Емпіричне дослідження та аналіз взаємовідносин між батьками та дітьми в сім’ях

по відношенню до батька 

       Аналізуючи  отримані дані можна побачити, що вище норми становлять значення по таких  шкалах: значимо по шкалі позитивного  інтересу і менш суттєво по шкалах директивності і автономності. Нижче норми становлять значення по таких шкалах: значимо по шкалі ворожості і менш суттєво по шкалі непослідовності.

       Порівнявши  ці дані по відношенню до матері і батька, ми співставили вище згадувані два графіки і в результаті можемо побачити на рис.2.5., що дані в обох випадках майже співпадають.

       Оскільки на графіку видно, що відношення підлітків до матері і до батька дуже мало різняться, можемо зробити висновок, що дорослі в сім’ях проводять, в цілому, однакову виховну політику, тобто відношення, вимоги і очікування обох батьків співпадають. Це є хорошим показником виховного впливу, який в кінцевому результаті приводить до позитивних досягнень у вихованні дітей. У сім’ях досліджуваних, за наслідками дослідження по даній методиці спостерігається, в більшості випадків, збалансоване виховання.

Рис.2.5. Порівняльна характеристика відношення до матарі і батька за методикою  ADOR 

       За  опитувальником батьківського ставлення  А. Варги, В. Століна, який ми проводили  на батьках учнів десятого класу  ми отримали такі дані рис.2.6.

Рис.2.6. Результати дослідження по опитувальнику  батьківського ставлення А. Варги, В. Століна 

       Згідно  вище наведених даних, можемо зробити  висновок по шкалі «Прийняття –  відхилення» (ПВ). Отримане середнє  значення нижче від норми, але  вище ніж мінімальні 0-8 набраних балів. А це в свою чергу дає нам  змогу сказати, що вороже ставлення  в діагностованих сім’ях не є правилом у даній вибірці, тобто батьки мають досить позитивне ставлення  до дітей.

       По  шкалі «Кооперація» (К) у нас результат  вищий за норму, тобто батьки охоче  саівпрацюють з дітьми, вітають їхню самостійність і ініціативність, намагаються бути нарівні.

       За  шкалою «Симбіоз» (С), в якій ми отримали близький до норми результат, можна  зробити висновок про відсутність  дистанції між дорослим і дитиною.

       Дані  за шкалою «Авторитарна гіперсоалізація» (АГ), або як ми ще можемо її називати шкала «Контролю», дають можливість інтерпретувати наближений до норми результат як оптимальний рівень контролю, який виключає надмірне обмеження в правах дитини з одного боку і, відповідно, вседозволеність з іншого.

       Результат по останній шкалі «Маленький (-а) невдаха» (МН) дає змогу виключити зневіру дорослих у можливостях дітей у даній вибірці досліджуваних. Тобто дорослі підтримують своїх дітей у будь-якій ситуації, чи то ситуація успіху, чи невдачі.

       В цілому, проаналізувавши дані опитувальника  ставлення батьків до дорослих А. Варги, В. Століна можемо зробити висновок, що в сім’ях, які були досліджені,  склалася позитивна виховна атмосфера, батьки є хорошими педагогами, непогано розуміють власних дітей.

       Отже, можемо зробити наступні висновки:

• Проаналізувавши відношення підлітків до батьків згідно з даними методики ADOR, можемо сказати про переважно позитивне ставлення в однаковій мірі як до батька, так і до матері, як із сторони дочок, так і синів-підлітків.
• За стратегіями виховання досліджувані батьки обрали переважно авторитетний, тобто демократичний стиль виховання, а отже, батьки є непоганими педагогами, які розуміють потреби своїх дітей, приділяють достатній рівень уваги, надають підліткам оптимальну свободу.
• Тест-опитувальник батьківського ставлення, дає нам змогу констатувати наступні отримані результати, згідно яких батьки позитивно ставляться до своїх дітей, готові до співпраці і підтверджують це на практиці, дитина знаходиться на одному рівні з дорослими, тобто включена в сім’ю і є активним її учасником. Контроль у більшості батьків на середньому, тобто оптимальному рівні, що виключає тотальне обмеження з однієї сторони і вседозволеність з іншої.
• По мірі турботи ми отримали високі результати, тобто підвищений рівень опіки, що є не дуже позитивним результатом як і низький рівень опіки, бо батьки намагаються вирішувати проблеми підлітка самостійно, тобто лишають останнього вчитися на власних помилках.

