Формування педаг ог і чног о і мі джу майбутньог о вик ладача вищої шк оли в процесі маг і стерськ ої пі дг отовк и

та проведення виховної роботи в  групі студентів молодшого курсу) особистий 

розвиток та імідж. 

Зокрема, спроба створення моделі мотивації підвищення кваліфікації

особистості педагога базувалася на розумінні магістрами взаємодії 

індивідуальних особливостей вчителя  та ситуації діяльності. При дослідженні 

мотивації під час групових та індивідуальних бесід ми розглядали такі фактори 

як: особистісні характеристики педагога, соціально-економічну ситуацію

життя, взаємодію і взаємовплив  актуального стану вчителя та стану ситуації,

педагогічних засобів реалізації діяльності.

Оскільки діяльність педагога полімотивована, тому у широкому спектрі 

спонук магістрів під час  педагогічної практики ми спостерігали різноманітні за

своєю спрямованістю мотиви. Це пізнавальні  мотиви соціального напряму,

професійно-ціннісні орієнтації, мотиви соціального престижу, які пов’язані  з 

потребою самовдосконалення та самоствердження магістра в ролі майбутнього 

викладача.

На основі експериментальних даних (отриманих в процесі спостережень

за діяльністю магістрів під  час педагогічної практики та індивідуальних бесід з 

ними) ми можемо говорити, що мотивація  у магістрів під час педагогічної

  75

практики різна. Основними мотивами, щодо зміни та створення собі іміджу під 

час педагогічної практики є:

1. Бажання не втратити авторитет  у викладачів;

2. Страх підвести свого наукового  керівника; 

3. Бажання підвищити свій авторитет  у студентів та викладачів;

4. Бажання завоювати симпатії  студентів, в групах яких проходила 

педагогічна практика;

5. Бажання підвищити ефективність  роботи студентів; 

6. Задоволення особистої потреби  самовдосконалення, новизни праці  та 

прояв творчого потенціалу;

7. Бажання утвердити новаторство  (у стилі спілкування зі студентами  та 

зовнішньому образі сучасного педагога) у вищій школі;

При цьому у магістрантів спостерігалось поєднання мотивів. Але в 

загальному вигляді їх ранжування відповідає представленій послідовності.

ІІ етап: інформування. На етапі  інформування, або надання студентам 

знань про поняття «імідж», його складові компоненти та роль у професійній 

діяльності нами були використані  крім пояснень різні засоби вивчення іміджу:

аналіз книг, журналів, фрагментів кінофільмів, фотографій та відео зйомок

цікавих людей.

ІІІ етап: проектування образу. Процес проектування іміджу ми

розпочинали з виявлення соціального  потенціалу, потреб та інтересів студентів 

магістратури, визначення базових  установок та основних соціальних ролей 

особистості.

За допомогою психоаналітичних методик нами обирався образ, що носив 

характер установки і співвідношення до соціальної мети у магістрантів. Образ 

був їм відомий, пізнавався і викликав необхідні асоціації.

 Нами була використана діагностика  індивідуальної особистості студента 

до моделі педагога, на яку може спиратися магістрант при імідж-проектуванні.

  76

Ми визначали серйозність їх намірів по відношенні роботи над  іміджем, яка 

виявлялася із справжніх бажань, уявлень мети, віри у здійснення задуманого та

сприйняття нового іміджу. З’ясували, що тільки сильне бажання, забезпечує

енергію перевтілення наміченого, віру по відношенні досягнення мети, активне 

прийняття, яке підтверджує готовність діяти в заданому напрямі. Наступним 

кроком було визначення студентами магістратури рівня свого розвитку та

механізмів подальшого росту.

Нами була розроблена діагностика  індивідуальної особистісної моделі

людини, на яку можна спиратися  при імідж проектуванні, тестуванні

особистісних особливостей, формуванні іміджевих характеристик. Використані 

нами в роботі методи формували  «салоган педагогічного іміджу»  у 

відповідності до мети особистості  магістранта. Ми визначили, що в іміджі, в 

образі, він буде почувати себе найбільш органічно та просто,  тому що

створений імідж відповідає його справжній  суті. Головними ефектами

створення неповторного образу є щирість, яка викликає довіру.

ІV етап – побудова рольового образу і поступове оволодіння ним на

основі закономірностей та рекомендацій театральної педагогіки, під час 

практичного «вживання» студентами магістратури в уявний образ, створення 

умов педагогічної практики, лабораторних занять та тренінгів.

