Розвиток комунікативного самоконтролю підлітків засобами тренінгової роботи

1.2. Психологічні особливості розвитку комунікативного самоконтролю підлітків

За періодизацією Д.Б. Ельконіна, підлітковий вік охоплює віковий період від 10-11 до 13-14 років [36, 15-23].

Центральним моментом соціальної ситуації розвитку в підлітковому віці є прагнення зайняти соціальну позицію дорослого. Соціальна активність підлітків спрямована на прийняття і засвоєння норм, цінностей і способів поведінки, характерних для дорослих, і відносин між ними [16, 15-23].

Підлітковий вік цікавий  тим, що він знаходиться на межі епохи дитинства та епохи дорослості. Це і виступає найважливішою характеристикою підлітка: він одночасно і дитина, і майже дорослий.

Головна особливість  підліткового віку – різкі якісні зміни, які зачіпають всі сторони  психологічного розвитку. У різних підлітків ці зміни відбуваються в різний час: деякі у дечому не встигають за іншими, а деякі - в дечому  випереджають їх [36, 18].

У підлітковому віці відбувається подальший розвиток пізнавальних процесів і активно формується особистість  людини.

Розвиток пізнавальних процесів і особливо інтелекту в підлітковому віці має дві сторони - кількісну і якісну. Кількісні зміни виявляються в тому, що підліток вирішує інтелектуальні задачі значно легше, швидше й ефективніше, ніж дитина молодшого шкільного віку. Якісні зміни, насамперед, характеризують зрушення в структурі розумових процесів. В цей період відбувається формування навичок логічного мислення, а потім і теоретичного мислення, розвивається логічна пам'ять. Активно формуються творчі здібності підлітків й індивідуальний стиль розумової діяльності, що знаходить своє відображення в стилі мислення [36, 20].

Розвиток емоційної  сфери підлітків протікає бурхливо. Для підліткового віку характерна різка  зміна настрою та переживань, підвищена  збудливість, імпульсивність, надзвичайно великий діапазон полярних почуттів. У цьому віці спостерігається наявність "підліткового комплексу", що демонструє перепади настрою підлітків - від збуджених веселощів до зневіри і навпаки [14, 21].

У підлітковому віці, підкреслював Л.С. Виготський, має місце період руйнування й відмирання старих інтересів, і період дозрівання нової біологічної основи, на якій згодом розвиваються нові інтереси. Він писав: "Якщо на початку фаза розвитку інтересів проходить під знаком романтичних прагнень, то кінець фази знаменується  реалістичним і практичним вибором одного найбільш стійкого інтересу, здебільшого безпосередньо пов'язаного з основною життєвою лінією, що обирає підліток" [34, 21].

Л.С. Виготський [34, 32] відзначав також ще два новоутворення даного віку. Це розвиток рефлексії й самосвідомості. Розвиток рефлексії в підлітка, писав він, не обмежується тільки внутрішніми змінами самої особистості. У зв'язку з виникненням самосвідомості для підлітка стає можливим значно глибше розуміння інших людей. Розвиток самосвідомості, як ніяка інша сторона життя, вважав Л.С. Виготський, залежить від культурного змісту середовища.

У концепції Д.Б. Ельконіна [14, 22] підлітковий вік, як усякий  новий період, пов'язаний з новоутвореннями, які виникають із провідної діяльності попереднього періоду. Навчальна діяльність робить "поворот" від спрямованості на оточуючий світ до спрямованості на самого себе. Багато хто з дослідників повідомляли про "таємні зошити й щоденники", у яких підліток "знаходить притулок, де ніхто й ніщо його не  обмежує". Наданий самому собі, він вільно й незалежно виражає свої внутрішні, часом глибоко інтимні переживання, що хвилюють думки, сумніви й спостереження.

Л.М. Фрідман [44, 164-170] стверджував, що провідним видом діяльності в підлітковому віці є інтимно-особистісне спілкування. Центральне місце в житті підлітка займає спілкування з однолітками. Воно набуває такої значущості, що відсуває на другий план і спілкування з батьками, і навчання. Підлітки схильні встановлювати близькі, проте нестійкі відносини з різними однолітками. З кожним роком потреба в таких відносинах стає все більш гострою. Спілкування в основному охоплює не ділові, а особисті проблеми, питання взаємовідносин, загальних інтересів, тому і зветься інтимно-особистісним. Спілкування з дорослими стає більш конфліктним у зв’язку зі специфічними особливостями розвитку дітей даного віку. Разом з тим, діти починають все більше цінувати довірливе (неформальне) спілкування з дорослими на актуальні для самих підлітків теми (наприклад, особисте життя, плани на майбутнє, відносини з людьми).