ВИСНОВКИ 

     Приймаючи сім'ю як об'єкт дії соціальної роботи і складної соціальної системи, практичний психолог при роботі з нею враховує її структуру, оточення сім'ї, функціонування і історію розвитку. А розглядаючи сім’ю як суб’єкт соціалізації особистості дитини він визначає її виховний потенціал, який складається з біологічного, технологічного, економічного та соціального компонентів, що дає змогу побачити те середовище, в якому зростає дитина.

       Дослідивши  систему «батьки-діти» можемо зробити  висновки, що від гармонійності взаємовідносин у цій діаді і взагалі в  сім’ї залежить нормальний розвиток і соціалізація молодої людини, закладаються навички самостійного життя. Робота практичних психологів покликана попередити або звести до мінімуму конфлікти  між дітьми і дорослими, що не можливе  без глибоких і професійних знань.

       Практичний  психолог у соціально-психологічній  роботі з сім’ями виступає як фахівець із широким колом обов’язків. Тому необхідними для такої роботи  є глибинні знання з психології, педагогіки, соціології і багатьох інших наук, володіння особистісними  якостями, емпатією, співчуттям, розумінням і перш за все – бажанням допомогти, бо ж не завжди робота з соціально-психологічного патронажу є простою, особливо коли об’єктом нашої роботи виступають неблагополучні сім’ї з низьким  рівнем вихованості і взагалі  з відсутністю бажання йти  на контакт.

       Сьогоднішні учні стикаються з багатьма соціальними, економічними, особистісними проблемами, які часто негативно впливають  на процес їхнього соціального і  громадянського становлення. Колектив навчального закладу повинен  комплексно вирішувати проблеми учня. Роль шкільного психолога у цій справі досить вагома. Важко переоцінити роль соціально-психологічного патронажу сім’ї, який забезпечує соціальний захист дитини.

       Соціально-психологічний  патронаж передбачає такі види роботи:

• діагностична: обстеження побутових умов сім’ї, вивчення історії, особливостей, психологічного клімату, взаємостосунків між її членами, соціального оточення в якому вона знаходиться. Також одним із основним є дослідження соціальних, економічних, побутових та психологічних причин неблагополуччя.
• корекційна: на основі отриманих результатів діагностики провести роботу в напрямку виправлення порушень психологічного балансу, конфліктності сімейних взаємовідносин, мінімалізувати наслідки соціально-психологічних травмуючих впливів;
• підведення підсумків співпраці з сім’єю: нашим завданням у цьому виді роботи є проаналізувати отримані результати колекційної роботи, визначити, що вдалося зробити і те в чому ми не досягли поставлених цілей;
• профілактика: призначена для попередження виникнення проблем в майбутньому;
• просвітницька робота: де наше завдання полягає в ознайомленні широкого кола сімей з потрібними в проблемні моменти службами, які можуть прийти на допомогу.

       Провівши  дослідження за вибраними методиками відповідно до завдань наукової роботи, ми отримали результати, які дають  змогу зробити висновки про те, що взаємини в діаді «батьки –  діти» у наших досліджуваних  побудовані на демократичних засадах, з яких випливає позитивне ставлення  як підлітків-десятикласників до батьків  з однієї сторони, так батьків  до дітей з іншої.

       Співпраця між дорослими і дітьми, оптимальний  інтерес з обох сторін є запорукою  оптимального виховного впливу в  сім’ях, де поважається індивідуальність, ініціативність підростаючого покоління, а отже діти є підготовленими до випробувань дорослого життя, що робить їх успішними в майбутньому.

