Соціальна реабілітація дітей з кризових сімей

4- й етап. Ігри і етюди, що мають психотерапевтичес-кую спрямованість на певну дитину або на групу.

Використовуються мімічні і пантомімічні спо-собности дітей для гранично природного втілення в заданий образ.

Завдання: корекція настрою і окремих рис харак-тера дитини, тренінг моделювання стандартних ситуацій.

5- й етап. Закінчення заняття, психом'язова трени-ровка.

Завдання: зняття психоемоційної напруги, навіювання бажаного настрою, закріплення поло-жительного ефекту, стимулюючого і упорядковуючого психічну і фізичну активність дітей, при-ведение в рівновагу їх емоційного стану, поліпшення самопочуття і настрою.

3.2. Програма ігрової корекції порушень розвитку властивостей суб'єкта самосвідомості і спілкування у соціально і педагогічно запущених дітей

Мета цієї програми : усунення спотворень емоційного реагиро-вания і стереотипів поведінки, реконструкція повно-цінних контактів дитини з однолітками, гармониза-ция образу «Я» дитини.

Завдання:

1. Формування соціальної довіри.

2. Розвиток соціальної активності дітей.

З. Розвиток соціальних емоцій.

4. Розвиток комунікативних навичок.

5. Формування адекватної самооцінки дітей.

6. Навчання умінню самостійно вирішувати проблеми.

Предмет корекції : властивості суб'єкта самосвідомості і об-щения дітей дошкільного і молодшого шкільного віку.

Засоби корекції : дитяча гра, елементи психогимна-стики, спеціальні прийоми неігрового типу, спрямовані на підвищення згуртованості групи, розвиток навичок об-щения, здібності до емоційної децентрации (разо-тождествлению себе з яким-небудь негативним станом).

Етапи корекції :

I . Орієнтовний (3-4 заняття).

II. Реконструктивний (6-7 занять).

III. Що закріплює (2-3 заняття).

Зміст програми I етап роботи — орієнтовний

1- е заняття.

Присвячено знайомству дітей один з одним. Діти са-дятся півколом на стільчики біля ведучого. Усім уча-стникам дорослий пропонує назвати себе будь-яким име-нем, яке зберігається за дитиною на увесь час заня-тий. Соціальний педагог пропонує дітям вибрати для себе будь-яке ім'я або назву тварини (що має кор-рекционный і діагностичний сенс).

Корекційний сенс полягає в тому, що дитина може таким шляхом як би вийти зі свого старого «Я» і надіти на себе іншу маску. Діти часто вибирають імена друзів, на-звания тварин, які бувають глибоко символічними.

У діагностичному сенсі вибір не свого імені — ознака неприйняття себе. У такий спосіб у дитини про-является відчуття власного неблагополуччя. Вибір чужого імені служить покажчиком бажаного об'єкту иден-тификации. Педагог також називає себе.

На першому занятті не потрібно з'ясовувати, чому дитина назвала себе по-іншому, оскільки це може відлякати ре-бенка. Це питання можна обговорити потім.

Після такого знайомства ведучий пропонує дітям гру «Піжмурки». Весела, азартна, вона знімає первоначаль-ную настороженість дитини. В той же час ця гра — хороший діагностичний прийом, що виявляє початковий рівень самостійної активності групи і деякі групові ролі, виникаючі групові стосунки со-подчинения. Якщо діти грають активно, тобто самі выбира-ют того, що водить, обсмикують тих, хто підказує, значить, група дійсно активна і дорослий займає пози-цию пасивного спостерігача, щоб швидше склалася стихійна групова структура.

Потім педагог пропонує дітям гру «Паровозик».

Мета гри : створення позитивного емоційного фону, підвищення упевненості в собі, усунення стра-хов, об'єднання групи, посилення довільного контро-ля, розвиток уміння підкорятися вимогам одного.

Хід гри : діти будуються один за одним, тримаючись за плечі. «Паровозик» везе дітей, долаючи з «вагончи-ками» різні перешкоди. Кінцівка заняття має бути спокійна і така, що об'єднує. Тому можна пред-ложить дітям встати в круг («хоровод») і узяти друг дру-га за руки. Вибрана форма закінчення занять останет-ся незмінної і перетвориться на ритуал.

2- е заняття.

Якщо група активна, то продовжити курс спонтанних ігор. В ході гри в дитячому колективі виникає иерар-хия, як правило, що виявляє силу і слабкість кожного учасника. Ієрархія поддержива-ет, що стихійно склалася, інших і таким чином сприяє зміцненню дезадаптивных якостей дітей. Вона потрібна для уточне-ния психологічного діагнозу членів групи і для на-копления того групового досвіду спілкування, від якого згодом потрібно буде відштовхуватися, демонструючи його позитивні і негативні сторони дітям.