Л.І. Божович [13, 38] також відзначала, що до початку перехідного віку в загальному психічному розвитку з'являються нові інтереси, захоплення й прагнення зайняти більш самостійну, "дорослу" позицію в житті. Однак у перехідному віці ще немає можливостей (ні внутрішніх, ні зовнішніх), щоб зайняти цю позицію. Л.І. Божович [13, 39] вважала, що розбіжність між потребами, які виникли, й обставинами життя, що обмежують можливість їхньої реалізації, характерні для кожної вікової кризи. Проте, яким би не було життя підлітка, воно завжди спрямоване у майбутнє, хоча "це майбутнє представляється йому ще дуже туманно". Характеризуючи підлітковий вік, Л.І. Божович писала: "Протягом  цього періоду  ламаються й перебудовуються всі колишні відносини дитини до світу й до самої себе і розвиваються процеси самосвідомості й самовизначення.

У перехідний період відбуваються перетворення у різних сферах психіки. Кардинальні зміни стосуються мотивації. У змісті мотивів на перший план виступають мотиви, які пов'язані зі світоглядом, що формується, із планами майбутнього життя. Структура мотивів характеризується ієрархічною системою, наявністю певної системи супідрядних різних мотиваційних тенденцій на основі провідних суспільно значимих мотивів, що стали важливими для особистості. Що стосується механізму дії мотивів, то вони діють тепер не безпосередньо, а виникають "на основі свідомо поставленої мети й свідомо прийнятого наміру"

(С.Л. Рубинштейн). Саме в мотиваційній сфері, як вважала Л.І. Божович, виникає головне новоутворення перехідного віку. А наприкінці перехідного періоду самовизначення характеризується не тільки розумінням самого себе і своїх можливостей і прагнень, але й розумінням свого місця в людському суспільстві й своєму призначенні в житті. Підлітковий період знаменує собою перехід до дорослості, і особливості його протікання накладають відбиток на все наступне життя [13, 40].

Становлення особистості  підлітка, розширення кола його інтересів, розвиток самосвідомості, новий досвід спілкування з однолітками - усе це призводить до інтенсивного зростання соціально важливих спонукань і переживань, таких як співчуття чужому горю, здатність до безкорисливої самопожертви і тощо.

Підлітковий період дуже важливий для розвитку Я-концепції, для формування самооцінки як основного регулятора поведінки і діяльності, яке спричиняє безпосередній вплив на процес подальшого самопізнання і розвиток особистості в цілому.

В цей період у молодих  осіб активно формується самоусвідомлення, випрацьовується незалежна система еталонів самооцінки, підвищується здатність занурення у свій внутрішній світ [35, 198].

Підліток починає усвідомлювати  свою неповторність, у його свідомості відбувається поступова переорієнтація із зовнішніх оцінок (частіше за все - батьківських) на внутрішні. Таким чином, поступово у підлітка формується Я-концепція (динамічна система уявлень людини про себе), яка сприяє подальшому, свідомому, формуванню поведінки молодої особи.

У старших підлітків (13 - 14 років) зароджуються професійні інтереси, з’являються професійно зорієнтовані мрії. Це також підсилює необхідність розвитку комунікативних здібностей. Підлітки бажають отримати гарну професію, тому вони повинні вміти добре спілкуватися. Адже багато сучасних професій потребує від особистості високого рівня розвитку комунікативних навичок.

В процесі діяльності відбувається активний розвиток загальних  і спеціальних здібностей підлітків. Формуються загальні інтелектуальні здібності (понятійне теоретичне мислення, вміння робити висновки та ін.); комунікативні здібності (вміння вступати в контакт, добиватись взаєморозуміння); організаторські здібності (вміння розподіляти обов’язки, домовлятися з іншими людьми); практичні вміння та навички (використання персонального комп’ютеру, робота з Інтернетом); спеціальні здібності (музичні, математичні, мовні та інші) [16,75].

Активно формуються риси характеру і особистісні якості, особливо вольові (самоконтроль, витримка) та ділові (ініціатива, цілеспрямованість  тощо).

Для підліткового віку характерний такий феномен, як «криза 13-ти років». Дана криза не обов’язково наступає у віці 13 років, однак часто припадає саме на цей період. Її суть полягає в гострому бажанні підлітка зайняти соціальну позицію дорослої людини, мати всі права дорослих і одночасно – нездатністю виконувати всі обов’язки дорослого. Якщо вчителі і батьки не враховують дорослішання школярів цього віку, продовжують ставитись до них, як до дітей, це призводить до конфліктів; підлітки проявляють негативізм, грубість, впертість. Поведінка підлітків є нестійкою, імпульсивною, дії часто нестримані, безконтрольні.

