Емпіричне дослідження та аналіз взаємовідносин між батьками та дітьми в сім’ях

      Шкала 4. «Авторитарна гіперсоціалізація». Відображає форму і напрямок контролю за поведінкою дитини. У поведінці батька (матері) відчутна автоепресивність, батько (мати) вимагає від дитини беззастережної слухняності та дисципліни. Він (вона) намагається нав'язати дитині в усьому свою волю, неспроможний (-на) прийняти її точку зору, прояв самостійності дитини суворо карається. Батько (мати) пильно стежить за соціальними досягненнями дитини, вимагає соціального успіху. При цьому батько (мати) добре знає свою дитину, її звички, думки, почуття.

      Шкала 5. «Маленький (-а) невдаха». Відображає особливості сприйняття і розуміння дитини батьком (матір'ю). При високих значеннях на цій шкалі наявне прагнення інфантилізувати дитину, приписати їй особисту і соціальну несамостійність. Батько (мати) бачить дитину молодшою в порівнянні з реальною. Інтереси, захоплення, думки і почуття дитини видаються йому (їй) дитячими, несерйозними. Дитина уявляється відкритою для поганих впливів, непристосованою, неуспішною. Батько (мати) це довіряє своїй дитині, досадує за її невдачі, невміння і, звичайно, прагне захистити в житті від труднощів і суворо контролює її дії.

      Тест  «Стратегії сімейного виховання». За допомогою даної методики ми можемо визначити якої стратегії виховного  впливу притримуються батьки у вихованні  своїх дітей. Тест складається з 10 питань і чотирьох варіантів відповідей до нього. Досліджуваному пропонується вибрати варіанти відповіді і  позначити вибір в таблиці  відповідно до одного з типів батьківської поведінки. Чим більше переважання одного з типів відповідей, тим більше виражений у родині досліджуваного певний стиль виховання. Якщо серед відповідей не переважає якась одна категорія, то мова, ймовірно, йде про суперечливий стиль виховання, коли відсутні чіткі принципи, і поведінка батьків диктується миттєвим настроєм. Відповідно у даній методиці зазначені наступні стилі виховання:

      Авторитетний  стиль (у термінології інших авторів - «демократичний», «співпраця»). Батьки усвідомлюють свою важливу роль у становленні особистості дитини, але й за нею самою визначають право на саморозвиток. Тверезо розуміють, які вимоги необхідно диктувати, які обговорювати. У розумних межах готові переглядати свої позиції. Батьки заохочують особисту відповідальність і самостійність своїх дітей відповідно до їх вікових можливостей. Підлітки включені в обговорення сімейних проблем, беруть участь у прийнятті рішень, вислуховують і обговорюють думку і поради батьків. Батьки вимагають від дітей осмисленої поведінки і намагаються допомогти їм, чуйно ставляться до їх запитів. При цьому батьки виявляють твердість, піклуються про справедливість і послідовному дотриманні дисципліни, що формує правильне, відповідальну соціальну поведінку.

      Авторитарний  стиль (у термінології інших авторів - «автократичний», «диктат», «домінування»). Батьки добре уявляють, якою має вирости їхня дитина, і докладають до цього максимум зусиль. У своїх вимогах вони, ймовірно, дуже категоричні і непоступливі. Не дивно, що дитині часом незатишно під таким контролем. Батьки з таким стилем виховання обмежують самостійність дитини, не вважають за потрібне якось обґрунтовувати свої вимоги, супроводжуючи їх жорстким контролем, суворими заборонами, доганами і фізичними покараннями. У підлітковому віці авторитарність батьків породжує конфлікти і ворожість. Найбільш активні, сильні підлітки чинять опір і бунтують, стають надмірно агресивними і нерідко залишають батьківський дім, як тільки можуть собі це дозволити. Боязкі, невпевнені підлітки привчаються у всьому слухатися батьків, не здійснюючи спроб вирішувати що-небудь самостійно. Якщо по відношенню до старших підлітків матері схильні реалізовувати більш «м’яку» поведінку, то авторитарні батьки твердо дотримуються обраного типу батьківської влади. При такому вихованні у дітей формується лише механізм зовнішнього контролю, заснований на відчутті провини або страху перед покаранням, і як тільки загроза покарання ззовні зникає, поведінка підлітка може стати потенційно антигромадською. Авторитарні відносини виключають душевну близькість з дітьми, тому між ними і батьками рідко виникає відчуття прихильності, що веде до підозрілості, постійної настороженості і навіть ворожості до оточуючих.

      Ліберальний стиль (у термінології інших авторів  – «поблажливий», «гіпоопіка»). Вони високо цінують свою дитину, без проблем пробачають його слабкості. Легко спілкуються з дитиною, довіряють їй, не схильні до заборон і обмежень. Проте варто задуматися: чи справиться дитина такою свободою? Стаючи більш дорослими, такі підлітки конфліктують з тими, хто не потурає їм, не здатні враховувати інтереси інших людей, встановлювати міцні емоційні зв'язки, не готові до обмежень та відповідальності. З іншого боку, сприймаючи недолік керівництва з боку батьків як прояв байдужості і емоційного відторгнення, діти відчувають страх і невпевненість. Нездатність сім'ї контролювати поведінку підлітка може призвести до залучення його в асоціальні групи, оскільки психологічні механізми, необхідні для самостійного, відповідальної поведінки в суспільстві, у нього не сформувалися.

