Формування педаг ог і чног о і мі джу майбутньог о вик ладача вищої шк оли в процесі маг і стерськ ої пі дг отовк и

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ 

Національний педагогічний університет  ім. М.П.Драгоманова 

 

Інститут розвитку дитини 

кафедра теорії та історії дошкільної педагогіки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

МАГІСТЕРСЬКА РОБОТА

на тему:

 

«Формування педаг ог і чног о  і мі джу 

майбутньог о вик ладача вищої  шк оли в 

процесі  маг і стерськ ої  пі дг отовк и»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  2

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………3 

РОЗДІЛ І 

Теоретичні засади педагогічної іміджелогії.

1.1. Проблема іміджу в теорії  освіти і виховання……………………………7

1.2. Поняття, складові та функції  педагогічного іміджу……………………15

1.3. Закономірності формування іміджу  сучасного педагога. . . . . . . . . . . . 39

Висновки до І розділу   …………………………………………………………51

РОЗДІЛ ІІ 

Формування педагогічного іміджу майбутнього викладача вищої  школи в 

процесі магістерської  підготовки.

2.1. Стан сформованості педагогічного  іміджу у студентів. ……………… 53 

2.2. Система роботи з формування  педагогічного іміджу………………….68

Висновки до ІІ розділу …………………………………………………………72   

РОЗДІЛ ІІІ 

Педагогічна практика як засіб формування професійного іміджу у магістрів. 

3.1.    Практика формування  педагогічного іміджу у магістрантів  у 

навчально-виховному процесі ВНЗ (формувальний експеримент) .................73

3.2.    Динаміка процесу та  результати формування педагогічного  іміджу у 

магістрів в процесі педагогічної практики……………………………………. 84

Висновки до III розділу.........................................................................................90

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………...93 

ЛІТЕРАТУРА.........................................................................................95

 

 

 

 

 

 

  3

 

 

 

Вступ

Бурхливі політичні, економічні та культурні зміни, які мають місце  у 

сучасному суспільстві висувають  нові вимоги до викладача, в тому рахунку  і до

рівня його професійної культури. Педагогічна наука повертається до

особистості, як центру суспільної системи: визначає значимість та розвиток

людської індивідуальності як основу позитивного розвитку суспільства  при 

цьому велика увага звертається  на професійну підготовку, формування

сприйнятливості до нововведень, готовності до творчого пошуку.     

Одним з пріоритетних напрямів державної  політики щодо розвитку вищої 

освіти, як визначено в Національній доктрині розвитку освіти в Україні, є 

підготовка кваліфікованих кадрів, здатних до творчої праці, професійного

розвитку, освоєння і впровадження наукових та інформаційних технологій,

конкурентоспроможних на ринку  праці. Розв’язати ці складні завдання може

лише нова генерація викладачів – професіоналів, покликаних розвивати 

професійні здібності, виявляти таланти  та формувати особистість кожного 

студента як майбутнього фахівця  з вищою освітою.

Серед найважливіших завдань безперервної педагогічної освіти – розвиток

особистісних потенційних характеристик  педагога, освоєння та вдосконалення 

ним професійних технологій. За таких  умов виникає необхідність формування

нового стилю соціальної поведінки  майбутнього педагога, відповідної 

завданням розвитку суспільства, що у  свою чергу, веде  до розкриття проблеми

пов’язаної з таким явищем як імідж, і викликає потребу його вивчення.

Імідж – загальний компенсуючий механізм особистості, орієнтований на

діяльність, являє собою фундаментальну морфему психологічної активності.

Він містить цілеспрямований образ, покликаний здійснити певний емоційно-

психологічний вплив на людину. Якщо говорити про педагогічний імідж, то

такий образ створюється відповідно до уявлень педагога  про ідеальну манеру

  4

професійної діяльності, спілкування, зовнішнього вигляду і активно  впливає на

формування професійно-педагогічної культури. Він вимагає від педагога

підбору індивідуального власного стилю роботи та оволодіння спеціальними

технологіями самопрезентації.

Формується певний педагогічний імідж–образ  педагога при взаємодії 

останнього із студентами, колегами, батьками, завдяки здатності до

продуктивної інноваційної діяльності, що передбачає власну творчість. У 

створеному іміджі висвітлюються  найбільш яскраві риси особистості 

викладача, його внутрішній світ.

