиться не так»).

3. Зміна відношення між уявною ситуацією і правилом. На перших порах правило   гри   приховане  за роллю.   З  урахуванням  цього   Л.Виготський стверджував, що всі ігри з правилами виникли з ігор в уявній ситуації. При цьому простежується тенденція,  за якою  зі згортанням  уявної ситуації розгортається правило.
4. Зміна характеру значень з одного предмета на інший. У дошкільному віці для дитини важлива зовнішня подібність іграшки з реальним предметом. Пізніше подібність поступово втрачає свою важливість.

5. Зміна   дій.   З   розвитком   ігрової   діяльності   дії   дитини   стають

    згорнутішими, перетворюються на символічні.

6. Зміна характеру  стосунків    між дітьми. У  грі існують ігрові (ставлення  дітей одне до одного як  до ролей) і реальні (взаємини дітей між собою) стосунки.  На перших порах провідними є реальні стосунки, які поширюються   на розподіл   ролей   у   грі.   З   часом   реальні   стосунки   стають   усе   більше   підпорядкованими ігровим.[23]

   У психічному  розвитку дитини грі належить особливо важлива роль. Вона формує її здатність до довільної діяльності й поведінки, символічних змін, саморегуляції, тренує пам'ять, розвиває сприймання, мислення, фантазію, здатність до спілкування, волю. Гра сприяє фізичному розвитку дитини, створює його перспективу. Як стверджував Л.Виготський, «у грі дитина завжди вища від свого середнього віку, вища від своєї звичайної повсякденної поведінки; вона в грі ніби на голову вища від самої себе. Гра конденсовано містить у собі, як у фокусі збільшувального скла, всі тенденції розвитку; дитина в грі ніби пробує зробити стрибок над рівнем своєї звичної поведінки».

У процесі  ігрової діяльності зароджуються та виокремлюються нові види діяльності дошкільняти. Типовою для цього віку є художня діяльність, яка диференціюється на малювання, ліплення, конструювання, виготовлення аплікацій, танці, заняття з музики, слухання казок, читання віршів, драматизацію. Малювання, ліплення, конструювання, виготовлення аплікацій, конструювання є продуктивною, спрямованою на отримання кінцевого продукту (малюнку, зліпленої фігури тощо) діяльністю.

                  Дитячі малюнки мають певні особливості. Чим розвиненіші у дошкільника сприймання, спостережливість, чим ширший запас його уявлень, тим повніше і точніше він відображає у своїй творчості дійсність, тим багатшими будуть його малюнки-фантазії. Ця діяльність не лише пов'язана з рівнем розвитку особистості загалом. У малюнку дошкільним не лише виявляє рівень пізнання світу, а й виражає емоційне ставлення до оточення. Попросивши його намалювати предмети, сюжети за власним уподобанням, можна  побачити,  що  цікавить,   захоплює  його,  чому  він  надає  перевагу.

Спостерігаючи за тим, кого із членів сім'ї намалює  дошкільник першим,

яких розмірів персонажі малюнків, де розміщує себе, які кольори використовує, можна певною мірою з'ясувати атмосферу в сім'ї, ставлення його до найближчих людей.

Навіть за мінімальних здібностей дитини до малювання  цей процес позитивно впливає  на її розвиток, оскільки він активізує  мислення, тренує пам'ять, розвиває уяву, наполегливість, посидючість, вчить акуратності в роботі, вправляє руку, що дуже важливо у підготовці до шкільного навчання.

У дошкільному  віці починають готувати дитину до майбутнього трудового життя. Передусім зосереджуються на формуванні у неї таких психологічних передумов майбутньої трудової діяльності, як уміння діяти відповідно до обставин та вимог інших дітей, проектувати свої дії; здатність до самоконтролю та самооцінки; довільні рухи руки; рухові навички.

У молодшому дошкільному віці праця має характер наслідування. Дитина спершу копіює роботу дорослого, а потім починає співпрацювати із ним у ролі помічника. На цьому етапі важливо, щоб вирішальним моментом у трудовому зусиллі була не її зацікавленість, а користь для інших людей, майбутній результат. Тоді навіть найнеприємніша: робота буде приносити їй радістьДля формування інтересу до трудової діяльності необхідно вміло підтримувати позитивні емоції дитини у процесі праці.

Пізніше відбувається ускладнення трудової діяльності дітей за обсягом, видами, змістом, ставленням до неї і спрямованістю. Переважає праця, пов'язана із самообслуговуванням, виконанням доручень дорослих, виготовленням саморобок.

У процесі  гри, художньої діяльності, праці  дитина засвоює знання про себе, опановує різноманітні навички. Однак засвоєння системи теоретичних понять як форми суспільного досвіду відбувається тільки у процесі організованої навчальної діяльності. Оскільки дошкільник незабаром стане школярем, основною діяльністю якого є навчання, необхідно підготувати його до цього.

Ця робота передбачає:

-   формування вміння  усвідомлено використовувати спосіб  дій;

   -   оволодіння загальними способами дій, які дають змогу розв'язувати

практичні, пізнавальні  завдання, виокремлювати нові зв'язки і відношення;

• розвиток уміння самостійно знаходити способи вирішення практичних    і пізнавальних завдань;
• опанування навичок контролю за способом виконання дій та їх оцінювання.

Численні  психолого-педагогічні дослідження  свідчать про доцільність починати підготовку до навчальної діяльності з формування умінь контролювати та оцінювати свої дії. Контролювання та оцінювання своїх дій формується в ігровій діяльності.

Отже, гра - основна  діяльність дошкільника. В процесі  гри формуються всі психічні процеси, вміння, навички, формується характер, вподобання та любов до праці. За допомогою гри діти засвоюють певні знання, потрібні для наступної, складнішої діяльності - навчальної.[25]

Гра   є   багатоманітним   за   змістом,   характером,   формою явищем.

Одна з перших класифікацій гри належить К.Гроосу, який поділяв ігри на дві групи:

1. експериментальні.    До   них   належать   сенсорна,   моторна, 
   інтелектуальна, афективні ігри, вправи для формування волі. На думку 
   Грооса,   у   своїй   основі   ці   ігри   мають   інстинкти,   що   забезпечують 
   функціонування організму як цілісного утворення і визначають зміст ігор.
2. спеціальна.   До   цієї   групи   належать   ігри,   під   час   яких 
   розвиваються необхідні для виконання в різних сферах життя часткові 
   здібності.   їх   поділяють   за   інстинктами,   які   в   дітей   проявляються   і 
   вдосконалюються.