Формирование конструктивного общения у детей дошкольного возраста

Нині Т-групи у "чистому" вигляді трапляються досить рідко. Вони трансформувались якнайменше по двох лініях: по-перше, в групи, де розвиваються специфічні вміння (групи 1 тренінгу вчителів та адміністраторів, групи сімейних взаємовідносин і т. ін.); по-друге, в групи, що почали включати техніки інших напрямів.

Одночасно з розвитком Т-груп з'являлися групи, що мали більш виражену терапевтичну орієнтацію — так звані групи зустрічей, або групи особистісного зростання. їх виникнення пов'язане з іменами двох видатних американських психологів К. Роджерса та В. Шутца.

Роджерівський підхід заснований на теорії консультування, що сконцентроване на клієнті та на меті досягнення особистістю автентичності Роджерс вважав, що групи зустрічей можуть протистояти відчуженню людей одне від одного ".                                         

Підхід Шутца зорієнтований  на інтеграцію свідомості та   ! тіла. Йому належить сучасне визначення поняття  зустрічі:

"Зустріч є засіб  встановлення стосунків між людьми, що заснований на відкритості  та чесності, усвідомленні самого  себе та фізичного "Я", на  відповідальності, увазі до почуттів, орієнтації на принцип "тут  і зараз".

В. Шутц розробив концепцію  так званої відкритої зустрічі, де поєднано психоаналітичну теорію з груповою динамікою. Його основним теоретичним положенням було те, що емоційні конфлікти блокують ті чи інші області тіла, і тому в групах багато уваги приділялося тілесним вправам.

Поступово всі описані напрями групового руху лягли в основу сучасного розмаїття групових форм психокорекції та психотерапії. Серед них можна назвати, по-перше, тілесно орієнтовані групи, такі як групи первинної терапії, біоенергетики та структурної інтеграції, і, по-друге, групи, націлені на усвідомлення інтра- та інтерособистісних проблем (групи зустрічей, групи психодрами та гештальтгрупи).

Процедурні аспекти  груп. Якщо давати загальне визначення груп, то можна сказати, що це невеликі тимчасові об'єднання людей під керівництвом психолога або соціального працівника, що мають загальну мету міжособистісного дослідження, особистісного зростання та саморозкриття.

Слід розрізняти психотерапевтичні  та психокорекціині групи — залежно  від того, на що вони націлені

Психотерапевтичні групи — це групи, в яких здійснюються цілісний глибинний особистісний розвиток та самоактуалізація так званої нормальної, здорової людини, прискорюється процес її психічного визрівання. Психокорекціині групи пов'язані з виправленням тієї чи іншої якості, з формуванням бажаної чи адаптивної поведінки, з набуттям таких умінь та навичок, які б відповідали віковим та ситуативним нормам. 

3.1.5.Психомоторика 

Людина  — мірило всіх речей. Речей, які існують, тому що вони існують, і речей, які не існують, тому що вони не існують.

Піфагор.

Кожній живій істоті притаманна властивість рухатися. Це життєво необхідна умова зв'язку будь-якого живого організму з навколишнім середовищем. Завдяки своїй діяльності людина використовує явища, предмети природи для своїх потреб.

Свідомий характер людської діяльності виявляється в її цілеспрямованому плануванні, прогнозуванні результатів, регуляції дій. Діяльність людини — свідома активність, система дій, спрямованих на досягнення поставленої мети.

Ось чому діяльність є однією з основних категорій психологічної науки.

Що ми розуміємо  під «дією», діяльністю?

Дії— це система рухів, предметних та розумових. Предметні — спрямовані на оволодіння предметами, явищами тощо. Розумові дії виявляються в сприйманні, пам'яті, мисленні... Вони з'являються на тлі зовнішніх, предметних дій. Малі діти оперують конкретними предметами, порівнюють, розкладають та об'єднують їх, знаходять зв'язки взаємодії та взаємозалежності між ними. Підростаючи, дитина починає оперувати образами цих предметів, зв'язками та залежностями між ними. На цьому етапі формуються поняття, . судження які виражаються словами.

Мислення — як властивість  душі і як живий рух — поєднане в одному тілі. Це внутрішня дія  людини, а зовнішнє її вираження  — живий рух спрямований на досягнення мети. Рух—дія або спос1б  досягнення мети.