Професія педагога – особлива. Вчителі – це ті люди, які постійно

знаходяться на очах у всіх. Більшість  з них переконані, що у педагогічному 

вищому навчальному закладі  повинні перш за все готувати спеціалістів, які 

володіють певним набором знань, умінь  і технологій. Таке положення речей 

часто призводить до того, що молодий  педагог не може працювати з людьми, в 

тому числі із студентами, тому, що для них він не цікавий як особистість. А без 

інтересу до особистості педагога у студентів немає зацікавленості до вивчення

його предмету. Як би не був професійно підготовлений педагог, він 

зобов’язаний постійно вдосконалювати свої особистісні якості, формувати 

особистісний імідж.

Індивідуальний або особистісний імідж сучасного педагога одна з 

малодосліджених проблем. Дане питання  у своїх дослідженнях піднімали 

Горчакова В.Г., Гузій Н.В., Гуревич  П.С., Калюжний А.А., Кузін Ф.А., Мітіна

Л.М., Панасюк А.Ю., Перелигина Е.Б., Подоляк  Л.Г., Почепцов Г.Г., Рудницька 

О.П., Сагач Г.М., Сингаївська І.В., Пенькова О., Шепель В.М. Проте, досі не

було розроблено системи роботи з формування педагогічного іміджу у 

магістрів, що потенційно є майбутніми викладачами, в процесі педагогічної

практики.

Це явище цікаве для педагогічної психології та педагогіки вищої школи  у 

світлі нових вимог, які висуваються  до педагога та студента в умовах побудови

  5

демократичного суспільства, де на першому місці стоять гуманістичні цінності:

цінність особистості, її вільного морального розвитку. 

Тому виникає необхідність створення  теоретичної моделі для опису  іміджу

сучасного педагога, його структурних  компонентів та механізмів формування у 

магістрів під час педагогічної практики. Цим було обумовлено вибір  нами теми

наукового дослідження:   

Тема: Формування педагогічного іміджу майбутнього викладача вищої 

школи в процесі магістерської  підготовки.

Об’єкт: Професійна підготовка майбутніх  педагогів в умовах навчання у 

вищому навчальному закладі.

Предмет: Зміст та закономірності формування педагогічного іміджу

майбутніх магістрів в період навчання та педагогічної практики. 

Мета: Сформувати у студентів педагогічний імідж на основі розробленої 

логіко-теоретичної моделі та конкретизації  змісту його структурних 

компонентів.

Гіпотеза: Педагогічний імідж не формується спонтанно, а є результатом 

цілеспрямованої діяльності педагога над власним образом, що здійснюється на

основі врахування закономірностей  його побудови та розвитку наступних 

компонентів: цілемотивованого, когнітивного, діяльнісного, оцінно-

рефлексивного. 

Завдання:

1. Вивчення та узагальнення психолого–педагогічних  джерел з проблеми 

досліджень іміджу.

2. Розробка логіко-теоретичної  моделі іміджу педагога на  основі класичних 

та сучасних досліджень в галузі педагогіки та психології міжособистісних 

відносин суб’єктів навчально-виховного  процесу.

3. Вивчення закономірностей формування  індивідуального іміджу педагога 

з урахуванням його особистісних психологічних  особливостей і вимог до

професійної діяльності.

  6

4. Розробка та дослідно-експериментальна  перевірка ефективності 

впровадження у педагогічну  практику магістрів технології побудови

суб’єкт – суб’єктної взаємодії  учасників навчального процесу  на основі

розробленої моделі педагогічного  іміджу.

5. Розробка психологічно обґрунтованих  методик конструювання 

особистісного іміджу педагога для  використання студентами та

магістрами під час навчання та педагогічної практики.

Методи: Для вирішення поставлених  завдань і перевірки гіпотези

використано комплекс наукових методів  дослідження.

Теоретичні методи дослідження: аналіз, порівняння,

систематизація, класифікація та узагальнення даних психолого-педагогічної

літератури з проблеми дослідження, вивчення документації вищих навчальних

закладів, вивчення та узагальнення досвіду  роботи педагогів вищих навчальних

закладів, які дали змогу сформувати власний погляд на проблему дослідження 

та виявити наукові засади створення  експериментальної моделі

цілеспрямованого формування педагогічного  іміджу у магістрів.

