Особливості комунікативних бар’єрів організації

 

 

                   МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ  УКРАЇНИ

Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка

 

Факультет психології

 

         ПАНІХІНА Юлія Дмитрівна

 

 ОСОБЛИВОСТІ КОМУНІКАТИВНИХ БАР’ЄРІВ ОРГАНІЗАЦІЇ

 

       Дипломна  робота

 

Спеціальність 7.040101 Психологія. Спеціалізація:

“Психологія праці і управління

 

 

 

“До захисту допущено” Науковий керівник :

Протокол №_____ від ”_____” ____2009 р.     Куриця Алла Іванівна

___________________Т. в. о.  зав. кафедри

психології освіти, праці і управління Науковий консультант:

Сич В. М.                                                             канд.псих.наук Сич В.М.                    

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Кам’янець-Подільський

2009р.

                                                 

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП…………………………………………………………………..3

1.ТЕОРЕТИЧНЕ ВИВЧЕННЯ  ПРОБЛЕМИ КРМУНІКАТИВНИХ БАР’ЄРІВ В РГАНІЗАЦІЇ……………………………………………....5

     1.1.Комунікативні  зв’язки в організації…………………………….5

     1.2.Причини  виникнення комунікативних бар’єрів в організації..12

2.ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ВИВЧЕННЯ КОМУНІКАТИВНИХ БАР’ЄРІВ В ОРГАНІЗАЦІЇ…………………………………………….30

     2.1.  Методика експерименту……………………………………….30

     2.2. Кількісний  та якісний аналіз результатів……………………...35

3.ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ КОМУНІКАЦІЙ В ОРГАНІЗАЦІЇ..47

     3.1. Підвищення ефективності комунікацій в організації…………47

3.2. Шляхи  подолання  комунікативних бар’єрів в організації………51

ВИСНОВКИ……………………………………………………………..58

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………….63

ДОДАТКИ……………………………………………………………….68

ВСТУП

 

 

Для ефективного функціонування будь - якої організації необхідно забезпечити належні комунікації. Однак управлінська практика дає можливість констатувати, що створення ефективної надійної системи обміну інформацією, яка б відповідала вимогам повноти, достатності, оперативності, гнучкості – одна з найскладніших проблем в організації. Серед явищ, що ускладнюють спілкування в організації, а іноді призводять до повного його блокування, провідну роль відіграють комунікативні бар’єри. Тому дуже актуальним є вивчення комунікативних бар’єрів в організації, щоб в подальшому запобігти їх виникнення для покращення і підвищення продуктивності діяльності робітників.

 Отже, виникає необхідність  всебічного вивчення такого феномена, як комунікативні бар’єри в організації, як важливого фактора, що впливає на продуктивність діяльності праці працівників, на взаємовідносини з співробітниками та керівниками, використовуючи сучасні методики дослідження й розробки рекомендації з їх оптимізації. На підставі вище сказаного темою дипломної роботи була обрана: ”Особливості комунікативних бар’єрів в організації.”  

Об’єктом даного дослідження виступають комунікативні бар’єри в організації.

 Предметом дослідження є психологічні особливості комунікативних бар’єрів у працівників організації .

Мета дослідження полягає у розкритті змісту комунікативних бар’єрів  серед працівників організації та вивченні шляхів подолання комунікативних бар’єрів.

Відповідно до мети поставлені наступні завдання роботи:

1. Розкрити актуальність комунікативних бар’єрів в організації;
2. Встановити причини виникнення труднощів комунікативного процесу;
3. Здійснити емпіричне дослідження комунікативних бар’єрів в організації;
4. Надати шляхи подолання бар’єрів спілкування.

          Методика та організація дослідження: при проведенні дослідження застосовувалися наступні методики, які дають можливість вивчити комунікативні бар’єри в організації та психологічні чинники, що впливають на їх виникнення:

1.Анкета „Комунікативні бар’єри в організації”, розроблена Л. М. Карамушкою.

2.Методика „Діагностики “перешкод” у встановленні емоційних контактів” за В. В. Бойком.

3.Методика„Діагностики домінуючої стратегії психологічного захисту у спілкуванні” за В. В. Бойком.

4. Методика „Діагностики комунікативної установки” за   В. В. Бойком (визначення загальної комунікативної толерантності).

