Формування педаг ог і чног о і мі джу майбутньог о вик ладача вищої шк оли в процесі маг і стерськ ої пі дг отовк и

наповнення зовнішнього іміджевого простору необхідними матеріалами  та

інформацією, оперативне рольове регулювання  іміджевого простору.

Імідж розвиток: розвиток внутрішньої  уваги, уявлення, образу мислення.

  81

Розроблені автором (В. Горчаковою), та використані нами під час практики

спеціальні діагностичні, проективно-аналітичні, мотиваційні та корекційні

інструментарії, були спрямовані на виявлення  іміджевих ресурсів,

компетентності та вмінь з моделювання  іміджу.

Ми разом із студентами з’ясували, що імідж особистості – природно або 

штучно змодельовані якості особистості, що викликають повагу, орієнтовані  на

підсвідомість.

 Створення та використання  іміджу особистості вбирає в  себе декілька 

видів мистецтва: зображувальне, пластичне, режисерське, ораторське,

мистецтво одягатися, соціально психологічне (як мистецтво само презентації).

Сам імідж є специфічним видом  мистецтва, розумінням і вираження  своєї 

основи. Творча особистість, таким  чином, є інструментом художньої 

виразності.

Наступний етап – створення правдивого «життєвого» образу відповідно

до уявної моделі, формування цінностей, злиття особистості студента із

створеним ним образом, який починає  існувати як реальність.

Магістранти визнали, що штучно спроектований  імідж, без врахування

внутрішніх «інтенцій», є психологічно далеким та небезпечним, бо загрожує

втратою індивідуальності. Якісний  же імідж-дизайн органічно вписується в 

структуру особистості, оскільки він  базується на елементах індивідуального 

досвіду та спирається на особистість. Імідж проектування повертає магістранту 

себе, тільки в більш досконалому  вигляді.

В своїй роботі ми спиралися на те, що творча психологічна побудова

іміджу сприяє досягненню особистістю  соціальної та професійної мети, носить

гармонійний і розвиваючий характер та сприяє росту популярності, а  через 

аналіз іміджу магістрант може прочитати  думки і бажання студентів. Ідея

прекрасного перевтілення в особистість  чудово розкриває багато здібностей і 

талантів людини  [14, 28].

  82

Висвітлюючи основні ознаки діяльності , відображаючи їх індивідуальний

стиль, педагогічний імідж перетворюється на дієвий механізм професійного

самовдосконалення і вимагає від  студентів дбайливого ставлення  до власної 

особистості як до інструменту професійної  діяльності на основі творчого

пошуку, духовного зростання, естетичної виразності педагогічної взаємодії. 

 Підсумовуючи вищесказане, зазначимо,  що в цілому наша робота  над 

іміджем студентів, складалася із семи кроків і відповідала семи складовим 

імідж проектування, що були застосовані  нами в ході формувального 

експерименту:

- виявлення  установок «підсвідомого»;

- визначення особистого потенціалу;

- опис суспільства, суспільної  групи на яку орієнтовано імідж; 

- ревізія ресурсів – психологічних,  соціальних, матеріальних;

- визначення нового символу; 

- формування своїх дій за  окремими складовими іміджу особистості; 

- просування іміджу.

     Нами було виділено  ключовий фактор, який надавав  динаміку всьому цьому 

процесу. Ми визначили, що просування іміджу починалося із прийняття 

відповідальності і виконання  певного кроку, а також визначення спрямованості 

особистості, формулювання мети та бажання  йти у визначеному напрямі.

Перед початком роботи ми виконали наступні дії:

а) проговорили   внутрішні проблеми студентів: незадоволення, тривоги,

страхи, особливо хвилюючі теми. Спробували зняти комплекси, енергетичні 

затиски, розслабитися і увійти в  зв’язок із своїм первинним почуттям,

визначити життєві установки, оцінити  помилкові чи неправильні стереотипи;

б) провели прогнозування;

     в) визначили діапазон  лідерства; 

     г) намітили траєкторію  розвитку (етапи виконання мети);

  83

     д) створили графік  представлення  іміджу суспільству  (в даному випадку 

колективу студентів та викладачів).