Емпіричні методи дослідження: бесіди, анкетування,

спостереження, аналіз та узагальнення незалежних експертних характеристик,

що сприяли вивченню реального  стану проблеми у сучасній вищій  освіті,

педагогічний експеримент, статистична  та аналітична обробка даних 

дослідження.

База: Інститут розвитку дитини НПУ  імені М.П. Драгоманова  

Загальна кількість студентів, що брали участь у дослідженні  – 102

особи; у педагогічному експерименті – 46 студентів-магістрантів.

 

 

 

 

 

  7

 

 

1.1. Проблема іміджу в теорії  освіти і виховання. 

Імідж, являючи собою своєрідну, закріплену в образах, символах і  нормах,

програму соціальної поведінки  людей та їхніх об'єднань, виник  разом з 

найпершими феноменами групової поведінки. І на сьогоднішній день чітким є 

для нас образ матері – берегині роду, що прийшов з часів матріархату. В ньому 

втілені основні риси особливості  жінки. Образ батька – основоположника,

захисника і годувальника сім’ї  прийшов до нас з часів патріархату  і закріпився

у свідомості людей. Образ вчителя  в історії вимальовувався поступово  і в його

становленні нами були виділені умовні етапи.

Початковий етап починається з  розквітом Давньогрецької держави, в якій

були здійснені перші спроби окреслити вимог до педагога. У  цей період

вчитель стояв поруч з філософом  – любомудром, оратором – златоустом,

божественним поетом, пророком-віщуном, царем. Він був провісником правди,

служив істині, добру, красі, вмів сам  і вчив інших тлумачити «мертвий»  текст,

блискуче володів ораторським  та евристичним мистецтвом, міг захистити 

істину, враховуючи зауваження інших, ясно і чітко пояснити свою точку  зору,

володів «сократівським» методом  ведення бесіди, діалоговою культурою,

вмінням організувати маси; був творчою  людиною, вмів перевтілюватися. Він 

мав володіти інтелектом, дотепністю, думками філософа, словами мало не

поета, пам’яттю законодавця, голосом  трагіка; грою, як у кращих лицедіїв [20,

289].

Оратори Давньої Греції та Риму уособлювали  в собі образ добропорядного

громадянина, який мав силу волі та розуму, викликав довіру. Його

найважливішими моральними якостями були: чесність, скромність,

доброзичливість, передбачливість. 

В очах вихованців вчитель – златоуст набув особистої магічної сили,

божественної краси й значущості. Він володів різними видами і  жанрами 

  8

красномовства. Великий Платон писав  у своїх «Діалогах», що дитина

народжується двічі: перший раз  фізично, другий – духовно, і біля духовної

колиски дитини часто стоїть духовний наставник – учитель. Він прищеплює 

душі дитини високі моральні цінності, якості, зокрема благородні почуття  віри,

надії, любові, глибокої поваги до своєї  країни, тому він є в очах дитини

«другим батьком» [46, 76].

Другий етап – середньовіччя, змальовує  образ учителя в контексті 

розуміння його церквою: Ярослав Мудрий, Іоанн Златоуст. Православна 

традиція, як і християнська, в цілому, вбачала в образі педагога людину, що

володіла «християнськими чеснотами», «мудрістю розуму» та моральністю  – 

«мудрістю серця».

Ярослав Мудрий наставляв учителів: вчити й любити всіх дітей однаково,

бути благочестивим, розсудливим, смиренним, мудрим та лагідним, не

заздрісним, не п’яницею, не хабарником, прихильником благочестя, а в усьому

– взірцем добрих справ.

Третій етап – формування вимог  до особистості вчителя в  період епохи 

Відродження:

Я. Коменський у «Материнській школі» відзначив, що за мудрим і 

рятівним рішенням здавна було встановлено, щоб у кожній державі освіта

юнацтва, поряд з правом покарання, доручалась мужам мудрим, благочестивим 

і поважним. У праці – «Про вигнання з шкіл відсталості» Я. Коменський 

зазначав, що хорошим учителем є  той, хто намагається не тільки вважатися, але 

й бути таким, тобто вчителем, а  не однією лише личиною вчителя. Отже він не

повинен ухилятися від пов’язаної з учителюванням праці, а сам  її шукати,

виконувати її не заради форми, а  серйозно. ...Хороший учитель шукає  учнів.

Він шукає чого вчити, бо він горить нетерпінням навчити всіх всього, що тільки