Розвиток комунікативного самоконтролю підлітків засобами тренінгової роботи

Вирішення обох завдань  – психодіагностичного і корекційного – досягається шляхом організації життя групи за визначеними правилами, що базуються на взаєморозумінні, бажанні допомогти і зрозуміти один одного, емоційній підтримці, створенні клімату довіри.

Основними методами соціально-психологічного тренінгу є групова дискусія і  рольова гра в їх різноманітних модифікаціях [33, 12-13].

Під час групової дискусії учасники тренінгової групи мають  можливість виразити свою думку з  проблеми, яка обговорюється. Вони вчаться  формулювати свої думки, аргументувати  свою точку зору, конструктивно критикувати  думки інших, не переходячи на «особистості».

Сутність рольової гри  полягає в наступному. Тренер підбирає проблемну ситуацію, актуальну для  всіх учасників гри. Проте ця ситуація не обговорюється, а розігрується за ролями. Кожен учасник гри виконує  свою роль у відповідності зі своїми творчими можливостями, характером, соціальними установками, розумінням даної ролі.

Після кожної гри проводиться  обговорення. Учасники розповідають про  свої враження, про те як вони себе почували в тій чи іншій ролі, мотивують  свої вчинки. Це дає можливість розвивати психологічну спостережливість, навчитись пояснювати поведінку інших людей, дивитись на міжособистісну ситуацію очима партнера.

М.І. Станкін [41, 21] виділяє такі етапи тренінгу: перший етап – аналіз психологом проблемних ситуацій; другий етап – підбір вправ на розвиток вмінь контактувати з людьми; третій етап – виконання вправ на розвиток вмінь спілкування.

Ефективним засобом  розвитку комунікативних навичок виступає тренінг спілкування. С.А. Левашова [16, 41-42] визначає мету тренінгу спілкування як підвищення комунікативної компетентності, тобто здатності встановлювати і підтримувати необхідні контакти з іншими людьми.

Існує значна кількість видів тренінгу спілкування [11, 42]. Їх класифікують таким чином: за формою проведення, за видом спілкування, за спрямованістю впливу, за ступенем теоретичного осмислення.

За формою проведення вони поділяються на рольову гру; Т-групи і групи зустрічей; індивідуальний тренінг; спеціальні прийоми, що підвищують сенситивність.

Т-група (від англ. traіnіng group - тренінгова  група) - це форма психотерапії, орієнтована на відпрацьовування чутливості стосовно своїх мотивів і емоцій, до мотивів інших людей, до подій соціальної взаємодії, до групової динаміки. Основним психотерапевтичним прийомом виступає груповий аналіз, що виробляється учасниками (10-15 чоловік), які один з одним не знайомі. Теми для обговорення вибираються довільно, головним є ретельний аналіз власної поведінки й поведінки інших учасників групи й вільне обговорення їх.

У вітчизняній психології склалася традиція позначати ті види тренінгу, об'єктом впливу в які є якості, властивості, уміння, здатності й установки, що проявляються в спілкуванні, соціально-психологічним тренінгом. Це поняття узвичаїв М.В. Форверг.

Вважається, що перші тренінгові групи, спрямовані на підвищення компетентності в спілкуванні, були проведені учнями Ц.К. Левіна в Бетелі (США) і одержали назву Т-груп. У їхній основі лежала наступна ідея: більшість людей живуть і працюють у групах, але найчастіше вони не віддають собі звіту в тім, як вони в них беруть участь, якими їх бачать інші люди, які реакції, які викликає їхнє поводження в інших людей.. Левін Ц.К. стверджував, що більшість ефективних змін в установках і поведінці людей відбувається в груповому, а не в індивідуальному контексті, тому, щоб виявити й змінити свої установки, виробити нові форми поведінки, людина повинна перебороти свою автентичність і навчитися бачити себе так, як її бачать інші.

За видом спілкування, на яке спрямований тренінг, виділяють діловий, міжособистісний, дискусійний тренінг.

За спрямованістю впливу вирізняють формування умінь і навичок, розвиток особистості.

За ступенем теоретичного осмислення виокремлюють тренінг, що базується  на теорії та тренінг, орієнтований на практику.

М.Н. Корнєв [15, 286-289], розглядаючи соціально-психологічний тренінг, сформулював мету групової роботи як розвиток соціально-психологічної компетенції особистості, тобто здатності індивіда ефективно взаємодіяти з оточуючими його людьми.

Також він визначив наступні завдання тренінгу: оволодіння певними соціально-психологічними знаннями; корекція і формування соціально-психологічних умінь і навичок учасників; усвідомлення цілісності соціально-психологічного буття людей; розвиток здатності адекватно і повно пізнавати себе та інших; оволодіння прийомами декодування психологічних повідомлень, що надходять від оточуючих людей і груп; навчання індивідуалізованим прийомам міжособистісного спілкування; чуттєве пізнання групово-динамічних феноменів і усвідомлення своєї причетності до міжособистісних ситуацій, що виникають.

