Формування педаг ог і чног о і мі джу майбутньог о вик ладача вищої шк оли в процесі маг і стерськ ої пі дг отовк и

функціональний, при якому виділяються  його типи, виходячи із різних

функціонувань; другий, контекстний, при якому дані типи функціонування

знаходяться в різних контекстах реалізації; третій – зіставлення, при якому 

порівнюються близькі по значенню іміджі. 

Іміджологія оперує поняттями особистого іміджу, яке визначається як

поєднання зовнішніх та внутрішніх складових особистості. Ці характеристики

зумовили такі типи іміджів: самоімідж  – сприймання особистістю себе; імідж,

який сприймається іншими; бажаний  імідж. Останній поділяється на

особистісний або індивідуальний та професійний, що буває позитивним і 

негативним. Їх можна побачити на рисунку 1.1.

 

 

 

           

                                                                        

                                                                              

 

 

Рис.1.1: Типи педагогічного іміджу за М.Скрипник та А. Калюжним.

 Зазначена типологія віддзеркалює  погляд на імідж із різних  позицій: свого 

«я», сприйняття іншими, бажань та реалій. 

Самоімідж педагога як результат минулого досвіду засвідчує теперішній

стан самоповаги педагога. Ілюструючи цей тип іміджу, теоретик  іміджелогії  Г.

Почепков звертається до роздумів С. Маршака. На думку поета, той, хто  хоче,

щоб його поважали, має спочатку поважати себе сам.

Імідж, який сприймається іншими –  це той образ, який інші бачать. Ця

точка зору може не збігатися із самоіміджем, але у педагогічній професії цей 

Типи іміджу

Імідж 

самосприйняття 

Імідж, який

сприймається  іншими

Потрібний імідж 

Особистий    Професійний 

позитивний негативний позитивний

негативний 

  17

тип іміджу найчастіше розуміється  і сприймається через зміни, які 

відбуваються в структурі психіки  педагога. Зовнішніми ознаками цих  змін є:

- дидактична, повчальна манера  мовлення;

- спрощений підхід до проблем  і шляхів їх розв’язання, які  найчастіше 

ґрунтуються на авторитаризмі;

- прямолінійне не гнучке мислення;

- категоричність, владність, що  призводить до втрати гумору  у розв’язанні 

професійних проблем;

- поява і закріплення під  впливом матеріалу, що повторюється, розумових і 

мовленнєвих штампів;

- упевненість у власній непогрішності; 

- сухість і формалізм у стосунках. 

Зрозуміло, що в даному діапазоні  перераховані негативні тенденції 

виявляються не в кожного педагога. Однак імовірність виникнення

професійних шаблонів достатньо висока. Тому педагогічний імідж, який

сприймається, може частково оперувати  згаданими характеристиками. Для 

управлінням цим типом іміджу педагог  має здійснювати рефлексію –  звернення 

свідомості до себе самого – одночасно  з роздумами, спрямованими назовні, до

цілого світу.

Потрібний імідж пов’язаний з конкретними  професіями, які й визначають 

іміджевий розвиток. У ряді випадків цьому допомагає тип і форма  одягу.

Потрібний імідж визначає наявність  визначених іміджевих характеристик, які 

відрізняють одну людину від іншої  в залежності від спрямованості.

      Що стосується  особистого або індивідуального  імідж – це узагальнена суть 

«Я», образ, який складається в свідомості однієї людини при взаємодії з  іншими

[14, 19].

На думку У.Джеймса, К. Роджерса, Р. Бернса, імідж потрібно розглядати

як формування «Я - образа» пов’язаного  з «Я-концепцією» особистості.

Головним в Я-концепції особистості  є оцінний компонент – самооцінка, тобто 

  18

думку про особисті цінності, які  існують у вигляді установок  конкретної

людини. Щоб створити себе, створити уявлення про себе, людина повинна 

об’єктивізувати себе внутрішньо, виразити свої суб’єктивні стани в символах,

зрозумілих іншим людям  [14, 20].

 «Я-концепція» включає три  модальності самоустановок: реальне  «Я» –  

сприйняття своїх актуальних здібностей, ролі, актуального статусу, дзеркальне

«Я» – уявлення про те, як тебе бачать інші, реальне «Я» – уявлення про те, яким

би індивід хотів стати. Розходження  «Я-концепції», ідеального «Я» та

безпосереднього досвіду є джерелом особистої дисгармонії. За словами  В.