       Обробляючи дані за методикою «Стратегія сімейного виховання» було виявлено домінантність авторитетного виховного впливу результат якого склав 63%, що дає нам змогу сказати про позитивні педагогічні якості батьків і, як наслідок, збалансований розвиток переважної кількості учнів. Низькі результати за авторитарним, ліберальним і індиферентним виховними впливами свідчать про тенденцію до зменшення кількості батьків, які дотримуються негативних поглядів на виховання дітей.

       Результати  за методикою «Міра турботи» продемонстрували, що для 67% опитаних батьків  притаманний  високий рівень опіки і це є  оптимістичними результатами, проте  не такими як потрібно для оптимального розвитку самостійності і відповідальності підлітків, адже більшу частину вирішення  проблем беруть на себе саме дорослі.

       За  опитувальником батьківського ставлення  А. Варги, В. Століна можемо відзначити, що в цілому відношення батьків до дітей є позитивним, батьки надають оптимальну кількість свободи дітям, що є надзвичайно важливим в такому віці, де молода людина вчиться розв’язувати проблеми і при цьому брати на себе відповідальність за обране рішення. В спілкуванні дорослі не принижують значимість дітей, не створюють великої дистанції, тобто підлітки включені в сімейну структуру.

       Отримані  результати за методикою «Поведінка батьків і відношення до них підлітків» ADOR свідчать про те, що батьки викликають позитивне ставлення до себе як зі сторони дочок так і синів, при цьому отримані результати відношення до батька і окремо до матері не сильно різняться, тобто можемо відзначити одновекторність у виховному впливі обох батьків.

       Отримані  матеріали дослідження можуть бути використані вчителями, опікунами, практичними психологами та соціальними педагогами в безпосередній роботі та взаємодії з підлітками.  