Дані методики ми проводили  в Управлінні праці та соціального  захисту населення. Наша вибірка  складала 26 респондентів, які мали різний вік.

Теоретичне  значення роботи: в дипломній роботі уточнено значення таких понять як комунікація та комунікативний процес; розкрито зміст рівнів та шляхи подолання комунікативних бар’єрів в організації; визначено напрямки підвищення якості комунікації в організації.

Практична значимість роботи полягає в наступному: результати дослідження можуть бути використані у підготовці психологів для надання психологічної допомоги даної проблеми

Структура роботи. Дипломна робота складається із вступу, трьох розділів, висновку, додатків та списку використаних джерел. Робота містить 7 таблиць та 4 рисунка.  Загальний обсяг дипломної роботи складає 71 аркуш.

 

РОЗДІЛ 1.ТЕОРЕТИЧНЕ ВИВЧЕННЯ ПРОБЛЕМИ КОМУНІКАТИВНИХ БАР’ЄРІВ В ОРГАНІЗАЦІЇ

 

 

 

1.1. Комунікативні зв’язки в організації

 

 

 

„Парадокс спілкування: щоб розкрити свою індивідуальність, людині потрібно вступити в спілкування з іншими людьми. Але саме для того, щоб вступити в спілкування з іншими людьми, свою індивідуальність треба обмежити”.

                                                                                      П.С.Таранов

Успіх будь-якої спільної діяльності людей залежить від стану, рівня розвитку, напрямів і видів комунікацій, сприйняття і використання працівниками інформації несловесних знаків (погляду, виразу обличчя тощо)

В значній мірі цей  успіх обумовлюється змістом  і структурою комунікаційного процесу як на міжособистісному, так і на організаційному рівнях, вмінням застосовувати сучасні інноваційні технології (Гірняк О.М., Лозоновський П.П.)

Комунікації – це обмін інформацією, на основі якої керівник отримує дані, необхідні для прийняття рішень, і доводить їх до працівників організації. Проблема ефективних комунікацій – одна з ключових у діяльності керівників, оскільки за їх  допомогою здійснюється обмін повідомленнями, що виражені різними  символами та мають певне смислове навантаження (Тарновська Н.Л. і Пушкар Р.М.) [15].

Комунікації (лат.сommunico – спілкуюся із кимось) в міжособистісних відносинах ототожнюється з тим, що людина думає перед виголошенням інформації, як висловлюється, доносить свою думку до співрозмовника, як отримує від нього інформацію про правильність інтерпретації думки, реакцію на неї, як відбувається процес обговорення.                                                                                                                 

Комунікаційний процес - це процес обміну інформацією між двома або більш людьми. Його мета - забезпечити передачу і розуміння інформації, що є предметом обміну. Якщо взаємне розуміння не досягається, то комунікація не відбулася, з чого виходить, що обоє сторони грають в ній активну роль.

Існує чотири базові елементи комунікаційного процесу:

1. Відправник — особа, що генерує ідею або що збирає інформацію і передає її;
2. Повідомлення - безпосередньо інформація;
3. Канал - засіб передачі інформації (усна передача, наради, телефонні переговори, письмова передача, службові записки, звіти, електронна пошта, комп'ютерні мережі);

4 Одержувач (адресат) - особа, якій призначена інформація і яке інтерпретує її.

 

 

 

Рис. 1.1 Етапи комунікативного процесу.

 

Комунікаційний процес обміну інформацією включає взаємозв'язані етапи:

1. Зародження ідеї або відбір інформації;
2. Вибір каналу передачі інформації;
3. Передача повідомлення;
4. Інтерпретація повідомлення [1;2]                                                                                                                             

Специфіка міжособистісної  комунікації. Вона виявляється в  таких аспектах:

• наявність спільного комунікативного простору;
• активність учасників комунікації як суб’єктів взаємного інформування. Спрямовуючи інформацію, один учасник спілкування передбачає активність іншого, який також має орієнтуватися на мотиви, цілі, установки свого партнера, відповідно аналізувати їх;
• під час виголошування думки кожним учасником налагоджується спільна діяльність;
• активність суб’єктів комунікації передбачає не формальний „рух інформації”, а активний обмін нею;
• у процесі комунікації відбувається взаєморозуміння (непорозуміння), яке досягається наявністю зворотного зв’язку, а також значущістю інформації;
• інформація, яка дійшла до співрозмовника і повернулася назад, організовує партнерів міжособистісної комунікації в спільне інформаційне поле;
• спільний смисл у міжособистісній комунікації виробляється за умови, що інформація не просто прийнята, а й осмислена, тобто за наявності процесу спільного досягнення предмета розмови;
• характер обміну інформацією визначається можливістю взаємного впливу партнерів за допомогою системи знаків;
• ефективність комунікації вимірюється тим, наскільки значущим є взаємний вплив партнерів;
• комунікативний вплив можливий лише за умови, що індивід, який спрямовує інформацію (комунікатор), та індивід, який її приймає (реципієнт), мають єдину або подібну систему кодифікації і декодифікації;
• комунікація психологічно можлива за умови, якщо знаки закріплені за ними значення (відображення найсуттєвіших та узагальнених сторін предметів і явищ) та смисли (суб’єктивний зміст, якого набуває слово в конкретному контексті) відомі учасникам комунікативного процесу;
• учасники комунікації повинні ідентично розуміти ситуацію спілкування;
• під час обміну інформацією можуть виникнути комунікативні бар’єри [35].

Комунікації – поняття, використовуване в соціальній психології в двох значеннях:

1. Для характеристики структури  ділових і міжособових зв'язків  між людьми, наприклад, структури міжгрупового спілкування її учасників.

2. Для характеристики  обміну інформацією в людському  спілкуванні взагалі, де комунікація  виступає як одна із сторін людського спілкування – інформаційна. Комунікація включає обмін уявленнями, ідеями, інтересами, настроями, відчуттями, установками і тому подібне між людьми в ході спільної діяльності[24].

Комунікація є діяльністю соціальною і діяльнісною, до якої залучені всі учасники управлінського процесу[7].

Базою комунікацій є ефективне інформаційне забезпечення. Інформація – це сукупність повідомлень, які відображають конкретний бік явища, події, виробничо-господарської діяльності.

Сам процес обміну інформацією  під час спілкування між людьми має свою специфіку. А саме, кожний учасник комунікативного процесу  передбачає активність свого партнера. Характер обміну інформацією між  людьми визначається тим, що за допомогою системи знаків партнери можуть впливати один на одного або подібною системою знаків, або говорять однією мовою [15]. Досягти взаєморозуміння під час комунікацій, створити спільне інформаційне поле, спільний смисл дуже складно[24].

Обмін інформацією пронизує всі управлінські функції, тому комунікації  розглядаються як сполучний процес. Якщо комунікації налагоджено погано, рішення можуть бути помилковими, персонал може неправильно розуміти керівні команди, міжособистісні стосунки можуть деформуватися. Західні спеціалісти стверджують, що керівники від 50% до 90% свого робочого часу витрачають на комунікації. Це стає зрозумілим, коли враховувати, що керівники обмінюються інформацією для реалізації своєї ролі в міжособистісних стосунках, в процесі прийняття управлінських рішень, а також для виконання функції планування, організації, мотивації та контролю [14].

Для ефективного  функціонування будь-якої організації необхідно забезпечити належні комунікації. Однак управлінська практика дає можливість констатувати, що створення ефективної надійної системи обміну інформацією, яка б відповідала вимогам повноти, достатності, оперативності, гнучкості – одна з найскладніших проблем в організаціях. Тому це той, хто ефективний в комунікаціях. Комунікація є своєрідною поліфункціональною грою, іноді емоційно забарвленою.

 Вона може виконувати  такі функції:

• комунікативного контролю. Передбачає, що будь-яке повідомлення містить інформацію про розподіл контролю між учасниками спілкування. Контроль у цьому сенсі є певною сукупністю взаємо обмежень співрозмовників під час виголошування інформації і організації розмови, що обмежує вибір ними засобів спілкування. Головною властивістю контролю є переривання розмови з метою перехоплення ініціативи;
• афіліації (англ. to affiliate – приєднуватися; намагання людини бути в товаристві інших людей). Цю функцію розглядають як параметр „любов – ненависть” у комунікативних відносинах. Саморозкриття індивіда, тобто добровільне інформування про себе, на певний момент недосяжне для інших, використовується для позитивного спрямування. Синонімічною за змістом є позитивна афіліація, яку характеризує поняття „продуктивний”, „ефективний”, „відкритий”, комунікативний обмін.[2]