      Індиферентний стиль. Проблеми виховання не є для  вас першорядними, оскільки у вас  інших турбот чимало. Свої проблеми дитині в основному доводиться вирішувати самій. Адже вона має право розраховувати на більшу участь і підтримку з боку батьків.

      Методика  «Рівень опіки» досліджує міру опіки  батьками дітей. Відомо, що багато порушень в поведінці і розвитку дитини зв’язані з недостатньою увагою до неї дорослих. Проте, як вважають психологи, надмірна опіка також може стати  небезпечною, як і її недостатність. Цей тест надає змогу розібратися, наскільки вірна виховна позиція батьків. Складається з 15 тверджень на які відповідають батьки. Відповідно, якщо повністю не погоджується батько (мати) з твердженням то навпроти питання ставить 1 бал, якщо частково не погоджується то ставить 2 бали, якщо вважає частково вірним для себе то відмічається твердження 3 балами, якщо повністю погоджується то відповідно 4 балами. 

       2.2. Аналіз отриманих  результатів в  ході емпіричного дослідження 

       За  методикою «Стратегія сімейного  виховання», де респондентами були батьки десятикласників,  ми отримані наступні дані:

       Таблиця 2.1.

Результати  дослідження за методикою «Стратегія сімейного виховання»

       За  отриманими даними, що зображені на рис. 2.1, ми бачимо , що у вибірці досліджуваних  домінує авторитетний стиль виховання.

       Переважання авторитетного стилю виховання  свідчить про високу виховну культуру батьків, що може вказувати на високу освіченість і моральність батьків, які відповідають за дитину і надають  їй раціональну кількість свободи  для гармонійного розвитку. Це є  важливим на даному етапі вікового розвитку особистості старшокласника, оскільки саме в цей період вони формують перші кроки самостійності.  

       Рис. 2.1. Результати дослідження за методикою  «Стратегія сімейного виховання» у  відсотках. 

       Найнижчим показником став результат по індиферентній  шкалі, що є хорошим свідченням, бо цей тип виховного впливу характеризується низьким інтересом батьків до потреб і проблем дитини.

       За  методикою «Міра турботи», яку  було запропоновано опрацювати батькам  старшокласників, ми отримали наступні результати:

       Таблиця 2.2.

Результати  дослідження за методикою «Міра  турботи»

       Як  бачимо на рис.2.2., що відображає відсоткові показники по даній методиці,  домінуючим є високий рівень міри турботи.

       Недостатня  увага батьків до дітей є безумовно  негативним явищем при становленні  особистості. За результатами отриманих  даних за цією методикою ми отримали показники, що свідчать про домінування  високого рівня опіки батьків  над дітьми у сім’ях, які були досліджені.

Рис.2.2. Відсотковий показник дослідження  за методикою «Міра турботи» 

       Це  є негативним явищем, оскільки надмірна опіка батьків, бажання всі проблеми вирішувати за дітей, недовіра до них  у можливості прийняття важливих рішень може стати причиною поганої  пристосованості старшокласників, до майбутнього дорослого життя.

       Часто причиною надмірної опіки, на нашу думку, може бути сильна любов батьків, яка  просто застеляє очі на немотивовані потреби дітей у цьому віці, або ж це пояснюється достатком  любові у дитинстві самих батьків  і тому вони усіма силами намагаються  не обділити нею своїх дітей, як колись це зробили з ними. 

       Обчисливши  дані за методикою «Поведінка батьків  і відношення до них підлітків» ADOR по відношенню до матері і співставивши  їх з нормою, ми отримали результати, які відображені на рисунку 2.3.

       Аналізуючи  отримані дані можна побачити, що вище норми мають значення по таких  шкалах: значимо по шкалі позитивного  інтересу і менш суттєво по шкалах директивності і автономності. Нижче норми становлять значення по таких шкалах: значимо по шкалі ворожості і менш суттєво по шкалі непослідовності. Значення по шкалі позитивного інтересу свідчить про зацікавленість матері щодо участі у особистому житті досліджуваних. Проте, надмірний інтерес і нав’язлива участь також може бути негативним показником, бо дитина відчуває надмірну присутність матері у її власному середовищі, що може заважати пристосуванню підлітка до самостійного життя.

Рис.2.3. Середнє значення та норма за методикою  ADOR

по відношенню до матері 

       По  шкалі директивності видно результат, який несуттєво вищий від норми, що дає нам змогу зробити висновок, що директивність матерів у групі досліджуваних не стає причиною конфліктів через надмірне бажання останніх за будь-яку ціну нав’язувати дітям свою волю.

       За  шкалою ворожості ми отримали низькі результати і як висновок можемо сказати, що в більшості випадків діти не відчувають ворожих почуттів з боку матерів. Тому розвиток міжособистісного спілкування в цих сім’ях має  гармонійний характер і вияви  ворожого відношення матерів до дітей  у нашому випадку є скоріше  як виключення, ніж норма.

       По  шкалі автономності ми отримали результати близькі до норми, а отже можемо сказати, що в основному діти мають достатню кількість свободи.

       Результати  по шкалі непослідовності також  близькі до норми, тому можемо з відповідей досліджуваних зробити висновок, що матері притримуються більш-менш стійкої позиції у вихованні своїх дітей, не змінюють ліберальні засади виховання на авторитарні і навпаки.

       Обчисливши  дані за методикою «Поведінка батьків  і відношення до них підлітків» ADOR по відношенню до батька і співставивши  їх з нормою, ми отримали результати, які відображені на рис. 2.4.

Рис.2.4. Середнє значення та норма за методикою  ADOR