  Система імідж проектування, використана нами працювала на  основі:

- фокусування на меті та відпрацьовування  матеріалу, що пов’язаний з 

нею;

- знання перешкод та обмежень;

- нарощування, активізація та  підтягування ресурсів (мотивація);

- особисте зростання за рахунок  активізації всіх механізмів  зростання та 

розвитку особистості: розуміння  мети, виявлення перешкод, подолання 

внутрішніх та зовнішніх перешкод, нова роль, висока активність як сукупний

механізм росту;

- прискорення за розвиток емоцій  досягнення (активізація ресурсів,

включення сили інстинктів);

- особисте само підсилення, гендерне  регулювання. 

Педагогічна практика виявилась найбільш оптимальним часом для 

формування педагогічного іміджу у магістрантів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  84

 

3.2Динаміка процесу та результати  формування педагогічного іміджу  у 

магістрів в процесі педагогічної практики.

Для перевірки ефективності розробленої  системи роботи нами був 

проведений контрольний експеримент, в ході якого ми використали комплекс

наукових методів дослідження.

Теоретичні методи: аналіз, порівняння, ранжування, систематизація та

узагальнення даних формувального  експерименту; 

Емпіричні методи: бесіди; спостереження  за поведінкою  та зовнішнім 

виглядом студентів.

Метою контрольного експерименту було виявлення стану сформованості 

педагогічного іміджу у студентів  педагогічного навчального закладу (Інституту 

розвитку дитини).

Контрольний експеримент проводився за схемою констатувального,

проте анкетування було замінено бесідою, що включала перегляд анкет та

аналіз позицій, зазначених магістрантами  в анкетах під час констатувального

експерименту. Результати бесід дозволили  констатувати наступне: студенти 5

курсу магістратури розуміють поняття  «імідж» і його значення для успішності

людини в суспільстві. Вони розрізняють  поняття «педагогічний імідж» і  знають

його складові. Усвідомлюють, що одним  із головних показників іміджу

педагога є його мовлення, оскільки через мову виявляються внутрішні  якості

особистості, її ставлення до людей, фахова компетентність тощо. Тому

магістранти стали більше слідкувати за своєю мовою, намагаючись зробити  її

інформативно насиченою, правильною та інтонаційно врівноваженою. Якщо

раніше (в ході констатувального експерименту) значна частина їх вважала 

найяскравішими характеристиками іміджу одяг, то після педагогічної практики

на перше місце вони поставили  мову і манеру спілкування, а одяг посів третю 

сходинку. В цілому ранжування складових  педагогічного іміджу за їхньою

значущістю набуло наступного змісту:

  85

· Володіння мовою, красномовство;

· вміння спілкуватися з іншими людьми;

· зовнішній вигляд;

· фахова компетентність (рівень знань  і умінь);

· психологічна витримка, емоційна стабільність;

· моральні та вольові якості особистості;

· мистецтво подобатися людям;

· виразність міміки, вміння керувати нею;

· пластика та невимушеність рухів.

Для переважної більшості (80%) важливим лишився статус педагога та

його зовнішня привабливість, під  якою магістри розуміють єдність  зовнішніх і 

внутрішніх якостей особистості. Така ж єдність думки спостерігалась після 

проходження педагогічної практики щодо зовнішності педагога. Магістранти 

зазначали, що діловий стиль одягу  налаштовує на діловий тон розмови,

підвищує впевненість у собі. В той же час він (стиль) у кожної людини

індивідуальний і таким має  лишатися. Студенти погодились з тим, що годинник

– важливий атрибут аксесуарів педагога, оскільки доводиться постійно

контролювати час, а отже слід звертатись до годинника. Ми констатували, що

частина магістрантів змінила макіяж на більш спокійний, а зачіску  на ділову

(волосся зібране).

          Якщо  під час констатувального експерименту  ми бачили часткову 

сформованість педагогічного іміджу у студентів випускного курсу, то після 

асистентської педагогічної практики, ми спостерігали його сформованість (на

візуальному рівні) у всіх магістрантів експериментальної групи. Прагнення  до

набуття іміджу педагога, активні  пошуки на теоретичному та емпіричному 

рівнях у цьому напрямі дали свої позитивні результати.