Використовуючи техніку програвання  іміджу ми передбачали зміну реального 

образу на бажаний. Для цього  пропонували студентам показати як один образ 

може трансформуватися в інший. В роботі із студентами магістратури ми

використовували  арт - прийом: зображення бажаного образу в уяві та засобами

мистецтва (малювання, комп’ютерне  програмування).

Під час програвання іміджу велике значення має спостережливість та

інтуїція для розуміння особливостей. що характеризують особистість іншої 

людини, шляхом безпосереднього їх сприймання, без розуміння за допомогою 

доказів.

  77

Як каталізатор роботи над іміджем, для стимулювання інтересу

магістрантів, нами була створена гра, для розвитку театральності та

артистизму, збагачення емоційності  почуттів особистості. 

Нами було встановлено, що інтерес  або зацікавленість студентів у 

комплексі дозволяють вирішити завдання самовизначення, самовдосконалення 

та особистого зростання, досягнення професійної майстерності та ділового

успіху, гармонійного відношення із світом та до  себе самого.

Побудова іміджу з студентами магістратури ми починали з поставленої 

мети. Енергетична ємкість та конструктивна  сила іміджу виявлялася в 

креативній ідеї, яка об’єднує визначені вище прагнення до втілення за творчим 

сценарієм.

Ми з’ясували, що проектування іміджу неначе повертає магістранту самого

себе, тільки у більш красивому  вигляді. Для цього використовували  корекцію,

добудову рис, яких не вистачає магістранту  – майбутньому педагогу для 

створення гармонії внутрішнього образу. Після цього продовжили 

«корекційну» добудову, перетворення образу на основі більш зрілої «інтенції».

Роботу з імідж-дизайну ми розпочали  з обігравання ключових деталей, або 

найголовніших якостей викладача, його головних завдань.

Наступним в нашій роботі з формування внутрішнього і зовнішнього 

проявів іміджу, було створення особистої  легенди, як сценарію розгорнутого

іміджу на основі  іміджевої  архетипної методики.

  Ми пропонували магістрантам  вибрати в своїй уяві 2-3 образи  педагогів  

найбільш цікавих та актуальних на їх думку (із літературних творів та

найближчого середовища) та визначити, які якості особистості вони хотіли б 

взяти для створення свого нового іміджу. Потім необхідно було відібрати  в собі

найбільш цінні якості, що відносяться  до ядра особистості,  приєднати  їх до

задуманого образу. Після цього, спираючись на архетипний фундамент,

вибудувати архетипічну вертикаль  свого індивідуального педагогічного  іміджу.

Архетип, що викликає найбільшу силу почуття та має найбільше відношення до

  78

стержня своєї внутрішньої суті виводиться на верх, а всі інші вибудовуються 

під ним по зменшенню. Тільки перші  три кроки по вертикалі від  архетипічного 

фундаменту складуть індивідуальну  історію особистості.

Перші три кроки є проективними методиками: виявлення окремих 

елементів неординарності особистості  людини, її завдання та функціональна 

спрямованість психологічних механізмів особистого розвитку. Потім 

запропонували магістрам вийти  із поля образу, щоб подивитися  на намічену

модель зі сторони, створити більш  високий рівень відображення і потім  знову 

повернутися в поле образу.

 Нами було визначено, що  критеріями якості цієї роботи  була:

структурованість мислення, якість мети, посилення мотивації та відчуття

впевненості у собі та висока самооцінка магістрантів. Вже створений новий 

імідж  викликав у магістрантів яскраві почуття, які визначали  дії та вчинки.

 Рухаючись за японською технологією  (JIS), вже після проектування іміджу 

ми виділили його основні компоненти, визначили знакові характеристики

особистості, визначили додаткові  складові іміджу, спробували реалізувати 

креативну ідею.

Разом з магістрантами ми пройшлися  по структурній карті актуального 

образу «Я», користуючись характеристиками вербального, кінетичного,

габітарного, середовищного та речовими компонентами іміджу.