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 

1. Анцупов А.Я., Шипилов А.И. Конфликтология: Учебник для вузов. – М.: ЮНИТИ, 1999.
2. Батищева Г. О., Зайцева З. Г. Робота соціальних служб для молоді з молодою сім’єю. Методичні рекомендації. – К.: А. Л. Д. ,1996. – 72с.
3. Бреева Е. Б. Программа социальной работы с многодетными семьями /Сер. Практика социальной работы. - М.: Наука, 1992. – 156 с. 3.
4. Витек К. Р. Проблемы супружеского благополучия. - М.: Прогресс, 1988. – 483 с.
5. Горький А.М. Семейное воспитание как средство предупреждения правонарушений несовершеннолетний подростков. – М.: ВАХЗ, 2004.
6. Гофман Л. Я., Олешина Ю. Є., Єремичева О. О. Методологічні програми і методики дослідження шлюбу і сім’ї. – М. ,2005. – 267с.
7. Гурко Т. А. Программа социальной работы с неполными семьями // Практична психологія та соціальна робота. – 1998. - №6. – С. 20-22.
8. Дементьева И. Ф. Первые годы брака. Проблемы становления молодой семьи. -М.: Наука, 1991. – 289 с.
9. Дмитриев А., Кудрявцев В., Кудрявцев С. Введение в общую теорию конфликтов. – М., 1993.
10. Ексакусто Т.В., Істратова О.Н. Психодіагностика. Колекція кращих тестів. – Ростов-на-Дону: Фенікс, 2008 – 384с.
11. Зайнышев И. Г. Технология социальной работы: Учебник. - М. ,2001. - 400 с.
12. Закревська, Л.М. Перші кроки соц. педагога у школі. На допомогу соц. педагогу – початківцю – Кам`янець – Подільський: Аксіома, 2005 – 52с.
13. Зайцева З. Г. Неблагополучна сім’я та її вплив на формування особистості дитини/ Соціальна підтримка молодої сім’ї. – К.: Адемпресс, 1991. – 182с.
14. Казаков А. П. Экономические и психологические проблемы семьи. - М., 1989. – 311 с.
15. Карабанова О.А. Психология семейных отношений и основы консультирования. М.: Гардарики, 2005.
16. Коваль Л. Г., Звєрєва І. Д., Хлєбік С. Р. Соціальна педагогіка / Навчальний посібник. – К. :ІЗМН, 1997. – 392 с.
17. Кожухарь Г. Т. Конфликты в семье: диалог против манипуляций//Семья и школа. – 2001. – № 1-2. – С. 14.
18. Козубовська І. В., Керецман В. Ю., Товканець Г. В. Роль соціально-психологічної служби в роботі з сім’єю. – Ужгород, 1996. – 299 с.
19. Кон И.С. Психология ранней юности: Книга для учителя. – М.:Просвещение, 1989. – 255с.
20. Кон И.С. Психология старшеклассника: Пособие для учителей. – М.: Просвещение, 1989. – 192с.
21. Кочарян Г. В., Кочарян А. П. Психотерапия сексуальных расстройств и супружеских конфликтов. - М.: Медицина, 1994.
22. Малько, А. Соціальна педагогіка в школі: Культурологічний аспект. // Рідна школа. – 2001 №3 с. 36-40
23. Мотин А. А. Отказ от ребенка как социальная проблема/ Социальные последствия развода. - М.: Проресс, 1984. – 571 с.
24. Никитина, Л.Е. Социальный педагог в школе. – М.: Академ. проект, 2003. – 112с
25. Никитина, Н.Н. Развитие ценностного сознания учителя // Педагогика. – 2000. – N 6. – с. 65-70.
26. Овчарова Р.В.Психологическое сопровождение родительства. М.: Изд-во Института Психотерапии, 2003.
27. Панкова Л. М. У порога семейной жизни: Кн. для учителя. – М.: Просвещение, 1991. – 144с.
28. Панов A. M. Проблемы формирования системы социальной помощи семье и детям // Практична психологія та соціальна робота. - 2000. - № 9. - С. 36-39.
29. Постовий В. Г. Сучасна сім’я і її педагогіка. – К., 1994. – 510 с.
30. Професія - соціальний працівник / Упоряд.: О. Главник. За заг. ред. К. Шендеровського, І. Ткач. - К.: Главник, 2006. - 112 с.
31. Різник, Л.М. Особливості роботи соц. педагога в загальноосвітній школі / Л.М. Різик // Соц. Робота в Україні: теорія і практика, 2006.-№4 с. 129-134
32. Сатир В. Д. Как строить себя и свою семью. - М.: Педагогика-Пресс, 1992. – 467 с.
33. Сборник психологических тестов. Часть III: Пособие / Сост. Е.Е.Миронова – Мн.: Женский институт ЭНВИЛА, 2006. –   120 с.
34. Семиденко В. А., Заслуженюк В. С. Психологія та педагогіка сімейного спілкування. – К., 1998. – 377 с.
35. Семья в психологической консультации //Под ред. А. А. Бодалева, В. В. Столина. - М., 1989. – 362 с.
36. Социальная педагогика: Учебное пособие для студентов выс-шых учебных заведений / Под ред. В. А. Микитина. - М.: Гуманит. изд. центр Владос, 2002. - 272 с.
37. Соціальна педагогіка: мала енциклопедія/ За заг. ред. проф. І.Д.Звєрєвої.-К.: Центр учбової літератури, 2008
38. Соціальна педагогіка: Підручник / За ред. проф. А. Й. Капської. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 256с.
39. Спиваковская А.С. Психотерапия, игра, детство, семья. М.: ЭКСМО-Пресс, 2000.
40. Странников  В.Ю.  Тесты профессиональные. – М: ИДТК, 2009 – 452с.
41. Филиппова Г. Т. Ребенок для родителей и родители для ребенка// Семья и школа. – 2001. – № 7-8. – С. 7-9.
42. Филюкова Л. Ф. Современная молодая семья. – Минск: Наука и техника, 1986. – 451 с.
43. Хоментаускас Г.Т. Семья глазами ребёнка. -  М.: Педагогика, 1984.
44. Шульга, В. В. Соціальний педагог у загальноосвітньому навчальному закладі: методичні рекомендації. - К.: Ніка-Центр, 2004. - 124 с.