Провідним принципом  організації соціально-психологічного тренінгу є принцип діалогізації взаємодії, тобто повноцінного міжособистісного спілкування, яке ґрунтується на повазі до чужої думки, довірі, звільненні учасників від взаємних підозр, нещирості, страху.

Труднощі та суперечності, які об’єктивно роз’єднують людей, породжують атмосферу страху, викликають відчуття «самотності серед натовпу», невпевненості, безсилля. Але досвід, набутий у навчально-тренувальних групах, створює певний соціально-психологічний «імунітет», який допомагає розв’язувати складні проблеми, що виникають у міжособистісному і діловому спілкуванні практично у кожної людини. Вміння та навички, що формуються в штучно створеному соціально-психологічному середовищі, допомагають ефективно долати труднощі, збагачувати міжособистісні стосунки.

Тренінгові прийоми  корисні для тих людей, які  потребують розвитку і вдосконалення  навичок повноцінного спілкування.

За останні роки практика соціально-психологічного впливу на особистість швидко розповсюдилась в нашій країні. Метод соціально-психологічного тренінгу використовують в системі підготовки спеціалістів різного профілю, в сфері подружніх стосунків, для корекції поведінки підлітків, в роботі зі студентами.

А.Г. Грецов [14, 58] виділяє такі головні прийоми, які використовують під час проведення соціально-психологічних тренінгів: рольова гра, групова дискусія, різноманітні варіанти вправ невербальної комунікації, вправи для роботи з мовою, тренування певних навичок та інше.

Комунікативний тренінг  як різновид психологічного тренінгу активно використовувався різними  психологами. Так, А.Г. Лідерс розробив програму комунікативного тренінгу для підлітків, тренінгу особистісного зростання, запропонував комплекс вправ, які можна використовувати під час тренінгових занять.

Е.К. Лютова, Г.Б. Моніна [21, 5] розглядали тренінг спілкування з дітьми в період раннього дитинства на теоретичному і практичному рівнях, зокрема - ігрову терапію та корекційну роботу.

Г.І. Турнер [43, 10] впроваджував рольові ігри як метод психологічного тренінгу, так як вони дають можливість вчитись на власному досвіді і практикувати набуті навички в звичайних життєвих умовах.

А.С. Прутченков [31, 7] розробив декілька тренінгових програм, зокрема – програми тренінгу особистісного зростання, тренінгу комунікативних навичок, тренінгу лідерських якостей.

Ш.В. Лойшен [20, 13] розробив програму психологічного тренінгу умінь, яка складається з трьох стадій: початкової, проміжної і заключної. Кожна з них включає в себе практичні і домашні завдання. По закінченні третьої стадії у людини мають бути сформовані і розвинені всі основні комунікативні навички.

Л.Ф. Анн [34, 6], яка вивчала психологію підліткового віку,  розробила програму психологічного тренінгу «Саморозвиток особистості» для надання психологічної допомоги підліткам.

Ф.Б. Бурнард [5, 49] розробила програму комунікативного тренінгу, спрямовану на розвиток у підлітка ставлення до себе як до індивідуальності, сприйняття себе, розвиток уміння підлітка знаходити своє місце в групі в процесі спільної діяльності, що підвищує ефективність взаємодії з оточуючими.

Стрижнем тренінгу є  принцип взаємодії у стилі  діалогу, який має за основу взаємну  повагу учасників, повну довіру один до одного, готовність вислухати співрозмовника та визнати його право мати свою точку зору. Діалог потребує особливої делікатності з боку ведучого тренера, психолога та одночасно наполегливості, з тим, щоб підлітки не тільки зрозуміли необхідність поважного стиля спілкування, але й відчували всі його переваги. Діалог передбачає рівноправне та повноцінне міжособистісне спілкування під час всіх занять групи. Таке спілкування має за основу взаємне розуміння учасників, їх прагнення бути максимально відвертими. Це можливо лише при повній рівноправній участі всіх членів групи як співрозмовників, так як у випадку домінування одного з них або кількох членів групи спілкування втрачає характер справжнього діалогу, що суперечить самій природі тренінгу [4, 94].

На тренінгових заняттях учасники навчаються краще висловлювати свою думку, регулювати свій емоційний стан, контролювати міміку, себе  очима інших та змінювати завдяки цьому власну поведінку. Практичне застосування цієї форми навчання дає можливість стверджувати, що у процесі роботи у членів групи формуються навички не тільки глибокого самопізнання, пізнання інших людей, оволодіння інструментарієм проникнення у приховані мотиви, а й випробування прийомів конструктивного спілкування на підставі отриманої інформації. Така своєрідна психологічна лабораторія пізнання є чудовою школою дослідницького пошуку, оскільки збагачує учасників психологічними знаннями, які вони здобувають у живих, емоційно насичених ситуаціях спілкування на основі аналізу всього того, що суб'єкт бачить, чує, відчуває. Дуже важливим є те, що завдання нерідко не планують заздалегідь, а додаються у процесі заняття спільно всіма членами групи [9, 112].