Під час проведеної бесіди із студентами про оцінку свого власного 

педагогічного іміджу було з’ясовано:

- наявний (реальний) імідж студентів,  в більшості, задовольняє; 

  86

- студент, орієнтований на майбутню  педагогічну діяльність і знає  який 

імідж йому потрібний;

- студенти знають в якому  напрямі рухатися, щоб бути успішним;

- у них не виникають протиріччя  між бажаним і реальним положенням 

справ;

- частина студентів магістратури (до 20% опитаних) відчувають 

труднощі у спілкуванні зі студентами, але працюють над собою і знають до

чого прагнуть.

На думку студентів, імідж, має  пряме відношення до лідерства, тому що є 

одним із його інструментів. Студенти прагнуть до іміджу лідера, що

виявляється у професійній компетентності (знаннях та фахових уміннях), силі

волі, незалежності, впевненості, емпатії, відкритості та зацікавленості в  інших.

Проаналізувавши дані спостережень за магістрантами в ході їх

спілкування зі студентами молодших курсів під час здійснюваних видів 

професійної діяльності (проведення лекційних та практичних занять, виховних

бесід, консультацій тощо) ми переконались в тому, що вони змінились, як

внутрішньо, так і зовнішньо. Магістранти  з експериментальної групи 

трималися більш впевнено, дії їх були виважені, мова чітка і повільна, стиль 

спілкування демократичний, але з  певним дистанціюванням позиції  викладача.

У студентів контрольної групи  ці показники (мовлення, стиль 

спілкування, зовнішній вигляд) також  поліпшились, але не таким чином, як у 

студентів експериментальної групи. Протестувавши їх за

Критеріями сформованості педагогічного  іміджу:

4) теоретичні знання про педагогічний  імідж: його сутність, роль у 

професійній діяльності, складові, методи формування;

5) практичні вміння з використання  отриманих знань у професійній 

діяльності та повсякденному житті;

6) бажання (прагнення) до позитивних  змін у своєму іміджі.

  87

Ми розподілили студентів за рівнями: до студентів у яких рівень

сформованості педагогічного іміджу був достатнім, ми віднесли тих, що мали

ґрунтовний рівень теоретичної  підготовки з питань педагогічного  іміджу, вміли 

застосовувати знання у практичній діяльності і активно прагнули до

позитивних змін. Показниками задовільного рівня сформованості педагогічного 

іміджу виступили: часткові знання та вміння при наявності прагнення  до

позитивних змін, Незадовільний  рівень сформованості педагогічного  іміджу

визначався при відсутності  у студентів знань, умінь з  питань педагогічного 

іміджу та його використання і недостатній  мотивації. 

В узагальненому вигляді ці дані представлені у таблицях № 3.3 та № 3.4

Таблиця 3.3: Рівні сформованості  педагогічного іміджу у студентів 

контрольної групи за даними контрольного експерименту.

№ Кількість 

студентів

достатній рівень задовільний незадовільний 

1 23 5 11 7

 

Таблиця 3.4: Рівні сформованості  педагогічного іміджу у студентів 

експериментальної групи за даними контрольного експерименту.

№ Кількість 

студентів

достатній рівень задовільний незадовільний 

1 23 17 6 0

 

 Таким чином, можна бачити, що у студентів експериментальної  групи 

відбулися значні зміни у стані  сформованості педагогічного іміджу, що ми

пояснюємо по-перше, систематичністю  роботи. Адже як і напередодні 

педагогічної практики, так і  перед кожним заняттям, що його проводили 

магістранти, ми здійснювали консультування, давали поради, рекомендували 

спеціальну літературу, а після  проведених занять обговорювали їх

результативність та аналізували  шляхи підвищення ефективності. По-друге,

студенти експериментальної групи  отримали ґрунтовну теоретичну підготовку і 

підвищили рівень своїх знань про  сутність і роль іміджу в успішності

професійної діяльності, його складові (внутрішні та зовнішні) та методи

  88

формування. З ними проводились  спеціальні тренінгові заняття та систематичні

консультації. До того ж тема іміджу зацікавила магістрантів і вони почали

самостійно шукати додаткову літературу та вправлятися у формуванні якостей,

необхідних викладачеві.

  У магістрантів контрольної  групи також відбулися позитивні  зміни. На 

нашу думку, це свідчить про те, що педагогічна практика, на якій студент 

магістратури виступає в якості викладача, дуже стимулює іміджетворчу

діяльність майбутніх педагогів, оскільки загострює емоції, концентрує увагу на

поведінці викладача і його зовнішньому  вигляді, а не лише на змісті матеріалу,