Педагог знаходиться в груповій кімнаті, але ніяк не втручається в дитячі ігри.

Через три заняття вже можна за спостереженнями выде-лить п'ять стихійних ролей:

1) лідер (приветствуемый усіма);

2) товариш лідера (посіпака);

3) неприєднаний (опозиціонер);

4) покірний конформіст (баран);

5) «козел відпущення« (ізгой).

Це означає, що перший рівень I етапу групової пси-хокоррекции закінчується. Закінчення цього рівня отли-чают три ознаки: ролі, що зміцнилися, стереотипні ин-теракции, поява реакцій на присутність ведучого.

Другий рівень I етапу — це етап спрямованих ігор, зміст усвідомлюваних навичок і дій, які задаються ведучим. Проте необхідно включати спонтанні ігри на певний час в кожне заня-тие« Це називається »Вільний час«. Зазвичай на нього відводиться 20 мін у кінці заняття.

3- е заняття.

1. Гра «Піжмурки».

Мета гри, створення позитивного емоційного фону, усунення страхів, підвищення упевненості в собі.

Хід гри : усі діти йдуть, пританцьовував і наспівуючи яку-небудь пісеньку, і ведуть гравця-кота із зав'язаними очима. Підводять до дверей, ставлять його на поріг і веліли взятися за ручку, а потім всі разом (хором) співучо починають співати:

— Кіт, кіт Ананас, Ти лови три роки нас! Ти лови три роки нас, Не розв'язуючи око!

Як тільки проспівають останні слова, розбігаються в різні боки. Кіт починає ловити тих, що грають. Усі діти крутяться навколо кота, дратують його: то доторкнуться до нього пальцем, то смикнуть за одяг.

2. Гра «Жучок».

Мета гри : розкриття групових стосунків. Хід гри : діти встають в шеренгу за тим, що водить. Той, що водить коштує спиною до групи, виставивши з-під мишок свою руку з розкритою долонею. Той, що водить повинен вгадати, хто з дітей доторкнувся до його руки (за виразом обличчя, рухом). Той, що водить водить до тих пір, поки не вгадає правильно. Що водить вибирають за допомогою лічилки.

3. Вільний час.

Запропонувати дітям сюжетнороле вые і настільні ігри.

4. «Хоровод«.

Хід гри : діти встають в круг і беруться за руки, дивляться один одному в очі, посміхаються. При цьому основний акцент робиться не на ролі, що склалися, а на усунення неравен-ства і припинення привілеїв. Є певні призна-ки, що вказують на те, що необхідна групова структура склалася. По-перше, ті, що водять починають відчувати на-правленную на них агресію, яка добре видно в та-ких іграх, як «Фортеця» і «Жучок». По-друге, возника-ют спонтанні тактильні, ласкаві интеракции між членами групи. По-третє, з'явилося серйозне, уважи-тельное відношення до ритуалу закінчення заняття.

Тоді, коли виникла групова структура, уравняв-шая дитячі індивідуальності, можна переходити до следу-ющему, другому, етапу групового курсу, в якому велика увага приділяється індивідуальній роботі у формі ро-левых ігор і інших прийомів.

II етап роботи — реконструктивний

На початок II етапу педагогові вже видно труднощі обще-ния кожної дитини, а також неадекватні компенса-торные способи поведінки кожного. Індивідуальна пси-хологическая корекція відбувається тоді, коли дитина здійснює нові форми поведінки і накопичує но-вый досвід спілкування. Це стає можливим лише тог-да, якщо дитина задовольнила свої фрустрированные потреби (вони часто служать джерелами напруги і обумовлюють неадекватну поведінку). Найчастіше це потреба у безпеці і прийнятті-визнанні. Фрустрація цих потреб властива майже усім дітям з труднощами адаптації. Як правило, потреба у бе-зопасности задовольняється на I етапі корекції, під час спрямованої гри.

Задоволення потреби у визнанні невозмож-но без побудови повного образу самого себе. Щоб це реалізувати, використовують такий методичний при-ем, як зворотний зв'язок. Кожна дитина отримує об-ратную зв'язок в спеціально організованих для цього іграх: «Сімейний портрет», «Асоціації», «День рожде-ния», «Фанти».

Уміло організовуючи зворотний зв'язок, ведучий допомагає дітям сформувати продуктивніший образ «Я». Зазвичай це робиться у формі словесної інтерпретації ігрового зворотного зв'язку з особливим акцентом на позитивних сторонах особи дитини.

Крім того, на II етапі використовуються деякі ігри, що допомагають долати неприємні для дитини властивості характеру, наприклад боягузтво. Це ігри: «Необитае-мый острів», «Страшні казки». Після цих ігор дитина може сказати собі: «Ось я який хороший. Я, звичайно, не дуже сміливий, та зате я можу слухати страшні сказ-ки в темряві і сам їх вигадувати. Я можу грати в нео-битаемый острів, володіти собою».