Горчакової, імідж як прагнення  до ідеального «Я» існує, коли виникає 

естетична тенденція особистості  до росту, розвитку і самовдосконалення.

 Індивідуальний імідж педагога  є проекцією його особистості  – наявністю 

особистого обличчя та сумою  індивідуальних характеристик, що роблять  його

неповторним, [за словами С. Рубінштейна]. Особистість має свої позиції, своє

яскраво виражене відношення до життя, світобачення, до якого вона прийшла 

на основі великої свідомої роботи. Вона має самостійні думки, небанальні

почуття, силу волі, здібність і  внутрішню пристрасть. Висока оцінка

ототожнюється з почуттям власної  гідності.

  Індивідуальний педагогічний  імідж буває позитивним та  негативним, і 

залежить від правильного та вмілого вибору засобів впливу на суб’єктів 

педагогічної діяльності та бажань педагога. На нашу думку, власний 

позитивний імідж великою мірою  залежить від внутрішньої сутності людини:

системи цінностей, переконань, позицій, що виявляється і у зовнішньому 

вигляді. Такій особистості притаманні риси: власної гідності, самоповаги,

відповідальності за себе і майбутнє, висока професійна самооцінка, потреба  в 

самореалізації, гнучкість у пошуку творчих альтернатив у процесі  навчання.

Позитивний імідж викликає відчуття молодості, свіжості та здоров’я. Він 

ефективний, результативний, іноді  перевищує очікування [53, 2].

  19

Учитель – посередник між дитиною  і її духовними цінностями, лише  через 

нього діти розуміють дійсність  та інших людей. Завоювати любов  дітей – 

головне завдання вчителя, бо тільки з його допомогою дитина входить  у світ

знань і засвоює моральні цінності суспільства.

 Імідж – результат свідомої  роботи. Особливо це стосується  ситуації, де він 

є частиною професійного успіху. Професія педагога потребує створення іміджу

і через потреби ринкової економіки. Вже не достатньо бути просто

професіоналом високого класу. Особистий  імідж педагога є важливим

доповненням або необхідною умовою його ефективної діяльності.

 За суспільно визнаною думкою, імідж учителя – це стереотип  образу 

педагога в уявленнях учнів, колег та соціального оточення. За соціальним

визначенням імідж учителя –  це символьний образ суб’єкту, який виникає в 

процесі взаємодії педагога з учасниками педагогічного процесу.

У суспільній свідомості існує, у першу  чергу, імідж професійного педагога,

який уособлює та узагальнює найбільш спільні характеристики, які притаманні

різним педагогам і закріплює  їх у вигляді образа – стереотипу. Сьогодні імідж є 

невід’ємною частиною професійного успіху. 

Н.В. Гузій пропонує розглядати поняття  педагогічного іміджу як

полісемантичну категорію, що характеризує стиль професійно-педагогічної

діяльності, манеру спілкування, уміння індивідуалізувати свій образ,

надавати йому естетичної виразності. Суспільство породжує вимоги до

професійного іміджу педагога, впливає  на його зміст. Але із покоління в 

покоління незмінним залишаються  такі якості ідеального педагога, як любов  до

дітей, учнів, студентів; високий професіоналізм, доброзичливість, щирість,

вміння спілкуватися [20, 282].

 Педагогічний імідж повинен  бути таким, ніби увесь світ  зацікавлений у 

вашому хорошому настрої, відмінній  зовнішності, міцному здоров’ї та

успішності. Дуже важлива зовнішня індивідуальність, яку потрібно зберегти

або створити, не зашкоджуючи професії [22, 37].

  20

Закоханий в учнів і зацікавлений своєю працею педагог за допомогою 

інтуїції вибирає ті методи поведінки, які є найбільш адекватними та

актуальними [67, 20]. На нашу думку, педагогічний імідж включає в себе

професіоналізм, педагогічну майстерність, індивідуальний стиль педагогічної

діяльності, педагогічну компетентність та артистизм.

 Педагогічний артистизм передбачає  відкритість та безпосередність 

вчителя, вміння говорити і діяти  прямо, ділитися тим, що накопичилися в 

середині. Він є поєднанням духовних і фізичних якостей, допомагає  знайти

зв’язок з учнями, завоювати їх довіру. Артистичний педагог має  здібності 

заражати своїми переживаннями  та радістю інших людей.