До активних методів  соціально-психологічного навчання належить не лише комунікативний (соціально-психологічний) тренінг, а й тренінг самоствердження, підвищення почуття впевненості в собі, асертивний, поведінковий тощо. Усі ці види активного навчання можуть бути застосовані в підготовці  залежно від тих завдань, які необхідно вирішити на цей момент. Кожний тренінг має свою специфіку. Їх об'єднує спрямованість на підвищення психологічної культури спілкування, яка є необхідним компонентом у життєдіяльності підлітків.

Таким чином, тренінг  – це форма групової роботи, що спрямована на розвиток навичок спілкування, саморегуляції, професійних умінь та ін. Основними методами соціально-психологічного тренінгу є групова дискусія і рольова гра в їх різноманітних модифікаціях.

Тренінгова форма роботи сприяє усвідомленню, аналізу та усуненню підлітком причин своїх комунікативних труднощів.

Комунікативний тренінг  використовувався різними фахівцями  з метою формування комунікативних навичок осіб різного віку. Тому дану форму психологічної допомоги було обрано для розвитку комунікативного  самоконтролю підлітків.

Отже, можна зробити висновок, що тренінг, як форма роботи може бути ефективним при стимулюванні процесу розвитку комунікативного самоконтролю підлітків.

Аналіз психолого-педагогічної літератури виявив, що комунікативний самоконтроль - це свідоме контролювання своїх емоцій, думок та висловлювань. Люди з достатньо розвиненим  комунікативним самоконтролем, за М. Снайдером, постійно стежать за собою, добре знають, де і як поводитися та вміють керувати вираженням своїх емоцій.

Комунікативний самоконтроль - дуже важлива характеристика процесу спілкування. Добре розвинені комунікативні навички включають не лише здатність правильно формулювати свої думки, ясно їх висловлювати, але й уміння правильно реагувати на слова і поведінку співрозмовника.

Сформованість комунікативного самоконтролю виступає однією з передумов успішного спілкування, порозуміння людей, дотримання ними соціальних норм. Важливу роль спілкування відіграє в підлітковому віці, оскільки належить до основних факторів, які впливають на розвиток особистості, її пізнавальної діяльності, емоційно-вольової сфери.

Тому дуже важливо  проводити цілеспрямовану роботу щодо розвитку комунікативного самоконтролю дітей підліткового віку. Ефективним засобом такої роботи є психологічний  тренінг.

Тренінг – це форма  групової роботи, що спрямована на розвиток навичок спілкування, саморегуляції, професійних умінь. Основними методами соціально-психологічного тренінгу є групова дискусія і рольова гра в їх різноманітних модифікаціях.

Тренінгова форма роботи сприяє усвідомленню, аналізу та усуненню підлітком причин своїх комунікативних труднощів.

Комунікативний тренінг  використовувався різними фахівцями  з метою формування комунікативних навичок осіб різного віку. Тому дану форму психологічної допомоги було обрано для розвитку комунікативних самоконтролю підлітків.

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. Впровадження та аналіз ефективності спеціальної програми тренінгової  роботи, спрямованої на розвиток комунікативного  самоконтролю підлітків

 

2.1. Рівні комунікативного  самоконтролю підлітків

 

Для виявлення рівнів розвитку комунікативного самоконтролю підлітків було проведено тестування вісімнадцяти учнів 7-8-х класів на базі Хортицького національного навчально-реабілітаційного багатопрофільного центру, які склали експериментальну групу, та шістнадцяти учнів 7-8-х класів, які увійшли до контрольної групи. 

З метою виявлення  рівнів розвитку комунікативного самоконтролю було використано психодіагностичну  методику «Оцінка комунікативного  самоконтролю» (за Снайдером).  Цей  тест спрямований на вивчення комунікативного  самоконтролю, вміння стримувати свої емоційні прояви у процесі спілкування з людьми.

Тест складається з 10 тверджень, на які треба відповісти – «вірно» або «невірно» (додаток А). Твердження тесту стосуються різних комунікативних ситуацій, наприклад: 1. Я сприймаю як спектакль свої спроби справити враження на інших людей або підтримувати відносини з ними. 2. Для того, щоб не залишитися на самоті і подобатися іншим людям, я намагаюся бути таким, яким вони мене хочуть бачити, і ніким іншим. 3. Я справляю на інших враження людини, що зазнає значно більш глибокі емоції, ніж це є насправді. 4. У різних ситуаціях і з різними людьми я поводжуся, як абсолютно інша людина.