Відомо, що фізичні  тіла рухаються відповідно до законів фізики, механіки. Головна ж властивість живого руху -оволодіння простором  дії, підкорення собі часу, опір протидії. Ще

цілеспрямовано рухатися, людині необхідно  підкорити своїй волі складну біомеханіку свого тіла, відповідними рухами привести його до поставленої мети. 

Отже, психомоторика — психічна регуляція живих рухів, дій, а отже — дзеркало мислення, почуттів та уяви людини. Якщо психомоторика дисгармонійна, безладна, якість регуляції низька.

Психомоторна  дія —- ефективний механізм розвитку душі та тіла. Коли людина діє — вона думає, а коли мислить — діє, навіть тоді, коли не торкається руками предмета.

Кожна людина повинна  пройти свою школу практичного мислення. Вік від 5 до 8 років — коли дитина особливо чутлива до гармонійних  фізичних рухів — це «вік грації», як називають його психологи, вік інтенсивного розвитку психомоторики. Саме в цей період дитина здебільшого «мислить» рухами, діями з предметами, формує свої психомоторні вміння та навички.

У психомоторних рухах  формуються елементи мислення. Якщо обмежити рухову активність дитини, то вона відставатиме від своїх однолітків, буде позбавлена практичного пізнання світу. Живий рух — єдина можливість, що матеріалізує рух думки, відчуттів, уявлень.

Психомоторні рухи — джерело зародження елементів особистої думки. Людина, яка навчилася мислити ще в дитинстві, пройшла школу психомоторики, вміє не тільки засвоювати свій та чужий досвід, а й робить усе краще, свої думки може продуктивно втілювати в справу.

За яких умов людина спроможна мислити?

Якщо вона може відтворити картину світу і себе в ньому.

Якщо вона спроможна  порівнювати предмети та явища на основі аналізу, узагальнювати його результати.

До школи приходять  шестирічні діти, які ще «є звикли довго  сидіти на одному місці, бо вони саме перебувають у «віці грації». Рух, рух і ще раз рух — пізнання світу через рух. Через рух — відчуття болю падіння та відчуття радості вдалого досягнення поставленої мети. Через рух — розв'язання завдань простору та часу.

3.2. Коррекционно-развивающая  работа с детьми-дошкольниками

3.2.1 Развитие и коррекция эмоциональной сферы

Коррекционная работа с эмоциональной сферой ребенка

может проводиться  по нескольким направлениям. Та например, она может быть связана с коррекцией эмоциональных расстройств ребенка (аутизм, невроз), со снижением эмоционального напряжения, с нейтрализацией страхов и эмоционально-отрицательных переживаний.

Что касается эмоциональных расстройств ребенка, то в данном случае эффективность методов коррекции будет зависеть от точности построения типологии симптомов и синдромов нарушения. Психокоррекционная работа связана не с деактуализацией определенных, эмоционально травмирующих ситуаций, купированием отдельного патологического симптома, а с определенным уровнем проявления этого симптома и выявлением механизма, на недостатки работы которого указывает данный симптом .            

Одним из направлений  в коррекции эмоциональных нарушений является работа с агрессивными детьми На сегодняшний день существует несколько методов работы в этом направлении. В качестве одного из вариантов коррекционно-развивающей работы предлагается следующая модель (работа проводится как в групповой, так и в индивидуальной форме) . Что касается коррекции эмоциональной сферы ребенку связанной со снижением эмоционального напряжения, то одним из видов работы могут быть уроки психологической разгрузки. Введение уроков психологической разгрузки положительно воздействует на работоспособность учащихся стимулирует их учебную деятельность.

В программу уроков психологической разгрузки можно вводить различные формы психокоррекционной работы. Среди них аутогенная тренировка, психогимнастика, элементы танцевальной терапий, музыкотерапии, проективного рисунка. Не менее важен метод ролевой игры, где проблемы и конфликты «гасятся» посредством драматического изображения.

Подобные методы на уроках психологической разгрузки создают эмоциональную поддержку, укрепляют климат психической безопасности. Действительность эмоциональной поддержки тем больше и выше, чем выше теплота и сердечность отношений, складывающихся на занятиях среди обучаемых.