 Велике значення приділяється  творчій активності педагога, яка 

мотивується системою загальнолюдських та професійних цінностей, соціально-

педагогічними поглядами та ідеями, а також обумовлюється розвитком 

педагогічного інтелекту та емоційної  чутливості. Проблемно-пошуковий стиль 

мислення, логічність у пояснені та узагальненні навчальної інформації, багата

уява, фантазія та емоційна забарвленість, самостійність, наполегливість,

сміливість, висока здатність до персоналізації, інноваційна поведінка – все  це

виступає стержнем педагогічної креативності і зовні відображається в 

педагогічному артистизмі, імпровізованому  характері поведінки педагога.

На нашу думку, творча особистість  вірить у власні сили і має незалежне 

мислення. Її характеризує відкритість  розуму, готовність проявляти фантазію,

висока толерантність до невизначених та невирішених ситуацій, розвинуте 

естетичне почуття, прагнення до краси. Безперечно, обирають того педагога, у 

якого склався імідж майстра, гуманіста  та професіонала.

      Існують три групи  пріоритетних якостей, що формують  позитивний імідж 

педагога [49, 51].

До першої групи належать такі природні якості, як: комунікабельність 

(здатність легко сходитися з  людьми), емпатійність (здатність до 

  21

співпереживання), рефлективність (здатність  зрозуміти іншу людину),

красномовність (здатність впливати словом).

Ці якості складають матрицю  природних обдарувань, що характеризуються

як «мистецтво подобатися людям». Як підтверджує практика, володіння  даними

здібностями і постійне вдосконалення  їхнього використання – основа

успішного створення особистого іміджу.

До другої групи якостей належать характеристики особистості, які є 

наслідком її освіти і виховання. Це – моральні цінності, психічне здоров’я,

володіння набором комунікативних технологій. Такими технологіями є:

міжособистісне спілкування, діловий  спіч, попередження і подолання 

конфліктних ситуацій.

До третьої групи якостей  належить ті, що пов’язані з життєвим та

професійним досвідом особистості. Особливо цінно, коли досвід допомагає 

людині бути більш інтуїтивною  у спілкуванні. Це має величезне  значення у 

формуванні іміджу.

Педагогу, як нікому іншому, потрібно завжди бути прикладом для 

наслідування, це стосується навіть його настрою, тому що роздратований 

педагог створює напружену обстановку.

 На думку Л. Гофмана позитивний  імідж педагога ґрунтується на 

самоповазі – високій самооцінці, самоприйнятті та любові до себе, оптимізмі  – 

як постійній надії на покращення справ,  екстраверсії – як спрямованості  до

зовнішнього світу, відкритістю, об’єктивністю, вмінню спілкуватися, виявляти

активність, умінню контролювати час  через організованість та самоконтроль.

Позитивний імідж вчителя характеризує демократичний стиль спілкування,

формування у дітей психологічної  безпеки та захищеності, повній в 

доброзичливості і повазі зі сторони  педагога [22, 37].

Педагог з позитивним іміджем постійно і свідомо здійснює само

презентацію. Він повинен подати себе, свій характер, свій ситуативний  стан

так, щоб викликати необхідне  сприйняття в учнів. Він відстоює і підтримує 

  22

створений ним образ. І щораз  педагог має твердо знати, яким він  хоче постати 

перед учнями, тому залежно від  цих цілей обирається техніка  само презентації.

Педагоги з негативним іміджем  говорять на уроці самі, працюють за

шаблоном, емоційно скуті, мають підвищений рівень тривожності,

використовують дисциплінарні  засоби впливу, не враховують особистості 

студента, або ж  вибірково до нього відносяться. Такі педагоги мають  авторитет 

пригнічення, відстані, педантичності  та байдужості. 

При функціональному підході виділяються  декілька видів іміджу, які 

схематично представлені на рис.1.2.

  

Види іміджу

                                                         

 

 

   

 

 

Мистецтво подобатися людям 

Рис. 1.2: Види  іміджу за А.Калюжним.

 Дзеркальний – цей імідж  притаманний нашому уявленню  про себе. Ми 

немов дивимося в дзеркало. Це позитивний тип іміджу, бо ми психологічно

завжди висуваємо на перше місце  позитив. Його негативною стороною може

бути мінімальне врахування думки  зі сторони.

 Поточний імідж розглядається  як бачення зі сторони. Найчастішим 

недоліком є інформованість, нерозуміння  і упередженість, які формують імідж 

педагога не менше ніж власні вчинки. Важливим завданням є створення  не