Поведінка дітей даного віку у значній мірі залежить від  ставлення до них інших людей. Підлітки прагнуть проявити себе з  кращого боку, щоб заслужити схвалення  тих, кого поважають. Вони бояться показати своє незнання чи невміння. Це може викликати сором’язливість, яку підлітки намагаються сховати за грубістю, демонстративністю, вдаваною самовпевненістю, агресією. Це явище називається гіперкомпенсацією. Багато конфліктів в даному віці пов’язано з недисциплінованістю і негативізмом підлітків [15, 34].

В багатьох випадках підлітки нездатні прогнозувати наслідки своїх  вчинків. Вони спочатку роблять, а вже  потім обмірковують те, що зробили, хоча розуміють, що треба робити навпаки. Разом з тим, в поведінці підлітків відслідковується спрямованість на дорослі форми взаємовідносин і самовираження. Підлітки демонструють свою дорослість шляхом наслідування зовнішнього вигляду дорослих (мода в одязі, косметика, паління тощо).

В поведінці молодших підлітків переважають дитячі риси. Вони ще недостатньо усвідомлюють свої дії і не прагнуть до самоаналізу. Часто діти не визнають власної провини, намагаючись будь-якою ціною виправдати себе. Визнати свою провину прилюдно для них значить зруйнувати основи самоповаги.

Старші підлітки ставляться до своїх вчинків більш усвідомлено. Їх цікавить не лише зовнішній бік  життя дорослих, але й їх внутрішній світ.

Р.С. Нємов [38, 85-94] стверджував, що підлітковий вік – це період становлення якісно нових взаємовідносин з дорослими. Підлітки вже не погоджуються на характерні для дитинства нерівноправні відносини, які не відповідають їх уявленням про власну дорослість: вони вимагають поваги до власної особистості і людської гідності, довіри і самостійності; претендують на нові права, пов’язані з самостійним вибором друзів, одягу, форм поведінки. У зв’язку з цим підлітки нерідко не визнають авторитет дорослих, іноді повністю відмовляються від слухняності у відносинах з ними, порушують дисципліну; в конфліктних  ситуаціях проявляють негативізм, грубість, неповагу у спробі відстояти свої нові права.

Дані прояви є засобом  боротьби підлітків за зміну існуючого  типу взаємовідносин з дорослими. Особливо складних форм такі прояви набувають, якщо ініціатором коректив виступає підліток, а дорослі з усіх сил йому перешкоджають. В цілому, нові форми відносин з часом заміщують старі, але тривалий час вони співіснують, викликаючи конфлікти і взаємне непорозуміння [35, 27].

Формальне (нормативне) спілкування  з дорослими, що має пізнавальні і ділові цілі, сприяє зростанню міжособистісної напруги. В більшості випадків потреба підлітків в довірливому спілкуванні з дорослими не задовольняється, що призводить до виникнення особистісних і комунікативних проблем у підлітків. Підлітки, спочатку відкриті для спілкування і з ровесниками, і з дорослими, нерідко стають замкненими через відчуття, що дорослі їх не розуміють або несправедливі до них.

Одна з головних тенденцій  перехідного періоду – переорієнтація спілкування зі старших на ровесників. Поведінка підлітків є колективно-груповою. Спілкування з однолітками – важливий інформаційний канал, умови вироблення навичок соціальної взаємодії, спосіб установлення тісного емоційного контакту. Спілкування з друзями займає в житті підлітка центральне місце і набуває такої значущості, що нерідко і навчання, і відносини з рідними відходять на другий план. Спілкування з однолітками все більше виходить за рамки шкільного життя і навчальної діяльності, охоплюючи нові інтереси і відносини, виділяючись в окрему, дуже важливу для підлітка сферу життєдіяльності [16, 54].

Велике значення в  житті підлітків має спілкування  з групою однолітків, з якими діти даного віку сподіваються знайти те, в  чому їм відмовляють дорослі і  емоційне тепло, спасіння від самотності, признання власної значущості. У відносинах з такими групами дітей підлітки виявляють високу конформність (відсутність власної думки, некритичне сприйняття думок лідерів і інших членів групи, бажання «бути як всі»).

У зв’язку з підвищеною конформністю підлітки легко підпадають під вплив компаній, в тому числі асоціальних угруповань.

Для підлітків важливо  не просто бути разом з однолітками. Вони прагнуть зайняти в середовищі ровесників статус, який відповідав би їх вимогам (бажанням), наприклад, бути лідером, досягнути авторитету в якійсь справі та ін. Якщо в 4-ому класі домінує просте бажання знаходитися серед ровесників, то в 5-6 класах головною стає потреба отримати певний статус в колективі, тоді як в 7-8 класах підліток починає прагнути до автономії в середовищі ровесників і до визнання ними значущості своєї особистості. Саме фрустрація (незадоволення) потреби бути значущим в очах товаришів в багатьох підлітків спричинює найбільш важкі негативні переживання [36, 59].