Із студентами і магістрами ми проводили  роботу по формуванню

педагогічного габітарного іміджу під час виховних годин: здійснювали 

стилізацію образу педагога, будували індивідуальний портрет, прогнозували і 

створювали віртуальний раціональний гардероб вчителя, здійснювали підбір

аксесуарів, що розглядались нами як барометри іміджу. Спільно із студентами

ми з’ясували, що візуальними засобами виразності габітарного іміджу є  стиль 

та колір одягу, особливості  зачіски, характер аксесуарів. Для ділового стилю 

характерні прості елегантні риси, незначна кількість елементів.  Все  складає 

уявлення зібраності, наявності  мети та ділового настрою, підкреслює

  79

елегантність, рівновагу естетичної корекції та концентрації образу, виконується 

акцентування сильних сторін педагога, що викликає повагу до нього.

Готуючись до зустрічі зі студентами в якості викладачів, магістранти 

намагались дотримуватись цих  еталонів. Як правило всі обирали  діловий 

костюм та взуття, використовували  мінімум прикрас, хоча були магістранти, які 

використовували більш яскраві  кольори та детально добирали стильні 

аксесуари (від папки, ручки до прикрас). Всі, без винятку, магістранти 

зазначали, що відчували на собі уважні, навіть пильні й оцінюючі погляди 

студентів. Більшість з них відзначили, що хотіли, щоб їхній одяг був  більш 

престижним (дорогим). Навіть ті магістранти, що під час діагностики говорили,

що одяг для викладача не є  важливим, під час педагогічної практики змінили 

свою думку і відзначили, що на початковому етапі знайомства із студентською

аудиторією, поки студенти ще не можуть оцінити ні рівень знань, ні особистісні 

якості молодого викладача, одяг має  велике значення.

Під час роботи по кінетичному іміджу ми проводили із студентами

магістратури тренінги, що передбачали  формування виразності рухів, які є 

важливим елементом творчої  роботи над особистим іміджем. Вчили  передавати

почуття через рухи тіла, пластику, ходу, характерні жести, пози та манери,

вчили при цій роботі йти від  внутрішніх почуттів. Але під час  практики, в 

процесі викладання навчального матеріалу, більшість з них використовували 

зайві рухи, що не підсилювали зміст  викладу (маніпулювання ручкою чи

олівцем, потирання рук та різних частин обличчя, хаотичне маніпулювання 

дрібними предметами, що знаходились  на столі). Щоб уникнути зайвих рухів 

ми радили використовувати більше демонстраційного матеріалу (наочності),

що вимагає застосування цілеспрямованих  та мотивованих рухів.

Цікавою виявилась робота з вербального  іміджу. Під час рольових

навчальних ігор ми пропонували  магістрантам змінити голос, інтонацію  і 

манеру говорити. Тому, що голос  є маркером стану душі, він дуже важливий

при створенні образу персони, а  іноді буває основним засобом  подання себе. У 

  80

своїй роботі ми використовували психічну та дихальну гімнастику, а також 

техніку сценічного читання. Визначили, що коли голос красиво лунає, людина

почувається комфортно.

Всі магістранти відзначали, що коли вони вперше входили до аудиторії 

студентів саме голос «видавав»  їхнє хвилювання, тремтів, ставав неприродним.

Перші хвилини лекції доводилось опановувати  його і лише через 3-5 хвилин він 

повертався в норму. Важко було витримувати і рівний темп голосу,

дотримуватись його звучання з однаковою  силою протягом всього викладу 

матеріалу. Для того, щоб виправити  ці недоліки необхідні попередні 

тренування, а під час лекції – вольові зусилля.

Щоб добре зіграти свою роль, отримати визнання і популярність, потрібно

знайти в образі або ролі –  оригінальне поєднання якостей, що будуть

забезпечувати органічність його втілення в життя. Артистизм є неодмінним

атрибутом хорошого іміджу. Тому ми прагнули, щоб студенти запам’ятати, що

імідж – це особиста творчість  і він може бути піднесений до рівня  справжнього 

мистецтва.

Під час практики нами була застосована  технологія роботи над образом (за 

В. Горчаковою), що  включає три  етапи: етап внутрішньої роботи, етап

зовнішньої роботи над образом  та етап управління іміджем.

Внутрішня робота передбачала: імідж  аналіз, імідж трансформацію та

імідж активізацію.

Зовнішня робота – стилізація образу, ресурсові забезпечення іміджу,

професійна індивідуалізація, активізація  мети створення іміджу, звільнення

іміджевих ресурсів.

Управління іміджем: створення  матеріальної інформації іміджевих  носіїв,