Во время таких  занятии ребенок начинает осознавать неблагоприятные прежние способы  поведения и постепенно, при помощи психолога, осуществляет переход к благоприятным. Прогресс во многом зависит от подготовленности обучаемого к изменениям, от психологической установки и контроля, от его воспитательного импульса.

Социально неустойчивый и неуверенный в себе ребенок  с преобладанием определенной пассивности  начинает показывать большую активность. Более того, этим он обретает не только симпатию со стороны своих товарищей, но и уверенность в успехе. Такое поведение ему нравится значительно больше, он накапливает положительные эмоции, чувства, которые стимулируют дальнейшие положительные изменения.

Таким образом, уроки психологической разгрузки  помогают достигать детям самостоятельности, уверенности в своих силах, успехов в учебной деятельности, вызывают интерес к учебе и к себе как личности.

Коррекционно-развивающая работа с эмоциональной сферой  может быть представлена в виде групповой тренинговой и психотерапевтической работы, а также в виде большой игры.

3.2.2. 2.6. Коррекция сферы межличностных отношений

Существенным аспектом, определяющим эффективность обучения ребенка в школе, является формирование сферы межличностных отношений. Во-первых, у ребенка должна быть сформирована готовность к участию в новой форме общения со взрослым, требующей высокой степени произвольности. Отличительную черту такого общения составляет ориентация ребенка на взрослдго (учителя) как носителя социальных требований и правил, конкретизируемых в системе задач, предъявляемых ребенку, и способов их решения [18]. Во-вторых, на эффективность обучения влияют особенности межличностного взаимодействия ребенка в семье с родителями, братьями, сестрами, бабушками, дедушками —и вне семьи, в школе, со сверстниками и учителями. Особую проблему представляют коммуникативные трудности, возникающие вне семьи в отношениях с учителями и сверстниками — от негативизма, агрессивности и непослушания ребенка до выраженных форм страха и неуверенности, робости. Неадекватные отношения со сверстниками, складывающиеся в младшем школьном возрасте те, являются показателем неблагополучия в личностном развитии. При этом общение является показателем особенностей самооценки ребенка, его личностных черт, характера, нравственного облика.

Причины неэффективности общения детей могут быть связаны с особенностями развития мотивов — недостаточным развитием социальных мотивов, ориентированность на сверстника, на сферу его потребностей и интересов а также с низким уровнем развития необходимых коммуникативных навыков и умений либо с несформированностью тех видов деятельности, по поводу которых дети устанавливают самостоятельные активные отношения.

Показателями сферы межличностных отношений являются :

1.  Особенности  восприятия (эмоционального, рационального, поведенческого) другого человека:

а) эгоцентрическое  либо антиэгоцентрическое восприятие других людей, иными словами — восприятие других, в их самоценности одностороннее либо многостороннее восприятие другого.

2.  Способность  соотносить свой интересы, желания, ценностности с таковыми у других людей.

3. Уровень осознания  сферы отношения с другими.  Эти показатели, должны отслеживаться  педагогом и;

психологом у младших школьников и являться основой '-направлений коррекционно-развивающей работы. Конкрет-Ч ные проявления отношения к другим людям многообразны. Нередко за одной и той же формой внешнего поведения лежат разные механизмы, обусловливающие данное поведение, разные типы отношения к другим людям, что определяется особенностями сферы межличностных отношений?. Так, например, по результатам некоторых исследований ], известно, что у большинства детей младшего школьного возраста обнаруживаются тенденции к эгоцентрическому» типу межличностных отношений. Это значит, что не смотря. на то, что ребенок выполняет определенные действия (например, помогает) для другого, такая помощь не обусловлена сочувствием к другому. Скорее, ребенок выполняет  действия, значимые и привлекательные для себя самого.

Наиболее адекватной формой деятельности для решения указанных коррекционных задач является групповая игра. Организация отношений детей в игре предполагает специальный подбор группы детей, расшатывание фиксированных позиционных ролей в сфере руководства совместной деятельностью, введение способов и норм  справедливой регуляции отношений [18]. Сюжетно-ролевая игра обеспечивает установление положительного эмоционального отношения к сверстникам (и даже к педагогу).

При коррекционно-развивающей работе со сферой межличностных отношений можно использовать игры «Заколдованное сердце» и «Калейдоскоп» (по материалам книги «Практикум по психологическим играм с детьми и подростками» под ред.;8йз^^|||^|рЦ ,   .