Ключовий момент II етапу — це гра «День народження». Під час цієї гри відбувається засвоєння необхідних ка-честв, «опускання» потрібної характеристики особи, аван-сом, згори. Таким чином, обкреслюється зона найближчого розвитку дитини :

Відробіток нових навичок спілкування особливо целенап-равленно здійснюється в групових завданнях, які кожен іменинник зобов'язаний робити.

Заняття прямо витікають з психологічного диагно-за кожної дитини, яка ставиться поступово в тече-ние усього періоду роботи групи. Складаючи психологи-ческие портрети дітей, психолог особливо уважний до того, чого не може зробити дитина, що йому не вдається або чого він не уміє.

4- е заняття.

1. Гра «Асоціації».

Мета гри : виховання спостережливості, розвиток во-ображения, формування уміння жестами зображувати че-ловека.

Хід гри : дитина жестами, мімікою зображує дру-гого дитину, його особливості, звички, як він їх ви-дит. Інші діти відгадують, кого він зображує.

2. Гра «Страшні казки».

Мета гри : розвиток сміливості, упевненості в собі, сни-жение тривожності. Гра спрямована на об'єднання групи.

Хід гри : вимикається світло або зашторюються вікна. Діти починають по черзі розповідати в темряві страш-ные казки. Якщо рівень довіри в групі високий, то діти відтворюють свої реальні страхи. Дуже корисно їх тут же розіграти, також в темряві.

3. Гімнастика.

4. Спортивна гра «Турнір».

Мета гри : виховання довільного контролю, кор-ректировка афективної поведінки, розвиток сміливості, упевненості в собі, дитина ставиться в різні позиції: що змагається, судді, глядача.

Хід гри : діти вибирають суддю і спортсменів. Прово-дятся спортивні ігри:

а) «Потрап в кеглю». Дитині пропонується сісти, опе-ревшись руками ззаду, і зігнути ноги. Перед ногами кла-дется м'яч. Дитина повинна відштовхнути м'яч, випрямляючи ноги так, щоб потрапити м'ячем в кеглю, поставлену на відстані 3-4 кроків;

б) «Пролізти через руки». Зчепивши пальці обох рук, потрібно спробувати пролізти через руки так, щоб вони ока-зались ззаду. Руки при цьому необхідно тримати «в зам-ке», не відпускаючи;

в) «Бій півнів». Гравці намагаються вивести один одного з рівноваги, стрибаючи на одній нозі і штовхаючись або пра-вым, або лівим плечем. Програє той, хто торкнеться землі другою ногою. Руки діти тримають на поясі. Можна дер-жаться однією рукою за шкарпетку зігнутої ноги. Перемагає той, хто довше утримається, стрибаючи на одній нозі;

г) «Сядь-встань». Схрестивши ноги, обхопивши руками пле-чи, підвести зігнуті в ліктях руки перед собою, сісти і встати, не допомагаючи собі руками.

5. Хоровод.

5- е заняття.

1. Гра «Бип».

Мета гри : створення позитивного емоційного фону, усунення страхів, об'єднання групи.

Хід гри : діти сидять на стільчиках. Що водить із закры-тыми очима ходить по кругу, сідає по черзі на коліна до дітей і вгадує, у кого він сидить. Якщо він правильно вгадав, той, кого назвали, говорить: «Бип».

2. Гімнастика.

3. «Сімейний портрет«.

Мета гри : гра служить соціометрії дитячої ігрової групи, а також відбиває стосунки, що склалися, в соб-ственной сім'ї, спирається на групові взаємовідносини.

Хід гри : в сім'ю приходить фотограф, щоб зробити сімейний портрет. Він повинен задати сімейні ролі усім членам групи і розсадити їх, попутно розповідаючи про того, хто з ким дружить в цій сім'ї.

4. Гра «Дзеркало».

Мета гри : дати можливість проявити активність пас-сивным дітям.

Хід гри : вибирається один той, що водить, інші діти — дзеркала. Той, що водить дивиться в дзеркала, і вони відбивають усі його рухи. Педагог стежить за правильністю отраже-ния.

5. Вільний час.

Запропонувати дітям настільні, сюжетно-ролеві ігри.

6. Хоровод.

Діти встають в круг і беруться за руки, дивляться один одному в очі, посміхаються, водять хоровод.

6-е заняття.

1. Гра «День народження».

Мета гри : для об'єднання групи дітям дається воз-можность висловити образи, зняти розчарування.

Хід гри : вибирається іменинник. Усі діти дарують йому подарунки жестами, мімікою. Іменинникові пропонується вспом-нить, чи кривдив він когось, і виправити це. Дітям пред-лагается пофантазувати і придумати майбутнє именин-нику.